Ухвала суду № 67910499, 20.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3850/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів: Громіка Р.Д.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника позивача ПАТ «Універсал Банк» - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 ОСОБА_3 огли на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_4 ОСОБА_3 огли, ОСОБА_6 Аллаверді-Кизи про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 ОСОБА_3 огли, ОСОБА_6 Аллаверді-Кизи про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що згідно з кредитним договором від 23 квітня 2008 року ВАТ «Універсал Банк», надало ОСОБА_4 кредит в сумі 140 000 дол. США, що по курсу НБУ на дату укладення цього договору дорівнює еквіваленту 707 000 грн., на строк користування коштами з 23.04.2008 року по 10.04.2028 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,95 % річних, і сплатою процентів за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) за підвищеною процентною ставкою у розмірі 38,85 % річних, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним – 10.04.2028 року.

У якості забезпечення виконання кредитного договору, 23.04.2008 року між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки.

Однак, відповідачі належиним чином не виконують взятих на себе зобов’язаннь, внаслідок чого у них виникла заборгованість по поверненню кредитних коштів, яку банк просив стягнути з відповідачів солідарно.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_3 огли – ОСОБА_8 не визнав позов, посилаючись на те, що протягом останніх двох тижнів його довіритель здійснював сплату грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором № 092-2008-1264 від 23 квітня 2008 року, а тому у задоволенні слід відмовити.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення та заперечення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», та ОСОБА_4 ОСОБА_9 укладено кредитний договір № 092-2008-1264на суму 140 000 дол. США, що по курсу НБУ на дату укладення цього договору дорівнює еквіваленту 707 000 гривень, на строк користування з 23.04.2008 року по 10.04.2028 року, із сплатою процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 12,95 % річних, і сплатою процентів за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) за підвищеною процентною ставкою у розмірі 38,85 % річних, з погашенням кредиту та сплатою процентів за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів в терміни, розмірі та на умовах, що встановлені цим договором, з датою кінцевого повернення кредиту та усіх нарахувань за ним – 10.04.2028 року.

У якості забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_6 Аллаверді-кизи 23.04.28 року було укладено договір поруки № 092-2008-1264-Р.

Доводи наведені, в апеляційній скарзі відповідачем ОСОБА_4В.О. про те, що рішення суду не відповідає вимогам закону, оскільки суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позову прийнявши до уваги розрахунок заборгованості за кредитом Банку, та відхилив доводи відповідача про сплату ним коштів у рахунок виниклої заборгованості, не приймається до уваги колегією суддів за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3,4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу відповідачі повинні були довести в судовому засіданні суду першої інстанції обставини, на які посилались як на заперечення проти позову, але в суді першої інстанції не надали належних доказів у підтвердження вказаних заперечень, тому ці обставини є не доведеними. До апеляційної скарги відповідача ОСОБА_4В.О. також не надано ніяких належних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

У пункті 29 постанови №5 Пленуму «Про практику застосування законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розяснив, що при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов’язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Передбачене статтею 1050 ЦК України право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред’явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК України.

Згідно із п. 5.2.5 кредитного договору від 23 квітня 2008 року відповідно до ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин вказаних у даному пункті нижче, та направленням Кредитором на адресу ОСОБА_10 повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення ОСОБА_10 порушень умов за кредитним договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) ОСОБА_10, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення Кредитором ОСОБА_10 повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту (т.1 а.с.10).

У пункті 1.4 договору поруки від 23 квітня 2008 року зазначено, що Боржник та Поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник. Також п.1.3 договору визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі що і боржник, за всіма зобов’язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу) сплату процентів, комісій відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору (т.1 а.с.22).

З наданих Банком документів, які були досліджені судом першої інстанції, вбачається, що вимога про дострокове погашення боргу від 28 квітня 2015 року боржнику та поручителю були направлені Банком рекомендованою поштою, що свідчить про те, що позивач ПАТ «Універсал Банк» належним чином повідомив боржника та поручителя про дострокове погашення кредиту (т. 1 а.с. 35-42).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 Цивільного Кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено Договором поруки.

В той же час, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пунктом 24 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Згідно до Додатку №2 до Кредитного договору №092-2008-1264 від 23 квітня 2008 року визначено графік платежів з якого вбачається, що кредит повинен був повертатись щомісячного до 10 числа кожного місяця у розмірі основної суми кредиту 583, 33 долари США та визначено розмір відсотків за користування кредитом (т.2 а.с.117-119).

В постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14 встановлено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У постанові Верховного Суду України від 17.09.2014р. № 6-53цс14 встановлено, що у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

В постанові також встановлено, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 5.2.5 договору встановлено, що кредитор (позивач) має право достроково повернути кредит.

З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за спірними кредитними зобов'язаннями відповідачем ОСОБА_4В.О. було внесено до Банку за розрахунковий період з 10.11.2014 року по 09.12.2014 року, що зазначено у виписці з рахунку заборгованості за кредитним договором №092-2008-1264 на ім'я ОСОБА_4В.О. (а.с.32-34 т.2).

Таким чином, починаючи з 10 січня 2015 року позивач набув право на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, оскільки ОСОБА_4В.О. перестав сплачувати кошти за спірним кредитним договором.

Згодом 28 квітня 2015 року позивач направив вимогу до Боржника та Поручителя, яку ними було отримано 04.05.2015 року, та не отримавши від них відповіді на вимогу, звернувся до суд із вказаним позовом 13 серпня 2015 року, тобто без пропуску строку, для звернення до суду передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України, який визначено для поручителя.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до відповідачів ОСОБА_4В.О. та ОСОБА_6А.К. про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено правомірно.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно та повно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм належну оцінку та правильно виходив з того, що є законні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

При розгляді справи у суді першої інстанції, відповідачі ОСОБА_4В.О та ОСОБА_6А.К. не спростували наданий Банком розрахунок заборгованості за кредитним договором, та у апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_4В.О також не міститься обгрутованих мотивів на спростування вказаного доводу та висновків суду першої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_9 огли відхилити, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак вона може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня її проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_11

ОСОБА_2