Ухвала суду № 6798206, 14.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2009 р.Справа № АС4/81-09/5021

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за уастю

представника позивача Турченко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Господарський суд Сумської областi від 06.04.2009р. по справі№АС4/81-09/5021

за позовом Приватного спеціалізованого підприємства "УкрРосХим"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкових повідомленнь - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 29.01.2009р. № 0000022305/0/5392 про донарахування податку на прибуток в сумі 137 568,00 грн., в т.ч. за основним платежем 91 712,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 856,00 грн., а також податкового повідомлення рішення від 29.01.2009р. № 0000022305/0/5393 про донарахування податку на додану вартість в сумі 110 055,00 грн., в т.ч. за основним платежем 73 370,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36 685,00 грн.

Постановою господарського суду Сумської області від 06.04.2009 року позов задоволено:

- визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 29.01.2009р. № 0000022305/0/5392 про донарахування позивачеві податку на прибуток в сумі 137 568,00 грн., в т.ч. за основним платежем 91 712,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 856,00 грн.;

- визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 29.01.2009р. № 0000022305/0/5393 про донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 110 055,00 грн., в т.ч. за основним платежем 73 370,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36 685,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з"ясування судом обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стверджуючи про нікчемність укладеного позивачем правочину та відсутність фактичних господарських правовідносин з ТОВ «Себасте».

Позивач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги, стверджуючи про законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що в період з 21.01.2009р. по 22.01.2009р. ДПІ в м. Суми була проведена позапланова невиїзна перевірка ПСП «УкрРосХим» з питань дотримання податкового законодавства за грудень 2006 року, про що складено акт перевірки № 411/235/13996998/4 від 23.01.2009р.

За висновками акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215 ЦК України щодо загальних вимог чинності правочину, що зумовило прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.01.2009р. № 0000022305/0/5392 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 137 568,00 грн., в т.ч. за основним платежем 91 712,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 45 856,00 грн.

Також, у висновках акту перевірки зазначалося про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями, ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215 ЦК України, що зумовило прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.01.2009р. № 0000022305/0/5393 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 110 055, 00 грн., в т.ч. за основним платежем 73 370,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36 685 грн.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень відповідача в ході судового розгляду, суть порушень податкового законодавства, що призвели до донарахування податкових зобов»язань та штрафних санкцій, стосувалася нікчемності угоди купівлі-продажу карбаміду від 09.11.2006 року, що укладена між позивачем та ТОВ «Себасте». На виконання умов укладеної угоди, згідно видаткової накладної № РН-0000099 від 01.12.2006р., ПСП «УкрРосХим» отримало від ТОВ «Себасте» карбамід в кількості 379,50 т на суму без ПДВ 366 847,5 грн., ПДВ 73 369,50 грн.

На думку податкового органу, позивачем неправомірно віднесена вартість товару до складу валових витрат підприємства за 2006 рік (4 квартал 2006р.) в сумі 366 847,00 грн., а сума податку на додану вартість - до складу податкового кредиту за грудень 2006 р., оскільки видаткові накладні (акти приймання-передачі) та податкові накладні, які були видані від імені ТОВ «Себасте», не мають юридичної сили і не є первинними документами бухгалтерського та податкового обліків, так як були складені з порушенням вимог ст.ст. 2, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997р. № 165 зі змінами та доповненнями.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на інформацію, отриману від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за № 15811/7/23-0910 від 29.09.2008р., що ТОВ «Себасте» звітувало за 2006р. з показником скоригований валовий дохід в розмірі 5 875,00 грн., уточнюючих розрахунків не подавало, з лютого 2007р. не звітувало взагалі, тобто ТОВ «Себасте» не включило до складу скоригованих валових доходів дохід, отриманий від реалізації ПСП «УкрРосХим» карбаміду в кількості 379,50 т. на суму без ПДВ 366 847,5 грн. Також, відповідач стверджує про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Себасте», що свідчить про мету укладеної угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та направлена на ухилення від сплати податків, тому така угода є нікчемною, оскільки порушує публічний порядок, згідно вимог ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 ЦК України.

Приймаючи рішення про визнання недійсними оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з реального характеру здійснених господарських операцій та вимог ст. 250 Господарського кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про достатність належних та допустимих доказів по справі на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту (в тій самій редакції) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи вичерпний перелік випадків не включення сум сплаченого податку до податкового кредиту, є помилковим висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на наявність відповідних податкових накладних, фактичної оплати позивачем грошовими коштами через банківську установу вартості товару з врахуванням податку на додану вартість.

Факт несплати контрагентом, ТОВ «Себасте», податку до бюджету не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні до податкового кредиту позивача фактично сплачених ним сум податку в ціні товару (карбаміду).

Пояснення директора ТОВ «Себасте» ОСОБА_1 (а.с. 38), відібрані оперуповноваженим РВПМ ДПІ в м. Суми 25.08.2008 року, щодо реєстрації підприємства за грошову винагороду та її не причетності до здійснених ТОВ «Себасте» господарських операцій, не можуть слугувати належними та допустимими доказами недійсності укладеної позивачем з ТОВ «Себасте» угоди купівлі-продажу карбаміду, оскільки не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавець був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за вийнятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

На пропозицію суду надати докази, які підтверджують доводи податкового органу про нікчемність правочину, невідповідність наведених в податкових накладних відомостей фактичним обставинам справи, відповідачем було надано лише лист ДПІ у Голосіївському районі щодо проведення зустрічної перевірки ТОВ «Себасте» та копію письмових пояснень директора ТОВ «Себасте» ОСОБА_1, про які зазначалося вище. Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає необґрунтованими ствердження апелянта про безтоварний характер господарських операцій між ТОВ «Себасте» та позивачем, з огляду на наявні в матеріалах справи накладні, що підтверджують реальність транспортування залізничним транспортом товару карбаміду, отриманого позивачем від ТОВ «Себасте» та реалізованого в подальшому ВАТ «Сумихімпром» (а.с. 44-50). Факт передачі товару позивачем від ТОВ «Себасте» підтверджується видатковою накладною № РН- 0000099 від 01.12.2006р. на загальну суму 440 217,00 грн., рахунком - фактурою № СФ- 0000099 від 01.12.2006р., податковою накладною № 100 від 01.12.2006р. на суму 440 217,00 грн., в т.ч. ПДВ 73 217,00 грн., платіжним дорученням № 1974 від 07.12.2006р. на суму 440 217,00 грн., за яким позивач оплатив товар.

Таким чином, безпідставні ствердження відповідача про безтоварність операцій та нікчемність угоди призвели до неправомірного нарахування позивачу податку на додану вартість та податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій, що підтверджує висновки суду першої інстанції про визнання недійсними оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що прийнята постанова суду першої інстанції зміні чи скасуванню не підлягає, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Господарський суд Сумської областi від 06.04.2009р. по справі№АС4/81-09/5021 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М. Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2009 р.