Постанова № 6789225, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 52/319

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Арсенал-Центр"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2009

у справі № 52/319 (суддя

за позовом                               ТОВ "Укрпромсервис"

до                                                   ТОВ "Арсенал-Центр"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 23876,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів в розмірі 23.876,30 грн., сплачених за товар, у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з передачі товару та про стягнення 300 грн. витрат на надання юридичних послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2009 р. у справі № 52/319 (далі – Рішення суду) позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Арсенал-Центр” (03067, м. Київ, провулок Чугуївський, б. 21, код 31202310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромсервис” (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Шевченка, б. 16, кв. 2, код 32233439) 23 876 грн. 30 коп. основного боргу, 239 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати, а провадження у справі припинити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал-Центр” і порушено апеляційне провадження у справі № 52/319.

Представник скаржника у судовому засіданні 17.11.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати, а провадження у справі припинити.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СЛ-00010138 від 04.05.2006 р. на суму 23.876,30 грн. позивач платіжним дорученням № 44 від 05.05.2006 р. перерахував в якості оплати за товар (металочерепицю та профнастил стіновий ПС-20) грошові кошти на загальну суму 23.876,30 грн., що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 06.05.2006 р.

Проте зобов’язання з поставки оплаченого товару на момент звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач не виконав.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 16.04.2008 р. направив відповідачу лист-вимогу за № 14 з вимогою поставити товар або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 23.876,30 грн. в термін до 20.04.2008 р.

Позивач 02.03.2009 р. повторно направив відповідачу лист-вимогу за № 1 з вимогою поставити товар або повернути сплачені грошові кошти в розмірі 23.876,30 грн. в термін до 15.03.2009 р.

Відповідач залишив вказані листи-вимоги без відповіді та задоволення.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання з оплати товару, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов’язання з передачі позивачу товару вартістю 23.876,30 грн.

Доказів передачі товару чи повернення сплаченої позивачем передоплати за товар відповідачем суду не надано.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Скаржник в апеляційній скарзі, стверджуючи, що рахунок-фактура № СЛ-00010138 від 04.05.2006 р. на суму 23.876,30 грн. відповідачем позивачу не виставлялась, зазначає, що банківською випискою ТОВ „Арсенал-Центр” від 06.05.2006 р. підтверджується факт одержання ТОВ „Арсенал - Центр” грошових коштів в сумі 23.876,30 грн. від ТОВ „Укрпромсервис” за продукцію. При цьому апелянт стверджує, що дані грошові кошти були перераховані та одержані ТОВ „Арсенал - Центр” безпідставно.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Таким чином, навіть за умови безпідставного отримання відповідачем коштів від позивача, вказані кошти підлягають поверненню.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу в розмірі 23.876,30 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вимога позивача про стягнення витрат по наданню юридичної допомоги задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонам відшкодовуються тільки понесені ними витрати на послуги адвоката.

Витрати на послуги юридичної консультації м. Слов’янська не відносяться до складу судових витрат, оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за послуги лише адвоката, а не будь-якого представника сторони чи юридичного консультатнта.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача витрат по наданню юридичної допомоги в розмірі 300,00 грн. відсутні, а тому вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито у сумі 239,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. місцевим судом підставно покладено на відповідача.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, в т.ч. щодо відсутності належних повноважень у гр. Зими Г.Д. як директора ТОВ „Укрпромсервис”, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Повноваження гр. Зими Г.Д. як директора ТОВ „Укрпромсервис”, в т.ч. на звернення з позовною заявою до суду, підтверджуються наявними у матеріалах справи довідкою Управління статистики у м. Слов’янську № 027212 від 18.08.2008 р., наказом ТОВ „Укрпромсервис” № 24-К від 22.08.2005 р.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 52/319 від 05.08.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал-Центр” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 52/319 від 05.08.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 52/319 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді