Ухвала суду № 6793367, 12.10.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

12.10.2009                               Справа № 2-а-3998/08/2/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Іщенко Г.М.,

суддів           Ілюхіної Г.П. , Кучерука О.В.                      секретар судового засідання          Галайдіна Г.І. представники позивача: Кісельова О.О., довіреність № 921 від 11.12.2008; Жіліна Л.В. довіреність № 922 від 11.12.2008;

представники відповідача: Кудлай Л.Г. довіреність № 7267/09/100 від 09.10.2009; Кузьмін В.В., довіреність № 2882/9/100 від 18.04.2008;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 27.02.2009

за позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Шляхоексплуатаційна ділянка" (вул. Блюхера, 30, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2009 позов задоволено. Визнані протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта №0000662301/0 від 04.03.2008, №0000662301/1 від 12.05.2008, №0000662301/2 від 21.07.2008, №0000662301/3 від 26.09.2008, стягнуто з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим "Шляхоексплуатаційна ділянка" 3,40грн. судового збору.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим просить скасувати судове рішення та відмовити позивачу в позові у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а також у зв’язку з невідповідністю висновків, викладених у постанові суду обставинам справи.

У судовому засіданні 12.10.2009 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з викладених у ній мотивів, представники позивача проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

На підставі статті 55 Конституції України кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Комунального підприємства Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим "Шляхоексплуатаційна ділянка", суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України “Про судоустрій”, суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною третьою статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Відповідно до частини першої статті 6 цього ж Закону, усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за результатами виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання Комунальним підприємством Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим "Шляхоексплуатаційна ділянка" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.09.2007, за наслідками якої було складено акт від 19.02.2008 №442/23-1/26135861/22, позивачем допущене порушення пунктів 4,8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №3030 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору», статей 3, пункту 5.5 статті 5, пункту 6.3 статті 6 Інструкції від 19.07.1999 №162/379 "Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", внаслідок чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 9169157,36грн.

Згідно зі статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

На підставі акту перевірки податковим органом 04.03.2008 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 183338314,72грн., у тому числі: основний платіж –9169157,36грн., штрафні санкції –9169157,36грн.

За результатами адміністративного оскарження, відповідачем зазначене податкове повідомлення-рішення залишалось без змін, та з метою доведення строків сплати податкового зобов’язання на підставі акту перевірки та рішень про результати розгляду скарг були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0000662301/1 від 12.05.2008, №0000662301/2 від 21.07.2008, №0000662301/3 від 26.09.2008, які теж оскаржуються позивачем.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Повістю обґрунтованим є висновок Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про те, що збір за забруднення навколишнього природного середовища мають сплачувати суб’єкти, які здійснюють розміщення промислових відходів в межах встановлених лімітів, але до вказаних суб'єктів позивач не відноситься.

Законом України "Про відходи" регулюються правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України.

Як вбачається із акту перевірки на балансі позивача числиться полігон твердих побутових відходів в смт Гаспра.

Перевіркою встановлено заниження позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Однак, Державна податкова інспекція у місті Ялта Автономної Республіки Крим не прийняла до уваги, що позивач не був створений з метою проведення діяльності по розміщенню відходів, їх переробці або зберіганню, оскільки згідно з пунктом 2.2 Статуту позивача, Комунальне підприємство "Шляхоексплуатаційна ділянка" створене з метою утримання та ремонту об’єктів зовнішнього благоустрою міста, предметом його діяльності є: поточне утримання міських вулиць, вивіз твердих побутових відходів за замовленням населення та підприємств, відлів та утилізація бродячих тварин та птах, аварійне обслуговування житлового фонду, утримання міської служби 0-50, надання послуг по оформленню обхідних листів та видача дозволів на розкопки міської території, розробку технічних умов, які надаються забудовникам на проектування об’єктів будівництва.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що згідно Розпорядженню Ялтинського міського голови від 31.05.2005 №222р на підставі довгострокового контракту, укладеного між Фірмою "Альфатер-Крим" та Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим на зібрання, транспортування, обробку усунення (складування та полігонах) та переробку твердих побутових відходів у смт. Гаспра, з метою його більш ефективного використання, було доручено позивачу, Фірмі "Альфатер-Крим" та Управлінню міського господарства укласти договори щодо надання послуг по обслуговуванню тимчасового полігону ТПВ у смт. Гаспра та договорів щодо надання послуг по прийманню та розміщенню твердих побутових відходів на зазначеному полігоні.

На виконання вказаного розпорядження Ялтинського міського голови між позивачем та Фірмою "Альфатер-Крим" були укладені відповідні договори.

Згідно договору від 04.04.1997, укладеного Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим терміном на 25 років, місто Ялта є відповідним для усунення відходів з його території та доручає контрагенту за договором здійснити збір, транспортування, усунення (складування на полігонах) та переробку виниклих на всій території міста відходів та цінної вторинної сировини.

Тому судова колегія вважає, що дії позивача - Комунального підприємства Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим "Шляхоексплуатаційна ділянка" направлені щодо організації роботи полігону твердих побутових відходів, який розміщений у смт. Гаспра та знаходиться у нього на балансі, а наявність вказаного об’єкту на балансі позивача не є підставою вважати його платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Комунальне підприємство Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим "Шляхоексплуатаційна ділянка" не було створено з метою проведення діяльності по розміщенню відходів, їх переробці або зберіганню, про що свідчить Статут підприємства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач веде фінансово-господарську діяльність по прийому та розміщенню відходів, не заслуговують на увагу та спростовуються вищенаведеними обставинами та зібраними доказами по справі.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов’язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки (акт перевірки №162/379 від 19.07.1999) встановлені порушення Фірмою "Альфатер Крим" з 100% іноземним капіталом пункту 3 "Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303 та пункту 4.1 інструкції "Про порядок обчислення і справляння збору за забруднення природного середовища" від 19.07.1999 №162/379.

На підставі вказаного акту перевірки, Державна податкова інспекція в місті Ялта Автономної Республіки Крим 13.02.2007 прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000552301/0, №0000532301/0, №0000542301/0, якими визначила податкові зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища Фірмі "Альфатер Крим" з 100% іноземним капіталом.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000662301/0 від 04.03.2008, №0000662301/1 від 12.05.2008, №0000662301/2 від 21.07.2008, №0000662301/3 від 26.09.2008 про визначення позивачу податкового зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки остаточне розміщення твердих побутових відходів на полігоні, якій знаходиться на балансі позивача, не є підставою для визначення його платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Крім того, як на основу незаконності прийняття Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим спірних податкових повідомлень в частинах визначення штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 статті17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпункт 17.1.3 статті 17 цього Закону передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, для законного начислення штрафних санкцій підпункт17.1.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлює необхідність первісного отримання податкових повідомлень-рішень платником податків від контролюючого органу, у даному випадку від Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим.

Оскільки згідно з підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов’язання, з якого сплачуються штрафні санкції.

Даний факт також підтверджується тім, що підпункт 17.1.3 зазначає обов’язок платника податків сплатити штраф, а на момент отримання податкового повідомлення, до узгодження податкового зобов’язання, платник податків не має можливості встановити суму для розрахунку штрафних санкцій.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Спірними податковими повідомленнями-рішеннями одночасно зазначені основні зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 9169157,36грн., а також штрафні санкції по даним зобов’язанням в сумі 9169157,36грн.

На момент винесення рішення про визначення штрафних санкцій у зазначеній сумі податкове зобов’язання не було узгодженим.

Крім того, спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача додатково застосовані фінансові санкції в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов’язання на підставі підпункту 17.1.6 статті 17 вищевказаного Закону.

Згідно підпункту 17.1.6. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі вказаної норми, до платників податків застосовуються санкції передбачені вказаним пунктом лише у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків, або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, і при цьому саме ці порушення призводять до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах.

Проте в акті перевірки не зазначено про факт переоцінки або недооцінки об'єктів оподаткування або скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

Відповідач в акті перевірки від 19.02.2008 №442/23-1/26135861/22 зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов’язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та нарахування штрафних санкцій.

Акт перевірки від 19.02.2008 №442/23-1/26135861/22 щодо фіксування факту порушення позивачем пунктів 4,8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №3030 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", статей 3, пункту 5.5 статті 5, пункту 6.3 статті 6 Інструкції від 19.07.1999 №162/379 "Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 19.07.1999 №162/379, як доказ встановлення факту порушення позивачем пунктів 4,8 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №3030 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", статей 3, пункту 5.5 статті 5, пункту 6.3 статті 6 Інструкції від 19.07.1999 №162/379 "Про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища".

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначених порушень, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобов’язань зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 18338314,72грн. передбачає вилучення у Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Шляхоексплуатаційна ділянка" грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірних податкових повідомлень-рішень, як його втручання у право власності позивача.

Дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу було визначено неправомірно податкове зобов’язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що Державна податкова інспекція в місті Ялта Автономної Республіки Крим, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяла з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки остаточне розміщення твердих побутових відходів на полігоні, якій знаходиться на балансі позивача, не є підставою для визначення його платником збору за забруднення навколишнього природного середовища і нарахування йому податкових зобов’язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища із застосуванням штрафних санкцій на підставі підпунктів 17.1.3 та 17.1.6 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В порушення вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані докази про те, що позивач є суб’єктом, який здійснює розміщення промислових відходів в межах встановлених лімітів.

Оскільки податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийняті без дотримання вимог діючого законодавства, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними та скасував їх відповідно до положень статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у мотивувальній частині рішення судом першої інстанції правильно вказано: "…підлягають задоволенню вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень…", однак в резолютивній частині помилково вказано тільки про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень. Також у вступній частині постанови судом першої інстанції помилково вказано: "…відповідач, уточнив позовні вимоги…», замість: «… позивач, уточнив позовні вимоги…". Також, у предметі спору помилково зазначено "...про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" замість: "....про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень". Тим не менш ці недоліки не впливають на законність прийнятої постанови в цих частинах, а є підставою для розгляду питань про виправлення описок в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.02.2009 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              Г.М. Іщенко

Судді           підпис                               Г.П.Ілюхіна підпис                               О.В.Кучерук З оригіналом згідно                                                             

Повний текст судового рішення

складено та підписано 19 жовтня 2009 р.