Постанова № 6789284, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 6/462

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Чайка К.П. – представник, дов. № 78 від 09.10.2009р.;

від відповідача -не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Київмегаметал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2009

у справі № 6/462 (суддя

за позовом                               ТОВ "Метінвест-СМЦ"

до                                                   ТОВ "Київмегаметал"

про                                                   стягнення 703614,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Метінвест-СМЦ” (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „КиївМегаМетал” (надалі відповідач) 198276,93 грн. заборгованості за поставлений товар, 13032,20 грн. – 3% річних, 98521,19 грн. – розмір інфляційних втрат, 81841,46 грн. – пені та 311942,68 грн. - штрафу за прострочення з боку відповідача зобов’язання за Договором поставки № 09/08ДПП від 14.01.2008 року, укладеного між позивачем – «постачальником» та відповідачем – «покупцем». Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525 та 526 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товару на суму 6782027,40 грн., оплатив його частково, залишок несплаченої суми становить 198276,93 грн. На зазначену заборгованість на підставі п. 5.2 Договору відповідачеві нарахована пеня в сумі 81841,46 грн. та штраф у сумі 311942,68 грн., а також відповідно до статті 625 ЦК України нараховано 13032,20 грн. – 3% річних та 98521,19 грн. – розмір інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 198276,93 грн. заборгованості, 311942,68 грн. – штрафу, 10892,97 грн. – 3% річних, 52470,29 грн. – інфляційних втрат та 78642,10 грн. - пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано приписами статей 526, 530, 549 та 625 Цивільного кодексу України з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача за поставлений та неоплачений товар.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю „КиївМегаМетал” не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 07.09.2009р. у цій справі просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- позивач, наголошує на тому, що судом першої інстанції було порушено його процесуальні права, а саме: не повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду;

- також, зазначає про те, що судом першої інстанції не було надано належної юридичної оцінки та нормативного обґрунтування правомірності стягнення з відповідача штрафу у розмірі 311942,68 грн.;

- заявник не заперечуючи факт заборгованості перед позивачем за отриманий товар, посилається на те, що за період з 15.01.2008р. по 03.08.2009р. позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 6879376,06 грн., а останнім було оплачено товар у сумі 6686099,13 грн., і відповідно заборгованість відповідача перед позивачем становить 193246,93 грн.;

- крім того, апелянт посилаючись на п. 3.1 Договору № 09/08ДПП від 14.01.2008 року, зазначає про те, що згаданий Договір було виконано ще в червні 2008 року, і відповідно наступні поставки товару здійснювались не за Договором, а шляхом прийняття замовлення до виконання. Отже, на його думку, стягнення заборгованості та штрафних санкцій за період з червня 2008 р. по 03.08.2009р. є неправомірним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 року було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КиївМегаМетал” до провадження та призначено розгляд справи на 17.11.2009 року.

У судовому засіданні 17.11.2009 року присутній представник позивача усно заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Враховуючи наявність в матеріалах справи мотивованої апеляційної скарги та у зв’язку із тим, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2008 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки № 09/08ДПП, згідно умов якого позивач зобов’язується поставляти у власність відповідача металопродукцію, а відповідач – прийняти та оплатити її згідно умов Договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається на умовах Договору, вказуються в рахунках-фактурах постачальника, які є невід’ємною частиною Договору та/або в видаткових/залізничних накладних.

Факт поставки товару за цінами, в кількості, асортименті та номенклатурі, зазначеним в рахунках - фактурах та/або в видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника та покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі), ціною, загальною кількістю, асортиментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах та/або в видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника рахунка-фактури, який постачальник поставляє/поставив (п. 1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки орієнтирована сума даного Договору на момент його укладення становить 3000000 грн., в т.ч. 20 % ПДВ. Загальна сума цього Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка вказана в рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцем згідно Договору (п. 3.2 Договору).

Умовами договору сторони погодили порядок розрахунків, а саме: оплата здійснюється покупцем шляхом передоплати 100% вартості товару в строки, вказані в рахунках-фактурах постачальника. З моменту зарахування на розрахункових рахунок постачальника 100 % оплати за поставлений товар, або за товар, який має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцеві без передоплати, в такому випадку покупець сплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х днів з моменту поставки (п. 3.5 Договору).

Датою оплати покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.4 Договору).

Товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом – з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, або в інший момент у відповідності з умовами поставки згідно з правилами “Інкотермс”, по яких постачається конкретна партія Товару, з урахуванням особливостей, вказаних в Договорі. (п. 4.1 Договору).

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як було вірно встановлено судом І інстанції, на виконання умов згаданого Договору поставки № 09/08ДПП від 14.01.2008р., позивач - ТОВ „Метінвест-СМЦ” поставив відповідачеві - ТОВ „КиївМегаМетал” товар на загальну суму 6782027,40 грн., а відповідач прийняв цей товар, що підтверджується залученими до матеріалів справи довіреностями на отримання цінностей, копіями товарно-транспортних накладних та копіями видаткових накладних (а.с. 32-147).

Надані документи обґрунтовано прийняті судом до уваги у якості належних доказів на підтвердження факту виконання з боку позивача обов’язку за Договором № 09/08ДПП від 14.01.2008р. щодо поставки відповідачеві товару загалом на суму 6782027,40 грн.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 6782027,40 грн. визнається апеляційною інстанцією доведеним та підтверджується матеріалами справи.

Однак, відповідач, в свою чергу, власні зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару належним чином не виконав, отриманий товар оплатив частково на загальну суму 6583750,47 грн. (за період з 16.01.2008р. по 28.05.2009р.), і відповідно заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 198276,93 грн.

Доказів погашення відповідачем в добровільному порядку заборгованості за поставлений згідно Договору поставки № 09/08ДПП від 14.01.2008р. товар на суму 198276,93 грн. відповідачем надано не було.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо оплати ним поставленого товару на суму 6686099,13 грн., визнаються апеляційною інстанцією недоведеними, за умови неподання з боку відповідача жодного доказу на підтвердження оплати ним товару на згадану суму.

Посилання відповідача на ті обставини, що з червня 2008 року поставки товару здійснювались не за Договором 09/08ДПП від 14.01.2008р., а шляхом прийняття замовлення до виконання, оскільки, враховуючи умови п. 3.1 зазначеного Договору його було виконано ще в червні 2008 року, визнаються апеляційною інстанцією необґрунтованими, з огляду на наступне:

Пунктом 3.1 Договору визначено орієнтировану суму цього Договору. При цьому, загальна суму даного Договору складає загальну вартість всього поставленого товару (як це передбачено п. 3.2 Договору).

Отже, поставка позивачем товару в період з 15.01.2008р. по 09.10.2008р. на загальну суму 6782027,40 грн. здійснювалась за умовами і на виконання Договору 09/08ДПП від 14.01.2008р.

Наведені обставини визнаються апеляційною інстанцією встановленими, що підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються і з боку відповідача.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку не спростував обставини, які повідомлені позивачем, апеляційний суд погоджується з висновком суду І інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 198276,93 грн. боргу за поставлений товар згідно Договору поставки 09/08ДПП від 14.01.2008р.

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору поставки 09/08ДПП від 14.01.2008р., сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару, проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за отриманий товар розрахувався не повністю.

Предметом договору є поставка товару, за який відповідач повинен здійснити оплату. Саме оплата поставленого товару формує зміст прав і обов’язків відповідача. Документами, які підтверджують поставку товару, тобто виконання позивачем своїх обов’язків є видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, а також акти приймання-здачі виконаних робіт. Саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Окрім цього, як вірно встановив місцевий господарський суд, у п. 3.5 Договору 09/08ДПП від 14.01.2008р. чітко встановлений строк виконання зобов’язання щодо оплати отриманого товару, а тому воно підлягає виконанню у зазначений у договорі строк, а саме: протягом трьох днів з моменту поставки партії товару.

При цьому, слід зауважити наступне: факт передачі товару відповідачеві не оспорюється і з боку останнього, так само як і факт прострочення з його боку оплати отриманого за Договором поставки 09/08ДПП від 14.01.2008р., товару.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати поставленого товару, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 10892,97 грн. та інфляційних втрат у розмірі 52470,29 грн. Розмір та період нарахування є правомірним і обґрунтованим.

Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення 78642,10 грн. пені, з огляду на наступне:

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки 09/08ДПП від 14.01.2008р. за порушення строків оплати товару, встановлених Договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення поставки товару.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 5.2 Договору, пеня підлягає стягненню у сумі 78642,10 грн.

Стосовно стягнення з відповідача 311942,68 грн. штрафу, передбаченого п. 5.2 Договору поставки 09/08ДПП від 14.01.2008р., апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне:

Пунктом 5.2 Договору поставки 09/08ДПП від 14.01.2008р. сторони погодили, що у випадку прострочення виконання зобов’язання, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення поставки товару та штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару у вказані в Договорі та додатках до нього строки. (п. 5.2 Договору).

Згідно частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання протирічить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому підстави для нарахування одночасно пені та штрафу відсутні (дана правова позиція також підтверджується постановою Вищого Господарського суду України N 13/710-06 від 12.07.2007 року.)

З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, апеляційна колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 311942,68 грн..

Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на порушення судом І інстанції норм процесуального права, апеляційна інстанція визнає їх необґрунтованими, з огляду на наступне:

Пред'являючи позов, ТОВ „Метінвест-СМЦ” зазначив в позовній заяві адресу відповідача – ТОВ „КиївМегаМетал”: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12.

За вказаною адресою господарським судом і направлялись ухвали про порушення справи і призначення її до розгляду.

Згадана адреса місцезнаходження ТОВ „КиївМегаМетал”: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, зазначена у залученому позивачем до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.06.2009р., а також самим відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 із змінами та доповненнями, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

В матеріалах справи знаходиться повідомлення за № 0803469 відправлене на адресу ТОВ „КиївМегаМетал”: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, в якому зазначено, що згадане повідомлення вручено уповноваженому Тертій - 05.08.2009 року.

Отже, з урахуванням викладеного, відповідач був належно повідомлений як про час та місце розгляду призначеної на 07.09.2009р. справи № 6/462, і відповідно не був позбавлений можливості прибути в судове засідання та скористатись правами, наданими сторонам статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу у відсутності відповідача, повідомленого належним чином, суд не порушив статті 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також принципу змагальності, і відповідно відсутні підстави для скасування рішення місцевого суду, згідно вимог п. 2 ч. 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КиївМегаМетал” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2009р. у справі №6/462 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „КиївМегаМетал” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33751369) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-СМЦ” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 32036829) 52470 (п’ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят) грн. 29 коп. – інфляційних втрат, 10892 (десять тисяч вісімсот дев’яносто дві) грн. 97 коп. – 3 % річних, 78642 (сімдесят вісім тисяч шістсот сорок дві) грн. 10 коп. – пені, 3403 (три тисячі чотириста три) грн. 79 коп. державного мита та 151 (сто п’ятдесят одна) грн. 13 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити ”.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест-СМЦ” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, код ЄДРПОУ 32036829) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „КиївМегаМетал” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 33751369) 1 701 (одна тисяча сімсот одна) грн. 57 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу №6/462 скерувати до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.11.09 (відправлено)