Постанова № 6792002, 10.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р.Справа № 14/77-09-2053

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРазюк Г.П.

суддів:Колоколова С.І

Петрова М.С.

при секретарі судового засідання Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача Порхуна С.В., довіреність № 09, дата видачі: 24.03.09;

від відповідача Дразніної М.Є., довіреність № б/н, дата видачі : 10.09.09,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги підприємства з іноземною інвестицією “Ост-Вест Експрес”, м.Київ

та товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Кримар”, м.Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 25.08.2009р.

по справі № 14/77-09-2053

за позовом підприємства з іноземною інвестицією / далі по тексту ПІІ/ “Ост-Вест Експрес”

до товариства з обмеженою відповідальністю /далі ТОВ/ “Будівельна компанія “Кримар”

про розірвання договору та стягнення 23562 грн. передоплати, 131,27грн. пені, 2641,53грн. - процентів за користування чужими коштами

/в судовому засіданні на підставі ст.77 ГПК України оголошувалася перерва з 3.11 по 10.11.09р./

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2009р. ПІІ „Ост-Вест Експрес” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом /в остаточній редакції - а.с. 146/ про розірвання договору № 30-07 від 30.07.2008р. та стягнення 23562 грн. передплати, 131,27грн. пені за затримку відвантаження продукції за період з 15.09.08р. по 23.10.08р., 2641,53грн.-процентів за увесь час користування чужими коштами, а саме: з 14.09.08р. по 21.08.09р.. Крім того, позивач просив відшкодувати йому судові витрати, в тому числі, 20000 грн. вартості послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.08.2009р. (суддя Горячук Н.О.) з підстав обґрунтованості заявлених вимог позов задоволено частково. На користь ПІІ „Ост-Вест Експрес” стягнуто 161 грн. 57коп. пені за прострочення поставки, 371 грн. 83коп.-процентів за користування чужими коштами, 405 грн. 08коп.- витрат на послуги адвоката, 6 грн.16коп.-держмита та 2грн. 39коп.-витрат за ІТЗ судового процесу. В решті позову відмовлено.

Обидві сторони не погоджуються із рішенням місцевого господарського суду та звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Позивач вважає, що суд не вірно встановив строк прострочення поставки в 48 днів, оскільки обумовлений договором товар (мармурова крихта біла №4 фракції 5-10 мм) не поставлений на склад відповідача до теперішнього часу. Крім того на думку скаржника, суд безпідставно проігнорував той факт, що порушення договору поставки є суттєвим для позивача і не застосував ст.651 ЦК України для його розірвання. До того ж трактування судом наявності в договорі умов про неустойку, як припущення та розрахунку сторін на невиконання договору, суперечить ст.ст. 546,549,651 ЦК України. В звязку з означеним ПІІ „Ост-Вест Експрес” просить скасувати вказане рішення господарського суду першої інстанції повністю та прийняти нове, яким задовольнити його позов цілком.

ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що місцевий господарський суд при прийнятті рішення по даному спору помилково:

- не врахував остаточні уточнення позовних вимог в частині пені та в порушення ч.1 ст.83 ГПК України вийшов за їх межі, оскільки позивач просив пеню за 39 днів (з 15.09.09р. по 23.10.08р.), а суд стягнув за 48 днів (з 15.09.08р. по 3.11.08р.);

- визначив, що строк затримки поставки складає 48 днів, оскільки стягнув пеню до 3.11.08р., в той час коли, відповідачем надано докази отримання факсом претензії від 4.11.09р. ще 31.10.08р. і відповідно безпідставно на 2 дні збільшив строк, за який нараховано відсотки за користування коштами;

- необґрунтовано не зменшив та відшкодував пропорційно задоволеним вимогам витрати позивача на послуги адвоката, вартість яких є не співрозмірною з сумою позову і складає 75% від нього, до того ж відсутні належні докази оплати цих послуг та їх надання.

З наведених підстав відповідач просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги частково, а саме зменшити стягнуті пеню до 131,27грн. та відсотки за користування чужими коштами до 355,79 грн. і відповідно судові витрати з оплати держмита та ІТЗ судового процесу, а в решті позову відмовити.

В письмових міркуваннях щодо апеляційної скарги позивача та у відзиві на неї ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” спростовує доводи скарги ПІІ „Ост-Вест Експрес” та просить відмовити в її задоволенні.

Представник позивача в судових засіданнях заперечує проти доводів ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” та наполягає на задоволенні його позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального й процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 30.07.2008 р. ПІІ „Ост-Вест Експрес” /замовник/ та ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” /постачальник/ уклали договір № 30-07, згідно якого відповідач зобов'язався поставити позивачу мармурову крихту білу №4 „Аlaskа” (5-10 мм) у кількості 22 тонн, вартістю 33660грн., а останній прийняти та оплатити поставлений товар.

31.07.2008р. відповідно до п.4.1 договору за платіжним дорученням № 2839 /а.с. 14/ позивач здійснив передплату у розмірі 70% від вартості договору у сумі 23562,00грн.

Пунктами 5.1, 5.2. договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах ЕХ/У до пункту прийому-передачі товару - складу постачальника у м. Києві, вул. Віскозна,3; а її строк складає 45 календарних днів з моменту підписання договору і надходження грошових коштів у сумі 23562,00 грн., от же до 14.09.2008р.. За правилами „Інкотермс-2000” у разі застосування до поставки умов ЕХW-„Франко завод”, продавець зобовязаний представити не відвантажений товар в розпорядження покупця в вказаному в договорі місці поставки. Продавець зобовязаний достатнім чином сповістити про дату та місце, коли та де товар буде представлений в його розпорядження.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” 23.10.08р. отримала у м.Одесі за митною декларацією /а.с.42/ від «AULAC INTERNATIONAL PRODACTION AND TRADING CO LTD»/Вєтнам/ 27 т крихти мармурової натурального білого кольору /штучно не забарвленої/ фракції 5-10 мм, щодо якої Державним гемологічним центром України здійснено експертизу /а.с.44/ та встановлено, що вона відповідає вимогам споживача. Того ж дня товар за товарно-транспортною накладною та накладною переміщення № Прм-007449 /а.с.45,46/ доставлено на склад в м. Києві по вул. Віскозна,3. До цієї ж дати позивачем нараховано пеню за затримку поставки товару в остаточній редакції позовних вимог, що можна вважати непрямим доказом його негайного повідомлення відповідачем в усній формі про наявність товару в місці його приймання-передачі. Одначе, оскільки відповідач не має доказів сповіщення достатнім чином ПІІ „Ост-Вест Експрес” про наявність товару, єдиним належним письмовим доказом того, що позивач був повідомлений є не означений факт і не факс від 31.10.08р., а претензія позивача від 04.11.2008р. №750, яка була надіслана поштою 04.11.2008р. /а.с. 108/ з приводу якості товару, факт поставки якого позивач визнає і який він відмовився отримувати через те, що нібито крихта мармурова має іншу фракцію. За означених обставин, колегія вважає, що суд вірно визначив саме цю дату, як дату сповіщення позивача про наявність товару на складі відповідача і зробив вірний висновок про термін прострочення відвантаження товару за договором, який склав 48 днів - з 15.09.08р. по 03.11.08р.

Колегія також погоджується з висновком господарського суду про те, що позивачем не доведено документально, що поставлений товар мав іншу фракцію, ніж зазначена в вищенаведених перевізних документах та експертному висновку і вважає, що відповідач поставив товар неналежної якості, а позивач безпідставно відмовився від його прийняття, а тому його зобовязання за договором отримати товар продовжує існувати, а отже відсутні підстави для повернення передплати.

Оскільки з 15.09.08р. по 03.11.08р. позивач не звертався до відповідача з вимогами про належне виконання умов договору, колегія також погоджується з висновком суду про відсутність істотного порушення умов договору і підстав для застосування ст.651 ЦК України, а отже суд, розглядаючи вимоги позивача про розірвання договору №30-07 від 30.07.2008р., законно застосував ст.188 ГК України та відмовив у розірвання даного господарського договору.

Щодо доводу ПІІ „Ост-Вест Експрес” про невірне трактування судом наявності в договорі умов про неустойку, як доказу розрахунку сторін на невиконання договору, яке суперечить ст.ст. 546,549,651 ЦК України, то колегія вважає його слушним, але таким, що не впливає на обґрунтованість рішення в цій частині.

В той же час, колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ„Будівельна компанія “Кримар” стосовно безпідставного /з порушенням п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України/ виходу за межі позовних вимог при визначені розміру та періоду, за який відповідно до п.7.3 договору підлягає стягненню пеня, і вважає, що в цій частині рішення підлягає зміні, а пеня зменшенню до 131 грн. 27 коп., які заявлялися до стягнення позивачем.

Крім того, розглядаючи вимогу про стягнення процентів у сумі 2641,53грн. за користування коштами, суд законно обмежив період їх нарахування, але не звернув уваги на розмір, який згідно п.3 статті 698 ЦК України нараховується на суму попередньої оплати відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. А ч.2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Розмір цих процентів встановлений ст. 625 ЦК України і складає 3 відсотки річних, а не 12, як нараховано позивачем та судом. Отже, за користування протягом 48 днів чужими коштами відповідач має сплатити 92 грн.96 коп. /23562 грн. х (3%:365)х 48/ і лише в цій частині відповідна вимога підлягає задоволенню.

На думку колегії суддів, слушними є доводи апеляційної скарги ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” про не реагування суду на твердження відповідача про неспіврозмірність витрат позивача за послуги адвоката, які відшкодовані в порядку ст. 49 ГПК України, сумі позову та обсязі наданих послуг з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься договір № 5 від 24.03.2009 року про надання послуг, укладений позивачем - замовником та адвокатом ОСОБА_1, яким визначено, що послуги адвоката полягають в надані правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, а розділом 4 /п.п.41,4.2,4.3/ встановлено, що замовник сплачує адвокату вартість послуг в розмірі 20000 грн./а.с.17/, а витрати на державне мито, судовий збір, ІТЗ судового процесу, фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, а також витрати на відрядження (білети, паливо, проживання, тощо) та інші витрати, що повязані з розглядом справи у суді сплачуються замовником окремо.

Фактичне отримання оплати за договором підтверджено видатковим касовим ордером № 59 від 08.04.09р. та платіжним дорученням № 1092 від 8.04.09р., з яких вбачається, що позивач свої зобовязання перед адвокатом виконав /а.с.19, ,20,77/. Оскільки адвокат підтвердив в судовому засіданні отримання означених коштів, колегією суддів відхилено клопотання ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” про витребування оригіналу касової книги на підтвердження даного факту.

Згідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати на оплату послуг адвоката відносяться до судових витрат. Частина 3 ст. 48 ГПК передбачає, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру” /далі-Закон/.

Статтею 12 Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Однак Законом не встановлено, в якому обсязі відшкодовуються, як судові витрати, витрати на оплату праці адвоката. Згідно до листа Вищого господарського суду України N 01-8/155 від 13.02.2002 року, яким вирішується питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Крім того, відповідно до Правил „Адвокатської етики”, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01 жовтня 1999 року № 6 в ст. 33 встановлені фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката. Жодний з факторів, вказаних у цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

В даному випадку адвокатом ОСОБА_1. виконано роботи з підготовки процесуальних документів /позовної заяви зі змінами та розрахунками, апеляційної скарги/ та прийнято участь у пяти судових засіданнях суду першої інстанції без досягнення задовільного результату, а надання інших послуг документально не доведено. При цьому, спір є простим розрахунковим, який не потребує вивчення великої кількості нормативних та доказових документів. До того ж, ОСОБА_1. гонорар все одно отриманий в повному договірному обсязі і його частина, що не відшкодовується за рахунок СПД є збитком підприємства, а не адвоката.

Оскільки вартість послуг адвоката складає 75,95% від суми позову, судова колегія вважає, що господарський суд приймаючи рішення у відповідності до приписів ч.3 ст.48 ГПК України, ст.12 Закону України „Про адвокатуру” та ст.33 Правил адвокатської етики мав обмежити обсяг витрат позивача на послуги адвоката, що підлягають відшкодуванню в порядку ст.49 ГПК України, на рівні щонайбільше 25% від суми позову /6583,75 грн./ .

За таких обставин, апеляційна скарга Підприємства з іноземною інвестицією „Ост-Вест Експрес” безпідставна, відтак підлягає залишенню без задоволення, а апеляційну скаргу ТОВ„Будівельна компанія “Кримар” слід задовольнити та змінити оскаржене рішення місцевого господарського суду.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати позивача за розгляд позову підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги ПІІ „Ост-Вест Експрес” відшкодуванню не підлягають. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги ТОВ „Будівельна компанія “Кримар” покладаються на іншу сторону.

Крім того, ТОВ„Будівельна компанія “Кримар” зайво сплачене згідно квитанції №452 від 04.09.09р. державне мито за розгляд апеляційної скарги в сумі 84 грн., яке підлягає поверненню з державного бюджету України за ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України N 7-93 від 21.01.93 р. ”Про державне мито”.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України N 7-93 від 21.01.93 р. ”Про державне мито”,

колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією „Ост-Вест Експрес” залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія “Кримар” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.08.2009 року по справі № 14/77-09-2053 змінити , зменшивши суми стягнутих :

-пені до 131грн.27 коп.,

-відсотків за користування чужими коштами до 92 грн.96 коп. ,

-витрат на послуги адвоката до 55 грн.96 коп.,

-витрат на сплату державного мита до 2 грн. 24 коп.,

-витрат на ІТЗ судового процесу до 1грн.

Решту рішення залишити без змін.

3.Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією „Ост-Вест Експрес” (юридична адреса: 03022, м. Київ, вул. Василя Жуковського, буд. 20, поштова адреса: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, р/р № 2600730011903 в Першій КФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” м. Києва, МФО 321637, код ЄДРПОУ 22918017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Будівельна компанія „Кримар” (юридична адреса: 65101, м. Одеса, вул. 25 Чапаївської дивізії, буд. 1, поштова адреса: 65098, м. Одеса, вул. Новикова, 2, р/р 26009010689001 у філії АКК „Імексбанк” у м. Одесі, МФО 388584, код ЄДРПОУ 22474750) 51 грн. держмита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ”Будівельна компанія „Кримар” (юридична адреса: 65101, м. Одеса, вул. 25 Чапаївської дивізії, буд. 1, поштова адреса: 65098, м. Одеса, вул. Новикова, 2, р/р 26009010689001 у філії АКК „Імексбанк” у м. Одесі, МФО 388584, код ЄДРПОУ 22474750) з Державного бюджету України зайво сплачене згідно квитанції №452 від 04.09.09р. державне мито в сумі 84грн., про що видати довідку.

Видачу наказів за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя М.С.Петров