Постанова № 6791974, 10.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р.Справа № 26-27/56-09-2353

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

Відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р. № 188 розгляд справи № 26-27/56-09-2353 здійснюється колегією суддів у складі : головуючий суддя –Савицький Я.Ф., судді –Гладишева Т.Я. та Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Кубік О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.10.2009 р.

від позивача: Ільїн М.В., довіреність №1/05 від 07.05.2009р.;

від відповідача: не з’явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.11.2009 р.

від позивача: Ільїн М.В., довіреність №1/05 від 07.05.2009р.;

від відповідача: не з’явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ек.Сім-Сервіс”

на рішення господарського суду Одеської області

від 09 вересня 2009 року

по справі №26-27/56-09-2353

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротех”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ек.Сім-Сервіс” про стягнення 259759,19 грн..

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.11.2009р..

В судовому засіданні 10.11.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2009р. по справі №26-27/53-09-2353 (суддя Никифорчук М.І.) задоволено частково позов ТОВ Агротех” до ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” про стягнення 259759,19 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 233930,82 грн., 3 % річних в сумі 4274,40 грн., пені в сумі 17522,14 грн., державного мита у сумі 2557,27 грн. та витрат на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн., у задоволенні решти частині позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що: 1) матеріалами справи (автотранспортними накладними) підтверджено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на організацію та здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2007р. щодо оплати наданих послуг у сумі 233454 грн., наведене є порушенням відповідачем умов договору та ст. ст. 525, 526 та 625 Цивільного кодексу України; 2) заперечення відповідача, викладені у відзиву на позов суд відхиляє, оскільки вони суперечать змісту договору, до того ж відповідач власноручно зазначив у акті звірки взаєморозрахунків про існування у нього боргу перед позивачем саме у розмірі заявленій позивачем до стягнення сумі, та направив позивачу гарантійний лист на цю ж суму; 3) судом прийнято частково до уваги наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 17522,14 грн., оскільки у наданому позивачем розрахунку сума пені нарахована за період з 24.10.2008р. до 26.06.2009р., тобто за 240 днів замість 180 днів, що суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розрахунок 3% річних, наданий позивачем, судом прийнято до уваги повністю, оскільки він розрахований за весь час прострочення, відповідно до вимог закону.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області по справі №26-27/56-09-2353 від 09.09.2009р. та направити справу на новий розгляд до іншого судді, стягнути з позивача судові витрати за подачу апеляційної скарги, мотивуючи це тим, що: 1) господарським судом не прийнято до уваги той факт, що договір на організацію та здійснення перевезення вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2007р. є неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто згоди щодо істотної умови договору –ціни; 2) судом не розглянуто питання про залучення до розгляду у справі відправника вантажу, який повинен був сплатити вартість перевезення, як вбачається з матеріалів справи та наданих позивачем СМР відповідач виступав отримувачем вантажу лише по СМР №000327, №000312, №002273, по іншим СМР перевезення здійснювалося без участі відповідача; 3) у разі невизначеності у зобов’язанні його вартості (ціни) вона визначається виходячи із звичайної вартості послуг, що склалася на ринку, тобто із звичайної ціни, між тим, позивачем не надано обґрунтування застосованої ціни у зазначених взаємовідносинах сторін, таким чином, судом при винесенні рішення не враховано вимог ст. 311 Господарського кодексу України та ст. 916 Цивільного кодексу України; 4) відповідно до вимог ст. 231 Господарського кодексу України нарахування пені та господарських санкцій можливо лише у разі прострочення зобов’язання, між тим у матеріалах справи не містяться документи, в яких би був зазначений строк виконання грошового зобов’язання відповідачем, а отже відповідачем не було допущено прострочення виконання зобов’язання, а тому рішення господарського суду в цій частині є необґрунтованим; 5) судом визнано, що відповідач повинен оплатити перевезення вантажу, не взявши до уваги, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення оплати перевезень взагалі, оскільки у відповідача були відсутні письмові договори з особами, що безпосередньо здійснювали перевезення.

22.10.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши заявлене клопотання ТОВ „Ек.Сім-Сервіс”, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку щодо його задоволення.

До того ж, заявлене ТОВ „Екк.Сім-Сервіс” клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги свідчить про обізнаність відповідача про розгляд апеляційної скарги в Одеському апеляційному господарському суді.

Представник ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” в судове засідання не з’явився, не скористався передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, наданими сторонам, проте відповідач належним чином про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на звороті ухвали апеляційного господарського суду від 22.10.2009р. про відкладення розгляду апеляційної скарги та копія реєстру №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням за 23.10.2009р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ „Ек.Сім-Сервіс”, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід змінити, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення, з огляду на таке.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 21.08.2007р. між ТОВ „Агротех” (виконавець) та ТОВ „Ек.Сім-Сервис” (замовник) укладено договір на організацію та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання по організації та здійсненню міжнародних та внутрішніх вантажних перевезень автомобільним автотранспортом вантажів згідно з діючим законодавством України, вимогами Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів, а також особливими або додатковими вимогами, узгодженими сторонами в замовленні. По даному договору виконавець може і не являтися перевізником, але приймає на себе зобов’язання за залучених ним перевізників по збереженому та якісному перевезенню з моменту передачі вантажу та контейнерного обладнання безпосередньому виконавцю перевезення, до моменту отримання вантажу отримувачем та передачі порожнього контейнера в пункт призначення, та відповідальність за неналежне перевезення.

За умовами п. 2.1 даного договору виконавець зобов’язався організовувати та здійснювати перевезення власним, орендованим або залученим автотранспортом зовнішньоторгових та транзитних вантажів, в т.ч. й у контейнерах, та порожніх контейнерів клієнтури замовника, згідно з його інструкціями та вантажним реквізитам за діючими правилами перевезень вантажів та в обумовлені строки (п. 2.1.1 договору), пред’являти замовнику рахунки для оплати послуг не пізніше 5 (п’яти) робочих днів з дати закінчення перевезення, включаючи повернення порожніх контейнерів, з додаванням автотранспортної накладної з відміткою отримувача про приймання вантажу без зауважень, відміткою контейнерного терміналу про приймання контейнеру без пошкоджень та оформлених інспекційних рапортів про огляд контейнеру в порядку, передбаченому п. 2.3 договору (п. 2.1.9 договору); своєчасно подавати необхідні для оформлення документи: ТТН, CMR, TIR-CARNET тощо, надавати замовнику за його проханням оригінали необхідних транспортних та інших документів протягом 3-х днів з моменту вимоги замовника, в разі, якщо перевезення виконується не виконавцем, а іншою третьою особою, усі перевізні документи оформлюються від імені виконавця (п. 2.1.10 договору) тощо.

Згідно з п. 2.2 договору замовник зобов’язався: залучати виконавця в якості організатора та виконавця перевезень вантажів, завантажених та порожніх контейнерів клієнтури замовника на території України, іноземних держав (п.2.2.1 договору); замовлення перевезень здійснювати, як правило, або шляхом подання заявки (факс, телекс, ел. поштою), або шляхом надання виконавцю копії наряду на отримання вантажу в порту (п. 2.2.2 договору); оплачувати рахунки виконавця за фактичне виконання робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання їх замовником з додаванням оригіналів автотранспортних накладних, що підтверджують факт виконання збереженого перевезення, та інспекційних рапортів в порядку, передбаченому п. 2.1.9, ст. 2.1. ст. 2.3 договору, оплата послуг виконавця проводиться з коштів вантажовідправників/ вантажоотримувачів, генперевізників (п. 2.2.3 договору).

Пунктом 6.2 договору сторони встановили, що даний договір вступає в силу з 21.08.2007р. та діє до 31.12.2007р., договір пролонгується автоматично на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не заявить про його розірвання у письмовому вигляді за 30 днів закінчення строку його дії.

На виконання умов договору в період з вересня 2008 року по грудень 2008 року ТОВ „Агротех” організував та здійснив перевезення вантажів автомобільним транспортом на замовлення ТОВ „Ек.Сім-Сервіс”, про що свідчать наряди ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” (арк. спр. 114-132 т. І), акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) (арк.спр.96-112 т. І), міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки ТОВ „Агротех”, виставлені ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” (арк. спр. 13 –49 т. І).

Всього за вказаний період ТОВ „Агротех” надало ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” послуг на суму 237931,63 грн., які не були оплачені замовником, що змусило ТОВ „Агротех” звернутися до ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” з претензією №8/12 від 08.12.2008р., в якій виконавець просив замовника оплатити надані послуги по організації та здійсненню перевезення вантажів автомобільним транспортом. Вказана претензія отримана ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” 09.12.2008р., про що свідчить поштова квитанція (арк. спр. 53 т. І).

05.05.2009р. ТОВ „Агротех” та ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” складено акт звірки розрахунків, в якому ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” визнало існування заборгованості перед ТОВ „Агротех” у розмірі 237930,82 грн..

Між тим, ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” заборгованість перед ТОВ „Агротех” не оплатило, що стало підставою для звернення ТОВ „Агротех” до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” про стягнення заборгованості у розмірі 233454 грн., пені у розмірі 23000 грн., річних відсотків у сумі 3305,19 грн. та судових витрат.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції ТОВ „Агротех” подало заяву про уточнення позовних вимог, в якій ТОВ „Агротех” просило стягнути з відповідача борг у сумі 233930,82 грн., пеню в сумі 28382,81 грн., річні відсотки в сумі 4274,40 грн. та судові витрати.

У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору та порушення відповідачем вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 526, 610, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Статтею 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу, договором транспортного експедирування може бути встановлений обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов’язань, пов’язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 902 вказаного Кодексу виконавець повинен надати послугу особисто, у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Пункт 2.1.3 договору на організацію та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом відповідає наведеній нормі, оскільки позивачем залучалися треті особи до перевезень.

За ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов’язаний виплатити виконавцеві розумну плату.

Статтею 311 Господарського кодексу України визначено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов’язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Не приймаються до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи скаржника –ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” щодо неукладення договору на організацію та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2007р. з тих підстав, що у договорі не вказано ціни послуг, а отже вказаний договір не може бути підставою для виникнення у відповідача обов’язку по оплаті отриманих послуг та штрафних санкцій, з огляду на таке.

За ч. 2 ст. 316 Господарського кодексу України надання транспортно-експедиційних послуг здійснюється за принципом виконання цих послуг за рахунок клієнта, ціна цієї транспортної послуги складається з плати за виконання обов’язків експедитора та відшкодування витрат, які було зроблено експедитором в інтересах клієнта. Розмір плати, яку має внести клієнт за виконання експедитором обов’язків за договором експедирування, встановлюється сторонами в цьому договорі, якщо розмір плати не встановлено договором, то вона визначається за цінами відповідно до глави 21 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Частинами 2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Однак за відсутності в господарському договорі умови про ціну договір не може вважатися неукладеним, якщо сторонами вчинені такі дії по його виконанню, які свідчать про волевиявлення сторін стосовно визначення ціни, до того ж сторони у договорі можуть визначити спосіб та/або порядок обчислення ціни у майбутньому, що також свідчитиме про їх узгоджене волевиявлення щодо ціни як істотної умови договору.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Агротех” фактично були виконані роботи (надані послуги), що підтверджується належними доказами та первинними документами (наряди ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” (арк. спр. 114-132 т. І), акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) (арк.спр. 96-112 т. І), підписані сторонами, міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки ТОВ „Агротех”, виставлені ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” (арк. спр. 13-49 т. І).

Тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що зобов’язання відповідача щодо оплати випливають не лише з договору, на неукладеність якого він посилається, а й з дій позивача та відповідача (проведення робіт позивачем, прийняття вказаних робіт відповідачем та їх часткова оплата відповідачем), відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Також слід прийняти до уваги гарантійний лист ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” №78/6 від 01.06.2009р. (арк. спр. 68 т. І), в якому відповідач вже під час розгляду справи визнав заборгованість перед ТОВ „Агротех” у розмірі 237930,82 грн. та гарантував її оплату до 31.12.2010 року.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом першої інстанції цілком правомірно задоволено позовну вимогу ТОВ „Агротех” про стягнення з ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” заборгованості за договором від 21.08.2007р. у розмірі 233930,82 грн., оскільки позивачем надано достатньо доказів (наряди ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” (арк. спр. 114-132 т. І), акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) (арк.спр.96-112 т. І), міжнародні товарно-транспортні накладні та рахунки ТОВ „Агротех”, виставлені ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” (арк. спр. 13 –49 т. І) в обґрунтування вказаної позовної вимоги.

У позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог ТОВ „Агротех” також просило стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за договором, яка передбачена п. 4.8.3 договору.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 4.8.3 договору від 21.08.2007р. сторони встановили, що в разі прострочення оплати належно оформлених рахунків виконавця з вини замовника, останній оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Господарським судом першої інстанції вказану позовну вимогу задоволено частково (17522,14 грн.) з посиланням на те, що у розрахунку пеня нарахована за період з 24.10.2008р. по 26.06.2009р., тобто за 240 днів замість 180 днів, що суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, який доданий до заяви про уточнення позовних вимог (вх. №17523 від 13.07.2009р.) (арк. спр. 63-64, 69 т. І ), апеляційним господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, є цілком обґрунтованим, саме із застосуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а отже позовна вимога ТОВ „Агротех” про стягнення з відповідача у розмірі 28382,81 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, ТОВ „Агротех” просило стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4274,40 грн., посилаючись при цьому на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних, який доданий до заяви про уточнення позовних вимог (вх. №17523 від 13.07.2009р.) (арк. спр. 63-64, 70 т. І ), господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що вказаний розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, є цілком обґрунтованим, а отже позовна вимога ТОВ „Агротех” про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4274,40 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Не приймається до уваги колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду доводи ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” про те, що у матеріалах справи не містяться документи, в яких би був зазначений строк виконання грошового зобов’язання відповідачем, а отже не було відповідачем допущено прострочення виконання зобов’язання, а тому рішення господарського суду в цій частині є необґрунтованим.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п. 2.2.3 договору на організацію та здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом від 21.08.2007р. замовник зобов’язався оплачувати рахунки виконавця за фактичне виконання робіт протягом 7 (семи) банківських днів після отримання їх замовником з додаванням оригіналів автотранспортних накладних, що підтверджують факт виконання збереженого перевезення, та інспекційних рапортів в порядку, передбаченому п. 2.1.9, ст. 2.1. ст. 2.3 договору, оплата послуг виконавця проводиться з коштів вантажовідправників/ вантажоотримувачів, генперевізників.

В матеріалах справи наявні акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) (арк.спр. 96-112 т. І), які підписані представником замовника –ТОВ „Ек.Сім-Сервіс” та скріплені печаткою відповідача, з яких вбачається виставлення позивачем рахунків (арк. спр. 13 –49 т. І) відповідачу на оплату наданих послуг, що спростовує доводи скаржника про неотримання від позивача вимог про оплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та судові витрати покладаються у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2009р. по справі №26-27/56-09-2353 слід змінити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2009р. по справі №26-27/56-09-2353 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротех” задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ек.Сім-Сервіс” (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1-а, офіс. 302, код ЄДРПОУ №34553405, п/р №26003257271 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівська, МФО №328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агротех” (65062, м. Одеса, Фонтанська дорога, б. 18, код ЄДРПОУ №30445760, р/р №26005044768700 в АКІБ „Укрсіббанк”, м. Харків, МФО №351005) заборгованість у розмірі 233930 (двісті тридцять три тисячі дев’ятсот тридцять) грн. 82 коп., пеню у розмірі 28382 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 4274 (чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2665 (дві тисячі шістсот шістдесят п’ять) грн. 88 коп., витрати на ІТЗ судового процесу 118 (сто вісімнадцять) грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ек.Сім-Сервіс” (65026, м. Одеса, пл. Митна, 1-а, офіс 302, код ЄДРПОУ №34553405, п/р №26003257271 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівська, МФО №328168) до Державного бюджету України (Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, банк –Головне Управління Державного казначейства України в Одеській області, МФО №828011, ЄДРПОУ 23213460, рахунок №31114095700008, код звітності банку 095, КБК 220900200) державне мито за розгляд справи в господарському суді апеляційної інстанції 117 (сто сімнадцять ) грн. 40 коп..

Зобов’язати господарський суд Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                   Савицький Я.Ф.

Суддя                                         Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                 Лавренюк О.Т.