Ухвала суду № 68238580, 08.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 361/368/17 Головуючий у 1-й інстанції: Селезньова Т.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,

при секретарі Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Броварської міської ради Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування рішення, відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Броварської міської ради Київської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяв про збільшення, уточнення та доповнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними дії Броварської міської ради, рішенням якої 15.12.2016 р. розглянуто заяву ОСОБА_2 від 09.11.2016 р. №9-5-Л-2799, інваліда війни ІІ групи, інваліда, прирівняного до інвалідів ВВВ ІІІ групи та відселеного із зони забруднення від ЧАЕС ІІІ категорії, та відмовлено позивачу у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв'язку з тим, що заявником не надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає ст.118 Земельного кодексу України, що не передбачено Законами та свідчить про фальшування підстав відмови у відведенні земельної ділянки;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради, рішенням якої від 15.12.2016р. розглянуто заяву позивача, з урахуванням пропозицій Постійної комісії з питань земельних відносин, але без врахування повноважень, передбачених п.2, пп.6 п.6 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- зобов'язати Броварську міську раду розглянути заяву позивача від 09.11.2016 р. на сесії міської ради, з урахуванням повноважень, передбачених п.2, пп.6 п.6 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;

- відшкодувати позивачу матеріальні збитки в розмірі 10 000,00 грн. та стягнути з Броварської міської ради на його користь 10 000,00 грн.;

- відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. та стягнути з Броварської міської ради 30 000,00 грн.;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради 15.12.2016 р. щодо відмови позивачу в задоволенні його заяви від 09.11.2016 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та скасувати рішення від 15.12.2016 р.;

- зобов'язати Броварську міську раду повторно розглянути заяву позивача від 09.11.2016 р. на сесії міської ради про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 0,10 га для житлового будівництва в м. Бровари в установлені законодавством строки та вирішити її у визначеному законодавством порядку;

- визнати протиправними дії Броварської міської ради 09.11.2016 р. у зв'язку з тим, що відповідач змінив підстави, з якими позивач звертався для відведення земельної ділянки та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і застосував при прийнятті рішення закони, які мають нижчу юридичну силу, та примушував позивача діяти всупереч його інтересів.

Крім того, у своєму позові ОСОБА_2 просив суд зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії відповідача під час підготовки і прийняття рішення від 15.12.2016 р. №421-22-07 по розгляду заяв позивача від 09.11.2016 р., вхідний №9-5-Л-2799 і №9-5-Л-2800, які полягають у порушенні права позивача бути присутнім на засіданні Постійної комісії із земельних питань та на сесії міської ради при розгляді його заяв;

- визнано протиправним та скасовано п.1.21 Рішення Броварської міської ради Київської області від 15.12.2016 р. №421-22-07 щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовно площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Бровари;

- визнано протиправним та скасовано п.3 рішення Броварської міської ради Київської області від 15.12.2016 р. №421-22-07 щодо відмови позивачу у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га;

- зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.11.2016 р. (вхідний №9-5-Л-2799) про відведення земельної ділянки і заяву позивача від 09.11.2016 р. (вхідний №9-5-Л-2800) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням його права бути присутнім та надавати пояснення при розгляді його заяв на засіданні Постійної комісії з земельних питань, повідомивши позивача про дату, час та місце засідання комісії, і повторно внести заяви позивача від 09.11.2016 р. вхідний №9-5-Л-2799 і вхідний №9-5-Л-2800 на розгляд сесії Броварської міської ради Київської області, з дотриманням права особи бути присутнім та надавати пояснення при розгляді його заяв на сесії міської ради.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою:

- визнати протиправними дії відповідача, рішенням якого від 15.12.2016 р. позивачу відмовлено у відведенні земельної ділянки, у зв'язку з ненаданням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає ст.118 ЗК України, та відмовлено в наданні проекту землеустрою, а також скасувати рішення;

- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 09.11.2016 р. на сесії міської ради щодо відведення земельної ділянки позивачу відповідно до п.2.6 ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п.18 ст.13, ч.2. п.15 ст.15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п.20.ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і відповідної міждержавної угоди, з урахуванням Конституції України, та розглянути заяву позивача про надання проекту землеустрою;

- визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду заяви позивача від 09.11.2016 р., під час складання проекту рішення міської ради у його відсутності та відсутності керівника органу;

- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 09.11.2016 р. під час складання проекту рішення міської ради в його присутності та присутності керівника органу влади;

- визнати протиправними дії відповідача щодо примушення позивача звертатися за земельною ділянкою на загальних підставах відповідно до ст.118 Земельного кодексу України, всупереч передбачених законодавством прав позивача на отримання земельної ділянки в пільговому порядку;

- притягнути до відповідальності службових осіб відповідача за примушення позивача звертатися за земельною ділянкою на загальних підставах та за позбавлення позивача пільг при отриманні земельних ділянок відповідно до законодавства;

- у зв'язку з тим, що діями та бездіяльністю відповідача було завдано тяжких матеріальних втрат позивачу, зокрема не отримана земельна ділянка у термін, передбачений законодавством, яку мав би отримати позивач, отримавши в користування земельну ділянку або продавши дану земельну ділянку, відшкодувати матеріальні збитки позивачу в розмірі 30000,00 грн. та стягнути з відповідача кошти в сумі 30000,00 грн.;

- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн. та стягнути з відповідача кошти в сумі 30000,00 грн. моральної шкоди у зв'язку з тим, що через неодноразове порушення прав, свобод та інтересів позивача і дискримінаційними діями щодо нього, які принижують його честь та гідність, він зазнав тяжких моральних страждань, неодноразові відмови у відведенні земельної ділянки всупереч законодавства, свідоме невизнання відповідачем прав на пільгове отримання земельної ділянки позивачем мають ознаки знущання та дискримінації позивача, вчинені з особливою жорстокістю, принижують честь і гідність позивача, позбавляють його прав, гарантованих законодавством та Конституцією України.

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Заявляючи зазначені вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи, не надано належної оцінки обставинам справи, застосовано закони, які мають нижчу юридичну силу всупереч Конституції України, а також, що суддя мала до нього упереджене ставлення.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач має посвідчення інваліда ІІ групи, що надає йому право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, а також посвідчення інваліда ІІІ групи, що надає йому право на пільги та переваги, встановлені законодавством СРСР і радянських республік для інвалідів Вітчизняної війни.

Крім того, позивач має статус особи, яка постійно працювала або проживала у зонах безумовного та гарантованого добровільного відселення у 1990 році, категорії 3, і має право на пільги та переваги, встановлені законодавством про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

09.11.2016 р. позивач подав до Броварської міської ради Київської області заяву №9-5-Л-2799, в якій просив розглянути на сесії питання щодо відведення йому земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва в розмірі 0,10 га,

У вказаній заяві позивач також зазначив про наявність в нього спеціального статусу і права на пільги, визначені відповідними нормативно-правовими актами, та просив розглянути його заяву як заяву пільгової категорії громадян керівником Броварської міської ради особисто та надати йому можливість обґрунтувати його вимоги під час складання проекту рішення міської ради, зазначивши, що бажає бути присутнім при розгляді заяви і просив повідомити заявника про час і місце розгляду заяви в земельній комісії та на сесії міської ради, а також надати йому можливість виступити на їх засіданнях.

У цей же день, 09.11.2016 р. за вхідним номером №9-5-Л-2800 позивач подав до Броварської міської ради ще одну заяву, в якій просив: надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в м. Бровари для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у власність інваліду війни 2-ї групи, інваліду прирівняному до інвалідів ВВВ 2-ї групи, відселеному із зони забруднення від ЧАЕС 3 категорії.

Крім того, у зазначеній заяві позивач просив повідомити його в разі необхідності надання додаткових документів та розглянути подану заяву виключно на сесії міської ради, а також керівником ради особисто для підготовки проекту рішення, в першочерговому порядку, повідомити його про час та місце розгляду заяви, у тому числі під час прийняття проекту рішення міської ради, та зазначив про свій намір бути присутнім під час розгляду заяви.

Розпорядженням міського голови від 17.11.2016 р. №262-ОД скликано чергову сесію ради на 15.12.2016 р., сформовано порядок денний, до якого під номером 37 включено питання щодо відмови у наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою та у відведенні земельної ділянки.

22.11.2016 р. за вихідним номером №9-7-4060 відповідачем було направлено позивачу лист-відповідь на його заяву від 09.11.2016 р. №9-5-Л-2799 за підписом міського голови.

Зазначеним листом позивача повідомлено, що його заява була розглянута особисто міським головою у його присутності 17.11.2016 р., питання включено до проекту рішення чергової сесії міської ради, проведення якої заплановано на 15.12.2016 р., а проект рішення розміщено на офіційному сайті.

Також позивачу було роз'яснено, що підготовку проектів рішень ради із земельних питань покладено на земельний відділ міської ради, проекти рішень та документи, на підставі яких вони підготовлені, розглядаються на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, після чого подаються на розгляд сесії з відповідними рекомендаціями. Крім того, позивача повідомлено, що засідання постійної комісії відбудеться 12.12.2016 р. о 9-00 в приміщенні малої зали міськвиконкому, сесія міської ради відбудеться 15.12.2016 р. о 10-00 в приміщенні малої зали виконкому та зазначено, що він має право бути присутнім та виступити при обговоренні його питання на засіданні сесії міської ради і роз'яснено відповідний порядок реєстрації.

22.11.2016 р. за вихідним номером №9-7-4059 позивачу Виконкомом за підписом міського голови направлено лист-відповідь на його заяву від 09.11.2016 р. №9-5-Л-2800, розглянуту особисто міським головою у його присутності 17.11.2016р. У даному листі позивача повідомлено, що питання регулювання земельних відносин відноситься до виключної компетенції міської ради, проект рішення буде розглянуто на черговій сесії ради, що запланована на 15.12.2016 р. о 10-00 в приміщенні малої зали виконкому, а також роз'яснено положення п.6 ст.118 ЗК України, зокрема щодо необхідності долучення до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки графічних матеріалів із визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

02.12.2016 р. на засіданні Постійної комісії Броварської міської ради з питань земельних відносин, будівництва та архітектури за відсутності позивача було розглянуто в порядку підготовки проектів рішень на сесію попередньо розглянуто обидві заяви позивача від 09.11.2016 р. (протокол №16/1).

Секретарем ради, заступником міського голови, начальником юрвідділу, начальником управління містобудування-головним архітектором, начальником відділу оргзабезпечення та діловодства, головою постійної комісії з питань земельних відносин погоджено проект рішення ради «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою та у відведенні земельної ділянки».

До проекту рішення долучено пояснювальну записку за підписом начальника земельного відділу, в якій містяться посилання на ст.79-1, п.7 ст.118 ЗК України, відомості, надані управлінням містобудування та архітектури міської ради та відділу ДГК у м. Броварах.

До порядку денного 22-ї чергової сесії Броварської міської ради сьомого скликання 15.12.2016 р. внесено питання про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою та у відведенні земельної ділянки (протокол №22).

15.12.2016 р. відповідачем прийнято рішення №421-22-07 «Про відмову у наданні дозволів громадянам на розроблення проектів землеустрою та у відведенні земельної ділянки», яким, зокрема:

- відмовлено позивачу в наданні дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з тим, що подана ним заява від 09.11.2016 р. №9-5-Л-2800 не відповідає вимогам чинного законодавства через відсутність графічних матеріалів із визначенням бажаного місця розташування земельної ділянки;

- відмовлено позивачу у відведенні земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10 га, у зв'язку з ненаданням ним проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як того вимагає ст.118 Земельного Кодексу України.

Позивач, вважаючи протиправними дії міської ради при розгляді його заяви та складанні проекту рішення від 15.12.2016 р., а також неправомірним зазначене рішення і посилаючись на порушення відповідачем його прав і законних інтересів, на завдання відповідачем йому збитків і моральної шкоди, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено право позивача на участь у розгляді його заяв Постійною комісією із земельних питань, під час складання проекту рішення ради, прийнятого нею 15.12.2016 р., що вказує на недотримання процедури прийняття оскаржуваного рішення, а також з того, що для задоволення адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відсутні належні та необхідні правові підстави.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), Регламентом Броварської міської ради Київської області VІІ скликання, затвердженим рішенням Броварської міської ради Київської області від 17.12.2015 р. №05-02-07 (далі - Регламент), Положенням про постійні комісії Броварської міської ради Київської області VІІ скликання, затвердженим рішенням Броварської міської ради Київської області VІІ скликання від 17.12.2015 р. №06-02-07 (далі - Положення).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч.1, 2 ст.2, ч.1 ст.26, ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і, зокрема через селищні ради та їх виконавчі органи.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає акти у формі рішень.

Частинами 1, 4 статті 47 Закону №280/97-ВР регламентовано, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно зі ст.71 Регламенту за результатами вивчення і розгляду питань, проектів рішень, постійної комісії надають висновки і рекомендації.

У ст.ст.4, 14 Положення закріплено, що постійні комісії розробляють та вносять на розгляд сесії міської ради проекти відповідних рішень міської ради, попередньо розглядають і готують висновки, рекомендації до проектів рішень міської ради.

Постійна комісія з питань земельних відносин, будівництва та архітектури попередньо розглядає, бере участь у підготовці та готує проекти рішень міської ради, надає висновки та рекомендації з питань володіння, користування та розпорядження землями територіальної громади міста, включаючи питання передачі земельних ділянок у власність чи користування , приватизації земельних ділянок, припинення користування та вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

У ст.ст.17, 70 Регламенту передбачено, що на засіданнях постійної комісії можуть бути присутніми громадяни, яким в порядку, встановленому Регламентом, надається право виступити.

Відповідно ст.ст.5, 8 Положення засідання постійної комісії проводиться відкрито і гласно.

У засіданнях постійної комісії беруть участь депутати - члени комісії, інші депутати з правом дорадчого голосу, та громадяни.

У ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96-ВР закріплено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Скарги Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Згідно зі ст.116, ч.6 та ч.7 ст.118 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 ЗК.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, законодавством визначено чітку та послідовну процедуру виділення у власність громадян земельних ділянок, початковим етапом якої є прийняття компетентним органом місцевого самоврядування колегіального рішення щодо надання заявнику дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

При цьому, вирішення питань у сфері земельних відносин за законом віднесено до виключної компетенції колегіального органу, тобто питання з приводу надання земельної ділянки у власність, у тому числі і розгляд питань про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки, має вирішуватись виключно радою на пленарному засіданні (сесії) шляхом прийняття відповідного рішення.

Разом з тим, проведення сесії ради зумовлює необхідність вчинення ряду процесуальних підготовчих дій, зокрема попередній розгляд відповідною постійною комісією ради питань, винесених на сесію, підготовка висновків, рекомендацій та складання проекту рішення ради.

Водночас, слід враховувати, що законодавством передбачено право особи, що звертається, знати про дату, час та місце розгляду її звернення, бути присутньою під час його розгляду, особисто викладати свої аргументи особі, яка здійснює перевірку порушених в ньому питань.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання постійної комісії міськради із земельних питань та про порядок розгляду поданих ним заяв від 09.11.2016р. щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відведення земельної ділянки, що призвело до порушення права позивача бути присутнім під час розгляду вказаною комісією його заяв, і такі обставини не спростовані відповідачем.

У контексті викладеного, апеляційний суд також зазначає, що саме на підставі рекомендації зазначеної комісії та розробленого нею проекту відповідачем прийнято оскаржуване рішення від 15.12.2016 р., що у сукупності вказує на порушення відповідачем процедури його прийняття.

Приходячи до такого висновку, колегія суддів також враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену в рішенні від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій відповідача, вчинених під час підготовки та прийняття оскаржуваного рішення ради від 15.12.2016 р., визнання протиправним та скасування зазначеного рішення в частині п.п.1.21, 3, тобто стосовно прав та інтересів позивача, та зобов'язання відповідача розглянути заяви ОСОБА_2 від 09.11.2016 р. у порядку, визначеному чинним законодавством, з дотриманням його права знати про дату, час та місце відповідного засідання постійної комісії із земельних питань та бути на ньому присутнім.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є доцільним, виваженим, ефективним за виниклих правовідносин та відповідає вимогам ст.2 КАС України.

Крім того, перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до ст.195 КАС України, в частині щодо відмови в задоволенні інших позовних вимог, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до відповідача із заявами від 09.11.2016 р. не подано повного пакету документів, визначених ст.118 ЗК України, зокрема не надано відповідних графічних матеріалів.

З огляду на зазначене, а також з урахуванням послідовності процедури відведення земельної ділянки у власність, у відповідача не було достатніх правових підстав для задоволення клопотань позивача, викладених у його заявах від 09.11.2016 р.

Разом з тим, як було правильно встановлено судом першої інстанції, рішення за результатами розгляду заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та/або безпосередньо про виділення такої ділянки у власність особи приймається виключно радою як колегіальним органом на її сесії у порядку, регламентованому ЗК України.

Водночас, твердження апелянта про те, що відповідачем при вчиненні оскаржуваних дій та прийнятті рішення не були враховані норми Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованої Законом України від 26.04.1996 р. №144/96-ВР, колегія суддів приймає до уваги, однак зазначає, що вказаними законодавчими актами регламентовано певні пільги для відповідних категорій громадян, зокрема й в галузі землекористування, однак їх застосування не спростовує необхідності дотримання процедури виділення у власність земельних ділянок в частині щодо поданням заявником документів, передбачених ст.118 ЗК України, та їх розгляду разом із клопотанням компетентним суб'єктом влади у порядку, визначеному ЗК України, Закону №280/97-ВР, з урахуванням приписів Закону № 393/96-ВР та певних внутрішніх актів (Положень, Регламентів тощо).

Посилання апелянта на судове рішення у справі №361/1495/16-а, а також на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з інших підстав, ніж ті, з яких позивач звертався до нього, є необґрунтованими, оскільки зазначене судове рішення ухвалено за інших обставин справи, а решта доводів апелянта спростовується матеріалами даної адміністративної справи.

Твердження апелянта про те, що ЗК України має нижчий правовий статус, ніж Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифіковану Законом України від 26.04.1996 р. № 144/96-ВР, тому, на думку апелянта, ЗК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є необґрунтованими, оскільки зазначені акти регулюють різні правовідносини, не суперечать один одному і застосування до виниклого спору положень ЗК України є доцільним та правомірним.

Доводи апелянта про те, що розгляд і вирішення питання про відведення йому земельної ділянки має здійснюватися в його присутності, є обґрунтованими, однак не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки саме ці обставини були враховані судом при ухваленні оскаржуваної постанови в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Твердження апелянта щодо заподіяння йому відповідачем матеріальних збитків та моральної шкоди не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.70 КАС України, доказами, зокрема апелянтом не доведено безпосередньо самого факту заподіяння йому відповідних збитків та/або моральної шкоди, а також їх розміру, щодо якого ним заявлені позовні вимоги та вимоги його апеляційної скарги, а отже зазначені твердження є необґрунтованими та голослівними.

Водночас, у контексті дослідження даного питання колегія суддів зазначає, що презумпція винуватості, регламентована ч.2 ст.71 КАС України, не є абсолютною та не виключає й обов'язку позивача довести ті обставини, на які він посилається, як таке передбачено ч.1 ст.71 КАС України.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими та не надають достатніх і необхідних правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.