Постанова № 68212283, 07.08.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

07 серпня 2017 року Справа № 903/255/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Левчук І.О.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Перший Український Міжнародний банк на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.06.17р. у справі №903/255/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТОП СВІТ КОВЕЛЬ, с.Лище, Луцький район

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю ТОП СВІТ, с.Лище, Луцький район

2) приватного підприємства Нива-В.Ш. в особі Волинської філії № 03, м.Луцьк

3) відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м.Київ

4) публічного акціонерного товариства Перший український Міжнародний банк, м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів-3 та -4: приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання недійсними прилюдних торгів та свідоцтва про право власності (скарга на дії Луцького районного відділу державної виконавчої служби), -

Представники сторін: не з»явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області (суддя Пахолок В.А.) від 06.06.2017р. у справі №903/255/15 відмовлено в задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" на дії Луцького районного Відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області у справі №903/255/15.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач - публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний банк" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 06.06.2017р. у справі №903/255/15 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Зокрема в апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на те, що згідно зі ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Крім того, звертаємо увагу суду, що ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено право державного виконавця

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням;

- у разі якщо боржник чи його представник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу тощо.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначає, що державним виконавцем вчинені всі необхідні заходи для виконання рішення суду. Проте дане твердження не відповідає дійсності. В матеріалах виконавчого провадження відсутні запити до державних обліково-реєстраційних установ, які ведуть реєстри майнових прав осіб, в тому числі:

запит до Державної авіаційної служби України;

запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України; постанови направлені в банківські установи для арешту коштів боржника. В матеріалах справи є відповіді ПАТ «Кредобанк» та ПАТ «ВТБ Банк» про арешт коштів, проте стосуються вони іншого виконавчого провадження за № 486110648 та іншого боржника - ОСОБА_2 «ТОП СВІТ». Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. В матеріалах є лише довідка від 22.05.2017 року, яка отримана вже після винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження та після звернення представника ПАТ «ПУМБ» із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

У зв'язку з чим відсутня інформація щодо повної та вичерпної перевірки майнового стану боржника, що свідчить про передчасність прийнятого рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Посилання суду першої інстанції на те, що у виконавця на виконанні перебувало декілька виконавчих проваджень, а відтак державним виконавцем було винесено одну постанову про накладення арешту на кошти боржника, не витримує жодної критики, оскільки постанова про арешт коштів винесена по іншому боржнику! Крім того, в матеріалах справи відсутня постанова державного виконавця про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. А, отже, навіть при наявності кількох виконавчих проваджень по одному боржнику, виконавчі дії мали проводитись по кожному з них окремо.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що не має значення коли державний виконавець сформував інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки дана довідка «не впливає на виконання рішення суду та на наявність арештів у боржника...». З даним твердженням ПАТ «ПУМБ» категорично не погоджується.

Крім цього скаржник вважає, що під час винесення оскаржуваної ухвали судом порушено норми процесуального права, що полягають в неналежному дослідженні доказів, наявних в матеріалах справи та наданні їм неналежної правової оцінки, а саме:

судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та здійснено висновки, що не відповідають обставинам справи;

неналежним чином та не в повній мірі досліджено наявні у справі докази;

З огляду на викладене апелянт просить суд скасувати ухвалу господарського суду Волинської області від 06.06.2017 року по справі № 903/255/15 та прийняти нове рішення, яким скаргу ПАТ «ПУМБ» на дії Луцького районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області задовільнити повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.07.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.06.2017р. у справі №903/255/15 прийнято до свого провадження колегією суддів головуючий суддя Саврій В.А., суддя Мамченко Ю.А., суддя Огороднік К.М. та призначено до розгляду на 07.08.2017 року.

У судове засідання 07.08.2017 року представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка у судове засідання представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.12.2015р. господарським судом Волинської області на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України у справі № 903/255/15 від 09.12.2015р. було видано наказ № 903/255/15-6.

12.03.2016р. ПАТ ПУМБ до відділу виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження (Вих. № 489 від 11.03.2016р. та оригінал наказу господарського суду Волинської області від 28.12.2015р. № 903/255/15-6.

Як зазначено скаржником, 10.05.2017р. ПАТ ПУМБ отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.04.2017р. ВП № 50568194, винесену головним державним виконавцем Луцького районного ВДВСГТУЮ у Волинській області ОСОБА_3 відповідно до якої цінних паперів, земельних ділянок, нерухомого майна, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки та іншого майна, належного боржнику на праві власності не зареєстровано.

З доводів ПАТ ПУМБ, оскаржувана постанова є необґрунтованою та незаконною, чим порушено законні права стягувача, оскільки державним виконавцем не були використані права, що передбачені ст. 18 Закону України Про виконавче провадження.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення господарського суду, які набрали законної сили є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження (надалі Закон в редакції від 30.06.1999р. зі змінами і доповненнями) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст.6 Закону державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до Закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.11 даного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами ст. 17 Закону визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст. 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно п.2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Пунктом 3 ст.65 Закону України "Про виконавче провадження" врегулювано, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобовязані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Як встановлено з долучених державним виконавцем доказів та пояснень, наданих у суді першої інстанції, державним виконавцем були вчинені всі необхідні заходи для виконання рішення суду.

На виконання вищезазначеного рішення суду державний виконавець, керуючись ст.ст. 2,17,19,20,25 Закону України Про виконавче провадження, 23.03.2016р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження та запропонував боржникам у добровільному порядку виконати рішення суду у строк до семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Оскільки у строк, встановлений для самостійного виконання рішення суду боржником не було виконано, то згідно ст.ст. 52,54,57,63 Закону України Про виконавче провадження( в ред. 1999р.) останнє підлягало виконанню в примусовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом з метою виконання рішення суду та перевірки майнового стану боржника державним виконавцем направлено запити до Луцької ОДПІ (щодо номерів рахунків відкритих у банках та фінансових установах), Територіального сервісного центру 0741 (щодо наявності рухомого майна), Держсільгоспінспекції у Волинській області та Держгеокадастру у Волинській області (щодо наявності сільськогосподарської, будівельної техніки та земельних ділянок).

Як вбачається з відповідей головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Територіального сервісного центру 0741 за боржником не зареєстровані транспортні засоби та інше майно на яке за законом можливо звернути стягнення. Крім того, встановлено, що у боржника є наявні рахунки в банківських установах, які на даний час є арештованими державним виконавцем. Однак, кошти для погашення боргу відсутні.

Державним виконавцем 25.04.2017р. було складено акт на підставі якого встановлено, що боржник ОСОБА_2 Топ Світ Ковель зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак фактично відсутнє. За даною адресою знаходиться будинок культури Лищенської сільської ради, де боржник орендував тимчасово кабінет, майно на території Лищенської с/р відсутнє.

Скаржник в обґрунтування протиправності дій зазначає, що державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів згідно іншого виконавчого провадження. Однак, місцевим господарським судом було вірно встановлено, що на виконанні державного виконавця перебувало декілька виконавчих проваджень, а відтак державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів на загальну суму. У звязку з цим, необхідність накладення арешту по кожному виконавчому провадженню була відсутня.

Також господарський суд Волинської області правомірно прийшов до висновку, щодо доводів скаржника про те, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформована після винесення постанови про повернення виконавчого документу, то слід зазначити, що дата формування Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не впливає на виконання рішення суду та на наявність арештів у боржника. Водночас, це підтверджує факт наявності арештів у боржника та відсутність нерухомого майна у межах суми боргу.

Твердження апелянта, що у матеріалах виконавчого провадження відсутній запит до Державної авіаційної служби України. Однак, колегія суддів вважає, що державним виконавцем здійснюється розшук майна боржника у межах суми боргу із врахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а відтак доцільності відповіді із Державної авіаційної служби України для виконання рішення суду немає.

Згідно ч. 7ст.48 Закону України Про виконавче провадження(в редакції станом на 31.01.2017р.) у разі, якщо сума, що підлягає до стягнення за виконавчим провадженням , не перевищує 20 розмірів мінімальних заробітних плат, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку не здійснюється.

Статтею 1212 ГПК України передбачено право стягувача, боржника або прокурора на оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Відповідно до п.9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо.

Колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що звертаючись до суду зі скаргою, заявник повинен обґрунтувати наявність порушеного права (ст.ст.2, 21 ГПК України) та довести, що це право порушується органом Державної виконавчої служби, а саме його неправомірними діями чи бездіяльністю.

Разом з тим, як зазначено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК ( 1502-06 ) у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV ( 606-14 ) можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст.35 Закону N606-XIV), проте може привести визначений державним иконавцем трок зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч.3 ст.36 Закону N606-XIV).

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Проте як вбачається з долучених матеріалів виконавчого провадження № 505681194 державним виконавцем були здійснені примусові заходи для виконання наказу господарського суду Волинської області № 903/255/15-6 від 28.12.2015р.

З огляду на викладене колегія суддів не приймає доводи скаржника щодо наявних підстав протиправності дій головного державного виконавця Луцького районного відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3, оскільки останнє спростовано поданими у суді першої інстанції державним виконавцем доказами по вчиненню відповідних процесуальних дій по виконавчому провадженню № 505681194.

Відповідно до ч.5 ст.37 Закону (в редакції станом на 31.01.2017р.) при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених цією статтею, не позбавлений права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Вінницької області 06.06.2017 року у справі №903/255/15 винесена з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на ухвалу господарського суду Волинської області від 06.06.2017р. у справі №903/255/15 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області - без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Огороднік К.М.