Постанова № 6789304, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 47/234

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

За участю представників:

від позивача Піпченко М.Л. – за дов. від 30.10.2009

від відповідача Бакулін О.Ю. – за дов. від 07.08.2008

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Євроформат Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.06.2009

у справі № 47/234 (суддя

за позовом                               ЗАТ "Донецький завод високовольтних опор"

до                                                   ТОВ "Євроформат Україна"

про                                                   стягнення 11383,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 47/234 позов Закритого акціонерного товариства «Донецький завод високовольтних опор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» на користь Закритого акціонерного товариства «Донецький завод високовольтних опор» 10000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, а також 100,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 103,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 47/234 в частині задоволення позову мотивовано тим, що Додаткова угода № 1 від 07.04.2008 до Договору № 161/08 від 18.03.2008, яка доповнювала п. 1.1 та п. 3.1 зазначеного Договору додатковими умовами щодо включення до обсягу робіт роботи по навісці виробів на суму 10000,00 грн., не є укладеною між позивачем та відповідачем згідно вимог статті 188 Господарського кодексу України, а тому Договір № 161/08 від 18.03.2008 не є зміненим в редакції вказаної Додаткової угоди № 1 від 07.04.2008 і станом на момент вирішення спору суду не надано належних та допустимих доказів в розумінні статті 33,34 Господарського процесуального кодексу України внесення змін до Договору № 161/08 від 18.03.2008 в порядку статті 188 Господарського кодексу України. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що згідно пункту 1.1 Договору № 161/08 від 18.03.2008 відповідач, як виконавець, зобов’язався виконати роботи по покриттю гарячим цинком опор металоконструкцій, які мали надаватись позивачем, як замовником відповідних робіт; проведення робіт по навісці опор умовами Договору № 161/08 від 18.03.2008 не передбачались і проведення відповідачем даних робіт умовами саме Договору № 161/08 від 18.03.2008 не регулюється, а тому посилання відповідача на те, що вимогами статті 844 Цивільного кодексу України передбачено право відповідача на проведення необхідних робіт і перевищення приблизного кошторису судом першої інстанції відхилено як необґрунтоване, оскільки кошторис по Договору № 161/08 від 18.03.2008 передбачає вартість робіт по цинкуванню, а не по навісці. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1151,00 грн. інфляційних втрат та 232,88 грн. 3% річних, оскільки у відповідача відсутнє прострочення виконання перед позивачем саме грошового зобов’язання по Договору № 161/08 від 18.03.2008, оскільки заявлені позивачем до стягнення кошти в сумі 10000 грн. є грошовими коштами, які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а не грошовою заборгованістю відповідача перед позивачем.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 47/234 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити ЗАТ «Донецький завод високовольтних опор» в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник звертає увагу на те, що позивач, подаючи позов до суду, визначив характер правовідносин між сторонами і підстави позову – порушення умов договору. Проте, судом застосовано статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України, чим вийшов за межі позовних вимог. Скаржник зазначив, що перевищення ціни роботи виникло з вини замовника, який не надав своєчасно креслення, про перевищення ціни договору замовник був належним чином попереджений. Вимоги позивача про повернення 10000,00 грн. є безпідставними, оскільки зазначена сума узгоджена сторонами шляхом прийняття її до виконання, тобто здійснення оплати, претензій по якості не заявлено.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів, просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 47/234 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що умовами договору № 161/08 від 18.03.2008 не передбачалось додаткова оплата за роботи по навісці металевих виробів або інших операцій, пов’язаних з технологією оцинкування, а укласти додаткову угоду позивач відмовився з огляду на її безпідставність.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заперечення на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних –11383,88 грн., а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 113,84 грн. та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу – 118,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір про покриття гарячим цинком металоконструкцій опор № 161/08 від 18.03.2008, роботи по якому було виконано відповідачем та прийнято позивачем на суму 58966,16 грн., про що сторонами підписано Акт прийому-передачі № 1 від 03.04.2008. Позивачем було здійснено оплату за виконані позивачем роботи шляхом перерахування грошових коштів в сумі 58966,16 грн. Також, позивачем помилково було перераховано на користь відповідача по Договору № 161/08 від 18.03.2008 суму в розмірі 10000,00 грн. за навіску металевих виробів, але зазначеним договором не передбачалось проведення додаткових робіт по навісці металевих виробів, оскільки технологія оцинкування не передбачає проведення таких робіт. У зв’язку з тим, позивач просив суд стягнути з відповідача 10000,00 грн. у судовому порядку на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (з урахуванням пояснень від 05.06.2009 № 1372-Н-05-1085), а також відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що пунктом 2.4 Договору № 161/08 від 18.03.2008 сторони погодили, що позивач попередньо зобов’язаний надати виконавцю лист-заявку з кресленням виробів. Відповідачем було отримано від позивача лист-заявку № 960-ф-07 від 01.04.2008 на виконання робіт по Договору № 161/08 від 18.03.2008 і з поданих креслень було з’ясовано, що опора має два отвори, що не було обумовлено умовами зазначеного договору, а тому навіска не була врахована сторонами при розрахунку ціни робіт. В свою чергу, позивачем було загалом перераховано на користь відповідача як вартість робіт з цинкування – 58966,16 грн., так і за роботи з навіски – 10000,00 грн. у чіткій відповідності з рахунком-фактурою, що повністю виключає помилку позивача. Також, відповідач посилався на те, що перерахування позивачем 10000,00 грн. платіжним дорученням № 1679 від 08.04.2008 свідчить про прийняття позивачем пропозиції позивача про зміну Договору № 161/08 від 18.03.2008 щодо його ціни в порядку статті 188 Господарського кодексу України. Претензія позивача за вих. № 1780-з/у-ф-07 була направлена 13.06.2008, тобто понад 20-денний строк після отримання рахунку-фактури № СФ-0218 від 07.04.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2008 між відповідачем – ТОВ «Євроформат Україна», як виконавцем, та позивачем – ЗАТ «Донецький завод високовольтних опор», як замовником, було укладено Договір № 161/08 (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов’язався провести покриття гарячим цинком металоконструкцій опор, які надаються замовником, а замовник, в свою чергу, зобов’язався прийняти оцинковані вироби та оплатити роботу виконавця.

Згідно пунктам 1.2., 1.3. Договору кількість та види виробів у партії, яка підлягає гарячому цинкуванню, зазначаються у відповідній заявці замовника, замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності з умовами договору.

Пунктом 2.4 Договору сторони передбачили, що замовник попередньо зобов’язаний надати виконавцю лист-заявку з переліком номерів креслень на цинковані вироби та їх подетальні конструкторські креслення, конструкторську документацію на металоконструкції, які підлягають гарячому оцинкуванню, яка відповідає ГОСТам, стандартам, діючим на території України, раніше погодженим з виконавцем.

Згідно пункту 2.5. Договору замовник зобов’язався поставити металоконструкції, скомплектовані по пакетах і ув’язані під розвантаження кран-балкою.

Вартість оцинкування 1 тони виробів складає 2900 грн. з урахуванням НДС (п. 3.1), вартість оцинкування може змінюватись в зв’язку зі зміною цін на матеріали та електроенергію, змінами у податковому законодавстві, вказані зміни оформлюються додатковими угодами, які є невід’ємними частинами даного договору (п. 3.2), розрахунок за виконані роботи оформлюється на підставі рахунку, який виставляється виконавцем до виконання робіт, після зважування поставленої партії під цинкування на підставі фактичної ваги та підлягає оплаті не пізніше 3 банківських днів (п. 4.1), при прийманні виробів складається акт вхідного контролю, а після виконання робіт по цинкуванню –Акт виконаних робіт, при цьому обов’язково присутній представник замовника, який своїм підписом засвідчує вищезазначені документи (п. 6.3).

03.03.2008 позивач направив відповідачеві лист № 645-ф-07 з проханням розглянути питання про надання послуг з гарячого оцинкування. В листі зазначено, що з двох сторін деталей з кута має отвір для кріплення елементів.

06.03.2008 відповідач направив позивачеві лист вих. № 312, в якому зазначено, що підприємство готово надати послуги з гарячого оцинкування. Ціна про щомісячному обсязі 160,00 тон складатиме 2900,00 грн. з ПДВ за тону. Навіс деталі складає 2,64 грн. з ПДВ. Умови оплати – 100% передплата.

Листом від 07.04.2008 № 960-ф-07 позивач просив відповідача на підставі Договору № 161/08 від 18.03.2008 провести цинкування деталей згідно креслення, обсяг партії під цинкування – 20 т., орієнтовно 7200 шт.

18.03.2008 укладено Договір.

02.04.2008 позивач надав заявку на оцинковку деталей згідно доданому кресленню по узгодженим цінам. В листі зазначено, що вантажний автомобіль прибуде на оцинкування 03.04.2008 та прохання надати рахунок на оплату.

03.04.2008 згідно підписаного сторонами Акту № 1 приймання – передачі ТОВ «Євроформат Україна» прийняв, а ЗАТ «Донецький завод високовольтних опор» здав деталі металоконструкцій опор для оцинкування згідно Договору № 161/08 від 18.03.2008 (лист-заявка № 960-ф-07 від 01.04.2008): деталь 5С32-7200 шт. (20016 кг).

07.04.2008 відповідач виставив позивачу для оплати робіт по Договору № 161/08 від 18.03.2008 рахунок – фактуру № СФ-0218, в якому зазначено: роботи по цинкуванню деталі 5С32 у кількості 20333,160 кг вартістю 49137,11 грн. (без ПДВ), роботи по навісці виробів у кількості 7236 шт. вартістю 15703,48 грн. (без ПДВ), а загалом з ПДВ на суму 77808,71 грн.

08.04.2008 згідно платіжних доручень № 1644 від на суму 58966,16 грн. та № 1679 від 08.04.2008 на суму 10000,00 грн., позивачем було перераховано на користь відповідача загалом 69966,16 грн. з призначенням платежів «Передоплата за цинкування деталей згідно рахунку СФ-0218 від 07.04.2008 по Договору № 161/08 від 18.03.2008» та «Передоплата за цинкування деталей згідно рахунку СФ-0218 від 07.04.2008».

13.06.2008 та 05.08.2008 позивачем на адресу відповідача було направлено претензії № 10019 та № 10589, відповідно до яких позивач зазначаючи про те, що предметом Договору № 161/08 від 18.03.2008 не передбачені додаткові роботи по навісці виробів, оскільки все це передбачає технологія цинкування, просив повернути зайво сплачені грошові кошти в сумі 10000,00 грн., перераховані платіжним дорученням № 1679 від 08.04.2008.

На претензію позивача від 05.08.2008 відповідач надав відповідь № 501 від 18.08.2008, в якій зазначив про те, що у зв’язку з тим, що до ціни Договору № 161/08 від 18.03.2008 не була включена вартість навіски опор, відповідачем було надано позивачу для погодження рахунок-фактуру № СФ-0218 від 07.04.2008 загалом на суму 68966,16 грн. А оскільки позивачем пропозиція відповідача щодо збільшення ціни договору була прийнята шляхом перерахування 68966,16 грн. на рахунок відповідача, підстави для повернення 10000,00 грн. – відсутні.

В матеріалах справи міститься проект Додаткової угоди до Договору № 161/08 від 18.03.2008 про розірвання Договору № 161/08 від 18.03.2008, який підписано з боку позивача, яка доповнювала п. 1.1 та п. 3.1 зазначеного Договору додатковими умовами щодо включення до обсягу робіт роботи по навісці виробів, вартість яких складає 1,38 грн. (з ПДВ) за один виріб.

В свою чергу, відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та в апеляційної скарзі зазначав про те, що шляхом окрім спеціальних норм щодо договорів підряду, ТОВ «Євроформат Україна» дотримано загальний порядок зміни договору № 161/08 від 13.03.2008 у відповідності до статті 188 Господарського кодексу України, якою передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (в даному випадку – рахунок-фактура № СФ-0218 від 07.04.2008) Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду ( в даному випадку – платіжне доручення № 1644 та № 1679 від 08.04.2008), тобто прийняло пропозицію шляхом прийняття її до виконання (стаття 181 Господарського кодексу України).

Розглянувши подані документи, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 844 Цивільного кодексу України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Частина 4 статті 844 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Частиною 1 статті 850 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів вважає, що відповідно до норм частини 4 статті 844 Цивільного кодексу України замовник (позивач) погодився на перевищення кошторису (ціни), вказаного в пункті 3.1. Договору, сплативши згідно рахунку-фактурі № СФ-0218 від 07.04.2008 вартість робіт по навісці виробів, від договору підряду не відмовився.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги листи позивача та відповідача щодо узгодження умов надання послуг по гарячому цинкуванню, № 645-ф-07 від 03.03.2008 та № 312 від 06.03.2008 відповідно, в яких за наявності у виробах отворів позивача було повідомлено про вартість робіт по навісці таких виробів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, на пропозицію щодо зміни вартості робіт (рахунок-фактура № СФ-0218 від 07.04.2008) позивач прийняв пропозицію шляхом оплати за виконані роботи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для повернення коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодекс України, в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва ввід 09.06.2009 у справі № 47/234 підлягає скасуванню, с прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 47/234 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 у справі № 47/234 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецький завод високовольтних опор” (83058 м.Донецьк, вул. Бехтерєва, 17, код ЄДРПОУ 33135718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євроформат Україна” (04073 м. Київ, вул. Куренівська, 21, літ “Г”, код ЄДРПОУ 33149757) 51 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 47/234 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді