Рішення № 68307705, 24.07.2017, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/8583/16-ц

Провадження № 2/644/357/17

24.07.2017

РІШЕННЯ

іменем України

24 липня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі: судді Шевченка С.В., за участю секретаря Голєніщевої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки

в с т а н о в и в:

ПАТ «Укрсоцбанк» подав в суд позов, в якому просив, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22.08.2008 року в сумі 7 570 812,34 грн. 34 коп. та витрат, пов’язаних з реалізацією предмету іпотеки, звернути стягнення за іпотечним договором №825/4-40/9/8-090, укладеним 22.08.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», на нерухоме майно, а саме: належну ОСОБА_1І на праві власності однокімнатну квартиру № 40, загальною площею 38,1 кв. м., житловою площею 16,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, буд. 40, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмету іпотеки у розмірі 497 396 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 22.08.2008 року між ОСОБА_1 і відповідачем було укладено кредитний договір № 825/2-40/1/8-129. Згідно цього договору позивач надав відповідачу на споживчі потреби, на умовах строковості, платності, забезпеченості, повернення та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 103 000 дол. США з оплатою 15 % річних та комісій, з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном погашення кредиту до 10.08.2023 року. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 16.07.2009 року до договору кредиту, сторони погодили зміну суми кредитування до 110 513,12 доларів США та терміну повернення заборгованості до 10.08.2028 року.

Згідно з умовами кредитного договору (3.3.7., 3.3.8) відповідач взяв на себе обов’язки сплатити проценти за використання кредиту, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями. Проте, зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором не виконує, в результаті чого, станом на 13.09.2016 року утворилась заборгованість в загальній сумі 7 570 812 грн. 34 коп. Оскільки з відповідачем, під час укладення кредитного договору, в забезпечення його виконання, було укладено іпотечний договір, банк просить звернути стягнення в рахунок погашення кредитної заборгованості на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилалась на те, що у зв’язку зі стягненням в 2013 році третейським судом кредитної заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанку» в сумі 1 034 273 грн. 52 коп., дія кредитного договору була припинена і позивач неправомірно продовжував нараховувати проценти та інші нарахування за кредитом. Крім того, представник відповідача посилалась на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а саме те, що квартира відповідача, як предмет іпотеки, є його єдиною жилою нерухомістю.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

22.08.2008 року між ОСОБА_1 і відповідачем було укладено кредитний договір № 825/2-40/1/8-129. Згідно цього договору позивач надав відповідачу на споживчі потреби, на умовах строковості, платності, забезпеченості, повернення та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 103 000 дол. США з оплатою 15 % річних та комісій, з щомісячним погашенням основної заборгованості та кінцевим терміном погашення кредиту до 10.08.2023 року.

Того ж дня між сторонами був укладений іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1, у якості забезпечення виконання кредитних зобов’язань перед ПАТ «Укрсоцбанк», передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до Додаткової угоди №1 від 16.07.2009 року до договору кредиту, сторони погодили зміну суми кредитування до 110 513,12 доларів США та терміну повернення заборгованості до 10.08.2028 року.

Згідно з умовами кредитного договору (3.3.7., 3.3.8) відповідач взяв на себе обов’язки сплатити проценти за використання кредиту, своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями.

Позивач виконав зобов’язання в частині видачі кредитних коштів, що підтверджується копіями заяв на видачу готівки.

ОСОБА_1, взяті на себе за кредитним договором зобов’язання не виконує, в результаті чого, станом на 13.09.2016 року утворилась заборгованість в загальній сумі 7 570 812 грн. 34 коп. Зазначене підтверджується розрахунком заборгованості і виписками з особових рахунків позичальника.

Посилання представника відповідача на раніше ухвалене рішення про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, як на підставу відмови у позові, необґрунтоване, оскільки суду так і не було надане вказане рішення, а крім того, матеріали справи містять копію відповіді Орждонікідзевського ВДВС, згідно якої вбачається, що рішення про стягнення заборгованості боржником не виконане.

Таким чином, твердження представника відповідача щодо подвійного стягнення є безпідставними.

Також безпідставними є і доводи представника відповідача про те, що за наявності раніше ухваленого судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитор не мав права продовжувати нараховувати відсотки та інші платежі у відповідності до умов кредитного договору.

Відповідно до Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - зобов’язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599–601, 604–609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Наявність рішення про стягнення заборгованості, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Відповідно до Узагальнення ВСУ судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин від 07.10.2010 року - дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішення суду і не виключає стягнення відсотків, пені і збитків та інших штрафних санкцій,передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що в спірних правовідносинах має місце невиконання боржником своїх кредитних зобов’язань.

Статтею 3 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» визначено, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Відповідно до ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 42 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі - Постанова пленуму) передбачено, що резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись в тому числі початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при ньому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки. проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Позивачем надано суду звіт № ВА 170428-002 від 04 травня 2017 року про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1. Згідно даного звіту ринкова вартість предмету іпотеки складає 497 396 грн., що відповідає звичайній ціні на даний вид майна.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною у розмірі 497 396 грн., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22.08.2008 року в сумі 7 570 812,34 грн. 34 коп. та витрат, пов’язаних з реалізацією предмету іпотеки.

Посилання представника відповідача про недоведеність розміру заборгованості є безпідставними, оскільки відповідачем не було надано відповідного розрахунку або жодного іншого документу, який би спростовував розрахунок позивача повністю або в окремій його частині.

Також суд вважає за необхідне відзначити, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в разі наявності підстав для його застосування, зупиняє виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а не забороняє ухвалення судом рішення про таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Укрсоцбанк» за договором кредиту № 825/2-40/1/8-129 від 22.08.2008 року в сумі 7 570 812,34 грн. 34 коп. та витрат, пов’язаних з реалізацією предмету іпотеки, звернути стягнення за іпотечним договором №825/4-40/9/8-090, укладеним 22.08.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк», на нерухоме майно, а саме: належну ОСОБА_1І на праві власності однокімнатну квартиру № 40, загальною площею 38,1 кв. м., житловою площею 16,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шарикова, буд. 40, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну предмету іпотеки встановити у розмірі 497 396 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 113 562 грн. 19 коп. судових витрат з оплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя С.В. Шевченко