Ухвала суду № 68084647, 26.07.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 639/2485/16-ц Головуючий суддя І інстанції Гаврилюк С.М.

Провадження № 22-ц/790/3939/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів -Коваленко І.П., Сащенко І.С.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 квітня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2 банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2 банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання правочинів недійсними.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень зазначив, що між ЗАТ «ПУМБ», правонаступником всіх прав та зобовязань якого є ОСОБА_2, та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 5646877 від 30 серпня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 150 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом, в порядку та в строки, визначені Кредитним договором, але не пізніше 30 серпня 2022 року.

25 грудня 2009 року укладено додаткову угоду № 8522101, згідно умов якої ОСОБА_1 видано другий транш кредиту у розмірі 1 170 006,07 гривень .

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 30 серпня 2007 року з ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 5646912, за яким в іпотеку було передано житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Пушкарівська, буд.25.

Однак, Банку стало відомо, що нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 січня 2015 року було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки.

Відповідно до листа Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 березня 2016 року у період з 2011 року по теперішній час будь-які позовні заяви ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» в провадження Червонозаводського районного суду м. Харкова не надходили та судом не розглядались.

Вважає чинною іпотеку, зареєстровану на підставі Договору іпотеки № 5646912 від 30 серпня 2007 року.

Крім того, предмет іпотеки ОСОБА_1 був відчужений ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 11 червня 2015 року за № 779.

В подальшому предмет іпотеки ОСОБА_5 був відчужений ОСОБА_3 за договором дарування від 23 червня 2015 року.

Спірну квартиру ОСОБА_3 передано ОСОБА_4 в іпотеку за договорами позики та іпотеки від 13 липня 2015 року.

Просить визнати недійсним нікчемний правочин - договір купівлі-продажу від 11 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6А за реєстровим № 77;

визнати недійсним договір дарування від 23 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим № 410;

визнати недійсним договір іпотеки від 13 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 за реєстровим № 811.

Відповідач ОСОБА_4, представники відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проти позову заперечували.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_6 в судове засідання не зявились.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 квітня 2017 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування від 23 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 за реєстровим номером 410.

Визнано недійсним договір іпотеки від 13 липня 2015 року , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 за № 811.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі по 689 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що на час укладання Договору купівлі-продажу від 11 червня 2015 року під забороною (арештом) житловий будинок не перебував.

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом шахрайського заволодіння будинком та земельною ділянкою шляхом підроблення судових рішень Червонозаводського та Жовтневого районного суду м.Харкова не завершено, висновки суду є безпідставними та передчасними.

До Державного реєстру іпотек інформація про наданий другий транш кредиту в 1170006,07 грн. внесена не була. Зобов'язання за кредитним договором №5646877 від 30 серпня 2007 року, інформація по якому раніше знаходилась в Державному реєстрі іпотек, виконано в повному обсязі.

За договором купівлі-продажу від 11 червня 2015 року ОСОБА_5 придбала у нього, окрім житлового будинку- земельну ділянку, яка Банку в іпотеку не передавалась та щодо неї відомості про заборону відчуження не вносились.

Відчуження нерухомого майна іншій особі не порушує прав та законні інтереси позивача, який в разі доведення дійсності іпотеки залишає за собою всі права іпотеко держателя до нового власника.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги Банку суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що зняття заборони відчуження іпотечного майна відбулося без згоди Банку, а тому договори є недійсними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 30 серпня 2007 року між ЗАТ «Перший Український ОСОБА_2», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український ОСОБА_2 банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 150000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та строком повернення частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені договором, але не пізніше 30 серпня 2022 року. До Кредитного договору була укладена додаткова угода № 8522101 від 25 грудня 2009 року, згідно умов якої було видано другий транш кредиту у розмірі 1174006,07 гривень.

З метою забезпечення виконання зобовязань Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки № 5646912 від 30 серпня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, згідно з яким в забезпечення зобовязань за Кредитним договором було передано в іпотеку Банку житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 111,8 кв.м., житловою площа: 83,2кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Пушкарівська, буд. 25.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягом про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 5577415 від 30.08.2007 року.

Крім того, в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна була зареєстрована заборона на Предмет іпотеки, що підтверджується витягом про реєстрацію № 5577399 від 30.08.2007 року.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізингу, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до п. 1.7.5 Договору іпотеки наступні іпотеки Предмета іпотеки, якщо інше не передбачено належним чином оформленими змінами до цього договору, не дозволяються. Правочин щодо передачі іпотекодавцем Предмету іпотеки в наступну іпотеку, в іншому порядку, ніж зазначено в цьому пункті, є недійсним.

Згоду на відчуження Предмету іпотеки ОСОБА_1 ОСОБА_2 не надавав, відповідні зміни в Договір іпотеки не вносились.

Викладене свідчить, що договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом XМНО ОСОБА_7 23.06.2015 року за № 410, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В зв'язку з цим, укладені між відповідачами договори є недійсним. Та, відповідно, є недійсними записи про державну реєстрацію іпотеки та заборони на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення є незаконним, оскільки на час укладення спірних правочинів спірний житловий будинок не перебував під забороною відчуження на підставі договору іпотеки № 5646912 від 30.08.2007 року, укладеного між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_1

Однак сам факт виключення з держаних реєстрів записів про обтяження майна забороною відчуження та іпотекою не свідчить про припинення договору іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відтак, зняття обтяження на спірне майно не можна ототожнювати з припиненням іпотеки за відсутності підстав, визначених статтею 17 Закону України «Про іпотеку» (такого висновку дійшов Верховний Суд України, зокрема, у постанові № 6-1685цс16 від 21.09.2016 року).

Матеріали справи містять достатні докази про те, що договір іпотеки № 5646912 від 30.08.2007 року був дійсним на час укладення спірних правочинів, а вилучення з державних реєстрів записів щодо обтяження майна забороною та іпотекою було здійснено на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкові, яке не ухвалювалось, що підтверджується листами Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Щодо законності відчуження земельної ділянки, то колегія виходить за наступного.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка була приватизована ОСОБА_1 після передачі будинку в іпотеку і тільки у звязку з цим земельна ділянка не була передана в іпотеку разом з будинком.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Закон України «Про іпотеку» свідчить, що іпотекодержатель, у разі відчуження предмету іпотеки без його згоди, може захистити свої права, як шляхом визнання такого правочину недійсним на підставі ст. 12 Закону, так і шляхом предявлення вимог до нового власника про звернення стягнення на предмета іпотеки на підставі ст. 23 Закону.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Стаття 23 Закону України «Про іпотеку» не позбавляє іпотекодержателя права звернутися до суду з позовом про визнання недійсними договору відчуження предмета іпотеки.

За таких обставин доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 квітня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: