Постанова № 6814075, 15.09.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2009 року справа № 2-а-7047/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук О.К. при секретарі Сінькову О. О.

за участю

представника позивача Майданевича Л.О.

представника відповідача Варенко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Україна» до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання дій та бездіяльності неправомірними

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного надання в 2008 році ТОВ «Агросвіт Україна» статусу субєкта господарювання зі спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість згідно ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», або зобов'язати відповідача надати мотивоване рішення правомірності прийняття в січні 2009 року від позивача скорочених спеціальних декларацій з ПДВ за вересень грудень 2008 року та уточнення поданих раніше, у визначені законодавством терміни, загальних декларацій з ПДВ за вересень - листопад 2008 року з перенесенням від'ємного значення ПДВ із загальної декларації з ПДВ до скороченої спеціальної декларації з ПДВ; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не своєчасного контролю (відсутності контролю) за не поданням позивачем податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податку на додану вартість за січень - лютий 2009 року, а також відсутності перевірки достовірності цих документів позивача щодо правильності визначення об'єкту оподаткування і обчислення податку на додану вартість в січні - лютому 2009 року; визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача права власності на грошові кошти у вигляді бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) в сумі 329 058,00 грн., внаслідок використання владних повноважень при виконанні функцій з контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати позивачем ПДВ в січні - травні 2009 року.

В судове засідання представник позивача не зявився, надіслав заяву про зміну позовних вимог та одночасно - клопотання про розгляд справи без його участі.

Змінивши позовні вимоги позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо безпідставного надання в 2008 році ТОВ «Агросвіт Україна» статусу субєкта господарювання зі спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість згідно п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», або зобов'язати відповідача надати мотивоване рішення правомірності прийняття в січні 2009 року від позивача скорочених спеціальних декларацій з ПДВ за вересень грудень 2008 року та уточнення поданих раніше, у визначені законодавством терміни, загальних декларацій з ПДВ за вересень - грудень 2008 року з перенесенням від'ємного значення ПДВ із загальної декларації з ПДВ до скороченої спеціальної декларації з ПДВ на підставі виключеного пункту 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо відсутності контролю за цільовим використанням акумульованих позивачем у вересні грудні 2009 року порядком абз.3 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а також відсутності перевірки достовірності інформації в поданих позивачем загальних деклараціях з ПДВ в частині невірного обчислення податку на додану вартість в вересні-листопаді 2008 року на підставі пункту 7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення позивача під час перебування на загальній системі оподаткування в січні лютому 2009 року права власності на грошові кошти у вигляді бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 321621,00 грн., внаслідок використання владних повноважень при виконанні функцій з контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати позивачем ПДВ в січні - лютому 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування», ст.ст. 2, 10, 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст. 1, 5 Закону України «Про корупцію», п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач неправомірно прийняв від позивача в січні 2009 року скорочені спеціальні декларації з ПДВ за вересень-грудень 2008 року та уточнюючі розрахунки до загальних декларацій з ПДВ, безпідставно надав позивачеві заднім числом в 2008 році статус субєкта господарювання зі спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість, не здійснював контроль за цільовим використанням позивачем акумульованих коштів у вересні-листопаді 2008 року та позбавив позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, в сумі 321621,0 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав. З підстав, викладених в запереченні, вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд встановив наведене нижче.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Україна» 30.11.2007 року зареєстроване Летичівською райдержадміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 734216).

Основними видами діяльності позивача є: вирощування зернових та технічних культур; розведення великої рогатої худоби; розведення свиней; змішане сільське господарство; виробництво нерафінованих олії та жирів; овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників.

В період з 03.12.2007 року по 28.02.2009 року позивач перебував на загальній системі оподаткування.

З 01.03.2009 року обрав спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість (заява про реєстрацію як субєкта спеціального режиму оподаткування від 04.02.2009 року).

В ході планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 03.12.2007 року по 30.09.2008 року, результати якої оформлені актом № 7/23/35389947 від 19.01.2009 року, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем вимог пп.4.1.1, пп.4.1.6 ст.4, пп5.2.5 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на додану вартість за 9 місяців 2009 року в сумі 332968,0 грн., вимог пп.7.4.1 п.7.4, п11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 309540,0 грн. та вимог пп.4.1.1, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого не подано скорочену декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення на підставі вказаних висновків відповідачем не приймались.

Погодившись з висновками планової виїзної перевірки, проте з порушенням встановлених термінів подання податкової звітності, позивач в січні лютому 2009 року подав до Летичівської МДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень грудень 2008 року, розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року та грудень 2008 року і податкові декларації з податку на додану вартість (скорочені) за вересень грудень 2008 року. У податкових деклараціях за 2008 рік та уточнюючих розрахунках за відповідні звітні періоди 2008 року станом на 01.01.2009 року позивачем задекларовано рядок 24 скороченої декларації («сума ПДВ, яка в наступному податковому періоді зменшує суму податку, що залишається в розпорядженні платника податку для цільового використання») в сумі 321621,0 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 "Загальні положення" Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону N 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами. За змістом п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» п одаткове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Суд не вважає необгрунтованими посилання позивача на п.4 розділу ІІ Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31 жовтня 2008 року, яким з 01.01.2009 року виключені п.п.11.21 і 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивач в січні 2009 року подав в Летичівську МДПІ самостійно оформлені основні та скорочені податкові декларації з податку на додану за вересень-грудень 2008 року, а не за січень 2009 року. Тобто, звітним періодом за вказаними деклараціями є 2008 рік, на протязі якого п.п. 11.21 і 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» діяли в редакції в редакції Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI.

Так, за змістом п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 03.06.2008 р. N 309-VI, яка діяла на час існування спірних відносин, відповідно до якого до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Оскільки, позивач подав скорочені податкові декларації за вересень-грудень 2008 року лише в січні 2009 року, то позивач обєктивно був позбавлений можливості здійснювати контроль за цільовим використанням акумульованих позивачем коштів у жовтні-грудні 2008 року, як того вимагає Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271.

Безпідставними є також твердження позивача щодо відсутності з боку відповідача контролю за своєчасним поданням позивачем податкової звітності з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» п латник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Виконуючи визначені п.3 ч.1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» обовязки щодо контролю за своєчасним поданням податкових декларацій відповідач податковим повідомленням-рішенням № 0032301/0 від 20 січня 2009 року застосував до позивача штраф в розмірі 170,0 грн. за порушення останнім строків подання податкової декларації за вересень 2008 року, а податковим повідомленням-рішенням № 0000641501/0 від 23 лютого 2009 року - штраф в розмірі 340,0 грн. за порушення останнім строків подання податкових декларацій за жовтень, листопад 2008 року.

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем не оскаржені.

Факт порушення позивачем порядку ведення податкового обліку у 2008 році підтверджується також постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 09.02.2009 року.

Досліджуючи правомірність вимог позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо позбавлення позивача під час перебування на загальній системі оподаткування в січні лютому 2009 року права власності на грошові кошти у вигляді бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 321621,00 грн. суд встановив, що під час перебування на загальній системі оподаткування позивач взагалі не заявляв будь-які суми податку на додану вартість до бюджетного відшкодування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями декларацій з податку на додану вартість, складними позивачем.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення

Керуючись Законами України «Про державну податкову службу в Україні» , «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про податок на додану вартість», статтями 11, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Україна» до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання дій та бездіяльності неправомірними залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 20.09.2009 року

Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук

З оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук