Рішення № 68217978, 02.08.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3758/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Калараш А.А., Заїкіна А.П.

при секретарі Лопотан В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, забезпеченим порукою,-

встановила:

Представник ПАТ «Марфін Банк» звернувся до суду із позовом до відповідачів, вказуючи, що 14.06.2012 року між Банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 00831/R2, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовязання по видачі кредиту в сумі 30 000 гривень, а ОСОБА_2 зобовязувався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі.

В забезпечення виконання зобовязань між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_3 14.06.2012 року було укладено договір поруки № 00598r2.

В порушення умов вказаного договору відповідачі прострочили виплату грошової суми, тому, у звязку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору, представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно заборгованість у розмірі 30122,02 гривень, а також судові витрати (а. с. 3-6).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року позов ПАТ «Марфін Банк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 30122,02 гривень та судовий збір у розмірі 1218,00 гривень. У задоволенні іншої частини позову відмовлено (а. с. 111-112).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову до поручителя, в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути заборгованість солідарно з ОСОБА_3 у розмірі 30122,02 гривень та судовий збір у розмірі 1920,00 гривень, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права в цій часині, в іншій частині рішення залишити без зміни (а. с. 116-118).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги представника ПАТ «Марфін Банк» з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 червня 2012 року між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 00831/R2, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 30000 гривень, зі строком повернення до 12.06.2015 року та сплатою 0,01 % річних (а. с. 5-7).

В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 14.06.2015 року було укладено договір поруки (а. с. 8).

Відповідно п. 1.3. та п. 1.4 договору поруки, поручитель відповідає перед Банком у тому ж обємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань від позичальника та поручителя як разом, так і від кожного окремо. Крім того, поручителі відповідають перед позивачем всім належним їм на праві власності майном та грошовими коштами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч. 1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Задовольняючи позов ПАТ «Марфін Банк» про стягнення суми заборгованості за кредитним договором № 00831/R2 від 14.06.2012 року з ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобовязання повинні виконуватися належним чином, невиконання зобовязання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

З таким висновком суду першої інстанції сторони погодили, судове рішення в цій частині не оскаржується.

За нормами ч. 1 ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель несе відповідальність у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків за прострочення, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Марфін Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя, суд першої інстанції виходив з того, що претензії банка до поручителя заявлені 07.09.2015 року, а фактичне настання строку виконання основного зобовязання датоване 13.07.2012 року, тобто кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявив вимоги до поручителя.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не кореспондується з матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, у разі якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року в справі N 6-1077цс15, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Предявленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і предявлення до нього позову, при цьому в разі предявлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

07.04.2015 року ПАТ «Марфін Банк» надіслало позичальнику ОСОБА_2 та поручителю ОСОБА_3 досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 днів з дати отримання вказаної вимоги.

07.09.2015 року ПАТ «Марфін Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зі змісту п. 5.1 договору поруки від 14.06.2012 року, укладеного між ПАТ «Марфін Банк» та ОСОБА_3 вбачається, що не визначений строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного погашення заборгованості боржника по кредитному договору . Банк, реалізуючи своє право на повернення кредиту достроково, 07.04.2015 року направив ОСОБА_3 претензію про порушення забезпеченого порукою зобовязання, яку вона отримала 15.05.2015 року. У звязку з відмовою поручителя від задоволення цієї претензії, ПАТ «Марфін Банк» 07.09.2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто в межах строку, передбаченого законом (а. с. 35-39).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість посилання представника позивача про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором № 00831/R2 від 14.06.2012 року з поручителя ОСОБА_3

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив та надав оцінку обставинам по справі, не правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює, у звязку з чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20.02.2017 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволення позовних вимог ПАТ «Марфін Банк» до поручителя ОСОБА_3

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задовольнити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя ОСОБА_3.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) солідарно з боржником ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість за кредитним договором № 00831/R2 від 14.06.2012 року в сумі 30122,02 гривень, яка складається із: поточної заборгованості за кредитом у сумі 13331,45 гривень, заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 4547,85 гривень, заборгованості по оплаті комісії за користування кредитом в сумі 9690,00 гривень, заборгованості по сплаті штрафу 2552,72 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1920 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Заїкін А.П.

ОСОБА_4