Ухвала суду № 6798052, 12.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-5354/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мягкий Є.В., , Макаренко Я.М.

секретаря судового засідання Чернова О.П.

представника позивача: Жебелева Г.С.

представників відповідача: Чернова О.А., Осінська О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2009р. по справі№2-а-5354/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОВИС" Лімітед

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року адміністративний позов ТОВ "Ловис" ЛІМІТЕД до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова №0001002310/0 та №0001012310/0 від 14.08.2007 року; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Ловис” ЛІМІТЕД (м. Харків, вул. Ньютона 6а, код ЄДРПОУ 21216678) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Відповідач не погодившись із зазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ "Ловис" ЛІМІТЕД відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова Харківського окружного адміністративного суду прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 1.20.9 п. 1.20 ст. 1, п. 1.26 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, ухвалення його з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ Фірми “Ловис”Лімітед з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 01.04.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт №2475/23-104/21216678 від 01.08.2007 року, яким встановлені наступні порушення.

Підприємством занижена сума валових доходів за період 2 півріччя 2004 року 2006 роки у розмірі 99963 грн., чим порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 року №283/97. В порушення п.4.2 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” підприємством занижена сума податкових зобов”язань за період з липня 2004 року по червень 2006 року на суму 24497 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.08.2007 року №0001002310/0, яким позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 37001 грн. (за основним платежем 24497 грн., за штрафними санкціями 12504 грн.) та від 14.08.2007 року №0001002310/0, яким позивачу донарахований податок на прибуток підприємств у сумі 37486,5 грн. (за основним платежем 24991 грн., за штрафними санкціями 12495,5 грн.)

Також судом першої інстанції встановлено, що засновник позивача ОСОБА_1 (частка у статутному фонді складає 57,6%) є засновником ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед, код ЄДРПОУ 23327028 (частка 13,57%); засновник позивача ОСОБА_2 (частка у статутному фонді складає 10,0%) одночасно є директором ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (код ЄДРПОУ 23327028); директор позивача ОСОБА_3 є засновником ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед, код ЄДРПОУ 23327028 (частка складає 12,14%).

Оскільки спільно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у сукупності є власниками найбільших часток у статутних фондах обох платників, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до того ж є посадовими особами підприємств, які уповноважені здійснювати від імені платника податку юридичні дії, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач та ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (код ЄДРПОУ 23327028) є повязаними особами, у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки зазначені обставини відповідають фактичним обставинам справи і вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 1.26 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

- фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

- посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач та ТОВ Фірма „Ловис” Лімітед (код ЄДРПОУ 23327028) є повязаними особами, у розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо того, що відповідачем не було проведено співставлення фактичних договірних умов з іншими субєктами підприємницької діяльності в спірний період та за аналогічними умовами, як то передбачено пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, отже звичайна ціна при вирішенні даного спору не визначена відповідачем у спосіб, передбачений чинним законодавством, а тому не може вважатися обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.4.2 статті 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Як встановлено судом та не заперечується в судовому засіданні представниками відповідача, з метою визначення звичайної цини комісійної винагороди Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова керувалася положенням п.п. 1.20.9 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто за методом „витрати плюс” за яким ціна товарів (робіт, послуг), що продаються платником податку, визначається як сума фактичних (понесених) витрат та звичайного для даного виду діяльності прибутку. При цьому враховуються визначені із застосуванням звичайних цін витрати на виробництво (придбання) та (або) продаж товарів, їх транспортування, зберігання, страхування або інші подібні витрати.

Проте, визначення звичайної ціни послуг у такий спосіб суперечить діючому законодавству, оскільки у відповідності до п. 1.20.9 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” така методологія застосовується лише для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками податку, визначеними як природні монополісти відповідно до закону. Позивач же не є субєктом природної монополії у розумінні ст. 1 Закону України „Про природні монополії”.

Відповідно до підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, колегія судді дійшла висновку, що, оскільки судом не встановлено, що позивач визначений як природний монополіст відповідно до закону, тому визначення звичайної цини комісійної винагороди за методом „витрати плюс” суперечить діючому законодавству.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів, відхиляє доводи відповідача стосовно правомірності визначення звичайної цини комісійної винагороди за методом „витрати плюс” як необґрунтовані та незаконні.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті рішення у справі, суд правильно та повно встановив всі обставини у справі та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.02.2009р. по справі№2-а-5354/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий (підпис)Н.В. Шевцова

Судді:(підпис) Я.М.Макаренко

(підпис) Є.В.Мягкий

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного судуН.В. Шевцова

Повний текст виготовлено 19.10.2009 року.