Постанова № 6789311, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 18/207

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

За участю представників:

від позивача          Кузьмін Є.О. – за дов. № 474 від 02.11.2009

від відповідача          не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Піастрелла"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2009

у справі № 18/207 (суддя

за позовом                               ТОВ "УкрРосКаолін"

до                                                   ЗАТ "Піастрелла"

про                                                   стягнення 213365,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 18/207 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» до Закритого акціонерного товариства «Піастрелла» про стягнення 213365,33 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» 157171,20 грн. заборгованості, 2010,06 грн. пені, 1591,92 грн. витрат по сплаті державного мита та 88,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

          Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 18/207 мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо заборгованості за Договором купівлі-продажу № 01-12/2008 від 01.12.2008 у розмірі 157 171,20 грн., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 157 171,20 грн. підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, з нього на підставі пункту 8.4. Договору купівлі-продажу № 01-12/2008 від 01.12.2008 стягнуто 2010,06 грн. пені.

          У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості згідно видаткової накладної № РН-0000310 від 10.12.2008 судом першої інстанції відмовлено, оскільки продукція за вищезазначеною накладною була поставлена на підставі Договору № ДГ 6-12/07 від 06.12.2007, а позовні вимоги ґрунтуються на Договорі купівлі-продажу № 01-12/2008.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 18/207 та постановити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення неповно встановив обставини справи та висновки суду викладені у рішенні не відповідають обставинам справи, а також порушено норми процесуального законодавства, а саме неповідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

У письмових поясненнях, поданих 02.11.2009 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду міста Києва, Закрите акціонерне товариство «Піастрелла» просить зменшити розмір пені з 2010,06 грн. до 200,00 грн. та на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України відстрочити виконання рішення на шість місяців.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолін» заперечує проти її доводів, вважає її такою, що не підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 18/207 - залишенню без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача судова колегія встановила наступне:

01.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрРосКаолин» (позивач у справі) та Закритим акціонерним товариством «Піастрела» (відповідач у справі) був укладений Договір купівлі-продажу № 01-12/2008 (надалі Договір), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує калієво-полевошпатову суміш (лужний каолін) марки Е 2013 згідно ТУ У 14.2-32147675-001-2004, надалі Товар, у кількості 9600 тон з допустимою похибкою у вазі +/- 5%.

Загальна вартість Договору складає 1843200,00 грн. (у т.ч. ПДВ 20%).

Товар постачається згідно графіку, який затверджується щомісячно (пункт 4.1. Договору).

Згідно пункту 6.2. Договору оплата за поставлену партію Товару здійснюється шляхом прямого банківського переказу на рахунок позивача у розмірі 40 % попередньої оплати на відвантажену партію Товару + 60% протягом п’ятнадцяти календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 157 171,20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0000313 від 15.12.2008 на суму 52 684,80 грн.; № РН-0000023 від 24.02.2009 на суму 52 838,40 грн.; № РН-0000043 від 17.03.2009 на суму 51 648,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У порушення умов Договору, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати за поставлений товар.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 157 171,20 грн. заборгованості за поставлений позивачем, згідно Договору купівлі-продажу № 01-12/2008 від 01.12.2008, товар є обґрунтованими, підтверджується наданими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач подавав суду першої інстанції клопотання від 26.05.2009 про зменшення суми позову на суму 52492,80 грн. та, відповідно, штрафних санкції, просив стягнути суму боргу в розмірі 157171,22 грн., штрафних санкції в розмірі 2010,06 грн., всього 159181,26 грн.

Разом з тим, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості в сумі 52492,80 грн. та відповідних штрафних санкцій, оскільки поставка за зазначеною накладною не відноситься до договору № 01-12/2008.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції з відмовою в задоволенні позову в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як зазначено в інформаційному листі Вищий господарський суд України від 20.10.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування порушення Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в І півріччі 2006 року» (із змінами та доповненнями) під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Як вбачається з клопотання позивача про зменшення суми позову від 26.05.2006, підставою для зменшення позовних вимог є помилково зазначена позивачем у позовній заяві видаткова накладна № РН-0000310 від 10.12.2008 на суму 52492,80 грн., оскільки продукція за зазначеною накладною була поставлена на підставі Договору № ДГ 6-12/07 від 06.12.2007, тоді як позовні вимоги у даному спорі ґрунтуються на Договорі купівлі-продажу №01-12/2008, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на суму 52492,80 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000310 від 10.12.2008 задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 8.4. Договору у випадку порушення відповідачем умов пункту 6.2. Договору, він сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5% від вартості несплаченої партії товару за кожний день прострочки.

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо несвоєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар, є порушенням грошових зобов'язань, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 2010,06 грн. пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечення скаржника, що викладені в апеляційні скарзі щодо неотримання останнім повідомлення про час і місце розгляду справи, а, відтак, судом при прийнятті рішення порушено норми процесуального права, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої з сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2009 було порушено провадження у справі № 18/207 та призначено розгляд справи на 26.05.2009. Вищезазначену ухвалу суду було надіслано сторонам, про що свідчить відмітка суду на зворотній стороні ухвали.

У судовому засіданні 26.05.2009 було оголошено перерву до 11.06.2009, явка представників сторін визнана обов’язковою.

26.05.2009 у судовому засіданні був присутній представник відповідача Лисицька А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 було продовжено строк вирішення спору у даній справі на один місяць та відкладено розгляд справи на 07.07.2009 та направлено копії ухвали на адреси сторін, що зазначені у позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

11.06.2009 у судовому засіданні був присутній представник відповідача Лисицька А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2009, у зв’язку з неявкою представника позивача та необхідністю витребування нових документів, розгляд справи було відкладено на 23.07.2009, та направлено копії ухвали на адреси сторін, що зазначені у позовній заяві, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, 07.07.2009 у судовому засіданні був присутній представник відповідача Лисицька А.В., та в матеріалах справи відсутні докази неотримання відповідачем копій ухвал суду, а саме поштові конверти, повернуті поштовим відділенням.

23.07.2009 представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив.

За результатами розгляду справи 23.07.2009 Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 18/207.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції проігноровано клопотання, зазначену у відзиві на позовну заяву, про зупинення провадження у справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України колегіє суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

У відповідності до вимог частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зазначав на неможливість розгляду справи до завершення апеляційного розгляду справи № 44/50, рішення у якій частково ґрунтується на стягненні заборгованості, а саме згідно видаткової накладної № РН-00000313 від 15.12.2008 у сумі 52684,80 грн. та з цих підстав просив зупинити провадження у справі № 18/207.

Як зазначено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 у справі № 44/50, товар на суму 52684,80 грн. за накладною № РН-0000310 від 15.12.2008 не відноситься до поставки за договором № 06-12/2007 від 06.12.2007, а відноситься до договору № 01-12/08 від 01.12.2008, отже, зазначена накладна у справі № 44/50 не була прийнята як належний доказ.

Колегією суддів не приймає клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та відстрочення виконання рішення у зв’язку з наявністю кризових явищ в економіці на підставі статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарських суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Як зазначено у роз’ясненнях Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань» господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення виною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів не вбачає, що загальні посилання відповідача у апеляційній скарзі на складне фінансове становище у державі, є винятковим випадком, на підставі якого господарських суд мав би право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені). Крім того, у матеріалах справи відсутні та будь-які докази на підтвердження складного фінансового становища відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Закритого акціонерного товариства „Піастрелла” - є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піастрелла” на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 18/207 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 у справі № 18/207 залишити без змін.

Матеріали справи № 18/207 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді