Постанова № 68189886, 03.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа№ 910/1292/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Скрипки І.М.

Разіної Т.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (апелянта): Глущенко З.В.

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 (суддя Ярмак О.М.)

За позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Укралюкс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріго Транс"

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 задоволено позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп", а саме: зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га. на по вулиці Академіка Бутлерова, 8 у Деснянському районі міста Києва та повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач займає спірну земельну ділянку самовільно, що згідно ст. 212 Земельного кодексу України є підставою для задоволення вимог про звільнення спірної земельної ділянки, повернення її позивачеві, привівши у придатний для користування стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 та прийняти нове, яким у задоволення позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги мотивовані зокрема тим, що позивачем не подано належних та допустимих доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, оскільки поданий акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016- не є доказом самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки у акті обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 зазначено, що він є власником споруди, яка розташована на вказаній земельній ділянці і на час проведення обстеження нежитловий будинок літ. «К» фактично не відповідає нежитловому об'єкту зазначеному в технічному паспорті, частину вказаної земельної ділянки огороджено парканом, розміщено навіс, і щодо звільнення відповідачем земельної ділянки від наведених будівель і споруд заявлено позовні вимоги. Проте, станом на момент проведення перевірки, відповідачем було відчужено на користь ТОВ «Фріго Транс» за договором купівлі - продажу від 25.08.2016 розташовану на спірній земельній ділянці нерухомість, відомості про що наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наведені обставини, на думку відповідача, виключають можливість застосування ст. 212 Земельного кодексу України щодо повернення самовільно зайнятої спірної земельної ділянки та звільнення від будівель і споруд, які відповідачу не належать.

Крім того, апелянт додатково зазначав, що вимогами чинного законодавства передбачено складання саме акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складається згідно з вимогами Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890. До того ж, наявний у справі акт не містить відомостей про те, що його було надіслано або вручено представнику відповідача, і відповідний акт складався також без участі представника відповідача та не містить будь-яких його пояснень.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/1292/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Скрипка І.М., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Агротеп», розгляд скарги призначено на 18.07.2017.

18.07.2017 розгляд справи №910/1292/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 - не відбувся, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2017.

В судовому засіданні 03.08.2017 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання 03.08.2017 - не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 0104403997064).

18.07.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказував на те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування - відсутні. Позивач вказував на те, що актом обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016, складеним посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слідує, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без оформлення речових прав на земельну ділянку.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ПП «Укралюкс» та ТОВ «Фріго Транс» в судове засідання представників не направили, причин неявки суду не повідомили, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, неявка представників позивача та третіх осіб не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача та третіх осіб, за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено перевірку земельної ділянки за адресою: вул. Академіка Бутлерова, 8 у Деснянському районі міста Києва щодо дотримання вимог земельного законодавства, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 12.10.2016 № 16-1733-03.

Відповідно до зазначеного акту перевірки встановлено, що земельна ділянка площею, приблизно 19512.91 кв.м., що розташована по вул. Академіка Бутлерова, 8 у Деснянському районі м. Києва згідно бази даних міського земельного кадастру обліковується за приватним підприємством "Укралюкс" відповідно до технічного звіту по встановленню зовнішніх меж кварталу №62:069. Рішення Київська міська рада за поданням Департаменту земельних ресурсів щодо передачі зазначеної земельної ділянки у власність (користування) не приймала. Документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою не зареєстровані. Відповідно до договору купівлі-продажу від 31.01.2015 (зареєстрованого в реєстрі за № 1077) приватним підприємством "Укралюкс" придбано у власність об'єкт незавершеного будівництва споруд по очищенню зливних стоків (продавець ВАТ "Київхімволокно"). ТОВ «Агротеп» звернувся до Департаменту земельних ресурсів листом вх. № 057/16386 від 30.09.2016 з проханням внести зміни в базу даних міського земельного кадастру та технічний звіт щодо вказаної земельної ділянки в частині землекористувача у зв'язку з правом власності на нежитловий будинок літ. К загальною площею 325,6 кв.м. На час проведення обстеження встановлено, що вказаний нежитловий будинок літ.К фактично не відповідає нежитловому об'єкту зазначеному у технічному паспорті. Частина земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га огороджено бетонним парканом, на огородженій ділянці розміщено навіс, який реконструюють під капітальну будівлю. Також, на огородженій земельній ділянці розміщені вантажівки та будівельна техніка. Ділянка використовується відповідачем для стоянки вантажних автомобілів та проведення реконструкції нежитлової будівлі. В діях товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" вбачаються порушення дотримання вимог земельного законодавства, а саме самовільне зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,0 га (ст. 211 Земельного кодексу України).

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з посиланням на ст. 212 Земельного кодексу України.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не подано належних та допустимих доказів самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, оскільки поданий акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 - не є доказом самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, оскільки у акті обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 зазначено, що він є власником споруди, яка розташована на вказаній земельній ділянці і на час проведення обстеження нежитловий будинок літ. «К» фактично не відповідає нежитловому об'єкту зазначеному в технічному паспорті, частину вказаної земельної ділянки огороджено парканом, розміщено навіс, і щодо звільнення відповідачем земельної ділянки від наведених будівель і споруд заявлено позовні вимоги. Проте, станом на момент проведення перевірки, відповідачем було відчужено на користь ТОВ «Фріго Транс» за договором купівлі - продажу від 25.08.2016 розташовану на спірній земельній ділянці нерухомість, відомості про що наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наведені обставини, на думку відповідача, виключають можливість застосування ст. 212 Земельного кодексу України щодо повернення самовільно зайнятої спірної земельної ділянки та звільнення від будівель і споруд, які відповідачу не належать.

Крім того, відповідач додатково зазначав, що вимогами чинного законодавства передбачено складання саме акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який складається згідно з вимогами Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890. До того ж, наявний у справі акт не містить відомостей про те, що його було надіслано або вручено представнику відповідача, і відповідний акт складався також без участі представника відповідача та не містить будь-яких його пояснень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 задоволено позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп", а саме: зобов'язано відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га. на по вулиці Академіка Бутлерова, 8 у Деснянському районі міста Києва та повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач займає спірну земельну ділянку самовільно, що згідно ст. 212 Земельного кодексу України є підставою для задоволення вимог про звільнення спірної земельної ділянки, повернення її позивачеві, привівши у придатний для користування стан шляхом звільнення від будівель та споруд.

Суд апеляційної інстанції, за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшов наступних висновків.

У ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" вказано, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Пунктом 45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015р., встановлено, що для державної реєстрації права власності на сформовану земельну ділянку в порядку відведення земельної ділянки із земель державної та комунальної власності подається рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (в разі підготовки лотів до проведення земельних торгів).

Частинами 8, 9 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер.

Таким чином, згідно із законодавством України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу на праві власності належав об'єкт нерухомого майна (громадський будинок літ. «К» площею 325,6 кв.м.), розташований за адресою: м. Київ, вул.. Академіка Бутлерова, буд. 8 , право власності на який зареєстровано за відповідачем 28.12.2015, видано відповідне свідоцтво та внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у Акті обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 зазначено, що проведено обстеження земельної ділянки за адресою: вул. Академіка Бутлерова, 8, код ділянки 62:069:026, орієнтовна площа 1,0 га.

Крім того, в Акті обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 зазначено, що ТОВ «Агротеп» звернувся до Департаменту земельних ресурсів листом вх. № 057/16386 від 30.09.2016 з проханням внести зміни в базу даних міського земельного кадастру та технічний звіт щодо вказаної земельної ділянки (код ділянки 62:069:026) в частині землекористувача у зв'язку з правом власності на нежитловий будинок літ. К загальною площею 325,6 кв.м., право власності на який станом на момент складання вказаного Акту перейшло до третьої особи - ТОВ «Фріго-Транс» на підставі договору купівлі - продажу від 28.08.2016, відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, докази чого наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у Акті обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 містяться зокрема відомості про те, що на земельній ділянці за адресою м.Київ. вул.. Ак. Бутлерова, 8 розміщено і нерухоме майно ТОВ «Укралюкс», якому на праві власності належить об'єкт незавершеного будівництва, придбаний на підставі договору купівлі - продажу від 31.01.2015, згідно якого придбано об'єкт незавершеного будівництва зі станом готовності 27,2%, і вказаний об'єкт також розташовано на земельній ділянці, розташованої за адресою м.Київ. вул.. Ак. Бутлерова, 8.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент проведення перевірки на спірній земельній ділянці (62:069:026) відповідачу не належало на праві власності нерухоме майно, яке на ній розташовано і про яке зазначено в Акті перевірки. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що розташований на спірній земельній ділянці об'єкт нерухомості, зазначений у Акті обстеження, а також навіс та паркан також належать відповідачу на праві власності і що наведені об'єкти встановлені саме відповідачем, та використовуються саме ним, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов в висновку, що позивачем не подано належних та допустимих доказів порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в контексті спірних правовідносин станом на момент вирішення спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що позивачем у позові заявлено зокрема вимоги про звільнення відповідачем спірної земельної ділянки від будівель споруд, проте, в Акті обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 не зазначено, що на спірній земельній ділянці розміщено інші належні відповідачу будівлі і споруди, окрім нежилого будинку літ. К загальною площею 325,6 кв.м., який відчужено відповідачем ще до моменту проведення перевірки. Таким чином, позивачем не було доведено обставин того, що на спірній земельній ділянці розташовано інші належні саме відповідачу на майновому праві будівлі і споруди, не зазначено їх площ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою заявленого позову позивачем зазначено саме Акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016.

Дослідивши наявний у справі акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016, судом апеляційної інстанції встановлено, що при складанні акту були відсутні як представники відповідача, так і представники ТОВ «Укралюкс», і як наслідок не досліджувались документи, зокрема і ті, які наведені у вказаному Акті.

До того ж, вказаний акт не містить відміток про ознайомлення з його змістом представників відповідача, як не містить і відомостей про його надсилання відповідачу. Належних та допустимих доказів протилежного в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України -не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила, що зі змісту зазначеного акту обстеження земельної ділянки вбачається, що обстеження проведено посадовою особою Департаменту земельних ресурсів у відповідності до "Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві" затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890.

Відповідно до п.п. 9 п. 3.1. "Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві", затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, Головне управління при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, проводить обстеження земельних ділянок щодо їх використання землекористувачами та складає відповідні акти обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

Тобто метою складання таких актів є обстеження земельних ділянок для розгляду Київською міською радою питань про поновлення договорів оренди земельних ділянок.

У свою чергу, п. 6.1 та п. 6.2. зазначеного Положення визначено, що Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначаються:

- номер акта перевірки;

- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, щодо яких проводиться перевірка, та їх адреси або місцезнаходження;

- прізвище, ім'я, по батькові та посада працівника Головного управління, який здійснює перевірку;

- дата та підстави проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- дані про земельну ділянку (місце розташування, розмір, цільове призначення, наявність документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, та інші дані);

- виявлені порушення земельного законодавства;

- пояснення фізичної, юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства.

Тобто, у випадку виявлення порушень норм земельного законодавства мав бути складений акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а не акт обстеження земельної ділянки, у якому мають міститись пояснення фізичної, юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства, однак наданий позивачем акт зазначених пояснень не містять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає наданий позивачем акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 як належний та допустимий доказ в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Вказана позиція узгоджується і з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постановах від 30.11.2016 № 910/4813/16, від 15.11.2016 № 910/4812/16, від 15.11.2016 № 910/5942/16, від 02.11.2016 № 910/6579/16, від 02.02.2017 № 910/11015/16.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не позбавлений права з залученням повноважних органів провести перевірку у встановленому законом порядку та встановити як наявність на спірній земельній ділянці наявність/відсутність будівель і споруд, встановити перелік осіб, яким належать на майновому праві споруди та будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці у випадку встановлення їх наявності, а також встановити їх правовий статус та правомірність зведення (з урахуванням державних будівельних норм), а також перевірити відповідні правовстановлювальні документи щодо їх розміщення.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Враховуючи наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а факт самовільного заняття відповідачем спірною земельною ділянкою в розумінні ст. 212 Земельного кодексу України - не доведено позивачем належним та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд - відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято за недоведеності позивачем обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також зроблені судом першої інстанції висновки щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають обставинам справи, що згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позову за наведених позивачем обставин.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається:

- у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

- у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною сьомою статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим на підставі п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позову, із покладенням судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача. В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судовий збір за подачу позову в сумі 3 200,00 грн. та апеляційної скарги у розмірі 3 520,00 грн., у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на момент звернення позивача з позовом ставка судового збору за 2 вимоги майнового характеру складала 3200,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (1600,00 грн.) х2 = 3200,00 грн.), відповідно, розмір судового збору за подачу апеляційної скарги згідно з п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» складав 3 520,00 грн.(110% ставки, яка підлягала сплаті при подачі позову), у зв'язку з чим позивачу та апелянту підлягають поверненню зайво сплачені суми судового збору, а саме: позивачу - 1600,00 грн. за подачу позову, сплачений платіжним дорученням № 13 від 19.01.2017, а відповідачу - 1 760,00 грн. за подачу апеляційної скарги, сплачений квитанцією № 7 від 01.06.2017.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 у справі №910/1292/17 - скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Київської міської ради (код 22883141; місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (код 21496904; місцезнаходження: 02105 м.Київ, вул. Павла Усенка,8) 3520 (три тисячі п'ятсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Повернути Київській міській раді (код 22883141; місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.. Хрещатик, 36) з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в сумі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп., зайво сплаченого платіжним дорученням № 13 від 19.01.2017.

5. Повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (код 21496904; місцезнаходження: 02105 м.Київ, вул. Павла Усенка,8) 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн.. 00 коп. зайво сплаченого судового збору за квитанцією № 7 від 01.06.2017.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

7. Матеріали справи № 910/1292/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді І.М. Скрипка

Т.І. Разіна