Постанова № 6792250, 17.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2009 р.Справа № 15/81-09-2989

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної

при секретарі судового засідання Шкрабак О.В.

за участю представників сторін:

від позивача –Бойко О.І.

від відповідача –Присяжнюк В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”

на рішення господарського суду Одеської області від 08.09.2009 р.

по справі № 15/81-09-2989

за позовом відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк”

до спільного українсько-латвійського підприємства „Альтіс-Лтд”

про стягнення 817557,18 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 08.09.2009 р. (суддя Петров В.С.) у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (далі –ВАТ „АКБ „Одеса-Банк”, Банк) до спільного українсько-латвійського підприємства „Альтіс-Лтд” (далі –Підприємство „Альтіс-Лтд”) про стягнення 817557,18 грн. відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов’язання щодо повернення позивачу отриманих по агентському договору № 18.1/1-06 від 13.01.2006 р. грошових коштів у зв’язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог; умови такого зарахування відповідають положенням ст. 601 ЦК України; згода Банку для зарахування зустрічних вимог по однорідним зобов’язанням не потрібна.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ліквідатор ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, стягнувши з відповідача заборгованість в сумі 817557,18 грн. по агентському договору № 18.1/1-06 від 13.01.2006 р. на здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти через пункти обміну валюти, оскільки вважає, що зарахування зустрічних однорідних вимог під час проведення ліквідаційної процедури ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” порушує вимоги ст. 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

У відзиві на апеляційну скаргу Підприємство „Альтіс-Лтд” вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, з доводами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується; на його думку, чинне законодавство не містить будь-яких обмежень щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог після відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора; просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв’язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню.

Так, здійснюючи зарахування зустрічних однорідних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що всі умови (однорідність, зустрічність, зрілість) для проведення цього зарахування відповідають положенням ст. 601 ЦК України. Разом з тим, з такою правовою позицією господарського суду погодитись не можна. Так судом взагалі не перевірялась наявність обставини, з якими законодавець пов’язує недопустимість здійснення зарахування зустрічних вимог, які наведені в диспозиції ст. 602 ЦК України. Між тим, відповідно до положень ч. 5 наведеної статті, зарахування однорідних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Аналізуючи агентський договір № 18.1/1-06 від 13.01.2006 р. судова колегія приходить до висновку, що сторони в ньому не передбачили заборону здійснення зустрічних вимог. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Банк знаходиться на стадії ліквідації і в ньому відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Відтак названий закон являється спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням спеціального закону. Частиною 8 ст. 91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (далі –Закон про банки) встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство „Альтіс-Лтд” скористалось наданим йому правом та у відповідності до наведеного положення Закону про банки звернулось 31.07.2009 р. до ліквідатора ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” із заявою про визнання його кредитором саме на суму 2887010,23 грн. (а. с. 66), а ліквідатор, в свою чергу, листом від 13.08.2009 р. (а. с. 72), згідно до вимог ст. 93 Закону про банки, визнав вказані вимоги та вніс їх до переліку акцептованих вимог кредиторів. Аналізуючи положення ст. 93 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та наведені дії ліквідатора, судова колегія приходить до висновку про їх (дій) правомірність, оскільки саме в зазначеній нормі законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора з’являється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 Закону про банки, тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Відтак, виходячи з аналізу положень глави 16 (Ліквідація банків) Закону України „Про банки і банківську діяльність”, судова колегія приходить до висновку, що названим Законом передбачений певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником під час розгляду майнового спору в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого статтями 93, 96 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Господарський суд, розглядаючи даний спір, на наведені вище положення уваги не звернув. При цьому, апеляційна інстанція приймає до уваги, що згідно до приписів ст. 93 Закону про банки ліквідатору надане право погашати вимоги до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України але лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури. Враховуючи, що агентський договір № 18.1/1-06 від 13.01.2006 р. до зазначених законодавцем угод не відноситься, положення ст. 93 до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що висновок суду про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог в процедурі ліквідації банку з посиланням на приписи ст. 601 ЦК України є помилковим, а даний спір повинен бути розглянутий по суті.

Апеляційна інстанція вважає позов ВАТ „АКБ „Одеса-Банк” доведеним, а тому він підлягає задоволенню повністю з урахуванням існування у відповідача обов’язку повернути позивачу отримані по агентському договору № 18.1/1-06 від 13.01.2006 р. кошти, проти чого Підприємство „Альтіс-Лтд” не заперечує.

Відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судові витрати, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, за розгляд уточненого позову про стягнення заборгованості та апеляційної скарги слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.09.2009 р. по справі № 15/81-09-2989 скасувати.

Позов відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” задовольнити.

Стягнути з спільного українсько-латвійського підприємства „Альтіс-Лтд” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, п/р 260017401 в АКБ „Одеса-Банк”, МФО 328102, код ЄДРПОУ 20017899) на користь відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Одеса-Банк” (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32, н/к 32074100801 в Управлінні НБУ в Одеській області, код банку 328027, код ЄДРПОУ 19361350) в особі ліквідаційної комісії заборгованість в сумі 817557,18 грн., 170 грн. державного мита, сплаченого за подачу позовної заяви, 313 грн. ІТЗ судового процесу, 4087,78 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Стягнути з спільного українсько-латвійського підприємства „Альтіс-Лтд” (65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 16, п/р 260017401 в АКБ „Одеса-Банк”, МФО 328102, код ЄДРПОУ 20017899) до Державного бюджету України 8175,57 грн. державного мита за розгляд позовної заяви.

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Головуючий суддя           Сидоренко М.В.          

Суддя Таценко Н.Б.          

          Суддя           Мишкіна М.А.

Постанова підписана 17.11.2009 р.