Постанова № 6802458, 19.11.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

Суддя 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя доповідач Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 листопада 2009 року справа № 2-а-10192/09/0570

зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Чуріковій Я.О. за участю представників: від позивача: Кормаченко Н.А. Голова лікв. ком.за законом Тарасюк Д.О. за дов. від 20 липня 2009 року від відповідача: Репіна К.В. за дов. від 8 січня 2009 року Козинець О.В. за дов. від 8 липня 2009 року Остапець О.Л. за дов. від 8 січня 2009 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2009 року (у повному обсязі складена 10 серпня 2009 року) по адміністративній справі № 2-а-10192/09/0570 (суддя Кошкош О.О.) за позовом Кредитної спілки «Фаворит» м. Маріуполь до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000112240/0 від 04.06.2009р. ВСТАНОВИЛА: Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2009 року у справі № 2-а-10192/09/0570 (арк. справи 233-238) з мотивів безпідставності прийняття у повному обсязі задоволені позовні вимоги Кредитної спілки «Фаворит» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, внаслідок чого визнане недійсним податкове повідомлення-рішення №0000112240/0 від 04 червня 2009року про визначення суми податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 733180 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 366590 грн.. В апеляційній скарзі Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя (арк. справи 245-247) посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Представники позивача у письмових запереченнях та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляють, вважають, що постанова прийнята судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Кредитна спілка «Фаворит» є юридичною особою, включена до ЕДРПОУ за кодом 24804789, перебуває на податковому обліку Жовтневої МДПІ м. Маріуполя з 7 квітня 1997 року, внесена до Реєстру неприбуткових організацій (установ) 28 січня 2006 року за рішенням Жовтневої МДПІ за №141.

За результатами виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007року по 31 грудня 2008року відповідачем був складений акт №1144/22-011-1/24804789 від 21 травня 2009року (надалі акт перевірки). Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивач в порушення приписів підпунктів 7.11.4, 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» занизив суму доходів з інших джерел, що підлягають оподаткуванню, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 773180 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 04 червня 2009 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000112240/0 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 733180 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 366590 грн., усього на суму 1 099 770 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблені висновки про порушення підпунктів 7.11.4, 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» виходячи з двох груп порушень.

Так, відповідачем визначено (арк. справи 21), що позивач отримував комісійну нагороду за ведення кредитних справ членів кредитної спілки. Відповідач вважає, що доходи від послуг по веденню кредитних справ не звільняються від оподаткування податком на прибуток, оскільки не передбачені підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 наведеного Закону. Плата за ведення кредитних справ не відповідає визначенню процентів, яке передбачене пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому відповідач вважає отримані як така плата кошти комісійними доходами, які підлягають оподаткуванню як доходи з інших джерел. Сума податкових зобовязань, яка визначена позивачеві у звязку з цим порушенням складає 72 459 грн.

Інша частина податкових зобовязань визначена відповідачем у звязку з тим, що грошові кошти, які внесені фізичними особами у погашення зобовязань за укладеними з позивачем кредитними договорами, не є доходами, які звільнені від оподаткування підпункту 7.11.4 пункту 7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ці кошти були сплачені на виконання кредитних договорів, майнові вимоги за якими перейшли від позивача до інших осіб. Підставою для цього була низка угод, на підставі яких позивач, як кредитор, був замінений новими кредиторами ТОВ «Кредит Колекшн Груп» та ТОВ «Комерційний банк «Дельта». Проте, боржники члени кредитної спілки не були повідомлені про заміну кредитора, тому сплачували зобовязання за кредитними договорами на користь кредитора, що вибув.

Як зазначено відповідачем у акті перевірки (арк. справи 19-20) та доводиться під час апеляційного провадження ці кошти належать новим кредиторам, тому відносяться до інших доходів, які мають оподатковуватися згідно з підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що плата за ведення кредитної справи є платою за використання кредитних коштів, оскільки вона безпосередньо повязана з користуванням цими коштами за договором позики. З огляду на зазначене вона підпадає під визначення процентів у розумінні пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підпунктом 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 наведеного Закону проценти віднесені до пасивних доходів, які звільнені від оподаткування при їх отриманні кредитними спілками.

Стосовно іншої частини порушень суд першої інстанції фактично ухилився від встановлення обставин справи, перевірки їх доказами, оцінки доводів та заперечень сторін, не застосував до спірних відносин жодної правової норми.

Відповідно до частини 2 статті 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 201 КАС України є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог, однак вважає, що постанова суду підлягає зміні у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

При цьому суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Позивач у періоді, у якому виникли спірні правовідносини, мав статус кредитної спілки, у звязку з чим був занесений до реєстру неприбуткових організацій. Ця обставина не є спірною між сторонами.

Сторонами також не оспорюється, факт того що за період з 01 січня 2007року по 31 грудня 2008року позивач отримував щомісячну винагороду за ведення кредитних справ за кредитним продуктом «Простий як 2+2» у розмірі 2% від суми кредиту.

Оподаткування неприбуткових установ і організацій податком на прибуток врегульоване пункту 7.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до абзацу «в» підпункту 7.11.1 пункту 7.1 статті 7 цього Закону норми зазначеної статті застосовуються до неприбуткових установ і організацій, до яких віднесені кредитні спілки.

Доходи цих неприбуткових організацій звільняються від оподаткування у випадку, якщо вони отримані у вигляді, надходжень, що перелічені у підпункті 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств». Зокрема, від оподаткування звільнені доходи від здійснення операцій з активами (у тому числі пасивних доходів) недержавних пенсійних фондів та кредитних спілок, за пенсійними вкладами (внесками), рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону з цих питань.

Операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вважаються фінансовою послугою.

До фінансових послуг пунктом 6 частиною 1 статті 4 цього Закону віднесено також надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Отже, надання позивачем кредитів, у тому числі за кредитним продуктом «Просто, як 2+2» є здійсненням операцій з активами.

Як вбачається з положення про надання кредитів членами Кредитної спілки «Фаворит», яка затверджена рішенням спостережної ради Кредитної спілки «Фаворит» від 10 листопада 2005 року, плата у розмірі 2% суми кредиту стягується окремо за ведення кредитної справи. Вона не залежить від залишку неповернутої суми та справляється поряд з процентами за користування кредитом. Враховуючи, що ведення кредитної справи є неможливим без отримання кредиту, колегій суддів дійшла висновку, що відповідні доходи отримані внаслідок здійснення операцій з активами. Доходи від здійснення операцій з активами згідно із наведеними нормами Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» звільнені від оподаткування, що спростовує протилежні висновки відповідача.

Стосовно відображеного у акті перевірки факту не включення позивачем до суми оподатковуваних доходів грошових коштів, які отримані від боржників після передачі нею права вимоги до інших осіб, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як вбачається з акту перевірки, при визначенні податкових зобовязань відповідач виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Забудова Центр» були укладені договори позики №1 від 18 липня 2006року, №8 від 21 липня 2006року, №9 від 26 липня 2006року, №10 від 27 липня 2006року та № 12 від 28 липня 2006року на загальну суму 139000000грн. Зобовязання позивача із повернення цих позик були забезпечені шляхом укладення договорів застави. Предметом застави за цими договорами виступали майнові права вимоги грошових коштів за кредитними угодами на загальну суму 139000000 грн., які укладені між позивачем та фізичними особами.

Своєчасно позики позивачем повернуті не були, тому права вимоги були автоматично відступлені на користь ТОВ «Забудова Центр».

У подальшому між цим підприємством та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» були укладені договори № 1 від 20 липня 2006 року, № 2 від 26 липня 2006року, №5 від 27 липня 2006року, №8 від 28 липня 2006 року та № 12 від 31 липня 2006року, за якими зазначені майнові права були відступлені банку.

Аналогічно, внаслідок невиконання позивачем укладеного з ТОВ «Кредит Колекшн Груп» договору доручення від 27 грудня 2007року, права вимоги за укладеними з фізичними особами кредитними договорами на суму 14369481, 82 грн. за договором застави майнових прав від 27 грудня 2007року були передані ТОВ «Кредит Колекшн Груп».

Боржники фізичні особи не були повідомлені про відступлення права вимоги новому кредитору в порядку статті 516 ЦК України. Тому вони продовжували сплачувати зобовязання за кредитними договорами на рахунки позивача, що призвело до отримання ним грошових коштів у сумі 2642885,3 грн.

Відповідач вважає, що ці кошти є доходами позивача з інших джерел, ніж передбачені підпункту 7.11.4 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування доходів підприємств», тому повинні оподатковуватися за правилами підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 наведеного Закону. Колегія суддів з таким твердженням не погоджується.

Відповідно до зазначеної вище норми, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів.

Отже, для застосування цієї норми як такої, що є спеціальною щодо оподаткування неприбуткових організацій, має бути встановлений факт отримання саме доходу. Закон України «Про оприбуткування прибутку підприємств» не містить прямого визначення терміну доход. Однак, відповідно до пункту 1.43 статті 1 цього Закону інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Визначення терміну доход міститься у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року N 87 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 397/3690, є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню відповідно до частини третьої статті 9 КАС України. Згідно з пункту 4 цього положення доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) за звітний період.

Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (части 2 статті 517 ЦК України).

Пунктами 3.6 договорів застави між позивачем та ТОВ «Забудова Центр», а також пунктами 2.4 договорів відступлення майнових прав між цим підприємством та ТОВ «Комерційний банк «Дельта» передбачено, що у випадку отримання позивачем грошових коштів від боржників у якості виконання ними своїх зобовязань за кредитними угодами, позивач зобовязаний перерахувати їх протягом 2 банківських днів на поточний рахунок ТОВ «Забудова Центр», яке у свою чергу у аналогічний строк має перерахувати їх ТОВ «Комерційний банк «Дельта».

Пунктом 2.16 договору застави майнових прав між позивачем та ТОВ «Кредит Колекшн Груп» передбачено, що у випадку виникнення права звернення стягнення на предмет застави, товариство має прийняти його у власність. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу наведених норм та умов укладених договорів одночасно з отриманням грошових коштів від боржників за кредитними угодами у позивача виникає зобовязання з перерахування їх новим кредиторам. Відповідач у акті перевірки зазначає, що кошти, отримані до каси та на рахунки позивача належать не йому, а ТОВ «Комерційний банк «Дельта» та ТОВ «Кредит Колекшн Груп».

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що сам факт отримання грошових коштів від боржників не може свідчити про отримання доходу, оскільки таке надходження коштів має своїм наслідком виникнення зобов'язання з їх перерахування новим кредиторам.

Це спростовує висновки відповідача щодо виникнення оподатковуваного доходу у позивача, що обумовлює безпідставність визначення відповідних податкових зобовязань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням №0000112240/0 від 04 червня 2009року.

Беручи до уваги всі вищенаведені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні у частині мотивувальної частини.

Керуючись статтями 24, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2009 року у справі № 2-а-10192/09/0570 задовольнити частково.

Мотивувальну частину постанови Донецького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2009 року у справі № 2-а-10192/09/0570 змінити з урахуванням висновків постанови суду апеляційної інстанції. У іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 листопада 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 19 листопада 2009 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова