Ухвала суду № 68194406, 08.08.2017, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/8526/17

Провадження № 2/592/2220/17

УХВАЛА

08 серпня 2017 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Хитров Б.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_1 Доган, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про розірвання шлюбу, визнання місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду із зазначеною позовною заявою. Проте зазначена заява подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 119 і 120 ЦПК України, а саме: позивачами не сплачено судовий збір.

Позивачем, при зверненні до суду з позовною заявою одночасно просить звільнити її від сплати судового збору в звязку з важким матеріальним станом.

Згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір", який діє на дату звернення з позовною заявою, встановлені ставки судового збору в таких розмірах: за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана: фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640 грн.

Згідно ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання про звільнення від сплати судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Так відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, згідно зі ст. 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що визначення майнового стану як такого, що дає підстави для звільнення від сплати судового збору є оціночним, тому потребує доказування перед судом і обґрунтування повязаних із цим обставин, які свідчать про неможливість або труднощі з оплатою судового збору у розмірах і в строки, встановлені законом, покладається на заінтересовану сторону.

При цьому суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика, у тому числі у справах проти інших держав, має застосовуватись органами державної влади, зокрема судами. Згідно з рекомендацією Комітету міністрів Ради Європи від 14 травня 1981 року № R (81)7 щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, та сталої практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів.

Також Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що може бути сплачений заявником. Адже невиправдано великий розмір, який не враховує фінансового становища заявників, а обчислюється на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя, про що свідчить рішення Європейського суду з прав людини в справі ФК «Мретебі» проти Грузії.

При розгляді справ Європейський суд з прав людини установлює, чи був дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи та правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді.

Розмір судового збору в даній справі визначений в твердій грошовій сумі і становить на даний час 640 гривень.

Враховуючи розмір судового збору в даній категорії справ, а також те, що судом не встановлено важкий майновий стан заявника, який свідчив би про неможливість або труднощі з оплатою ним судового збору в розмірі, встановленому законом, який би надавав підстави для звільнення його від сплати судового збору. Таким чином, з метою усунення недоліків поданої позовної заяви і можливості вирішення питання про відкриття провадження у справі, позивачам необхідно надати квитанцію про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

За таких обставин суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків зазначених у даній ухвалі.

Керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_1 Доган, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про розірвання шлюбу, визнання місця проживання дитини та стягнення аліментів залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків який не може перевищувати пяти днів з дня отримання копії ухвали суду, та розяснивши, що в тому разі, якщо вимоги зазначеної ухвали не будуть виконані, заява буде визнана такою, що не була подана і буде повернена позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Б.В. Хитров