Ухвала суду № 67969322, 24.07.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/10343/15-ц Номер провадження 22-ц/786/826/17Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С. Г. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Пікуля В.П., Прядкіної О.В.,

За участю секретаря: Зеленської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ПАТ «Фідобанк» звернулося з вказаним позовом, у якому зазначало, що 18 червня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») таОСОБА_3 було укладено кредитний договір за№ 014/6212/2/17964 з додатковими угодами до нього, згідно якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 30500дол. США строкомдо 17 червня 2028 року зі сплатою 12,50% річних. У забезпечення виконання зобов'язань по даному кредитному договору, банк уклав 18 червня 2008 року з відповідачем ОСОБА_2 договір поруки, згідно якого останній зобов'язувався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі. Оскільки ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним у встановлені строки не виконує, позивач просив стягнути у солідарному порядку з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 грудня 2015 року становить 34034,62 дол. США та пені 40679,85 грн., а також судові витрати.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2017 року позов ПАТ «Фідобанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість за кредитним договором №014/6212/2/17964 від 18 червня 2008 року станом на 03 грудня 2015 року на загальну суму 34034, 62 дол. США та кошти у повернення сплаченого судового збору по 6341, 41 з кожного.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема апелянт вказує, що Банком не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин залишку боргу. Крім того, зазначає, що договір поруки слід вважати припиненим, з тих підстав, що він як поручитель не надавав згоди на укладення додаткової угоди № 5 від 13.02.2014 до кредитного договору, в тому числі не надавав погодження змін умов застосування неустойки (пені) до прострочених зобовязань позичальника.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 18 червня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк») таОСОБА_3 було укладено кредитний договір за № 014/6212/2/17964 з додатковими угодами № 1 від 05 жовтня 2009 року, № 2 від 28 жовтня 2009 року, № 3 від 06 січня 2010 року, № 4 від 12 листопада 2010 року, № 5 від 13 лютого 2014 року, згідно якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 30500дол. США строкомдо 17 червня 2028 року зі сплатою 12,50% річних. Додатковою угодою № 2 від 28 жовтня 2009 року до кредитного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в дол. США.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом з визначенням їх розмірів у встановлені строки та згідно графіку погашення кредиту у порядку, визначеного договором.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_3 по вказаному кредитному договору, банк уклав 18 червня 2008 року з відповідачем ОСОБА_2 договір поруки, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язувався перед позивачем відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань, що виникли з кредитного договору в повному обсязі.

У вказаних договорах сторонами були визначені всі істотні умови, зокрема: предмет договору, строки дії договору, права, обовязки та відповідальність сторін.

Відповідач ОСОБА_3 перестала сплачувати своєчасно та у повному обсязі кошти у погашення кредиту та процентів за користування кредитом згідно графіку погашення кредиту, внаслідок чого станом на 03 грудня 2015 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 34034,62 дол. США та заборгованість по сплаті пені40679,85 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши, що станом на день розгляду справи відповідачами банку не сплачена сума заборгованості за кредитним договором, розрахунок заборгованості наданий позивачем відповідає умовам кредитного договору, розрахунок пені обчислено в межах однорічного строку позовної давності, прийшов до висновку про наявність підстав для солідарного стягнення заборгованості по кредиту з боржника та поручителя.

Разом з тим, вбачаючи, що в частині стягнення судових витрат позивач не зазначив порядок такого стягнення, прийшов до висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідачів в солідарному порядку з заборгованість за кредитним договором та заборгованість по сплаті пені, а також судові витрати у дольовому порядку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі та надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

В свою чергу доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду та не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Так колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо припинення договору поруки, у звязку із зміною умов кредитного договору шляхом укладення додаткової угоди № 5 від 13.02.2014 до кредитного договору з фізичною особою № 014/6212/17964 від 18.06.2008, оскільки пунктом 1.7. такої угоди сторони погодили, що штраф за кожен день порушення позичальником строків повернення кредиту(його частини), сплати нарахованих процентів, інших платежів кредитором до позичальника не застосовується.

Частиною першою статті 599 ЦК України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Припинення договору поруки пов'язано, насамперед зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну, та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не до зміни будь-яких умов основного договору.

Такої ж самої позиції додержується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який у своєму листі № 10-1393/0/4-12 від 27 вересня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначає, що відповідно до положеньст. 559 ЦК Українидо припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього: збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним, що є підставою для визнання договору поруки припиненим.

Враховуючи те, що додатковою угодою № 5 зменшено обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2, оскільки виключено із обсягу відповідальності сплату штрафу за невиконання зобовязання, згода поручителя на укладення вказаної додаткової угоди не потребувалася, оскільки матеріальний Закон повязує обовязковість отримання згоди поручителя на укладення кредитних договорів, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Разом з тим, не беруться до уваги колегією суддів твердження апелянта, що визначаючи п. 1.6 додаткової угоди № 5 від 13.02.2014 року сплату пені за порушення кредитного зобовязання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на кожну дату існування простроченого платежу, Банк збільшив первісні умови кредитного договору щодо застосування пені у розмірі 0, 1 % за кожен день прострочення.

Як вбачається з довідки ПАТ «Фідобанк» щодо облікових ставок НБУ по розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/6212/17964 від 18.06.2008 станом на 03 грудня 2015 року, подвійна облікова ставка НБУ 13.08.2013 становила 0,04%, 15.04.2014 0,05%, 17.07.2014 0,07%, 13.11.2014 0,08%, 06.02.2015 0,11%, 04.03.2015 0,17%.

Враховуючи те, що розмір облікової ставки встановлюється Національним банком України, а не кредитором Банком, такий розмір є змінним та непередбачуваним, на момент укладення додаткової угоди № 5 з урахуванням розміру облікової ставки, відбулося фактично зменшення розміру неустойки за невиконане зобовязання, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок укладення додаткової угоди № 5 обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 не збільшився, а тому погодження останнього на укладення такої угоди не було обовязковим.

Також апелянтом не спростовано визначеного Банком розміру кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції зясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення судовою колегією не встановлено.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від від 01 березня 2017 року апеляційна скарга залишена без руху та надано апелянту строк для усунення недоліків скарги, зокрема, сплати судового збору у розмірі 13951, 09 грн.

У звязку з тим, що на адресу суду поверталися рекомендовані повідомлення як не вручені адресату, з метою забезпечення належного доступу до правосуддя, зокрема для використання права на апеляційне оскарження, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 було відкрито та призначено до розгляду.

Тому оскільки апелянтом не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги, сума несплати підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст.. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, 314, 315, 317 ЦПК України,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 лютого 2017 року -залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 13951 грн. 09 коп. за реквізитами:

Отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 38019510;

Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

Код банку отримувача: 831019;

Розрахунковий рахунок: 31217206780002;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Код ЄДРПОУ суду 02893077

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючийсуддя: /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_4 /підпис/ ОСОБА_5

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ____ ОСОБА_1