Постанова № 68053471, 07.06.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 червня 2017 року № 826/3264/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до треті особиГоловного управління Національної поліції у місті Києві Атестаційна комісія Головного управління національної поліції у місті Києві №1 та Апеляційна атестаційна комісія Північного регіонупровизнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та витрат на правову допомогу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, треті особи - Атестаційна комісія Головного управління національної поліції у місті Києві №1 та Апеляційна атестаційна комісія Північного регіону, про:

визнання протиправними та скасування результатів атестування ОСОБА_1 від 25.12.2015 (від 10.12.2015);

визнання протиправним та скасування наказу від 29.01.2016 №78 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1;

поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, або в разі неможливості такого поновлення - на рівнозначну посаду в поліції;

стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за час вимушеного прогулу 6 765 грн.;

Також, позивач просив суд стягнути із відповідача на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) витрати на правову допомогу у розмірі 8404 грн.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_3 від 03.03.2016 відкрито провадження у справі.

У зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_3 щодо здійснення правосуддя, в провадженні якого перебувала адміністративна справа та не була розглянута, справу було повторно розподілено між суддями та за результатом повторного автоматичного розподілу передано для розгляду судді Григоровичу П.О.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено атестування за відсутності правових підстав, порушено процедуру атестації, передбачену Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465; при прийнятті рішення про службову невідповідність атестаційною комісією не враховано професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника; оцінку професійного рівня та кваліфікації працівника проведено за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на те, що атестування проводилося відповідно до вимог статті 57 Закону України «Про Національну поліцію»; атестаційною комісією було прийнято обґрунтоване рішення про невідповідність позивача займаній посаді через наявність протягом служби доган та не набрання 60 і більше балів за тестування; наказ про звільнення прийнятий законно та обґрунтовано на підставі висновку атестаційної комісії.

В судове засідання 02.06.2017 представники третіх осіб не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №826/3264/16 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.11.2015 №17 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника відділу (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві від 01.12.2015 №7 відповідно до Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 №1465 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465), з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри в Головному управлінні Національної поліції у місті Києві створено атестаційні комісії та затверджено їх склад.

Атестаційною комісією №1 Головного управління Національної поліції у місті Києві прийнято рішення від 10.12.2015, що зазначено у розділі IV атестаційного листа ОСОБА_1 «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

Згідно з протоколом Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 12.01.2016 подана ОСОБА_1 скарга на рішення Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції у місті Києві залишена без розгляду у зв'язку з тим, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички.

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 29.01.2016 №78 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно пункту 5 (через службову невідповідність) статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказуючи на протиправність рішення атестаційної комісії та наказу про звільнення позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п'ятої статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського може мати місце у виключних випадках. При цьому такі підстави для проведення атестації як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду чи звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Тобто, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, включаються лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14.

Разом з тим, Головним управлінням Національної поліції у місті Києві 1 не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 підлягав атестації, в письмових запереченнях проти позову та поясненнях по справі відповідачем не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача щодо необхідності проведення атестації позивача у зв'язку з тимчасовим призначенням ОСОБА_1 на посаду до проведення процедури атестування з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 07.11.2015 №17 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 призначений в порядку переатестування на посаду заступника начальника відділу (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві як такий, що прибув з Головного управління МВС України в місті Києві.

Разом з тим, норми Закону України «Про Національну поліцію» не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Тобто, позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою, при цьому, зазначений наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку) за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

В той же час, відповідачем наявність наведених обставин не доведено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення атестації позивача.

Відповідно до пункту 5 розділу I Інструкції №1465 атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з положеннями пунктів 10-13 розділу IV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції №1465 передбачає, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:

1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій);

2) показники службової діяльності;

3) рівень теоретичних знань та професійних якостей;

4) оцінки з професійної і фізичної підготовки;

5) наявність заохочень;

6) наявність дисциплінарних стягнень;

7) результати тестування;

8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

З аналізу зазначених положень Інструкції №1465 вбачається, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Судом встановлено, відповідно до змісту атестаційного листа ОСОБА_1 охарактеризований безпосереднім керівником - начальником УБЗПТЛ полковником поліції Кушновим А.С. виключно з позитивного боку, як грамотний та професійно підготовлений спеціаліст.

За результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) позивач набрав 25 бали із 60 максимально можливих, та за тестом на загальні здібності та навички - 33 бали із 60 максимально можливих, всього 58 балів; про проведення інших тестувань та їх результати в атестаційному листі не вказано.

Отже, за результатами проведених тестувань позивачем підтверджено достатній рівень підготовки.

Відповідно до змісту протоколу Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 10.12.2015 ОП№10-12/01-01 під час проведення атестування ОСОБА_1 комісією було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, зібрані на поліцейського, а саме: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел; за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення одноголосно прийнято рішення про невідповідність позивача займаній посаді та необхідність його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, відповідачем не надано суду матеріалів співбесіди ОСОБА_1 та не доведено, що при прийнятті рішення про невідповідність позивача займаній посаді враховувались обов'язкові критерії згідно з пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465, та відповідно, що за сукупністю оцінки усіх критеріїв позивач презентував себе як некваліфікований працівник, зокрема щодо низьких показників хоча б одного із встановлених критеріїв.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення (висновок) Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 10.12.2015 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, прийняте без врахування з професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача, не підтверджено належними доказами та, відповідно, підлягає скасуванню.

В частині дотримання позивачем строку звернення та клопотання відповідача про залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення атестаційної комісії про результати атестування суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У своєму клопотанні відповідач зазначає, що про оскаржуване рішення атестаційної комісії позивач дізнався 25.12.2015, про що міститься відповідний запис в атестаційному листі.

Разом з тим, відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про ознайомлення позивача з рішенням атестаційної комісії у формі відповідного протоколу, та відповідно з мотивами такого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з дотриманням місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Відповідно до пункту 28 розділу ІV Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Таким чином, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених в пункті 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Враховуючи викладене, зважаючи, що єдиною підставою для прийняття наказу від 29.01.2016 №78 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції були результати атестування викладені в атестаційному листі від 10.12.2015, факт протиправності яких встановлений судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування зазначеного наказу в частині звільнення позивача зі служби в поліції.

Згідно статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014).

Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача з займаної до такого звільнення посади, він підлягає поновленню на відповідній посаді.

Також, виходячи з наведених норм та встановлених обставин, позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.01.2016 року по день ухвалення судового рішення.

Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (надалі-Порядок).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 Порядку).

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, середньоденна заробітна плата позивача становить 218,95 грн.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» кількість робочих днів у листопаді 2015 року становить 21 день, у грудні 2015 року - 23 дні, отже середньомісячне число робочих днів становить 22 дні.

Враховуючи наведені величини, судом здійснено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, наступим чином:

середньоденна заробітна плата становить 218,95 грн.;

середньомісячне число робочих днів становить 22 дні;

кількість місяців вимушеного прогулу за період з 29.01.2016 по 09.06.2017 складає 16 календарних місяців;

середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу становить 352 дні (22 дні*16 місяців);

отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача складає 77 070,40 грн. (середньоденна заробітна плата*середньомісячне число робочих днів за час вимушеного прогулу).

Враховуючи вищенаведену позицію Верховного суду України та здійснений судом згідно з Порядком розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 77 070,40 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації витрат на правову допомогу, які з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку захистом своїх прав, у розмірі 8 404 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно положень статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До складу витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати на правову допомогу.

Частиною першою статті 90 зазначеного Кодексу закріплено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що в 2016 році мінімальна заробітна плата в місячному розмірі з 1 січня складала 1378 гривень.

Таким чином, максимальний граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за годину участі особи, яка надавала правову допомогу становить: 1378х40% = 551,20 грн. за годину, і не може перевищувати дану суму.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової допомоги від 12.02.2016 з додатком, ордер, акт приймання-передачі наданих послуг, прибутковий касовий ордер та квитанція до нього.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом приймання-передачі наданих послуг на надання позивачу правової допомоги витрачено 16 годин 10 хвилин загальною вартістю 8 404 грн. При цьому, вартість години наданої правової допомоги не перевищує розміру, встановленого статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача 8 404 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується, зокрема, принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У свою чергу, відповідачем належним чином не виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 90, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №1 Головного управління Національної поліції у місті Києві від 10.12.2015 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та необхідність звільнення зі служби через службову невідповідність.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 29.01.2016 №78 о/с в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу (управління боротьби зі злочинами, пов'язаними із торгівлею людьми) кримінальної поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, або в разі неможливості такого поновлення - на рівнозначну посаду в поліції.

5. Стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108583) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 77 070,40 грн. (сімдесят сім тисяч сімдесят гривень 40 копійок).

6. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені ним судові витрати на правову допомогу у розмірі 8 404 грн. (вісім тисяч чотириста чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві.

7. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 4 816,90 грн. (чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 90 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.О. Григорович