Ухвала суду № 67996131, 24.07.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 липня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаПрокопенка О.Б.,

суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву Енергетичної митниці ДФС (далі - Митниця) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» до Митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 жовтня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Митниці на вказані судові рішення попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, разом із клопотанням про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення.

Відповідно до частини п'ятої статті 238 КАС у разі пропущення строку, встановленого, зокрема, частиною першою статті 238 КАС, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Оскільки причини пропуску процесуального строку, на думку колегії суддів, є поважними, то цей строк підлягає поновленню.

Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року (№ К/9991/89900/11), 16 квітня 2015 року (№ К/800/67953/14), 31 березня 2016 року (К/800/49799/14), 16 червня 2016 року (№ К/800/44308/15), 27 липня 2016 року (№ К/800/531/16), 2 серпня 2016 року (№ К/800/21148/15), які, на думку Митниці підтверджують неоднакове правозастосування судом касаційної інстанції положення Митного кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз судових рішень суду касаційної інстанції, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Так, в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції погодився із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару та надають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу. Натомість митний орган не обґрунтував неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом та необхідність подання декларантом додаткових документів.

Водночас у рішеннях суду касаційної інстанції, надані заявником на порівняння, цей суд виходив із того, що митний орган обґрунтовано здійснив коригування заявленої митної вартості товару із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що зумовлено наданням неповної інформації про митну вартість товару в документах, поданих позивачами, наявністю іншої інформації про митну вартість подібних (аналогічних) товарів.

Окрім того, у рішеннях касаційного суду від 20 березня 2012 року та 16 квітня 2015 року, наданих заявником на порівняння, цей суд погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо необґрунтованого сумніву митного органу у визначенні позивачами митної вартості товарів за ціною договору та необхідність подання декларантами додаткових документів.

При цьому вказані рішення, не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм права, про які йдеться у заяві.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити строк на подання заяви Енергетичної митниці ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» до Енергетичної митниці ДФС, Державної казначейської служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців О.В. Кривенда