Постанова № 6792445, 13.11.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2009 р. Справа № 63/17-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді ,

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Бакулін А.С.

відповідача - Шпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 2659Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 18.08.09 р. по справі № 63/17-09

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш", м. Харків

до ТОВ "ІКА-Р", м. Харків

про стягнення 29520,00 грн. та розірвання договору -

встановила:

В червні 2009 р. позивач - Державне підприємство завод "Електроважмаш", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд розірвати укладений між ним та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Іка-Р", м. Харків договір підряду № 101/21 від 06.06.2006 р. та стягнути з останнього 29520 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо виконання робіт обумовлених вищезгаданим договором, та задля виконання яких позивачем був перерахований аванс.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.08.09 р. (суддя Погорелова О.В.) по справі № 63/17-09 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивач при зверненні до суду не надав доказів виконання своїх зобов’язань щодо передачі відповідачу технічного завдання, що в свою чергу унеможливило виконання відповідачем своїх зобов’язань, та зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення грошових коштів перерахованих позивачем на виконання умов договору в якості авансу; що вимоги позивача про розірвання спірного договору не підлягають задоволенню оскільки відповідно до п. 8.1 договору він діє до закінчення робіт, але не пізніше 01.10.2006 року, тобто на час звернення позивача до суду строк його дії закінчився, що виключає можливість його розірвання та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не взяв до уваги той факт що відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду доказів надсилання на адресу позивача листів з вимогами про надання технічного завдання; що наданий відповідачем проект котельні не може вважатися належним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, оскільки він не ґрунтується на відповідній кошторисній документації та технічному завданні; що відповідно до вимог п. 8.1 договору, він діє до закінчення виконання робіт, що свідчить про безпідставність висновків суду про закінчення його дії 01.10.2006 року та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що договір № 101/21 від 06.06.2006 р. не підлягає розірванню, оскільки в примірнику договору в редакції відповідача є посилання на те, що він діє до 01.10.06 р., а примірник договору позивача є фальсифікованим; що відповідач частково виконав передбачені договором роботи, однак остаточно виконати їх не зміг оскільки позивач не надав йому обумовлених договором документів, необхідних для виконання робіт та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 06.06.2006 р. між сторонами укладено договір підряду № 101/21 від 06.06.2006 року (далі договір), відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов’язався на свій ризик виконати роботу по проектуванню двох дахових котелень, потужністю по 500 кВт за адресою: м. Харків, пр-т Московський, 299, а замовник (позивач) зобов’язався прийняти та оплатити роботу, виконану виконавцем відповідно до договору і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків, заявити про них виконавцю.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт за договором визначається згідно з кошторисом, який є невід’ємною частиною договору і складає 59040,00 грн. у тому числі ПДВ 9840 грн.

Однак, як зазначили представники сторін в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, відповідного кошторису про вартість робіт, сторони всупереч вимогам п. 2.1 договору не укладали.

Відповідно до п. 2.2. договору замовник зобов’язався перерахувати на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості виконуваних робіт і який складає 29520,00 грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що на виконання умов п. 2.2. договору позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 29 520 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6228 від 14.07.2006 р. (а.с. 23). Відповідачем дані грошові кошти були прийняті, що підтверджується актом звірки станом на 01.01.2008 року (а.с. 24).

Відповідно до пункту 2.4. договору підрядник приступає до виконання робіт після одержання авансу на рахунок в 3-дений термін.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що термін використання авансу підрядником обмежується 1 місяцем.

Згідно з п. 4.1.1., 4.1.2., 4.1.3. договору виконавець зобов’язався виконати роботи, передбачені договором та кошторисом, здати роботи у стані та з належною якістю відповідно до кошторисної документації, а також протягом одного року гарантувати відповідність виконаної роботи кошторисній документації.

Згідно з п. 4.2.2. договору, замовник зобов’язався надати виконавцю технічне завдання на проектування (топогеодезичну зйомку, архітектурно-технічний вибір траси газопроводу з погодженням відповідних інстанцій, план території замовника, поверховий план будинків та споруд, котрі будуть опалюватися, технічні вимоги на газифікацію).

Позивач при зверненні до суду посилався на те, що він втратив інтерес до виконання договору, в зв’язку з чим 09.04.2009 року надіслав на адресу відповідача лист вих. № 248-100 з пропозицією розірвати договір та перерахувати до 30.04.2009 року на рахунок позивача попередню оплату в сумі 29520 грн., однак відповідач від пропозиції розірвати договір та повернути попередню оплату відмовився.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивач при зверненні до суду не надав доказів виконання своїх зобов’язань щодо передачі відповідачу технічного завдання, що в свою чергу унеможливило виконання відповідачем своїх зобов’язань, та зумовлює відмову в задоволенні позову про стягнення грошових коштів перерахованих позивачем на виконання умов договору в якості авансу; що вимоги позивача про розірвання спірного договору не підлягають задоволенню оскільки відповідно до п. 8.1 договору він діє до закінчення робіт, але не пізніше 01.10.2006 року, тобто на час звернення позивача до суду строк його дії закінчився, що виключає можливість його розірвання та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не звернув до уваги на той факт, що умови укладеного між сторонами договору не містять відомостей щодо строку надання позивачем технічного завдання відповідачу, а сам факт надання технічного завдання не знаходиться в причинному зв’язку з можливістю виконання робіт підрядником. Останнє також підтверджується по-перше тим, що відповідач розпочав виконання робіт, по-друге тим, що він не надав суду належних та допустимих доказів звернення до позивача з вимогами про надання такого завдання, та по-третє надав суду певні документи, які, як він зазначає, і є частково виконаним проектом, який сторони обумовили до виконання за договором № 101/21 від 06.06.06 р.

Вказане спростовує висновки суду першої інстанції та відповідні доводи відповідача про неможливість виконання останнім умов договору через ненадання позивачем технічного завдання. Тобто зазначені обставини з урахуванням вимог ст. 33, 34, 36 ГПК України визнаються судом апеляційної інстанції такими, що не доведені відповідачем належним чином.

Відповідно до п. 1-2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, а також по-перше те, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору, хоча зазначив, що приступив до виконання робіт, передбачених його умовами, але не надав актів прийняття робіт, по-друге те, що останній у встановленому законом порядку не довів факту неможливості виконання робіт до надання позивачем технічного завдання, по-третє те, що умови укладеного між сторонами договору не містять відомостей щодо строку надання позивачем технічного завдання відповідачу, а сам факт надання технічного завдання не знаходиться в причинному зв’язку з можливістю виконання робіт підрядником, і по-четверте те, що позивач керуючись п. 1 ст. 651 ЦК України звертався у встановленому законом порядку до відповідача з пропозицією про розірвання договору, однак вказана пропозиція була залишена відповідачем без задоволення (тобто сторони не дійшли згоди про розірвання договору), в даному випадку є підстави для застосування судом наслідків, передбачених п. 2 ст. 651 ЦК України та розірвання судом договору № 101/21 від 06.06.06 р.

При цьому, також безпідставними є посилання відповідача та відповідні висновки суду першої інстанції про те, що з урахуванням відповідних позначень, зазначених в п. 8.1 договору, термін дії спірного договору скінчився 01.10.06 р., що нібито унеможливлює його розірвання, оскільки відповідна дописка в єдиному залученому до матеріалів справи примірнику договору (а.с. 20-22) про закінчення терміну дії договору «не пізніше 1 жовтня 2006 р.»закреслена, і зазначена обставина в свою чергу унеможливлює посилання на існування зазначеної дописки.

Разом з тим, безпідставними є доводи відповідача на самостійне внесення позивачем дописок (фальсифікацію) до примірника договору, оскільки відповідні доводи відповідачем жодним чином не підтверджені, а спірний договір в наданій позивачем редакції у встановленому законом порядку не оспорений.

До того ж, строк дії договору, з урахуванням вимог ст. 631 ЦК України, має істотне значення, оскільки сторони в даному випадку приступили до виконання зобов’язань за даним договором.

Таким чином, прийняте по справі рішення в частині відмови в задоволенні позову про розірвання договору № 101/21 від 06.06.06 р. підлягає скасуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 653 ЦК України, У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося вище, сторони всупереч вимогам п. 2.1 договору не укладали відповідного кошторису вартості виконаних робіт.

Як зазначає відповідач, на виконання умов договору він виконав певну кількість робіт та використав на її виконання весь перерахований позивачем аванс. Однак, за відсутності відповідного кошторису вартості виконаних робіт, доводи відповідача про використання цих коштів також не можуть вважатися такими, що доведені відповідачем належним чином.

При цьому, не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача на звіт про використання авансових грошових коштів (а.с. 58), оскільки відповідний звіт за відсутності відповідного кошторису вартості виконаних робіт (п. 2.1), з урахуванням вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України, не є належним доказом та допустимим використання таких коштів.

Враховуючи викладене, також підлягає скасуванню рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача 29520 грн. грошових коштів, раніше перерахованих позивачем на виконання умов спірного договору в якості авансу, а позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.08.2009 р. по справі № 63/17-09 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Розірвати договір підряду № 101/21 від 06.06.2006 р., укладений між Державним підприємством завод "Електроважмаш", м. Харків (код ЄДРПОУ 00213121) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іка-Р", м. Харків (код ЄДРПОУ 21178831).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іка-Р" (адреса: 61010, м. Харків, вул.. 1-ї Кінної Армії, 101; код ЄДРПОУ 21178831; МФО 350727; р/р 26005070529 в ВАТ «Кредитпромбанк»м. Харків) на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" (адреса: 61089, м. Харків, пр. Московський, 299; код ЄДРПОУ 00213121; МФО 380537; р/р 26002200400001 в Харківській філії ВАТ «ВіЕйБі Банк») 29520 грн. грошових коштів, 380,20 грн. держмита, 312,50 судових витрат та 190,10 грн. держмита по скарзі.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Повний текст постанови підписано 13.11.09 р.

Головуючий суддя

Судді