Ухвала суду № 68153796, 03.08.2017, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 2315/2600/2012

4-с/703/13/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

з участю секретаря Бондаренко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Смілі скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на бездіяльність державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ТОВ «Українська факторингова компанія» звернулось до суду із скаргою на дії державного виконавця Смілянського МВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області ОСОБА_1 під час здійснення виконавчого провадження № 33798634.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 червня 2012 року Смілянським міськрайонним судом по справі № 2315/2600/2012 2/2315/890/2012 винесено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 52907 грн. 52 коп. заборгованості за кредитним договором від 8 серпня 2006 року.

19 січня 2017 року ухвалою суду замінено стягувача у виконавчому провадженню № 33798634 з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія».

Посилаючись на те, що кошти для погашення боргу у ОСОБА_2 відсутні, однак наявне нерухоме мано, а саме квартира АДРЕСА_1, на яке може бути звернуто стягнення, проте державний виконавець не вчиняє дій щодо звернення стягнення на це майно, скаржник просив визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та зобовязати вчинити дії щодо звернення стягнення на цю квартиру та передати квартиру на реалізацію.

В судове засідання учасники виконавчого провадження не зявились, представник скаржника та державний виконавець в направлених до суду заявах просили розглядати справу у їх відсутності.

В направлених до суду запереченнях державний виконавець просив відмовити у скарзі, пояс-нив, що на квартиру, на яку просить звернути стягнення ТОВ «Українська факторингова компанія», 9 серпня 2006 року приватним нотаріусом накладено заборону відчуження на підставі договору іпотеки. А тому, її реалізації на даний час без відповідного рішення суду неможлива.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що в скарзі належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з рішенням Смілянського міськрайонного суду по справі № 2315/2600/2012 2/2315/890/2012 від 26 червня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто 52907 грн. 52 коп. заборгованості за кредитним договором від 8 серпня 2006 року.

10 серпня 2012 року державними виконавцем Смілянського МВ ДВС Смілянського МУЮ ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33798634 про примусове виконання виконавчого листа № 2315/2600/2012 2/2315/890/2012, виданого 26 липня 2012 року на примусове виконання рішення суду.

24 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про обєднання виконавчих проваджень, в т.ч. і № 33798634, у зведене виконавче провадження № 39052836.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ч. 1 ст. 33 ЗУ "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на момент винесення постанови).

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду по справі № 2315/2600/2012 6/703/8/17 від 19 січня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженню № 33798634 з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Українська факторингова компанія».

13 квітня 2017 року ТОВ «Українська факторного компанія» звернулось до Смілянського МВ ДВС ГТУЮ в Черкаській області із заявою про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2, з метою задоволення вимог стягувача у розмірі 52907 грн. 52 коп.

До заяви стягувач додав копію договору іпотеки № 18184, укладеного 9 серпня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» і ОСОБА_2 Згідно з п. 1.1 цього договору ОСОБА_2 з метою забезпечення вимог іпотеко держателя за кредитним договором № 11026198000 від 8 серпня 2006 року, передав в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі, виконавець має право накладати арешт на майно боржника та здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

За ч. 1, 5, 7 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У відповідності з п. 7 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень ЗУ "Про іпотеку".

За положеннями ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки передбачений у розділі V ЗУ "Про іпотеку". Згідно із ч. 1 ст. 33 цього Закону У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 1 ст. 33 цього Закону).

Нормами статей 36, 37, 38 цього Закону також передбачено право сторін договору іпотеки визначати інші позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя.

Аналізуючи наведені положення Закону, Верховний Суд України у постанові від 4 лютого 2015 року по справі № 6-238цс14 зазначив, що передбачений спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 39, 41 ЗУ "Про іпотеку"). У той самий час, якщо виконавчі дії вчиняються на підставі судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності судового рішення або виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки, то вони регулюються загальними нормами ЗУ "Про виконавче провадження", а не нормами спеціального ЗУ "Про іпотеку".

Однак, судом встановлено, що державним виконавцем вчинялися дії з виконання судових рішень про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі на користь іпотекодержателя, а не з виконання судових рішень чи виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ч. 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку".

Крім того, як вбачається із ст. ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Сума боргу ОСОБА_2 перед ТОВ «Українська факторингова компанія» по виконавчому провадженню № 33798634 складає 52907 грн. 52 коп., що не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати. Скаржником не надано суду доказів того, що у ОСОБА_2 є інше житло.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв в межах закону та наданих йому повноважень і права скаржника при цьому порушено не було.

Керуючись ст. 209, 210, 386, 387 ЦПК України,

ухвалив:

В скарзі товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» на бездіяльність державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Черкаської області через міськрайонний суд протягом 5 днів з дня отримання, набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвалу не буде скасовано.

Головуючий : В.О. Прилуцький