Постанова № 68068753, 01.08.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 922/1535/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 11.05.2017 року НМА 813249;

відповідача - Скородєлов С.В., за довіреністю від 31.07.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих, м. Харків (вх.2236Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р.

у справі № 922/1535/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків

до відповідача Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих, м. Харків

про стягнення 431425,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/1535/17 (суддя Калантай М.В.) позов задоволено; стягнуто з Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 431425,80грн. заборгованості з орендної плати, 6471,39грн. судового збору.

Харківське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства глухих, м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/1535/17 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт, в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, зокрема, про те, що в договорі оренди обладнання №Х-01/07 від 01.05.2013 року сторонами не було погоджено істотної умови - розміру орендної плати за користування обладнанням, що на думку апелянта, свідчить про фіктивний правочин.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2017р. суддею доповідачем по справі №922/1535/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.08.2017р.

В судовому засіданні 01.08.2017 року представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №922/2300/17, яка розглядається в господарському суді Харківської області, яке долучено до матеріалів справи.

До вказаного клопотання відповідачем надано копію ухвали господарського суду Харківської області від 17.07.2017 року у справі №922/2300/17 про порушення провадження у справі за позовом Харківського учбово - виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди обладнання, яка долучена до матеріалів справи.

Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Згідно з п 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи.

При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Одне із завдань суду полягає у ефективній протидії недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи відповідно до ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Так, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2017 року порушено провадження у справі №922/2300/17 за позовом Харківського учбово - виробничого підприємства №1 Українського товариства глухих до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди обладнання.

Апелянт посилається на невідповідність вимогам норм чинного законодавства України договору оренди від 01.05.2013 року №Х-01/07, за порушення умов якого було стягнуто заборгованість, однак не зазначає в чому саме полягає неможливість розгляду даної справи до вирішення справи №922/2300/17.

Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що обставини, на які посилається апелянт не потребують встановленню в іншій справі, колегія суддів дійшла висновку, що вирішення спору в справі №922/2300/17 не перешкоджає розгляду справи №922/1535/17, а тому відсутні підстави для зупинення провадження, передбачені частиною 1 статті 79 ГПК України.

У судовому засіданні 01.08.2017 року представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/1535/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2017 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

01 травня 2013 року між Харківським учбово-виробничим підприємством № 1 Українського товариства глухих (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) укладено договір оренди обладнання №Х-01/07, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування обладнання (стан гибочний типу СГ 419 та СГ 420) та сплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1 договору).

Згідно пункту 2.2 договору передання майна, що орендується, в оренду здійснюється сторонами за Актом передання-приймання.

У відповідності до п. 4.1-4.3 договору розмір орендної плати залежить від кількості мото-годин експлуатації обладнання. Орендна плата сплачується на рахунок орендодавця або готівкою через касу орендаря. Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін один раз протягом місяця і вказується в додатковій угоді.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що договір укладається на два роки та одинадцять місяців і перебіг починається з моменту укладання.

В подальшому Додатковою угодою від 05.01.2016 року строк дії договору продовжено до 31.01.2019 року.

На виконання умов договору, позивач за актом прийому-передачі обладнання від 01.05.2013 року передав відповідачу у строкове платне користування обладнання - стан гібочний типу СГ419 (1шт.) та стан гібочний типу СГ420 (1шт.).

Протягом дії Договору, погодження сторонами вартості однієї мото-години та конкретного розміру плати за оренду обладнання, що підлягає сплаті позивачу, відбувалось шляхом періодичного укладення сторонами додаткових угод до договору з подальшим підписанням актів здачі-прийняття робіт.

Згідно Додаткової угоди від 23.05.2014 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-23/05-14 від 23.05.2014 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.05.2013 по 31.12.2013 року встановлена в розмірі 37295,00грн., що становить 173,465 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 19.09.2014 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-19/09-14 від 19.09.2014 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року встановлена в розмірі 44981,51грн., що становить 209,216 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 27.10.2014 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-27/10-14 від 27.10.2014 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.04.2014 року по 31.08.2014 року встановлена в розмірі 102087,96грн., що становить 474,828 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 31.03.2015 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-31/03-15 від 31.03.2015 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року встановлена в розмірі 164715,79грн., що становить 766,12 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 30.06.2015 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-30/06-15 від 30.06.2015 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.04.2015 року по 30.06.2015 року встановлена в розмірі 73272,00грн., що становить 340,8 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 30.09.2015 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-30/09-15 від 30.09.2015 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.07.2015 року по 30.09.2015 року встановлена в розмірі 144180,90грн., що становить 670,609 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 30.12.2015 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-30/12-15 від 30.12.2015 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.10.2015 по 30.12.2015 встановлена в розмірі 92035,85грн., що становить 428,074 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 31.03.2016 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-31/03-16 від 31.03.2016 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року встановлена в розмірі 90163,05грн., що становить 419,363 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 30.06.2016 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-30/06-16 від 30.06.2016 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.04.2016 року по 30.06.2016 року встановлена в розмірі 23521,00грн., що становить 109,4 мотогодин; згідно Додаткової угоди від 30.09.2016 року та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-30/09-16 від 30.09.2016 року вартість однієї мотогодини складала 215,00грн., орендна плата за період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року встановлена в розмірі 68284,00грн., що становить 317,6 мотогодин.

Сплата орендних платежів здійснювалась відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача та шляхом видачі готівкових коштів за видатковими касовими ордерами, однак не у повному обсязі.

Станом на 03.04.2017 року у відповідача виникла заборгованість за Договором у розмірі 431456,80грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків за Договором від 03.04.2017 року.

20.04.2017 року позивачем було направлено відповідачу претензію, в якій останній просив погасити заборгованість у семиденний строк від дня отримання претензії.

Вказана претензія отримана відповідачем 20.04.2017 року, що підтверджується відповідною відміткою відповідача.

У відповідь на претензію відповідач листом №93 від 21.04.2017 року повідомив позивача про її задоволення, однак сплатив лише 31,00 грн., інша частина заборгованості за договором не погашена.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 431425,80грн. заборгованості.

27.06.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору оренди обладнання.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, позивач за актом прийому-передачі обладнання від 01.05.2013 року передав відповідачу у строкове платне користування обладнання - стан гібочний типу СГ419 (1шт.) та стан гібочний типу СГ420 (1шт.).

Протягом дії зазначеного договору, погодження сторонами вартості однієї мото-години та конкретного розміру плати за оренду обладнання, що підлягає сплаті позивачу, відбувалось шляхом періодичного укладення сторонами додаткових угод до договору з подальшим підписанням актів здачі-прийняття робіт.

Відповідно до Додаткових угод та актів здачі - приймання робіт сторонами були погоджені вартість однієї мотогодини та орендна плата за користування обладнанням (стан гибочний типу СГ 419 та СГ 420).

Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме передав орендарю в строкове платне користування відповідне обладнання, проте відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору оренди від 01.05.2013 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо сплати платежів за орендоване обладнання, у зв'язку з чим станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції за ним утворилась заборгованість у розмірі 431425,80грн.

Доказів сплати відповідачем вказаної заборгованості та доказів, які б спростовували суму заявленого боргу матеріали справи не містять.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно визнав відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 431425,80грн.

Приписами статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що в договорі оренди обладнання №Х-01/07 від 01.05.2013 року сторонами не було погоджено істотної умови - розміру орендної плати за користування обладнанням.

В матеріалах справи наявні Додаткові угоди до договору оренди №Х-01/07 від 01.05.2013 року, якими, зокрема, визначена вартість однієї мотогодини та орендна плата за користуванням орендованим обладнанням.

Також, безпідставними є твердження апелянта про фіктивний правочин.

Договір оренди обладнання від 01.05.2013 року №Х-01/07, акт прийому - передачі обладнання від 01.05.2013 року та додаткові угоди до вказаного договору підписані сторонами та скріплені їх печатками відповідно до вимог діючого законодавства України.

Вказане свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов при укладенні вказаного договору.

Доказів підписання вказаного договору не відповідачем, а іншою особою, матеріали справи не містять.

Відповідач листом №93 від 21.04.2017 року визнав борг, частково сплатив заборгованість, однак вимоги щодо недійсності договору оренди обладнання від 01.05.2013 року заявив лише у квітні 2017 року при зверненні до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, що свідчить про погодження сторонами всіх умов договору з часу його укладення до 2017 року.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що акти здачі-приймання робіт, які містяться в матеріалах справи є достатнім підтвердженням факту здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами у даній справі, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за користування орендованим обладнанням.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Доводи викладені в апеляційній скарзі Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківського учбово-виробничого підприємства № 1 Українського товариства глухих, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2017р. у справі №922/1535/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.08.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.