Постанова № 6789286, 18.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2009                                                                                           № 36/231

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           Рябухи В.І.

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: Гоголь Б.М., представник, довіреність № 460 від 28.09.2009;

від відповідача: Удовиченко Ю.І., представник, довіреність б/н від 27.07.2009;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.08.2009

у справі № 36/231 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармастор"

про                                                   стягнення 44732,86 грн.

постанова прийнята 18.11.2009, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 14.10.2009 до 28.10.2009, з 02.11.2009 до 8.11.2009 та в судовому засіданні 28.10.2009 оголошувалась перерва до 02.11.2009

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 у справі № 36/231 позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармастор” про стягнення 44372,86 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармастор” (далі – ТОВ „Фармастор”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

          Зокрема, скаржник посилається, що судом не взято до уваги положення п. 6.6 договору № 4-1.

          Представник Відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк” (далі – ВАТ „СЕБ Банк”) у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Фармастор” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 у справі № 36/231 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Фармастор” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ВАТ „СЕБ Банк” (Суборендар) та ТОВ „Фармастор” (Орендар) 26.06.2008 укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 4-1, за умовами якого, Орендар передав в строкове платне суборендне користування нежитлове приміщення № 279, розташоване на першому поверсі, загальною площею 105,4 кв.м , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бажана, 30, для розміщення відділення банку (п. 1 договору).

          З дати підписання акту прийому-передачі приміщення протягом 30-ти днів орендна плата становить 12,00 грн. за 1 кв.м., що складає 1264,80 грн., з урахуванням ПДВ, за один календарний місяць оренди всього приміщення. Після спливу 30-денного терміну орендна плата, згідно з п. 4.1.2 договору, встановлюється в розмірі 340,00 грн. за 1 кв.м., що складає 35836,00 грн., з урахуванням ПДВ, за один календарний місяць оренди всього приміщення (п. 4.1.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується Суборендарем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Орендаря в розмірі, що вказаний в п. 4.1.1, п. 4.1.2 договору, не пізніше 10-го числа кожного місяця за поточний місяць на підставі рахунку та за реквізитами, зазначеними в рахунку, що виставляється Орендарем не пізніше 5-го числа поточного місяця.

Пунктом 9.7 договору встановлено, що якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством, цей договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

          Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 04.07.2008 Орендар передав, а Суборендар прийняв згідно договору № 4-1 у користування частину приміщення, загальною площею 105,4 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Бажана, 30.

          Матеріалами справи підтверджується належне виконання Суборендарем своїх зобов’язань за договором № 4-1 стосовно своєчасної сплати суми орендних платежів, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 16-24).

          15.01.2009 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 4-1, відповідно до якої, сторони дійшли згоди припинити достроково дію договору з 15.01.2009. При цьому, в п. 2 додаткової угоди зазначено, що на момент підписання цієї угоди у сторін відсутні будь-які претензії, пов’язані із виконанням умов договору.

          За актом повернення приміщення, 15.01.2009 Суборендар повернув Орендарю об’єкт оренди.

          Підставою для звернення з позовом є зайво перераховані відповідачу грошові кошти в сумі 44732,86 грн. за користування приміщенням.

          Як вбачається з матеріалів справи, сторонами 11.02.2009 підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків в якому зазначено про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 44732,86 грн.

          ВАТ „СЕБ Банк” неодноразово зверталося до ТОВ „Фармастор” з листами (від 04.03.2009 № 6-2-1/0883, від 14.07.2009 № 06/2953), в яких просило повернути заборгованість в сумі 44732,86 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ „Фармастор” вимог ВАТ „СЕБ Банк”.

          Пунктом 6.6 договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору на вимогу суборендаря внаслідок невиконання Орендарем своїх обов’язків за договором, Суборендарю повертається авансовий платіж за останній місяць оренди, сплачений відповідно до п. 4.6 договору. В усіх інших випадках дострокового припинення цього договору з ініціативи Суборендаря або на вимогу Орендаря, авансові платежі, передбачені п. 4.6 Суборендарю не повертаються.

          Відповідно до умов п. 4.6 договору сума авансових платежів за перший, другий та останній місяці оренди становить 72936,80 грн.

          ВАТ „СЕБ Банк” належним чином виконано вимоги п. 4.6 договору та перерахувало ТОВ „Фармастор” 72936,80 грн. (платіжним дорученням від 15.07.2008 №0000003305 перераховано 37100,80 грн., що включає в себе авансовий платіж за частину липня 2007 згідно умов п. 4.1.1 договору – 1264,80 грн. і орендну плату за серпень 2008 – 35836,00 грн.; платіжним дорученням від 15.07.2008 №0000003306 перераховано 35836,00 грн., що є авансовим платежем за вересень 2011 – останній місяць оренди).

          Як пояснили представники сторін в засіданні суду 18.11.2009, в графі „призначення платежу” в платіжному дорученні від 15.07.2008 №0000003305 помилково зазначено „за червень-липень 2008”, оскільки тільки 04.07.2008 між сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення за договором № 4-1 і п. 4.1.1 договору чітко передбачено, що орендна плата сплачується Суборендарем починаючи з дати підписання зазначеного акту.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Оскільки п. 6.6 договору передбачено, що в разі дострокового припинення договору з ініціативи Суборендаря або на вимогу Орендаря, авансові платежі, передбачені п. 4.6 Суборендарю не повертаються, то відповідно поверненню не підлягає авансовий платіж за вересень 2011 в сумі 35838,00 грн. (платіжне доручення від 15.07.2008 №0000003306).

          Що стосується коштів в сумі 8896,86 грн., то слід зазначити наступне.

          Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

          Отже, якщо наймач тимчасово позбавляється можливості користуватися найнятим майном через обставини, за які він не відповідає, він звільняється від плати за весь час неможливості такого користування. Обставини, що є причиною неможливості використовувати найняте майно наймачем, можуть бути пов'язані як з діяльністю наймодавця (якщо, наприклад, майно терміново знадобилося самому наймодавцеві), так і з певними об'єктивними обставинами (проведення ремонту майна внаслідок його пошкодження третіми особами тощо).

          Платіжним дорученням від 08.01.2009 № 93479272 ВАТ „СЕБ Банк” перераховано ТОВ „Фармастор” 35836,00 грн. „за орендне користування в січні 2009”, але 15.01.2009 між сторонами підписано акт повернення приміщення, тобто ВАТ „СЕБ Банк” користувався орендованим приміщенням за договором № 4-1 по 15.01.2009, але сума орендних платежів за січень місяць 2009 сплачена була товариством в повному обсязі.

          Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку сплаченої орендної плати та наданих послуг (а.с. 43), вартість наданих ТОВ „Фармастор” послуг за січень 2009 до моменту укладення між сторонами акту повернення приміщення становить 26939,14 грн.

          Взаємна добровільна згода сторін на підписання акту повернення приміщення від 15.01.2009 не є обставиною в розумінні ч. 6 ст. 762 ЦК України, за яку ВАТ „СЕБ Банк” не відповідає.

          До того ж, умовами договору № 4-1 не передбачено повернення ВАТ „СЕБ Банк” залишку суми орендної плати в разі припинення дії договору.

          Відносно акту звірки взаєморозрахунків (а.с. 15) колегія суддів відзначає, що такий акт є лише бухгалтерським документом та не може бути доказом наявності чи відсутності заборгованості між сторонами за договором від 26.06.2008 № 4-1.

          Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

          Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 у справі № 36/231 слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ВАТ „СЕБ Банк” відмовити.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ВАТ „СЕБ Банк”.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармастор” на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 у справі № 36/231 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2009 у справі № 36/231 скасувати.

3. В позові відмовити повністю.

          4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „СЕБ Банк” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, код ЄДРПОУ 14351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармастор” (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 61, код ЄДРПОУ 34048360) 223 (двісті двадцять три) грн. 67 коп. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

          5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 4 зазначеної постанови суду.

6. Справу № 36/231 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Рябуха В.І.

20.11.09 (відправлено)