Рішення № 68069074, 26.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Юрченко А.С.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Енергогаз Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ПАТ «Альфа Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Центр Енергогаз України» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 02 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 800003540, відповідно до умов якого ПАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 7805700 гривень, а ОСОБА_5 зобов'язався в строки та на умовах передбачених кредитним договором погашати заборгованість за кредитом та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 800003540 від 02 квітня 2008 року, між позивачем та ОСОБА_5 02 квітня 2008 року укладено іпотечний договір № 800003540-И, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. 02 квітня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав в іпотеку майнові права об'єкт будівництва ¹ 10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з наступними характеристиками: квартира № 78, поверх 3, кількість кімнат 3, загальною проектною площею 90,23 кв.м.. У лютому 2015 року представником було встановлено, що майнові права за договором дольової участі у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 11 січня 2006 року № Б-3-78 на об'єкт будівництва ¹ 10, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, з наступними характеристиками: квартира № 78, поверх 3, кількість кімнат 3, загальною проектною площею 90,23 кв.м., були відчужені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, а той в свою чергу уступив право вимоги на ці майнові права ОСОБА_3

3 червня 2008 року на підставі договору про уступку права вимоги ОСОБА_5 уступив ОСОБА_4 право вимоги за договором дольової участі у будівництві житлового будинку від 11 січня 2006 року. 3 червня 2008 року на підставі договору про уступку права вимоги ОСОБА_4 уступив ОСОБА_3 право вимоги за договором дольової участі у будівництві житлового будинку від 11 січня 2006 року. 30 червня 2009 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, до якого перейшли права та обов'язки за іпотечним договором (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 271 975 грн 56 коп., з яких: заборгованість по кредиту у розмірі 7 698 298 грн 32 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі 385 970 грн 72 коп., пеня у розмірі 187 706 грн 52 коп.

З урахуванням наведеного ПАТ «Альфа Банк» просило суд у рахунок погашення вказаної заборгованості за кредитним договором від 2 квітня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року позов ПАТ «Альфа Банк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 30 червня 2009 року, шляхом визнання за ПАТ «Альфа Банк» права власності за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 2 квітня 2008 року, яка становить 8 271 975 грн 56 коп., з яких: 7 698 298 грн 32 коп. - заборгованість по кредиту; 385 970 грн 72 коп. - заборгованість по нарахованим відсоткам; 187 706 грн 52 коп. - пені та сплати третейського збору у розмірі 82 723 грн 08 коп., а всього 8 354 698 грн 64 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, представником відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, помилковість висновків суду. Зокрема зазначає, що на час укладення договору іпотеки Закон України «Про іпотеку» не передбачав можливість передачі майнових прав на об'єкт незавершенного будівництва в якості предмету іпотеки. Вказує, що позовні вимоги про визнання права власності на квартиру не можуть бути задоволені судом, оскільки порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього закону. Оскільки позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на предмет іпотеки, суд повинен був з'ясувати згоду відповідача як іпотекодавця на передачу позивачу предмету іпотеки у власність.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2016 року заочне рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Альфа Банк» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3, підтримала доводи апеляційної скарги.

Позивач ПАТ «Альфа Банк», явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином (т.2 а.с.43), про причини неявки в судове засідання, суд не повідомив.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.305 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача ПАТ «Альфа Банк».

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зўясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в обраний позивачем спосіб, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем наявності в нього права вимоги до відповідача в рамках заявлених позовних вимог, доведеності розміру та підставності нарахування кредитної заборгованості, а також обґрунтованості вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за позивачем.

Зазначеним вимогам закону в повній мірі судове рішення не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 січня 2006 року між ТОВ «Центр «Енергогаз України» та ОСОБА_5 було укладено договір № Б-3-78 дольової участі у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 з подальшими доповненнями, відповідно до умов якого ОСОБА_5 взяв участь в інвестуванні будівництва житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_2, а ТОВ «Центр «Енергогаз України» зобов`язалося після закінчення будівництва та введення будинку в експлуатацію передати йому документи для оформлення права власності на частину новозбудованого житла, а саме трикімнатної квартири № 78 на третьому поверсі.

02 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено Кредитний договір № 800003540, відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, кредит у розмірі 7 800 705 грн.,під - 17,00% річних з датою остаточного повернення кредиту - 02.04.2018 року.

В цей же день між сторонами було укладено Іпотечний договір № 800003540-И, відповідно до умов якого, ОСОБА_5,як іпотекодавець у забезпечення виконання ним зобов`язання, визначеного у статті 2 цього договору, передав позивачу ,як іпотекодержателю в іпотеку майнові права на об`єкт дольової участі, будівництво якого не завершено та який стане власністю іпотекодавця в майбутньому, а іпотекодержатель прийняв його в іпотеку та набув право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншим кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 2.1 Іпотечного договору, іпотекою забезпечується кожна та всі із вимог іпотекодержателя, що випливають із основного договору із всіма змінами та доповненнями до нього , або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому за умовами якого іпотекодавець зобов`язується перед іпотекодержателем повернути наданий йому кредит не пізніше 02.04.2018 року в розмірі 7 800 705,00 грн., сплатити проценти за користування кредитом згідно умов основного договору, сплатити пеню за прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, що визначені основним договором та законом.

Згідно п. 3.1 Іпотечного договору, предметом іпотеки за цим договором є майнові права на об'єкт дольової участі, будівництво якого не завершене та який є власністю іпотекодавця в майбутньому.

03 червня 2008 року між ОСОБА_5,ОСОБА_4 та ТОВ «Центр «Енергогаз України» було укладено договір про уступку права вимоги, відповідно до умов якого сторони домовилися про уступку ОСОБА_5 ОСОБА_4 права вимоги за Договором від 11 січня 2006 року № Б-3-78 дольової участі у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Центр «Енергогаз України» .

За цим договором ОСОБА_4 набув всі права та обов'язки ОСОБА_5 за основним договором, в тому числі права вимоги від ТОВ «Центр «Енергогаз України» передачі частини новозбудованого житла.

03 червня 2008 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ТОВ «Центр «Енергогаз України» було укладено договір про уступку права вимоги, відповідно до умов якого сторони домовилися про уступку ОСОБА_4 ОСОБА_3 права вимоги за Договором від 11 січня 2006 року № Б-3-78 дольової участі у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 та Договору про уступку права вимоги від 03 червня 2008 року.

За змістом ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Після завершення будівництва, 30 червня 2009 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з 3 кімнат, житловою площею 46,40 кв.м., загальною площею 90,10 кв.м, видане йому Головним управлінням житлового забезпечення, та зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 02.07.2009 р. за реєстровим №9921 в реєстровій книзі д.2086-261.

Отже, відповідно до положень ст..23 Закону України «Про іпотеку», ОСОБА_3 набув статус іпотекодавця та має усі права і обов'язки за іпотечним договором від 02 квітня 2008 року.

Відповідно до матеріалів справи, позичальник взяті на себе обов'язання за кредитним договором по сплаті кредитних коштів та відсотків не виконував належним чином і рішенням Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський Фінансовий Союз» від 16.01.2009 року частково задоволено позов ЗАТ «Альфа-Банк». Стягнуто з ОСОБА_5 та ТОВ «Чернігівський завод будівельних матеріалів», солідарно заборгованість за кредитним договором у сумі 7 698 298,32 грн., за нарахованими відсотками - 970,72 грн. та пені - 187706,52 грн., а разом - 8 271 975,56 грн.

Відповідно до п. 6.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у будь-якому з наступних випадків: у випадку невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання; у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов цього договору; у інших випадках, передбачених законодавством України.

Пунктом 6.2 Іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя, шляхом позасудового врегулювання, яким вважатиметься застереження, що міститься у п. 6.3 цього договору.

Порядок реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості іпотекодавця за основним договором визначається іпотекодержателем та може здійснюватися як із залученням іпотекодавця, так і без нього, всіма можливими засобами, зокрема, але не обмежуючись, через аукціони (прилюдні торги), біржі, тощо. Підписанням цього договору іпотекодавець надає іпотекодержателю згоду на залишення предмету іпотеки за собою за ціною визначеною в п. 3.3 цього договору, у випадку якщо аукціон (прилюдні торги) оголошено таким, що не відбувся.

Згідно з п. 6.3 договору, який є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя і визнається сторонами та діючим законодавством як договір про задоволення вимог іпотекодержателя, що надає право іпотекодержателю в порядку поза судового регулювання звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі даного договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання на підставі даного договору та застереження може здійснюватися одним із способів: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя з дня, наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання основного зобов'язання або умов цього договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотеко держателем.

Відповідно до п. 6.3.3 договору, сторони цим погоджують, що в разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання та в порядку, що визначений цим пунктом, іпотекодержатель набуває всіх прав та обов'язків, які належать іпотекодавцю, за договорами, на підставі яких у іпотекодавця виникають майнові права на об`єкт дольової участі.

Пунктом 6.4 Іпотечного договору передбачено, що право вибору способу звернення на предмет іпотеки із числа передбачених у цьому договорі та у законодавстві України належить іпотекодержателю.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Іпотекодавець ОСОБА_3 не надав згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності за іпотекодержателем. Доказів того, що діями або бездіяльністю ОСОБА_3 унеможливлює чи перешкоджає Банку реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, матеріали справи не містять і не встановлено таких судом.

Оскільки сторони визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності Іпотекодержателем, Законом не передбачено визнання за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, колегія суддів, з урахуванням висновків правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи, що судом першої інстанції рішення було постановлено з неправильним застосуванням ст.. ст.33, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», рішення районного суду, відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 - задовольнити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2016 року - скасувати та ухвалити нове, наступного змісту.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» до до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Енергогаз Україна» про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: