Ухвала суду № 68238566, 08.08.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1984/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Горяйнова А.М. та Троян Н.М.,

при секретарі Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: колективне сільськогосподарське підприємство «Родниківка», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_350, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_351, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_239, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_339, ОСОБА_340 про визнання відмови протиправної та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_341, ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру в Черкаській області), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: колективне сільськогосподарське підприємство «Родниківка», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_157 ОСОБА_342, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_89 ОСОБА_343, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140 ОСОБА_344, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_350, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_352, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201, ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218, ОСОБА_219, ОСОБА_220, ОСОБА_221, ОСОБА_222, ОСОБА_223, ОСОБА_224, ОСОБА_225, ОСОБА_226, ОСОБА_351, ОСОБА_227, ОСОБА_228, ОСОБА_229, ОСОБА_230, ОСОБА_231, ОСОБА_232, ОСОБА_233, ОСОБА_234, ОСОБА_235, ОСОБА_236, ОСОБА_237, ОСОБА_238, ОСОБА_353, ОСОБА_240, ОСОБА_241, ОСОБА_242, ОСОБА_243, ОСОБА_244, ОСОБА_245, ОСОБА_246, ОСОБА_247, ОСОБА_248, ОСОБА_249, ОСОБА_250, ОСОБА_251, ОСОБА_252, ОСОБА_253, ОСОБА_254, ОСОБА_255, ОСОБА_256, ОСОБА_257, ОСОБА_258, ОСОБА_259, ОСОБА_260, ОСОБА_261, ОСОБА_262, ОСОБА_263, ОСОБА_264, ОСОБА_265, ОСОБА_266, ОСОБА_267, ОСОБА_268, ОСОБА_269, ОСОБА_270, ОСОБА_271, ОСОБА_272, ОСОБА_273, ОСОБА_274, ОСОБА_275, ОСОБА_276, ОСОБА_277, ОСОБА_278, ОСОБА_279, ОСОБА_280, ОСОБА_281, ОСОБА_282, ОСОБА_283, ОСОБА_284, ОСОБА_285, ОСОБА_286, ОСОБА_287, ОСОБА_288, ОСОБА_289 ОСОБА_347, ОСОБА_290, ОСОБА_291, ОСОБА_292, ОСОБА_293, ОСОБА_294, ОСОБА_295, ОСОБА_296, ОСОБА_297, ОСОБА_298, ОСОБА_299, ОСОБА_300, ОСОБА_301, ОСОБА_302, ОСОБА_303, ОСОБА_304, ОСОБА_305, ОСОБА_306, ОСОБА_307, ОСОБА_308, ОСОБА_309, ОСОБА_310, ОСОБА_311, ОСОБА_312, ОСОБА_313, ОСОБА_314, ОСОБА_315, ОСОБА_316, ОСОБА_317, ОСОБА_318, ОСОБА_319, ОСОБА_320, ОСОБА_321, ОСОБА_322, ОСОБА_323, ОСОБА_324, ОСОБА_325, ОСОБА_326, ОСОБА_327, ОСОБА_328, ОСОБА_329, ОСОБА_330, ОСОБА_331, ОСОБА_332, ОСОБА_333, ОСОБА_334, ОСОБА_335, ОСОБА_336, ОСОБА_337, ОСОБА_338, ОСОБА_75 ОСОБА_348, ОСОБА_340 про:

- визнання протиправною відмови відповідача в наданні працівникам ДП «Родниківка» і КСП «Родниківка» та працівникам державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель КСП «Родниківка» від 29.09.2016 р. № 13801/2-16 та від 25.11.2016 р. № 16186/2-16;

- зобов'язання відповідача надати працівникам ДП «Родниківка» і КСП «Родниківка» та працівникам державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель КСП «Родниківка».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру в Черкаській області в наданні працівникам КСП «Родниківка» - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельних ділянок в КСП «Родниківка» та зобов'язано ГУ Держгеокадастру в Черкаській області вирішити питання про надання КСП «Родниківка» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки КСП «Родниківка», розташованої на території Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою обкому КП України і виконкому обласної Ради депутатів і трудящих від 14.03.1961 р. № 131 вирішено перетворити частину колгоспів у радгоспи на території Черкаської області і, зокрема, передано останнім всі землі та громадське майно, а також підпорядковано їх державній обласній сільськогосподарській науково-дослідній станції згідно із Додатком № 1 - пп. «а» п. 2 постанови.

Додатком № 1 до вищезазначеної постанови затверджено список колгоспів Черкаської області, які реорганізуються в радгоспи і землі та громадське майно, яке передається для організації нових насінницьких господарств по вирощуванню елітного насіння та насіння першої репродукції зернових (крім кукурудзи), олійних культур і трав, а також «Колгосп ім. Шевченка Уманського району» реорганізовано у Радгосп «Родніковка», якому передано 2312 та с/г угідь, у тому числі 2224 га орної землі.

Правонаступником Радгоспу «Родниківка» є державне підприємство «Родниківка» (далі - ДП «Родниківка»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. № 127 ДП «Родниківка» було включено до переліку підприємств, які підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» та операції з безоплатної передачі частки державного майна (акцій) яких працівникам і прирівняним до ним особам звільняються від оподаткування».

На виконання наказу Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 14.06.2012 р. № 2949 «Про затвердження змін та доповнень до наказу Фонду державного майна України від 27.01.2012 № 142», наказом регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області від 16.07.2012 р. № 14-АПК вирішено приватизувати об'єкт державної власності - ДП «Родниківка».

Наказом регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області від 02.09.2014 р. №15-АПК затверджено план приватизації ДП «Родниківка».

Наказом регіонального відділення ФДМУ по Черкаській області від 04.09.2014 р. №17-АПК, з урахуванням рішення загальних зборів членів трудового колективу, ДП «Родниківка» перетворено у колективне сільськогосподарське підприємство «Родниківка» (далі - КСП «Родниківка»), яке визнано правонаступником всіх прав та обов'язків ДП «Родниківка».

КСП «Родниківка» зареєстроване за ідентифікаційним кодом - 00487195 з основним видом діяльності «вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Статутом КСП «Родниківка» передбачено, що воно добровільним об'єднанням громадян та самостійним підприємством для спільного виробництва сільськогосподарської та іншої продукції, діє на засадах підприємництва і самоврядування, створене за рішенням загальних зборів членів трудового колективу.

У п. 1.4 Статуту КСП «Родниківка» визначено, що воно є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого шляхом перетворення ДП «Родниківка», код ЄДРПОУ 00487195.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровані зміни організаційно-правової форми ДП «Родниківка» на КСП «Родниківка» та зазначено, що КСП «Родниківка» є правонаступником ДП «Родниківка».

Договором від 24.11.2014 р., укладеним між КСП «Родниківка» та регіональним відділенням ФДМУ по Черкаській області безоплатно передано у власність працівникам єдиний майновий комплекс ДП «Родниківка» на підставі плану приватизації та земельну ділянку лощею 2396,1199 га в адміністративних межах Родниківської сільської ради, що вбачається з п. 13 плану. Безоплатна передача єдиного майнового комплексу ДП «Родниківка» підтверджується актом від 24.11.2014 р.

Довідкою державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) від 22.06.2015 р. №0-28-06-5516/2-15 підтверджено, що ДП «Родниківка» виступало землекористувачем 2398,1 га земель в адміністративних межах Родниківської сільської ради, включаючи 2024,7 га сільськогосподарських земель.

Загальними зборами працівників, пенсіонерів та прирівняних до них осіб КСП «Родниківка» (протокол від 29.01.2015 р. №3, протокол від 05.03.2015 р. №4), зокрема, було затверджено Положення про розпаювання землі КСП «Родниківка», Положення про комісію з розпаювання землі КСП «Родниківка».

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Положення з розпаювання землі КСП «Родниківка» право на земельну частку (пай) КСП «Родниківка» мають члени КСП «Родниківка» станом на 14.11.2014 р., у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами даного підприємства, а також прирівняні до них особи.

Загальний список осіб, які мають право на земельну частку (пай), складається Комісією з розпаювання землі КСП «Родниківка» і затверджується загальними зборами пайовиків.

Пунктами 2.2, 4.1.2 Положення про комісію з розпаювання землі КСП «Родниківка» передбачено, що основним завданням Комісії є безпосередня організація проведення процедури розпаювання земель КСП «Родниківка», у першу чергу, шляхом розрахунку вартості та розміру в умовних кадастрових гектарах земельної частки (паю) та складання списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) у КСП «Родниківка».

Комісія з розпаювання землі КСП «Родниківка» складає і затверджує списки осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП «Родниківка».

Рішенням загальних зборів працівників, пенсіонерів та прирівняних до них осіб КСП «Родниківка» від 27.05.2015 р. затверджено перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай) КСП «Родниківка».

29.08.2016 р. особи, визначені зазначеним рішенням загальних зборів від 27.05.2015 р. звернулися із клопотанням до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель ДП «Родниківка», правонаступником якого є КСП «Родниківка».

29.09.2016 р. листом №13801/2-16 відповідач повідомив працівників, пенсіонерів ДП «Родниківка», правонаступником якого є КСП «Родниківка», що вирішення питання приватизації земельних ділянок в адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, якими користується КСП «Родниківка», як правонаступник ДП «Родниківка», не є можливим, адже ні КСП «Родниківка», ні ДП «Родниківка» землі сільськогосподарського призначення в користування офіційно не надавалися, а також зазначено, що статтею 25 Земельного кодексу України визначено порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, проте ДП «Родниківка» як юридична особа ліквідована 14.11.2014 р., а КСП «Родниківка» не належить до переліку підприємств, визначених ст. 25 Земельного кодексу України.

27.10.2016 р. працівники та пенсіонери КСП «Родниківка» повторно звернулися до відповідача з клопотанням (лист №6885/0/1-16) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель ДП «Родниківка», правонаступником якого є КСП «Родниківка».

25.11.2016 р. ГУ Держгеокадастру у Черкаській області листом №16186/2-16 повторно повідомило заявників, що вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель в адмінмежах Родниківської сільської ради Уманського району Черкаської області, якими користується КСП «Родниківка» як правонаступник ДП «Родниківка», не є можливим, оскільки ДП «Родниківка» як юридична особа ліквідована 14.11.2014 р., а КСП «Родниківка» не належить до переліку підприємств, визначених ст. 25 Земельного кодексу України.

Вважаючи протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для приватизації земель КСП «Родниківка», позивачі звернулися до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що членами КСП «Родниківка» дотримано процедуру розпаювання земельної ділянки підприємства, Земельним кодексом України передбачено право членів КСП, а також пенсіонерів з їх числа, на приватизацію відповідних земельних ділянок і відповідачем протиправно відмовлено позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог та, зокрема щодо позивача ОСОБА_4, суд першої інстанції керувався ст.ст. 2, 3 КАС України та виходив з того, що зазначений позивач не звертався до відповідача з приводу надання йому відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою, тож його позовні вимоги є передчасними, а також з того, що безпосередньо надання такого дозволу є дискреційними повноваженнями ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10.07.1996 р. №290/96-ВР (далі - Закон №290/96-ВР), Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 р. №720/95 (далі - Указ №720/95).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст.92 ЗК України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Пунктом 6 розділу 10 «Перехідні положення» ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 зазначений пункт 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

При цьому, у пп.5.3 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України визначено, що Земельний кодекс Української РСР від 08.07.1970 р. встановлював безстрокове і тимчасове користування землею (стаття 15). Землекористувачами визначалися: колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації і установи; промислові, транспортні, інші несільськогосподарські державні, кооперативні, громадські підприємства, організації та установи; громадяни.

Згідно зі ст.151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Крім того, у пункті 6 постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.1990 р. №563-XII «Про земельну реформу», якому надано роз'яснення вказаним рішенням Конституційного Суду України, було передбачено, що громадяни, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української РСР, зберігають право на ці земельні ділянки до виготовлення правовстановлюючих документів.

Відповідно до ст.5, ч.2 ст.6, ч.1 ст.8 Закону №290/96-ВР приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених).

Безоплатна передача частки державного майна (акцій) здійснюється в разі перетворення в процесі приватизації радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств у колективні сільськогосподарські підприємства або в акціонерні товариства на підставі договору безоплатної передачі, який укладається з урахуванням законодавства з питань оподаткування.

Приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, створених на базі колгоспів без викупу державою їх майна, які за період своєї діяльності не одержували бюджетних коштів для придбання основних фондів і будівництва, здійснюється шляхом перетворення їх за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) у колективні сільськогосподарські підприємства або акціонерні товариства з наступною безоплатною передачею майна працівникам підприємств засновників.

Частиною 2 статті 191 ЦК України передбачено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 1 Указу №720/95 встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з п.п.3-5 ст.118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

У п.8 Перехідних положень ЗК України закріплено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що право постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у суб'єкта господарбвання до набуття чинності ЗК України, тобто до 01.01.2002 р., не припиняється та пролонгується за ним, а також може переходити від підприємства до його правонаступника, зокрема від державного до колективного сільськогосподарського підприємства.

Разом з тим, системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів також дозволяє стверджувати, що ЗК України регламентовано право членів КСП, включаючи пенсіонерів, на приватизацію зазначених земельних ділянок.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, КСП «Родниківка» є правонаступником ДП «Родниківка», до якого перейшло право постійного користування земельною ділянкою 2398,1 га земель в адміністративних межах Родниківської сільської ради, включаючи 2024,7 га сільськогосподарських земель, і членами КСП було здійснено розпаювання вказаної земельної ділянки з дотриманням процедури, регламентованої ЗК України.

При цьому, доводи апелянта про те, що право постійного користування зазначеною земельною ділянкою, яке належало ДП «Родниківка», припилося разом з припиненням даного підприємства і за КСП «Родниківка» не зареєстровано, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки зазначене КСП є правонаступником вказаного ДП, що підтверджується відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, достовірність яких презюмується у відповідності до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

У свою чергу, факт переходу до КСП «Родниківка» прав ДП «Родниківка» на спірну земельну ділянку у порядку правонаступництва підтверджується договором безоплатної передачі єдиного майнового комплексу від 24.11.2014 р. та Планом приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Родниківка» і узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема наведеними вище нормами ЗК України, Закону №290/96-ВР, а також з висновками КСУ у рішенні від 22.09.2005 р. №5-рп/2005.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказаний договір та план приватизації не скасовані та є чинними і жодних підстав для їх не визнання у даному випадку немає.

Посилання апелянта на відсутність у КСП «Родниківка» акту про право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки наявність даного права у ДП «Родниківка» та КСП «Родниківка» як його правонаступника підтверджується матеріалами справи, про що зазначено вище, і неотримання попередниками даних підприємств, зокрема радгоспом «Родниківка», вказаного акту не може бути достатньою підставою для позбавлення членів КСП їх права землекористування та законного сподівання на його реалізацію, в іншому ж випадку це суперечитиме положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

У контексті досліджуваного питання апеляційний суд зазначає, що тлумачення норм законодавства, яким регулюються спірні правовідносини та на які посилається апелянт, зокрема положень ЗК України, Закону №290/96-ВР та Указу №720/95, має здійснюватися у взаємозв'язку з висновками КСУ, наведеними в рішенні від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 та практики Європейського суду з прав людини, висновки якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» мають застосовуватися судами при розгляді справ Конвенцію як джерело права.

Разом з тим, у рішеннях від 09.11.1999 р. по справі «Шпачек проти Чеської Республіки», від 05.01.2000 р. по справі «Беєлер проти Італії», від 07.07.2011 р. по справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції та вимагає, перш за все, щоб заходи мали підстави в національному законодавстві, і відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Крім того, у рішенні від 11.04.2013 р. по справі «Вєренцов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-які обмеження, які накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Доводи апелянта про те, що позивачі не отримали та не зареєстрували сертифікатів на розпайовані земельні ділянки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки у відповідності до норм ЗК України це не є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для приватизації земельних ділянок, не вказує на порушення позивачами відповідної процедури, а доводить неоднозначність тлумачення апелянтом норм законодавства, що суперечить наведеним висновками ЄСПЛ.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо протиправності відмови ГУ Держгеокадастру в Черкаській області позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для приватизації земельних ділянок і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваної відмови та обставин, на які він посилається.

Крім того, перевіряючи рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги, згідно зі ст.195 КАС України, в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо ОСОБА_4 та про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Черкаській області надати відповідний дозвіл, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо передчасність позовних вимог відносно вказаного позивача, оскільки він не реалізував своє право на звернення до відповідача з приводу отримання відповідного дозволу, а також щодо дискреційних повноважень ГУ Держгеокадастру в Черкаській області на прийняття рішення про видачу дозволу на розробку проекту землеустрою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.08.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Троян Н.М.

Горяйнов А.М.