Ухвала суду № 68227323, 04.08.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/8525/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/778/844/17 Головуючий в 1-й інстанції: Геєць Ю.В.

Єдиний унікальний № 335/8525/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шаповал О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Шаповал О.С.

суддів: Гріпаса Ю.О., Фоміна В.А.

при секретарі: Мовчан Д.В.

за участю:

прокурора Парфенова Р.Г.

представника апелянта адвоката Навальнєва О.Ю.,

розглянувши 04 серпня 2017 року апеляційну скаргу юридичної особи ТОВ «Гемма» на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 липня 2017 року,

встановила:

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 липня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області Чапали К.Г. про арешт майна, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Гемма» (код ЄДРПОУ 23079990) рахунок № 26002962489825 (українська гривня), відкритий 23.06.2011 року; рахунок № 261016187 (українська гривня), відкритий 06.04.2016 року; рахунок № 2605 1962488974 (українська гривня), відкритий 11.01.2012 року, які відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, в частині видатку коштів, з обов'язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи письмово про суми коштів, що знаходяться на цих рахунках за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення Ухвали слідчого судді.

Органом досудового розслідування встановлено, що службові особи ГУ ДФС в Запорізькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, сприяють особам, які здійснюють впровадження протиправних фінансових механізмів, направлених на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження та незаконне заволодіння бюджетними коштами, не вживаючи заходів реагування, які були покладені на них державною службою, чим заподіяли тяжкі наслідки у вигляді недоотримання державою грошових коштів в особливо великих розмірах. Встановлено, що ряд підприємств, які є підконтрольними особам, що діють за сприянням службових осіб ДФС України у Запорізькій області з метою несплати обов'язкових податкових платежів, створили схему, за допомогою якої до бюджету Запорізької області не сплачуються податки та не надходять грошові кошти до державного бюджету в особливо великих розмірах.

В ході проведення досудового розслідування встановлено низку підприємств, залучених до протиправного фінансового механізму, які використовують рахунки, відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4) для переведення коштів з безготівкової форми в готівку та подальшого їх привласнення і легалізації, а саме: ТОВ «Гемма» (код ЄДРПОУ 23079990) рахунок № 26002962489825 (українська гривня), відкритий 23.06.2011 року; рахунок № 261016187 (українська гривня), відкритий 06.04.2016 року; рахунок № 26051962488974 (українська гривня), відкритий 11.01.2012 року.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя послався на те, що грошові кошти, які знаходяться на вищевказаних рахунках, є предметом протиправної діяльності щодо сприяння суб'єктам підприємницької діяльності в несплаті податків до державного бюджету, розкраданню державного майна, а арешт майна є необхідним з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. Однак зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Наразі по відношенню до ТОВ «Гемма» не відкрито жодного кримінального провадження, в ухвалі слідчого судді немає жодного обґрунтування і посилання, що грошові кошти на рахунках були визнані речовими доказами по даній справі.

У зв'язку з викладеним вище, просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області Чапали К.Г. про накладення арешту на майно відмовити.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, представника апелянта, який підтримав доводи скарги, думку прокурора із запереченнями стосовно доводів та вимог апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного висновку.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст.132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Щодо вимог апеляційної скарги по суті слід зазначити наступне.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Відповідно до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94. 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Ані органом досудового розслідування, ані слідчим суддею не було дотримано зазначених вимог закону.

Кримінальний процесуальний кодекс покладає обов'язок на слідчого суддю перевірити чи відповідає клопотання про арешт вимогам закону, заслухати ініціатора подання клопотання та прокурора на предмет обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання, не перевірив в повній мірі його на відповідність вимогам ст.171 КПК України, правові підстави для накладення арешту, достатність доказів, які вказують на розмір можливої конфіскації, можливий розмір шкоди та цивільного позову, наслідки арешту для інших осіб, розумність співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зі змісту клопотання випливало, що досудовим розслідуванням було встановлено, що службові особи ГУ ДФС в Запорізькій області, зловживаючи своїм службовим становищем, сприяють особам, які здійснюють впровадження протиправних фінансових механізмів, направлених на незаконне переведення безготівкових грошових коштів у готівку, зменшення податкового навантаження та незаконне заволодіння бюджетними коштами, не вживаючи заходів реагування, які були покладені на них державною службою, чим заподіяли тяжкі наслідки у вигляді недоотримання державою грошових коштів в особливо великих розмірах. Встановлено, що ряд підприємств, які є підконтрольними особам, що діють за сприянням службових осіб ДФС України у Запорізькій області з метою несплати обов'язкових податкових платежів, створили схему, за допомогою якої до бюджету Запорізької області не сплачуються податки та не надходять грошові кошти до державного бюджету в особливо великих розмірах.

На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування, звертаючись з клопотанням про арешт майна і фактично посилаючись в ньому на те, що ТОВ «Гемма» є причетним до протиправного фінансового механізму - переведення коштів з безготівкової форми в готівку, яка в подальшому привласнюється і легалізується, повинен був зібрати і надати слідчому судді відповідні докази.

Погоджуючись з доводами клопотання, слідчий суддя не звернула увагу на наявність в матеріалах, доданих до клопотання, інформації, наданої заступником начальника ГУ БКОЗ СБ України, не перевірила, в рамках яких ОРЗ була встановлена ця інформація.

Клопотання про арешт майна, з яким орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді, було винесено в рамках кримінального провадження за правовою кваліфікацією ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 КК України. При цьому в матеріалах відсутні будь-які дані про вручення письмового повідомлення про підозру відповідно до вимог ст.278 КПК України, а також відсутні особи, які відносяться до кола обвинувачених по справі, оскільки обвинувальний акт не складався та не надходив до суду.

У матеріалах, доданих до клопотання, відсутні будь-які дані про юридичну особу чи представника юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, матеріали також не містять відомостей про повідомлення про підозру посадових осіб ТОВ «Гемма».

У клопотанні слідчого було зазначено, що арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках, необхідно було накласти з метою запобігання протиправним діям з використанням банківського рахунку і припинення злочинної діяльності, що не передбачено диспозицією ч.2 ст.170 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину чи внесення відомостей про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру. Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.1, 2 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст.132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, відповідно до ст.94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

Враховуючи зазначене, а також те, що за матеріалами, які додані до клопотання слідчого, відсутні докази, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Гемма», що відкриті в ПАТ «ПУМБ», набуті кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що спростовується існування правової підстави для арешту грошових коштів на зазначених рахунках з метою збереження речових доказів.

Матеріалами клопотання, з огляду на ту кваліфікацію кримінального правопорушення, в рамках якого подане клопотання слідчого, не доведено, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «Гемма», були одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення, чи були предметом злочину або були підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби або знаряддя вчинення злочину, а відтак, на них не може бути також накладено арешт з метою спеціальної конфіскації, передбаченої ст.96-2 КК України.

При цьому слід зауважити, що не може бути метою накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Гемма», і конфіскація майна, як вид покарання або захід кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у зв'язку з тим, що жодній службовій особі цього товариства у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.

Отже, арешт майна під час досудового розслідування може застосовуватись виключно щодо майна підозрюваного, або особи, що несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, відносно майна юридичної особи, якщо до юридичної особи може бути застосований захід у вигляді конфіскації майна, а санкціями ч.2 ст.364, ч.2 ст.205 КК України не передбачена конфіскація майна як виду покарання, а забезпечення виконання можливого покарання не передбачено як мета арешту майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ані слідчий в клопотанні, ані слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення ст.ст.171, 173 КПК України не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для працівників ТОВ «Гемма», та виконання самим товариством своїх договірних зобов'язань перед іншими суб'єктами.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Гемма», як незаконна та за недоведеністю необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу юридичної особи ТОВ «Гемма» задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 21 липня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області Чапали К.Г. про арешт майна, накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Гемма» (код ЄДРПОУ 23079990) рахунок № 26002962489825 (українська гривня), відкритий 23.06.2011 року; рахунок № 261016187 (українська гривня), відкритий 06.04.2016 року; рахунок № 2605 1962488974 (українська гривня), відкритий 11.01.2012 року, які відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, в частині видатку коштів, з обов'язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи письмово, про суму коштів, що знаходяться на цих рахунках за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення ухвали слідчого судді, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Запорізької області Чапали К.Г. про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Гемма» (код ЄДРПОУ 23079990) рахунок № 26002962489825 (українська гривня), відкритий 23.06.2011 року; рахунок № 261016187 (українська гривня), відкритий 06.04.2016 року; рахунок № 2605 1962488974 (українська гривня), відкритий 11.01.2012 року, які відкриті в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 4, в частині видатку коштів, з обов'язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, повідомляючи правоохоронні органи письмово, про суму коштів, що знаходяться на цих рахунках за першим запитом слідчого, на час його надання і на момент оголошення Ухвали слідчого судді, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

О.С. ШаповалЮ.О. ГріпасВ.А. Фомін