Постанова № 6814074, 22.09.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2009 року справа № 2-а-4480/09/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі судді Ковальчук О.К.

при секретарі Марків О.З.

за участю

представників позивача Трончука Г.І., Кравцової Л.І.

представників відповідача Ярмоленко О.С., Коваль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов приватної фірми «Табу-2000» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.01.2004 року № 0001882601/1/402, № 0001872601/1/401

ВСТАНОВИВ:

В поданій до суду позовній заяві позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 26.01.2004 року № 0001882601/1/402, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 41353,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 25429,0 грн., за штрафними санкціями в сумі 15924,50 грн. і № 0001872601/1/401, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 48419,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32171,0 грн., штрафними санкціями в сумі 16248,0 грн.

На думку позивача оскаржувані ним податкові повідомлення рішення є року незаконними, оскільки базуються на висновках акту додаткової документальної перевірки від 26.12.2003, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства. Неправомірність податкових повідомлень-рішень від 26.01.2004 року № 0001882601/1/402, № 0001872601/1/401 підтверджується висновком №114 судово-бухгалтерської експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Водночас, позивач погоджується з висновком податкових повідомлень-рішень від 26.01.2004 року № 0001882601/1/402, № 0001872601/1/401 про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 152,40 грн., та зменшення відємного значення податку на додану вартість на суму 863,0 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позові заперечив, з підстав, викладених у запереченні на позов, вважає прийняті податкової повідомлення-рішення законними. Факт порушення позивачем вимог податкового законодавства встановлений в ході додаткової документальної перевірки позивача за період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року, результати якої оформлені актом від 26.12.2003 року № 3258/26/109-30693074.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими на підставі викладеного нижче.

Судом встановлено, що позивач приватна фірма «Табу 2000» зареєстроване 24.12.1999 року відділом з питань розвитку підприємництва, реєстрації та ліцензування субєктів підприємницької діяльності Хмельницького міськвиконкому.

Основними видами діяльності позивача в період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року були: оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; посередницькі послуги при купівлі-продажу і здавання і найом (оренду) житла і іншого нерухомого майна невиробничого призначення; роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації; транспортно-експедиційні послуги на замовлення населення; загально будівельні організації; реклама та посередницькі послуги.

На підставі акту від 26.12.2003 року № 3258/26/109-30693074 про результати додаткової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.01.2004 року № 0001872601/1/401, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 48419,0 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 32171,0 грн., штрафними санкціями в сумі 16248,0 грн. і № 0001882601/1/402, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 41353,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 25429,0 грн., за штрафними санкціями в сумі 15924,50 грн.

Податкове повідомлення рішення № 0001872601/1/401, яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.5.2.6, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.6.1. п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податку на прибуток на 32171,0 грн. у звязку з заниженням валового доходу на суму 30780,0 грн. по операції з надання транспортних послуг Хмельницькому гуманітарно-педагогічного інституту та дисконту від передачі придбаних векселів ТОВ ІБК «Хмельницькінвест» і МП «Горизонт» в погашення кредиторської заборгованості та завищенням валових витрат на суму 77080,0 грн. по операціях з придбання посередницьких послуг благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів ветеранів «Афганець», ПП «Едельвейс», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут».

Відповідно до біржового контракту №949/22 від 14.07.2000 року позивач придбав за 51460,0 грн. на Українській фондовій біржі переказний вексель № 322974416 номінальною вартістю 80000,0 грн., векселедавцем якого є Хмельницький міський Пенсійний фонд, акцептантом - ВАТ «Будівельно-монтажне управління по газифікації». Зазначений вексель відповідно до акту передачі від 17.07.2000 року позивач передав ТОВ «Хмельницькінвест» в погашення кредиторської заборгованості в сумі 80000,0 грн. за придбані товари. Вказана операція відображена позивачем в журналі-ордері по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками» на суму 80000,0 грн. Таким чином, понісши витрати на придбання переказного векселя № 322974416 в сумі 51460,0 грн., позивач придбав за нього товар загальною вартістю 80000,0 грн., яка на 28540,0 грн. перевищує покупну вартість векселя.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на час існування спірних відносин) для цілей оподаткування вексель, як цінний папір, що використовується у будь-яких операціях (крім операцій з емісії та погашення), є товаром.

За визначенням п. 1.19 ст.1 вказаного Закону проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова, є бартером (товарним обміном).

За змістом ст. 241 Цивільниого кодексу від 18.07.1963 року, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, з а договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.

Згідно ч.І п.1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Передача векселя в рахунок оплати за придбані товари (роботи, послуги) передбачає перехід права власності на ці товари (роботи, послуги) до продавця, а тому має ознаки операції з продажу товарів.

Відповідно до п. 3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

За змістом п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

А згідно з п.5.1 ст. цього Закону валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З урахуванням зазначених норм Закону по операції з передачі позивачем переказного векселя, придбаного за 51460,0 грн., погашення кредиторської заборгованості в сумі 80000,0 грн. за придбані товари валовими витратами позивача є 51460,0 грн. а доходом вартість придбаних товарів на суму 80000,0 грн.

Таким чином, суд вважає правомірним висновок відповідача щодо заниження позивачем валового доходу за вказаною операцією на 28540,0 грн.

Відповідно до біржового контракту №950/22 від 14.07.2000 року позивач придбав за 2473,86 грн. на Українській фондовій біржі переказний вексель № 3229713484 номінальною вартістю 4035,0 грн., векселедавцем якого є Ярмолинецький районний відділ Пенсійного фонду, акцептантом МП «Горизонт». Вказаний вексель згідно Протоколу передачі цінних паперів від 30.07.2000 року позивач предявив до оплати МП «Горизонт» за договірною вартістю 5053,0 грн. та отримав відповідні кошти на розрахунковий рахунок. За результатами цієї операції позивач включив до валового доходу 3 кварталу 2000 року дисконт в сумі 848,33 грн. замість 257914,0 грн. (різниця між вартістю його придбання позивачем та сумою, предявленою позивачем до оплати).

Підпунктом 7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, що діяла на час існування спірних відносин, встановлено, що з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів і деривативів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів і деривативів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Згідно п.п. 7.6.3 цієї статті під терміном "витрати" слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та дериватив як компенсація їх вартості.

За визначенням п.п. 7.6.4 цієї ж статті під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном та відчуженням.

Таким чином, по вказаній операції доходом позивача є 257914,0 грн. - різниця між вартістю придбання переказного векселя позивачем та сумою, отриманою позивачем після предявлення цього векселя до оплати.

Отже, відповідачем правомірно включено до валових доходів позивача позитивну різницю між доходами і витратами позивача по операціях з векселями (30271,00 грн., з врахуванням самостійно включеного Позивачем дисконту по переказному векселю №3229713484 в сумі 848,33 грн.) та донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9074,00 грн., із застосуванням штрафних санкцій в сумі 4537,00 грн.

Крім того, всупереч п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач не відніс до валового доходу в 4 кварталі 2001 року дохід сумі 508,78 грн., отриманий від Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту як оплату наданих позивачем транспортних послуг.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що цей факт позивачем не оспорюється, оскільки підтверджується висновком № 114 судово-бухгалтерської експертизи від 04.03.2005р.

Досліджуючи правомірність віднесення позивачем до валових витрат звітних періодів витрат на суму 77080,0 грн. по операціях з придбання посередницьких послуг благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів ветеранів «Афганець», ПП «Едельвейс», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут», суд встановив.

В жовтні 2002 року позивач відніс до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг відповідно до усного договору про надання з благодійним фондом та захисту офіцерів ветеранів «Афганець» (м.Одеса), виконання якого оформлене податковою накладною № 142 від 11.10.2002 року на суму 2970,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 495,0 грн., рахунком №99 від 11.10.2002 року, а оплата - квитанцією до прибуткового касового ордеру №42 від 11.10.2002 року на суму 2970,0 грн. вимогу суду щодо надання первинних документів, які б конкретизували зміст отриманих ним послуг, позивач не виконав.

В листопаді 2002 року позивач відніс до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг відповідно до договору від 19.01.2002 року про спільну діяльність з приватним малим підприємством «Едельвейс-Люкс» (м.Одеса), надання якого оформлене податковою накладною № 199/1 від 11.10.2002 року на суму 35796,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 5966,0 грн., розрахунок за які проведений готівкою. В судове засідання позивач не надав ані вказану податкову накладну, ані інші первинні документи (акти приймання послуг, рахунки, накладні, тощо), які б конкретизували вказані послуги та підтвердили їх фактичне надання. В той же час, суд не бере до уваги заперечення позивача щодо існування цієї податкової накладної, оскільки, факт її існування та відображення в бухгалтерському та податковому обліку підтвердив сам позивач, підписавши акт перевірки без заперечень.

В грудні 2002 року позивач відніс до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг відповідно до договору від 19.01.2002 року про спільну діяльність з приватним малим підприємством «Едельвейс-Люкс» (м.Одеса), надання якого оформлене податковою накладною № 320 від 25.12.2002 року на суму 39720,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6620,0 грн., товарно-транспортною накладною від 24.12.2002 року та актом №ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг). За змістом акту здачі - приймання виконавцем надані посередницькі послуги по оформленню документів по погашенню заборгованості з КП Одестеплокомуненерго. Розрахунок за послуги проведений готівкою. Надані позивачем документи щодо вексельних розрахунків з КП Одесатеплокомуненерго не містить жодної вказівки щодо участь у цих відносинах ПМП «Едельвейс-Люкс» як посередника. Крім того, всі існуючі у позивача первинні документи по операції з надання посередницьких послуг, в тому числі і сам договір «Едельвейс-Люкс», від імені ПМП «Едельвейс-Люкс» (м.Одеса), скріплені печаткою ПМПФ «Едельвейс-Люкс» (м.Запоріжжя).

В грудні 2002 року позивач відніс до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг відповідно до договору від 19.01.2002 року про спільну діяльність з приватним малим підприємством «Едельвейс-Люкс» (м.Одеса), надання якого оформлене податковою накладною № 320 від 25.12.2002 року на суму 39720,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6620,0 грн., товарно-транспортною накладною від 24.12.2002 року та актом №ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг). За змістом акту здачі - приймання виконавцем надані посередницькі послуги по оформленню документів по погашенню заборгованості з КП Одестеплокомуненерго. Розрахунок за послуги проведений готівкою.

В січні 2003 року позивач відніс до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг відповідно до договору № 56,а від 01.12.2002 року про спільну діяльність з приватним багатопрофільним підприємством «Інвестзбут» (м.Чернігів), надання якого оформлене податковою накладною № 10 від 24.01.2003 року на суму 14890,56 грн., в тому числі ПДВ в сумі 2481,76 грн. та актом №ОУ-0000026 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.01.2003 року. За змістом акту здачі - приймання виконавцем надані посередницькі послуги по оформленню документів по інвестиційній діяльності. Розрахунок за послуги проведений готівкою (квитанції до прибуткових касових ордерів від 24.01.2003 року №.22, № 01 АТ 469546 від 23.01.2003 року, №21 від 22.01.2003 року, №18 від 21.01.2003 року. На вимогу суду позивач не надав жодного документу, який би конкретизував надані послуги та засвідчив сам факт їх надання.

Суд враховує, що квитанції до прибуткових касових ордерів не оформлені належним чином, оскільки не містять підпису касира, а відтак не відповідають вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Судом також не встановлено здійснення позивачем будь-якої інвестиційної діяльності у вказаний період.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності .

Частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як зазначено в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом до п2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Дослідивши первинні документи, на підставі яких позивач відніс до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг по операціях з БФПЗО «Афганець», ПП «Едельвейс», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут», суд вважає, що ці документи (податкові накладні, акти приймання-передачі тощо) не відповідають ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Крім того, позивачем не доведена, і не встановлена судом економічна доцільність укладення договорів про надання посередницьких послуг, зважаючи на те, що одним з основних видів діяльності позивача у вказаний період за даними перевірки є надання посередницьких послуг.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо завищення валових витрат за вказаними вище господарськими операціями.

Податкове повідомлення-рішення № 0001882601/1/402, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 41353,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 25429,0 грн., за штрафними санкціями в сумі 15924,50 грн., базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п.7.2 пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.3, пп.7.4.4,.пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та заниження податку на додану вартість в сумі 25429,0 грн.

Досліджуючи правомірність висновків відповідача щодо заниження податку на додану вартість в сумі 25429,0 грн. суд встановив наведене нижче.

В липні 2000 року позивачем завищений податковий кредит на суму 50,0 грн. за рахунок віднесення податку на додану вартість відповідно до податкової накладної, виписаної АТП 16854 на загальну суму 300,0 грн. без номера і дати. В судовому засіданні представник позивача визнав зазначене порушення.

В квітні 2001 року позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 682,00 грн. відповідно до податкової накладної №108 від 17.03.2001року, виписаної ПП «Укренергоресурс» на загальну суму 4092,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 682,0 грн., яка всупереч п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону не містить таких обов'язкових реквізитів, як адреса продавця, його податковий номер та номер свідоцтва платника ПДВ, а тому не дає права на віднесення сум податку до складу податкового кредиту. Крім того, вказана сума ПДВ сплачена позивачем в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких, як встановлено перевіркою, не відносилася ним до складу валових витрат, а тому, у відповідності до п.п .7 .4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент відображення в бухгалтерському та податковому обліку спірних операцій позивача) повинна була відшкодовуватися за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту позивача не включатися.

В листопаді 2001 року позивачем всупереч пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включено до податкового зобовязання з податку на додану вартість 101,76 грн. по операції з надання позивачем транспортних послуг Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституту (платіжне доручення №1168 від 20.11.2001 року.

За змістом пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час існування спірних відносин) датою виникнення податкових зобовязань з продажу товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталися раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В судовому засідання представник позивача пояснив, що вказана сума помилково не включена ним до податкового зобовязання звітного періоду.

В березні 2002р. позивачем в порушення п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту також включено 517,00 грн. податку на додану вартість в зв'язку із придбанням автомобільних послуг, без пітвердження товарно-транспортними накладними, ПП «Гарант Сервіс», вартість яких, як встановлено перевіркою, не відносилася до складу валових витрат позивача. Надання автомобільних послуг всупереч вимогам пп.11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, не оформлене сторонами товарно-транспортними накладними.

В частині донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 517,00 грн. основного боргу та 258,50 грн. штрафних санкцій по взаємовідносинам з ПП «Гарант-Сервіс», податкові повідомлення-рішення позивачем не оспорюються.

В липні 2002 року позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість включено податок на додану вартість в сумі 6195,0 грн. по операції з придбання автопослуг в січні-червні 2002 року відповідно до податкової накладної № 148/1від 03.06.2002 року на суму 37170,0 грн., в тому числі ПДВ в сумі 6195,0 грн., виписаної ПБП «Інвестзбут» (м.Чернігів). Надання авто послуг оформлене сторонами податковою накладною № 148/1від 03.06.2002 року, рахунком №48/41 від 03.06.2002 року, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень-березень 2002 року і квітень-червень 2002 року та товарно-транспортними накладними від 03.06.2002 року, від 28.04.2002 року, від 31.03.2002 року, від 20.05.2002 року, від 30.01.2002 року та від 23.02.2002 року. Витрати на придбання вказаних транспортних послуг позивачем не відносились до валових витрат звітного періоду.

Досліджені судом товарно-транспортні накладні, виписані ПБП «Інвестзбут», не відповідають вимогам пп. 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, та ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки не містять інформації щодо відправника товару, вантажоодержувача, пункту навантаження та розвантаження, вартості товару, який транспортувався, та маршруту перевезення.

Крім того, позивачем в грудні 2002 року березні 2003 року включено до податкового кредиту податок на додану вартість по операціях з придбання посередницьких послуг у благодійного фонду підтримки та захисту офіцерів ветеранів «Афганець», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут».

Відповідно до підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку про те, що право на включення сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Судом встановлено, що позивач безпідставно включив до валових витрат витрати на оплату посередницьких послуг, на підставі податкових накладних, виписаних БФПЗОВ «Афганець», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут», тому, відповідно не мав підстав для включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, за змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкові накладні, виписані БФПЗОВ «Афганець», ПМП «Едельвейс Люкс» та ПБП «Інвестзбут», ПП «Гарант-Сервіс», не можуть слугувати підставою для включення до податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні посередницьких та транспортних послуг, оскільки зазначені в них відомості щодо надання цих послуг не відповідають дійсності.

Судом також враховується, що постановою господарського суду Чернігівської області від 18.02.2003р. у справі №5/60-Б про визнання приватного багатопрофільного підприємства «Інвестзбут» банкрутом встановлено, що останнє за юридичною адресою не знаходиться, автотранспортних засобів, об'єктів нерухомого майна, зареєстрованих на праві власності, не має. Серед послуг, які позивач придбав у цього підприємства згідно наданих ним суду первинних документів, вартість яких віднесена до валових витрат, є і транспортні послуги.

Досліджуючи висновок № 7/87-Н від 03 березня 2005 року судово-економічної експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та додаток до нього від 29 березня 2005 року суд враховує наведене нижче.

Відповідно до ч.1 ст. 81 КАС України призначення судово-бухгалтерської експертизи є прерогативою суду. Проте, Хмельницьким окружним адміністративним судом судово-бухгалтерська експертиза не призначалась.

Крім того, за змістом ч.2 ст.85 КАС України, висновок судового експерта не має для суду наперед встановленої сили і виступає лише як один з доказів у справі, який і оцінюється судом у сукупності з іншими доказами з метою встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Висновок № 7/87-Н від 03 березня 2005 року судово-економічної експертизи, проведеної Тернопільським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та додаток до нього від 29 березня 2005 року складений без дослідження змісту первинних документів позивача (податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі послуг, товарно-транспортних накладних тощо), які є підставою формування податкового кредиту , валових витрат та валового доходу.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Досліджені в судовому засіданні докази (договори, акти виконаних послуг, податкові накладні та ін.) в сукупності з відсутністю доказів щодо реального характеру здійснення господарських операцій з придбання транспортних послуг, надання посередницьких послуг, та їх звязку з господарською діяльністю позивача свідчать, що єдиною метою та реальними наслідками укладення позивачем цих договорів є заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за рахунок безпідставного завищення валових витрат і сум податкового кредиту.

Враховуючи викладене, суд вважає від 26.01.2004 року № 0001882601/1/402, № 0001872601/1/401 законними та обґрунтованим, а отже позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Керуючись Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 11, ст. 99, 100, 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватної фірми «Табу-2000» до державної податкової інспекції у місті Хмельницькому про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.01.2004 року № 0001882601/1/402, № 0001872601/1/401 залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 25.09.2009 року

Головуючий суддя підпис О.К.Ковальчук

З оригіналом згідно

Суддя О.К.Ковальчук