Постанова № 68189884, 02.08.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Справа№ 910/8188/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016

у справі № 910/8188/16 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна іпотечна установа,

про стягнення 68 584 010,50 грн

за участю представників сторін:

від позивача: представник Романюк І.І. (довіреність б/н від 20.06.2017);

від відповідача: представник Сауріна Т.А. (довіреність б/н від 07.06.2017);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» (надалі - ПАТ «Радикал Банк») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» (надалі - ТОВ «УМК») про стягнення 68 584 010,50 грн заборгованості за Кредитним договором на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії №КЛ-3527/2-980 від 30.10.2013, з яких: 39 696 085,34 грн заборгованості за кредитом, 6 805 544,39 грн заборгованості за процентами, 984 192,62 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 365 388,15 грн пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 691 200,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №2655), 5 140 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №376), 5 256 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №481), 4 924 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №378), 720 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ «УМК» на користь ПАТ «Радикал Банк» 39 696 085,34 грн заборгованості за кредитом, 6 805 544,39 грн заборгованості за процентами, 984 192,62 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 365 388,15 грн пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 691 200,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №2655), 5 140 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №376), 5 256 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №481), 4 924 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №378), 720 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13) та 206 700,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «УМК» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я., та призначено в судове засідання на 28.09.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2016 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 19.10.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, апеляційне провадження у справі №910/8188/16 зупинено до вирішення по суті спору у справі №910/18779/16 за позовом ТОВ «УМК» до ПАТ «Радикал Банк» про визнання договору недійсним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 поновлено апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 07.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 розгляд справи №910/8188/16 у зв'язку з неявкою представника відповідача відкладено в межах строків, передбачених статтею 77 ГПК України, на 21.06.2017.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 20.06.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп» (надалі - ТОВ «КУА «Капітал Груп») надійшло клопотання про його залучення до участі у справі в якості правонаступника позивача.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду 21.06.2017 від ПАТ «Радикал Банк» надійшла заява про заміну сторони позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 клопотання ТОВ «КУА «Капітал Груп» та ПАТ «Радикал Банк» про заміну позивача у справі №910/8188/16 його правонаступником задоволено, здійснено процесуальне правонаступництво у справі №910/8188/16 та замінено позивача - ПАТ «Радикал Банк» на його правонаступника - ТОВ «КУА «Капітал Груп».

У судовому засіданні 21.06.2017 оголошено перерву до 02.08.2017 в порядку статті 77 ГПК України та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розпорядженням начальника управління Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 №09-53/2961/17, у зв'язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Калатай Н.Ф.

У судове засідання 02.08.2017 третя особа свого уповноваженого представника не направила, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином.

Вислухавши думку представників сторін щодо розгляду апеляційної скарги без участі представника третьої особи, враховуючи вимоги частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами у відсутність уповноваженого представника третьої особи.

У судовому засіданні 02.08.2017 представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважав безпідставними, а судове рішення законним, у зв'язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу відповідача - без задоволення.

У судовому засіданні 02.08.2017 представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

02.08.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.10.2013 між ПАТ «Радикал Банк» (в тексті договору - кредитодавець) та ТОВ «УМК» (в тексті договору - позичальник) було укладено Кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №KJI-3527/2-980 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання шляхом відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії, а позичальник зобов'язується отримати кредит/транш кредиту, використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом/траншем кредиту, комісії та інші платежі, встановлені цим договором, а також додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Ліміт кредитної лінії встановлено у розмірі 48 000 000 (сорок вісім мільйонів) гривень (п. 1.1.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.1.2. Кредитного договору, остаточним терміном повернення кредиту встановлено 31.10.2015, якщо такий термін (строк) не настане раніше з підстав, що передбачені умовами цього договору або законодавством.

Відсоткова ставка за користування наданими кредитами/траншами встановлена на рівні 18,3% річних з можливістю її зміни (п. 1.1.3. Кредитного договору).

Пунктом 1.1.4. Кредитного договору передбачено, що кредит/транш кредиту надається на умовах цього Кредитного договору на підставі письмового звернення позичальника і тільки після укладення Додаткового договору до Кредитного договору в частині надання конкретного траншу кредиту.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору кредит надається позичальнику на завершення другої черги будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення по вулиці О. Трутенка, 3 в Голосіївському районі м. Києва.

Згідно з п. 2.1 Кредитного договору кредитодавець відкриває позичковий рахунок №20632001003527, на якому буде враховуватися кредит/транш кредиту, наданий за цим договором, погашення кредиту/траншу кредиту, а також дострокове погашення кредиту/траншу кредиту, якщо таке буде. Такий позичковий рахунок є для позичальника обов'язковим для обліку руху сум, які позичальник повинен повернути кредитодавцю.

Пунктом 2.7.1 Кредитного договору визначено, що проценти за користування кредитом/траншем кредиту нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку до моменту фактичного повернення кредиту/траншу кредиту (в тому числі і за період прострочення терміну (строку) остаточного погашення кредиту/траншу кредиту, зазначеного у п. 1.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 7.9 Кредитного договору останній набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

В подальшому між сторонами було підписано 16 додаткових договорів, відповідно до яких на підставі пункту 1.1.4 Кредитного договору позичальнику надавались конкретні транші кредиту, а саме:

1) Додатковий договір №1 від 12.11.2013 до Кредитного договору на суму 2 650 000,00 грн.

2) Додатковий договір №2 від 20.11.2013 до Кредитного договору на суму 1 705 000,00 грн.

3) Додатковий договір №3 від 22.11.2013 до Кредитного договору на суму 851 000,00 грн.

4) Додатковий договір №4 від 28.11.2013 до Кредитного договору на суму 1 695 253,00 грн.

5) Додатковий договір №5 від 11.12.2013 до Кредитного договору на суму 2 686 655,00 грн.

6) Додатковий договір №6 від 17.12.2013 до Кредитного договору на суму 594 700,00 грн.

7) Додатковий договір №7 від 23.12.2013 до Кредитного договору на суму 200 511,00 грн.

8) Додатковий договір №8 від 24.12.2013 до Кредитного договору на суму 21 200 000,00 грн.

9) Додатковий договір №9 від 25.12.2013 до Кредитного договору на суму 289 860,00 грн.

10) Додатковий договір №10 від 18.02.2014 до Кредитного договору на суму 1 285 900,00 грн.

11) Додатковий договір №11 від 31.03.2014 до Кредитного договору на суму 1 001 500,00 грн.

12) Додатковий договір №12 від 14.05.2014 до Кредитного договору на суму 870 450,00 грн.

13) Додатковий договір №13 від 20.05.2014 до Кредитного договору на суму 1 000 000,00 грн.

14) Додатковий договір №14 від 17.07.2014 до Кредитного договору на суму 3 550 255,00 грн.

15) Додатковий договір №15 від 06.08.2014 до Кредитного договору на суму 1 500 000,00 грн.

16) Додатковий договір №16 від 19.08.2014 до Кредитного договору на суму 615 000,00 грн (а.с. 26-41, т. 1).

З матеріалів справи також вбачається, що в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем щодо повернення кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, між ПАТ «Радикал Банк», ТОВ «УМК» та майновими/фінансовими поручителями було укладено наступні договори:

1) Договір поруки №ДП-3527/2-980/1 від 30.10.2013, укладений з ОСОБА_4 (НОМЕР_1, виданий Старокиївським РУГУ МВС України в м. Києві 20 січня 2000 року, місце проживання: АДРЕСА_1)

2) Договір поруки №ДП-3527/2-980/2 від 30.10.2013, укладений з ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_2, виданий ТУМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 29 .03.2005 року, місце проживання: АДРЕСА_2)

3) Іпотечний договір з ТОВ «УМК», посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. 13.12.2013 року та зареєстрований в реєстрі за №2655 (далі по тексту - іпотечний договір №2655), згідно п.2.1. якого ТОВ «УМК» (іпотекодавець) передало в іпотеку банку (іпотекодержателеві) майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, а саме майнові права на квартири:

- з №1 по №13 включно у секції «В» в будинку другої черги будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування О. Трутенка номер 3 в Голосіївському районі м. Києва;

- з №14 по №65 включно у секції «Д» в будинку другої черги будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування О. Трутенка номер 3 в Голосіївському районі м. Києва;

- з №66 по №119 включно у секції «Б» в будинку другої черги будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування О. Трутенка номер 3 в Голосіївському районі м. Києва.

Згідно до пункту 2.3.1 Іпотечного договору №2655 узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки складає 107 883 900 (сто сім мільйонів вісімсот вісімдесят три тисячі дев'ятсот) гривень.

4) Іпотечний договір від 11.01.2014 з ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_3, виданий ТУМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 29.03.2005 року, місце проживання: АДРЕСА_3) посвідчений 11.01.2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Воробйовою Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №13 (далі по тексту - Іпотечний договір №13), згідно до якого ОСОБА_5 (іпотекодавець) передав в і іпотеку банку (іпотекодержателю) нерухоме майно (земельні ділянки та садовий будинок) передбачені п.2.1 Іпотечного договору 313

Згідно пункту 2.3.1 Іпотечного договору №13 узгоджена сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 17 713 620,00 грн.

5) Іпотечний договір від 25.03.2014 з ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_2, виданий ТУМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві 29.03.2005, місце проживання: АДРЕСА_4) посвідчений 25.03.2014 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за №378 (далі по тексту - Іпотечний договір №378), згідно до якого ОСОБА_5 (іпотекодавець) передав в іпотеку банку (іпотекодержателеві) нерухоме майно (п.2.1 Іпотечного договору №378), а саме: земельну ділянку загальною площею 8,7309 га, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4, що знаходиться за адресою - Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада. Іпотека розповсюджується на всі приналежності Предмету іпотеки та на всі невід'ємні від нього складові частини, поліпшення, внутрішні системи, що існують на момент укладення Договору та/або виникнуть у майбутньому. Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, а саме: будівлями господарства СФГ «Простоквашино» (майновий комплекс), розміщеними на ній.

Згідно до пункту 2.3.1 Іпотечного договору №378 узгоджена Сторонами оціночна вартість предмета іпотеки становить 22 281 260,00 грн.

6) Іпотечний договір з Фермерським господарством «Простоквашино-2012» (код ЄДРПОУ 23697280, місце знаходження: Київська область, Бориспільський район, село Гнідин), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дереберою Т.О. 25.03.2014 року та зареєстрований в реєстрі за №376 (далі по тексту - Іпотечний договір №376), згідно п.2.1. якого Фермерське господарство «Простоквашино-2012» (іпотекодавець) передало в іпотеку банку (іпотекодержателеві) нерухоме майно - нежитлову нерухомість-будівлі цього господарства (майновий комплекс) зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 644,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада Гнідинська, «Млиново» урочище, та розміщений на земельній ділянці загальною площею 8,7309 га, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, кадастровий номер НОМЕР_4, за адресою Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада.

Згідно пункту 2.3.1 Іпотечного договору №376 узгоджена сторонами оціночна вартість складає 5 713 520,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та у визначений кредитним договором строк не повернув позивачу грошові кошти та не сплатив проценти за їх користування, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 69 584 010,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Радикал Банк», місцевий господарський суд виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасного повернення наданого позивачем кредиту та сплати процентів за його користування, а також обґрунтованості розміру заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач письмового відзиву та обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не надав, а в апеляційній скарзі наголошував на неправомірності подвійного застосування до ТОВ «УМК» юридичної відповідальності, що на думку останнього полягає в обов'язку сплатити на користь ПАТ «Радикал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором та одночасно погасити заборгованість ПАТ «Радикал Банк» перед Державною іпотечною установою в розмірі 48 181 084,93 грн за рахунок належного йому майна.

Крім того, апелянт звернув увагу на порушення місцевим господарським судом приписів ст. 83 ГПК України щодо виходу суду за межі позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача суми штрафних санкцій, яка перевищує заявлену позивачем.

При цьому, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на своє складне фінансове становище та надмірно великий розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, просив про зменшення її розміру.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково погоджується з доводами апелянта, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2016 у справі №910/18779/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017, у задоволенні позовних вимог ТОВ «УМК» до ПАТ «Радикал Банк» про визнання недійсним Кредитним договором №КЛ-3527/2-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 30.10.2013 відмовлено.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказування преюдиційні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Враховуючи те, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2016 у справі №910/18779/16 набрало законної сили у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, та беручи до уваги, що сторонами у вказаних справах є ті ж самі юридичні особи, що і у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про доведеність та обґрунтованість встановлених у зазначеному рішенні фактів, зокрема: при укладенні (підписанні) кредитного договору позивач (ТОВ «УМК»), будучи вільним у своєму волевиявленні, погодився з положеннями п. 3.3 (обов'язки позичальника) та статті 4 (відповідальність сторін) Кредитного договору № КЛ-3527/2-980 на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії від 30.10.2013, з огляду на що відсутні підстави стверджувати, що умови кредитного договору, викладені у п. 3.3 та у статті 4 договору, є несправедливими чи порушують принцип рівності сторін договору; умови кредитного договору, які наділяють банк (кредитодавця) більшим обсягом прав, спрямованих на захист своїх законних інтересів як кредитодавця, та встановлюють відповідальність позичальника за невиконання обов'язків за кредитним договором, не суперечать принципам добросовісності, розумності та справедливості у кредитних правовідносинах, а отже, зазначені позивачем підстави для визнання його недійсним відсутні.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися у сторін у даному спорі, суд першої інстанції правильно зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір за яким, відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, укладення ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «УМК» вищевказаного кредитного договору було спрямоване на отримання останнім грошових коштів (кредиту) і одночасного обов'язку по здійсненню своєчасного їх повернення та сплати процентів за користування ними.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з наданих позивачем доказів, останній взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу кредитні (грошові) кошти згідно умов кредитного договору на загальну суму 41 696 085,34 грн, що підтверджується виписками по позичковому рахунку відповідача (а.с. 42-115, т. 1).

Однак, як стверджує позивач та не заперечує відповідач, починаючи з березня 2015 року ТОВ «УМК» систематично порушуються умови кредитного договору щодо сплати процентів за користування кредитом, заборгованість за якими станом на 16.03.2016 становить 6 805 544,39 грн.

Крім того, в строк, визначений пунктом 1.1.2 кредитного договору (31.10.2015), відповідач не повернув банку кредитні кошти в повному обсязі, а саме, у сумі 39 696 085,34 грн.

Відповідно до ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються судом письмовими та речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що отримання кредиту відповідачем не заперечується, строк його погашення та сплати процентів за користування ним настав, доказів погашення кредиту та сплати процентів у повному обсязі відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується відповідачем, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 39 696 085,34 грн заборгованості за кредитом та 6 805 544,39 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо подвійного застосування до ТОВ «УМК» юридичної відповідальності, що на думку останнього полягає в обов'язку сплатити на користь ПАТ «Радикал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором та одночасно погасити заборгованість ПАТ «Радикал Банк» перед Державною іпотечною установою в розмірі 48 181 084,93 грн за рахунок належного йому майна, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2013 між Державною іпотечною установою (у тексті договору - кредитор) та ПАТ «Радикал Банк» (у тексті договору - позичальник) було укладено кредитний договір №114/3, відповідно до п. 1.1 якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 48 000 000,00 грн (фінансовий кредит), а також сплатити проценти за користування фінансовим кредитом.

Згідно з п.п. 1.2-1.3 вказаного кредитного договору фінансовий кредит надається позичальнику на строк до 31.10.2015, а його цільовим призначенням є здійснення позичальником кредитування замовника будівництва - ТОВ «УМК» для завершення будівництва об'єкту житлового призначення за будівельною адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. О. Трутенка, буд. 3, буд. 2 та здійснення позичальником кредитування фізичних осіб з метою придбання ними житла у вказаному вище об'єкті.

У відповідності до п. 2.2.1 зазначеного кредитного договору ПАТ «Радикал Банк» взяв на себе обов'язок протягом п'яти робочих днів з дня отримання фінансового кредиту укласти із замовником - ТОВ «УМК» Договір про відкриття кредитної лінії загальною сумою 48 000 000,00 грн та строком погашення кредиту не пізніше 31.10.2015.

З метою забезпечення зобов'язань ПАТ «Радикал Банк» за вказаним кредитним договором, 30.10.2013 між Державною іпотечною установою (іпотекодержатель) та ТОВ «УМК» (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №114/3.1-3 (надалі - договір іпотеки), за умовами якого виконання зобов'язань ПАТ «Радикал Банк» за кредитним договором забезпечується іпотекою майнових прав ТОВ «УМК» на нерухомість, будівництво якої не завершено - складову частину об'єкту незавершеного будівництва житлового комплексу з об'єктами обслуговування населення за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. О. Трутенка, буд. 3, а саме, майнові права на 106 квартир загальною площею 10 235,17 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2016 на адресу ПАТ «Радикал Банк» від Державної іпотечної установи надійшло повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з вимогою виконати порушене зобов'язання за кредитним договором від 30.10.2013 №114/3, а саме, сплатити на рахунок Державної іпотечної установи кошти в розмірі 48 181 084,93 грн, або в іншому випадку протягом 30-ти днів з моменту реєстрації вищезазначеного обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, передати Державній іпотечній установі заставлені майнові права шляхом укладення договору відступлення права вимоги (а.с. 260-263, т. 1)

Листом вих. №1555/16 від 30.06.2016 ПАТ «Радикал Банк» направило відповідь на вищевказане повідомлення, в якому у задоволенні вимоги Державної іпотечної установи про укладення договору відступлення права вимоги відмовило, з огляду на те, що запропонований спосіб здійснення стягнення на предмет застави (майнові права) не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 264-265, т. 1).

Статтею 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене, у зв'язку з відмовою ПАТ «Радикал Банк» виконати вимогу Державної іпотечної установи про укладення договору відступлення права вимоги, звернення стягнення останньою на заставне майно, заставодавцем якого є ПАТ «Радикал Банк», повинно розглядатись в окремому судовому провадженні та не може бути предметом розгляду у даній справі.

Крім того, відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається у порядку, передбаченому ст. 51 цього закону, зокрема, через продаж на відкритих торгах та за оцінкою, здійсненою погодженим Фондом суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, твердження відповідача про те, що по завершенню 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, починаючи з 01.07.2016, у зв'язку з невиконанням ПАТ «Радикал Банк» своїх зобов'язань перед Державною іпотечною установою, остання набула права кредитора за кредитним договором №КЛ-3527/2-980 від 30.10.2013 та фактично стала правонаступником ПАТ «Радикал Банк» у кредитних відносинах з відповідачем, не відповідає дійсності, оскільки не ґрунтується на нормах закону.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу, що рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2015 у справі №910/23390/15 було відмовлено у задоволенні позову Державної іпотечної установи до ТОВ «УМК» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПАТ «Радикал Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 181- 186, т. 1).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим твердження Державної іпотечної установи, викладені в заяві про зупинення провадження у справі, поданій під час розгляду справи судом першої інстанції (а.с. 235-238, т. 1) про те, що остання є новим кредитором за кредитним договором №КЛ-2527/2-980 від 30.10.2013.

Відтак, доводи апелянта щодо подвійного застосування до ТОВ «УМК» юридичної відповідальності у вигляді обов'язку сплатити на користь ПАТ «Радикал Банк» суму заборгованості за Кредитним договором та одночасно погасити заборгованість ПАТ «Радикал Банк» перед Державною іпотечною установою в розмірі 48 181 084,93 грн за рахунок належного йому майна є безпідставними.

Крім того, враховуючи, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування, керуючись пунктами 3.3.19., 4.2., 4.5. Кредитного договору, позивач просив стягнути з відповідача 984 192,62 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 365 388,15 грн пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 691 200,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №2655), 5 140 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №376), 5 256 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №481), 4 924 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №378), 720 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» вiд 22.11.1996 №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписи даної статті також кореспондуються зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якої встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому, згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 3.3.19. Кредитного договору передбачено, що якщо договорами застави/іпотеки, які укладені в забезпечення зобов'язань за ним договором, передбачено обов'язкове страхування предмету застави, застрахувати/ або забезпечити страхування майновим поручителем на користь Кредитодавця заставне майно в акредитованій Кредитодавцем страховій компанії та забезпечити безперервне подовження страховки на період дії цього договору. Позичальник зобов'язується самостійно відслідковувати терміни (строки) поновлення страховки та надавати Кредитодавцю копії страхових договорів (полісів) та копії документів, що підтверджують сплату страхових платежів за укладеними страховими договорами (полісами). За кожен день відсутності у Кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна. Позичальник зобов'язується сплатити пеню відповідно до п.4.5. цього договору.

Згідно з п. 4.5. Кредитного договору, у разі порушення позичальником умов, зазначених в п. 3.3.19. цього договору, позичальник сплачує Кредитодавцю пеню в розмірі 0,03% (нуль цілих три сотих процента) від суми, визначеної п. 1.1.1. цього договору, за кожний день відсутності у кредитодавця документів, що підтверджують страхування заставного майна. Сплата здійснюється за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. В разі надання Кредиту/Траншу кредиту в іноземній валюті оплата здійснюється в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України па дату платежу.

Пунктом 4.2. Кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасного погашення Кредиту/Траншу кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки, визначеної в п.1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними Кредитодавцем, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. У разі надання Кредиту/Траншу кредиту в іноземній валюті оплата здійснюється в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату платежу.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови кредитного договору та обставини справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача в частині стягнення пені за невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, є правомірними, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення місцевий господарський суд помилково зазначив, що позивач просив стягнути з відповідача 720 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13) та в резолютивній частині рішення зазначив саме вказану суму.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 984 192,62 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 365 388,15 грн пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 691 200,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №2655), 5 140 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №376), 5 256 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №481), 4 924 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №378), 720 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13).

Водночас, відповідач в апеляційній скарзі просив зменшити розмір стягнення з нього штрафних санкцій (пені), які заявлені позивачем у позові, посилаючись на своє складне фінансове становище та надмірно великий розмір пені, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чине вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В обґрунтування свого майнового стану відповідачем долучено до апеляційної скарги копію фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.07.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем не порушувалось питання щодо зменшення розміру неустойки за неналежне виконання умов кредитного договору та не було надано належних доказів перебування його підприємства у скрутному матеріальному становищі, у вигляді відповідних фінансових та балансових відомостей.

Отже, враховуючи, що фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 01.07.2016 не було надано відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом, а в апеляційній скарзі не обґрунтовано неможливість його подання, такий додатковий доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції.

Таким чином, враховуючи матеріальні інтереси сторін, ступінь виконання зобов'язання відповідачем та його майновий стан, відповідність розміру заявленої до стягнення пені наслідкам порушення зобов'язання, а також відсутність під час розгляду справи місцевим господарським судом клопотань відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та надання відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру належної до стягнення пені.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно з п. 3 частини 1 статті 104 названого Кодексу підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «УМК» з підстав, викладених у ній, підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі №910/8188/16 - зміні в частині стягнення з відповідача пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13).

Крім того, у зв'язку зі здійсненням під час апеляційного розгляду справи процесуального правонаступництва у даній справі та заміною позивача - ПАТ «Радикал Банк» на його правонаступника - ТОВ «КУА «Капітал Груп», належні до стягнення грошові суми підлягають стягненню з ТОВ «УМК» на користь ТОВ «КУА «Капітал Груп», а саме: 39 696 085,34 грн заборгованості за кредитом, 6 805 544,39 грн заборгованості за процентами, 984 192,62 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 365 388,15 грн пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 691 200,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №2655), 5 140 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №376), 5 256 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №481), 4 924 800,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №378), 720 000,00 грн пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного договору (іпотечний договір №13).

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та зміни апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, судові витрати підлягають перерозподілу у відповідності зі статтею 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі №910/8188/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 у справі №910/8188/16 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» (03057, м. Київ, вулиця Перовської Софії, будинок 10-Б, офіс 103; код ЄДРПОУ 32670844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп» (04080, м. Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14; код ЄДРПОУ 32307531) 39 696 085 (тридцять дев'ять мільйонів шістсот дев'яносто шість тисяч вісімдесят п'ять) грн 34 коп. заборгованості за кредитом, 6 805 544 (шість мільйонів вісімсот п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн 39 коп. заборгованості за процентами, 984 192 (дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі сто дев'яносто дві) грн 62 коп. пені за несвоєчасне погашення процентів, 5 365 388 (п'ять мільйонів триста шістдесят п'ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн 15 коп. пені за несвоєчасне погашення простроченого кредиту, 691 200 (шістсот дев'яносто одну тисячу двісті) грн 00 коп. пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного Договору (іпотечний договір №2655), 5 140 800 (п'ять мільйонів сто сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. пені за невиконання п. 3.3.19 Кредитного Договору (іпотечний договір №376), 5 256 000 (п'ять мільйонів двісті п'ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп. пені за невиконання п.3.3.19 Кредитного Договору (іпотечний договір №481), 4 924 800 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - пені за невиконання п.3.3.19 Кредитного Договору (іпотечний договір №378), 720 000 (сімсот двадцять тисяч) грн 00 коп. пені за невиконання п.3.3.19 Кредитного Договору (іпотечний договір №13), 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн 00 коп. судового збору».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Капітал Груп» (04080, м. Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14; код ЄДРПОУ 32307531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» (03057, м. Київ, вулиця Перовської Софії, будинок 10-Б, офіс 103; код ЄДРПОУ 32670844) 2 (дві) грн 41 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/8188/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

Н.Ф. Калатай