Ухвала суду № 6793394, 12.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

12.10.2009                                         Справа № 5020-7/003

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. представник позивача: Логутев В.М., довіреність б/н від 21.09.2009; представники відповідача: Гінтер К.Ф. довіреність №349/10-004 від 04.09.2009; Хаймінова Р.В., довіреність № 320/10-004 від 11.08.2008; третя особа: не з’явилася; прокурор міста Севастополя: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя (суддя Альошина С.М.) від 10.03.2009

за позовом Приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявина 3, місто Севастополь, 99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя (вул. Кулакова 37, місто Севастополь,99011)

третя особа: Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011)

за участю Прокурора міста Севастополя (вул. Павличенко, 1, місто Севастополь, 99011)

про часткове визнання протиправним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 адміністративний позов Приватного підприємства "Соріус" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя, третя особа: Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №000038235/0 від 27.12.2007 в частині зменшення Приватному підприємству "Соріус" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 376537,42грн, у тому числі: за вересень 2007 року у сумі 132219,82грн., за жовтень 2007 року у розмірі 244317,60грн.; зобов’язано Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Севастополя надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Севастополі висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок Приватного підприємства "Соріус" у розмірі 376537,42грн., у тому числі: вересень 2007 у сумі 132219,82грн, за жовтень 2007 року у розмірі 244317,60грн; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 6,80грн. судового збору.

У поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні 12.10.2009 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники прокуратури, третьої особи у судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог. При цьому визнав встановленим, що позивач має право на бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок: 132219,82грн. за вересень 2007року і 244317,60грн. за жовтень 2007року у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №000038235/0 від 27.12.2007 є протиправним в частині зменшення бюджетного відшкодування на 132219,82грн. за вересень 2007 року і на 244317,60грн. за жовтень 2007 року та скасуванню в цих частинах. Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14.12.2007 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя була проведена виїзна позапланова перевірка Приватного підприємства "Соріус" з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2007 року, за результатами якої було складено акт №174/23-5/22285658/25183/10 від 14.12.2007.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №000038235/0 від 27.12.2007 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 454972,00грн., у тому числі: 191788,00грн. за вересень 2007 року та 263184,00грн.за жовтень 2007 року.

Як свідчать матеріали справи, Приватним підприємством "Соріус" - комітентом за укладеними з ДП ДК ГХЗТП "Спецтехноекспорт" - комісіонером - договорами комісії: від 09.10.2006, від 14.09.2006, від 09.04.2007, від 16.03.2007, від 22.03.2007, від 14.09.2006 були здійснені поставки корабельних запчастин для Об’єднаного штабу Міністерства Оборони (ВМС) Індії. Факт проходження товару підтверджений вантажними митними деклараціями, виданими Київською регіональною митницею.

Відповідно до умов договорів у серпні 2007 року ДП ДК ГХЗТП "Спецтехноекспорт" - комісіонером були надані позивачу - комітенту звіти комісіонера, перерахована частина коштів, визначені суми комісійної винагороди за кожним конкретним договором, з урахуванням ПДВ, надані відповідні податкові накладні, які виписані ДП ДК ГХЗТП "Спецтехноекспорт" на адресу позивача правомірно відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних у серпні, вересні 2007 року та у складі податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ за серпень, вересень 2007 року.

Остаточні розрахунки між комісіонером та комітентом відбулися у вересні та жовтні 2007 року.

Заявник апеляційної скарги вважає, що Приватним підприємством "Соріус" безпідставно включені суми податку на додану вартість по податкових накладних за вересень 2007 року в сумі 132219,82грн. та за жовтень 2007 року у розмірі 244317,60грн. як фактично сплачені, оскільки по даних рахунків бухгалтерського обліку позивача відсутні операції, які підтверджують оплату комісійної виногороди на адресу ДП ДК ГХЗТП "Спецтехноекспорт" за вищезазначеними договорами комісії у зв’язку з чим не підтверджено факту сплати податкового кредиту у сумах ПДВ 132219,82грн. за вересень 2007 року і 244317,60грн. за жовтень 2007 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ на вказані суми.

Однак, відповідачем не прийнято до уваги, що при виконанні умов договору комісії, комітент не обов’язково повинен здійснювати фактичну передачу грошових коштів комісіонерові, оскільки останній, з урахуванням умов такого договору може самостійно відрахувати належні йому кошти - суми комісійної винагороди. У даному випадку фактичною сплатою, є, саме, таке відрахування, що повністю узгоджується з вимогами статі 1020 Цивільного кодексу України.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що Приватне підприємство "Соріус" має право на бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок: 132219,82грн. за вересень 2007 року і 244317,60грн. за жовтень 2007 року у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення №000038235/0 від 27.12.2007 є протиправним в частині зменшення бюджетного відшкодування на 132219,82грн. за вересень 2007 року і на 244317,60грн. за жовтень 2007року та підлягає скасуванню в цих частинах.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відповідач доказів про надання органу казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не надав.

Обраний позивачем і застосований судом захист відновленого права узгоджується з об’єктом судового захисту.

Пункт 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при вирішенні спору по суті суду надано право зобов’язати відповідача вчинити певні дії.

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя не доведено обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інші твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні нормативно-правових актів.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                               УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 10.03.2009 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              Г.М. Іщенко

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно                                                             

Повний текст судового рішення

складено та підписано 19 жовтня 2009 р.