Постанова № 68068903, 02.08.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Барицької Т.Л.,

Малетича М.М.

за участю представників:

позивача - Сімонової Є.О., Василевського О.А.,

відповідача - Швець І.М.,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017

у справі № 917/1400/16 господарського суду Полтавської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Almira Holdings Cyprus Limited

про стягнення 15 917 447,81 дол. США

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" про стягнення 15 917 447,81 дол. США кредитної заборгованості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.11.2016 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Гадячсир" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 15 917 447,81 дол. США заборгованості, 206 700,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Almira Holdings Cyprus Limited.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 (колегія суддів у складі: суддя Россолов В.В. - головуючий, судді Гетьман Р.А., Тихий П.В.) у задоволенні клопотання представника позивача в частині надсилання нотаріально завіреного перекладу третій особі безпосередньо на адресу такої особи засобами поштового зв'язку відмовлено. Розгляд справи відкладено на 25 вересня 2017 року. Зобов'язано ПАТ "Укрсоцбанк" в семиденний строк з дня отримання цієї ухвали та підписаного судом прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів в двох примірниках здійснити їх переклад на англійську мову, правильність якого посвідчити нотаріально, та повернути на адресу Харківського апеляційного господарського суду. Попереджено сторони, що згідно з ст. 75 ГПК України у разі неявки представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. Направлено Ministry of justice and Public Order of the Republic of Cyprus (125 Athalassas Avenue 1461 NICOSIA) прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів на адресу Almira Holdings (Cyprus) Limited копії даної ухвали суду. Провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою апеляційного господарського суду від 20.02.2017 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 69, 79, 123, 125 ГПК України, а також ст.ст. 5, 10, 15 Гаазької конвенції про порядок вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 (далі - Конвенція).

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що господарський суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування в даному випадку порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого ст. 125 ГПК України та ст. 15 вказаної Конвенції. Такі дії суду, на думку відповідача, призвели до безпідставного відкладення справи на 7 місяців, що не може вважатися судовим розглядом справи упродовж розумного строку і є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та необґрунтованого зупинення провадження у справі на вказаних строк.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 11113 ГПК України ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

Приписами ст. 106 ГПК України визначено перелік ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

До зазначеного переліку не включено ухвали про відкладення розгляду справи, що виключає перегляд відповідних судових актів в касаційному порядку окремо від рішення суду.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 79 та п. 6 ч. 1 ст. 106 ГПК України ухвала про зупинення провадження у справі є такою, що підлягає оскарженню.

З огляду на викладене, ухвала господарського суду апеляційної інстанції від 20.02.2017 переглядається касаційним господарським судом лише в частині зупинення провадження у справі. Відповідно, вимоги касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" про скасування ухвали апеляційного суду і в частині відкладення розгляду справи на 25.09.2017 є такими, що не підлягають задоволенню.

Процесуальним законодавством визначено, що про зупинення провадження у справі виноситься ухвала, яка відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України повинна містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Абзацом 1 пункту 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний господарський суд, виносячи ухвалу в частині зупинення провадження у справі, виходив з того, що третю особу - Almira Holdings Cyprus Limited, місцем знаходження якої є: Лампусас, 1, П.С. 1095, м. Нікосія, Республіка Кіпр, необхідно повідомити про час та дату слухання справи через Центральний орган Кіпру, як це передбачено Конвенцією.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки господарського суду апеляційної інстанції помилковими, зважаючи на таке.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України.

Відповідно до статті 125 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Водночас слід враховувати, що згаданою нормою процесуального закону встановлено право суду, а не обов'язок у разі необхідності, з урахуванням обставин конкретної справи та вимог закону, звертатись до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави з судовим дорученням.

Порядок передачі судових та позасудових документів регулюється Конвенцією, яка застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно зі статтею 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

В свою чергу статтею 10 Конвенції передбачено, якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Як вбачається з інформації розміщеної на офіційному сайті Конвенції у мережі Інтернет нотою, датованою 5 січня 1984 року, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

Отже, беручи до уваги вимоги статті 10 Конвенції, Харківський апеляційний господарський суд не був обмежений у виборі способу передачі судових документів, що підлягають врученню за кордоном з переліку способів, визначених Конвенцією.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про доцільність застосування статті 15 Конвенції, якою визначено, що судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Вищий господарський суд України вважає безпідставним застосування апеляційним господарськими судом вимог статті 15 Конвенції також з огляду на те, що згадана норма застосовується за умов необхідності повідомлення юридичної особи-нерезидента, який є відповідачем у справі про наявність справи, яка розглядається судом, для надання особі можливості вжиття заходів захисту, а саме, належного ознайомлення зі справою та вимогами інших сторін, підготовки власної позиції, доказів, доводів та міркувань тощо. Положення Конвенції не допускають винесення судом рішення у справі до виконання певних умов у разі неявки відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач у справі є резидентом України, на якого не поширюються положення ст. 15 Конвенції, в той час як єдиним іноземним учасником у даній справі є третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому на неї не розповсюджуються положення ст. 15 Конвенції щодо неможливості винесення судового рішення, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві та це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

А відтак, повідомлення - Almira Holdings Cyprus Limited як третю особу у справі про хід справи на підставі статті 15 Конвенції є таким, що ґрунтується на помилковому тлумаченні судами попередніх інстанцій норм міжнародного та процесуального права України.

Суд касаційної інстанції також враховує, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, враховуючи можливість застосування статті 10 Конвенції та направлення судових рішень поштою, зважаючи на те, що апеляційним господарським судом не було встановлено неможливості повідомлення третьої особи у визначений статтею 87 ГПК України спосіб, беручи до уваги доводи ПАТ "Укрсоцбанк", наведені в касаційні скарзі, Вищий господарський суд України вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність застосування порядку передачі судових та позасудових документів, врегульованого ст. 125 ГПК України, ст. 15 Конвенції про порядок вручення судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 та пов'язане із цим зупинення провадження у справі, що призводить до невиправданого затягування розгляду справи і є порушенням права учасників судового процесу на розгляд справи упродовж розумного строку.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає необґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для зупинення провадження у справі, отже ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 в частині зупинення провадження у справі підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справу слід передати на розгляд господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 в частині зупинення провадження у справі № 917/1400/16 скасувати.

Справу передати на розгляд Харківського апеляційного господарського суду.