Постанова № 6789241, 10.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2009 № 6/367-20/82

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шипка В.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_1 вид. Сарненський РВУМВС України в Рівненській обл. від 07.04.2004р.

ОСОБА_2 дов. № 801 від 18.05.2009р.

від відповідача -1) Князєва Ю.А. дов. № ЦУПП-60 від 02.07.2009р.

Рагуліна О.В. дов. № ЦУПП-81 від 26.10.2009р.

2) не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.07.2009

у справі № 6/367-20/82 (суддя

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

до Клесівське кар"єруправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці"

Міністерство транспорту України

Державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Клесівського кар”єруправління державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці” та Міністерства транспорту України про стягнення 15457,64 грн. безпідставно збережених коштів, 20623,58 грн. інфляційних, 2931,02 грн. відсотків за користування чужими грошима.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.05.2009р. розгляд справи № 20/82 призначено до розгляду на 19.05.2009р.

15.05.2009р. Клесівським кар”єроуправлінням, через канцелярію Господарського суду Рівненської області, подано відзив на позов, в якому зазначено, що управління є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи.

Судом встановлено, що згідно довідки з ЄДРПОУ № 1226/07 правовий статус кар”єроуправління - без права юридичної особи, а головним є Державне підприємство “Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України”.

19.05.2009р. в судовому засіданні представником позивача подано заяву про заміну кар”єроуправління на належного відповідача Державне підприємство “Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України”.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.05.2009р. замінено кар”єроуправління на належного відповідача - Державне підприємство “Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України” та направлено справу № 20/82 за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.07.2009р. у справі № 6/367-20/82 провадження у справі в частині позовних вимог до Клесівського кар”єруправління державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці” припинено.

В інший частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Також просив забезпечити фіксування розгляд справи технічними засобами.

Встановлено, що в судове засідання 27.10.2009р. представник відповідача 2 не зявився. Хоча про час та місце судового засідання був повідомленний належним чином.

В судовому засіданні 27.10.2009р. представником відповідача 1 було подано відзив на апеляційну скаргу в якому він просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 27.10.2009р. представником позивача подано заяву в якій він просить суд проводити судове засідання без фіксування технічними засобами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. розгляд справи № 6/367-20/82 було відкладено на 10.11.2009р. для витребуванням додаткових документів.

Встановлено, що в судове засідання 10.11.2009р. представник відповідача 2 не зявився. Хоча про час та місце судового засідання був повідомленний належним чином.

Через відділ документального забезпечення 06.11.2009р. від представника відповідача 1 надійшло доповнення до відзиву на апеляційну скаргу в якому він просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 10.11.2009р. від представника позивача надійшли пояснення.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши представника позивача та відповідача -1, розглянувши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Клесівського кар”єруправління державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці” та Міністерства транспорту України про стягнення 15457,64 грн. безпідставно збережених коштів, 20623,58 грн. інфляційних, 2931,02 грн. відсотків за користування чужими грошима.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у 2002 році на виконання усних домовленостей між нею та керівником Клесівського кар”єруправління сплатила останньому суму 15457,64 грн. в якості оплати за купівлю приміщення № 7 по вул. Леніна у смт. Клесів Сарненського району Рівненської області. В подальшому позивачем у вказаному приміщенні було проведено невідємні поліпшення на суму 129100 грн., проте, незважаючи на домовленості, спірне приміщення у власність позивача передано не було, що й стало причиною звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку, враховуючи наступне.

11.12.2002р. між Фізичною особою підприємець ОСОБА_1 (орендар) та Клесівським гранітним карєром (орендодавець) було укладено договір оренди будинку, споруди (іншого обєкта нерухомості (далі - Договір).

Предметом Договору є передача орендодавцем орендарю в тимчасове володіння обєкту оренди, а саме: магазину по вул. Леніна, 7 для торгівлі продовольчими і промисловими товарами (п. п. 1.1, 1.2).

З матеріалів справи вбачається, що обєкт оренди знаходиться у смт. Клесів Сарненського району Рівненської області

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що обєкт оренди було передано в безоплатне користування (п. 5.1), термін оренди складає з 01.01.2003 р. по 01.07.2003 р. (п. 4.1).

Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів про укладання нею договору купівлі-продажу спірного приміщення.

ОСОБА_1 звернулась до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом про визнання за нею права власності на приміщення кафе-бару, яке знаходиться в смт. Клесів по вул. Леніна, 7.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 р. у справі 2-3/2008 встановлено, що позивач у грудні 2002 року за спірне приміщення сплатив 15457,64 грн., а також витратив кошти на приведення вказаного приміщення в належний стан, ринкова вартість обєкту оренди станом на 30.09.2007 р. становила 129100 грн., а також встановлено, що Клесівський кар”єроуправління не було власником спірного обєкта оренди, власник майна Міністерство транспорту України в особі Львівської залізниці, а тому у позові було відмовлено.

Ухвалою від 04.02.2009р. апеляційного суду Рівненської області апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Сарненського районного суду від 02.12.2008р. залишено без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Наказом Міністерства транспорту України № 1085 від 13.11.2006 р. “Про виділення структурних підрозділів залізниць України” вирішено виділити зі складу Львівської залізниці Клесівський гранітний карєр, приєднати його до Державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” та встановити, що останній є правонаступником прав та обовязків Клесівського гранітного карєру, відповідно до розподільчих балансів та передавальних актів.

Наказом Державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України” від 17.01.2007 р. № 4/06 “Про створення відокремлених структурних підрозділів ДП “УПП УЗ” вирішено створити на базі майна, переданого в тому числі з Львівської залізниці, згідно з додатком до наказу Міністерства транспорту України № 1085 від 13.11.2006 р. “Про виділення структурних підрозділів залізниць України”, відокремлені структурні підрозділи Державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України”, серед яких і Клесівське карєроуправління державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України Львівської залізниці”(далі - відповідач-1).

Як слідує з доданої до матеріалів справи копії довідки з ЄДРПОУ № 1226/07 від 25.01.2007 р., Клесівське карєроуправління державного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України не має права юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

З огляду на приписи ст. 80 ЦК України, ст.ст. 1, 21 ГПК України та враховуючи відсутність у Клесівського карєроуправління Државного підприємства “Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України прав юридичної особи, він не має права виступати відповідачем у господарському процесі, а тому Господарський суд Рівненської області ухвалою від 19.05.2009р. замінив Клесівське карєроуправління на належного відповідача ДП “Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України”.

Господарський суд м. Києва у рішенні від 06.07.2009р. помилково припинив провадження в частині позовних вимог до Клесівського кар”єроуправління, оскільки, як зазначено вище, кар”єроуправління було замінено на належного відповідача, у звязку з чим рішення у цій частині підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з відповідача-1 суми 15457,64 грн. (кошти, сплачені в грудні 2002 року за спірне приміщення) то ця вимога підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вище зазначалось, рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 02.12.2008 р. у справі 2-3/2008 встановлено, що позивач у грудні 2002 року за спірне приміщення сплатив 15457,64 грн., а також витратив кошти на приведення вказаного приміщення в належний стан.

Крім того, позивачем у судовому засіданні предявленні оригінали квитанцій до прибуткових касових ордерів від грудня 2002р. про сплату кар”єроуправлінню 15457,64 грн., копії яких надані у справу. Підставою оплати вказано “за магазин”. Відповідач-1 проти факту оплати та розміру не заперечує.

Відповідач-1 неодноразово звертався до позивача, з метою перерахувати 15457,64 грн., однак останній відповідь на звернення не дав і не вказав куди необхідно перерахувати кошти.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 20623,58 грн. інфляційних витрат та 2931,02 грн. відсотків за користування чужими коштами на підставі ст. 625 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такі вимоги не можуть бути задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Підставами виникнення зобовязань є випадки визначені ст. 11 ЦК України.

А тому вимоги щодо сплати інфляційних та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України не можуть бути задоволенні.

Інших будь-яких конкретних сум до стягнення як того вимагає ст. 55 ГПК України, позивачем не заявлено.

Відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, повинна повернути безпідставно придбане майно в натурі, а у разі неможливості відшкодувати його вартість, яка визначається на момент придбання. Особа зобовязана повернути майно тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, а розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача -1 грошових коштів у сумі 15457,64 грн. за спірне приміщення підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд, не взявши до уваги належні докази позивача невірно встановив обставини справи, чим порушив статтю 43 Господарського процесуального кодексу України, та прийняв необґрунтоване рішення, а тому апеляційні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємець ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, отже рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано.

Керуючись ст. 101- 105 ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємець ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва у справі № 6/367-20/82 від 06.07.2009р. скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити частково.

5. Стягнути з Державного підприємства “Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України” (03038, м. Київ, вул. Протасів Яр, 2, код ЄДРПОУ 24249750, р/р 26002010044158 у ВАТ “Укрексімбанк”, МФО 0322313), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Фізичної особи підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_2) суму 15 457 (пятнадцять тисяч чотириста пятдесят сім) грн. 64 коп., 154 (сто пятдесят чотири) грн. 58 коп. - державного мита та 46 (сорок шість) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

6. В іншій частині у позові відмовити.

7. Доручити Господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

8. Матеріали справи № 6/367-20/82 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді