Постанова № 6789222, 17.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2009                                                                                           № 7/215

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "Чоколівське" Солом"янської районної у м. Києві ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2009

у справі № 7/215 (суддя

за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Комунальне підприємство "Чоколівське" Солом"янської районної у м. Києві ради

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1576048,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Чоколівське" про стягнення 1.576.048,44 грн. заборгованості за Договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 р., в тому числі 1.527.692,55 грн. – основного боргу, 48.355,89 грн. – індексу інфляції, 15.760,48 грн. –державного мита, 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на виконання укладеного між сторонами Договору № 08205–А/2-09 від 01.04.2008 р. надав відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати в повному обсязі не виконав.

Відповідач позовні вимоги визнав частково у розмірі 336.321,41 грн. основного боргу, на підтвердження чого надав суду контрозрахунок суми боргу та письмові пояснення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 р. у справі № 7/215 (далі – Рішення суду) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Чоколівське" (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-а, код ЄДРПОУ 35756971) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) – 917.920 (дев’ятсот сімнадцять тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 69 коп. - основного боргу, 19.276 (дев’ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн. 33 коп. – індексу інфляції, 157 (сто п’ятдесят сім) грн. 60 коп. - витрат по оплаті державного мита, 01 (одну) грн. 18 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Рішення суду скасувати та визнати суму заборгованості відповідача за послуги з питного водопостачання та прийняття стічних вод перед позивачем у розмірі 237.648,40 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник, зокрема, стверджує, що:

- Господарським судом міста Києва не взято до уваги свідчення про те, що позивачем у вересні 2008 році був здійснений добір за холодне водопостачання в розмірі 706, 50 грн., причини позивач не обґрунтував;

- позивачем відповідачу було нараховано 184.165, 86 грн. за тарифом 111 у зв'язку з тим, що 17.03.2006 р. відбулось викрадення засобів обліку холодної води з підвальних приміщень будинків за адресою вул. Донецька, 3, 5 та 7;

- позивач при здійсненні розрахунку заборгованості за період з 01.12.2008 р. по 01.01.2009 р. розрахував плату за постачання питної води та прийняття стічних вод для бюджетних установ та інших споживачів відповідно до скасованих тарифів та таких, що не пройшли реєстрацію в органах юстиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства „Чоколівське” і порушено апеляційне провадження у справі № 7/215.

Представник скаржника у судовому засіданні 17.11.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні 17.11.2009 р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, взявши до уваги заяву про уточнення позовних вимог від 18.09.2009 р., подану позивачем через канцелярію суду в ході апеляційного провадження.

Однак колегію суддів вказана заява про уточнення позовних вимог від 18.09.2009 р. до уваги не береться, оскільки господарським процесуальним законодавством передбачено можливість уточнення (зміни) позовних вимог лише до прийняття рішення у справі судом першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 01.04.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднанні мережі № 08205-А/2-09 (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Договір укладається у відповідності із Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”.

За цим Договором постачальник зобов’язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов’язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів й приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Сторони у п. п. 2.1.4 - 2.1.6 Договору домовилися, що кількість вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання; абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води.

Зокрема, згідно з п. 2.1.6 Договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню у постачальника. Абонент (відповідач) щоквартально направляє до постачальника письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника з необхідними для цього бухгалтерськими та обліковими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонент розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Порядок оплати послуг відповідачем за договором встановлений п. 2.2 Договору:

2.2.1. постачальник щомісячно направляє банківській установі Абонента платіжні документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів;

2.2.2. у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій форму у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу;

2.2.4. у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Позивач направляв відповідачу дебетово-інформаційні повідомлення для оплати наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору позивач зобов’язався забезпечувати Відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 “Вода питна” до його водопровідного вводу. Пунктом 3.3.4 Договору відповідач зобов’язався своєчасно вартість наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивач належним чином виконував умови договору, однак відповідач не в повному обсязі та несвоєчасно здійснював оплату за надані послуги, в зв’язку з чим за період з 01.06.2008 р. по 01.01.2009 р. у зв’язку з чим загальна сума боргу станом на 01.01.2009 р. фактично становить 1.237.446,51 грн.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та клопотання про уточнення позовних вимог № 08/325 від 17.09.2009 р. (що було подано під час апеляційного провадження), внаслідок суто технічної помилки позивач просив стягнути 1.527.692,55 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог (навіть з урахуванням зазначеної технічної помилки), виходячи з наступного.

При укладенні Договору позивач присвоїв відповідачу абонентський номер 9-1567, що підтверджується письмовою інформацією, доведеною позивачем до відома відповідача при укладенні Договору. Вказаний факт сторонами не заперечується.

Отже, умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, котрому присвоєно абонентський номер 9-51567.

Оскільки підстави позову пов’язані з невиконанням відповідачем умов Договору щодо оплати поставленої в ході його виконання питної води, а постачання холодної води та її оплата для виготовлення гарячої води не регулюється умовами Договору, визначення вартості наданих послуг в рамках даного позовного провадження повинно здійснюватись виходячи з даних показника лічильника, зареєстрованого за абонентським номером 9-1567.

Позивач не навів будь-яких підстав (матеріально-правових фактів) для стягнення вартості поставленої холодної води, що була використана для виготовлення гарячої води.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 р. та 27.10.2009 р. зобов’язано сторін провести звірку розрахунків в розрізі суми позовних вимог (поепізодно) з урахуванням всіх обставин поставок води, дій сторін, визначених як обов’язкові Договором на постачання питної води № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 та чинним законодавством, а також наявних доказів. За результатами звірки подати суду підписаний керівниками та головними бухгалтерами (або уповноваженими представниками) акт з доданням, в разі наявності, відповідних зауважень (в розрізі конкретних епізодів та оспорюваних сум).

Згідно з наданим сторонами актом звіряння розрахунків за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення між Відкритим акціонерним товариством „Акціонерна компанія „Київводоканал” до Комунальним підприємством „Чоколівське” сума заборгованості відповідача (за його даними) перед позивачем станом на 01.02.2009 р. складає 336.621,41 грн.

У матеріалах справи (т. с. 1, а. с. 41-42) також містяться письмові пояснення відповідача, у яких він визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 336.321,41 грн.

Однак, як встановлено колегію суддів, на виконання умов Договору позивач поставив абоненту питну воду, яка обліковується за вказаним особовим рахунком 9-1567 у період з 01.06.2008 р. по 01.01.2009 р. на суму 3.167.780,04 грн.

В свою чергу згідно з наданими суду даними абонентом було сплачено 2.017.670,89 грн. (обґрунтовані розрахунки містяться у матеріалах справи).

В зв’язку з цим борг відповідача становить 917.920,69 грн., що підтверджується поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі даних маршрутних листів, розшифровками рахунків абонента.

Доказів належної сплати відповідачем вказаної суми боргу суду не надано.

При цьому суд враховує, що у спірний період відповідач надсилав позивачеві щомісячно відповідні заперечення щодо обсягів поставленої питної води.

Разом з тим відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів проведення відповідних звірок з позивачем на виконання, зокрема, п. п. 2.1.6, 2.2.4 Договору (актів чи інших матеріалів таких звірок тощо). В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що такі звірки фактично не проводились. За таких обставин суд не приймає посилань відповідача на недоведеність позовних вимог, беручи до уваги і наведені вище умови Договору.

Позовні ж вимоги про стягнення з позивача грошових коштів за Договором за особовим рахунком 9-51567 в сумі 319.525,82 грн. (вода для підігріву), відповідно, є необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів також відзначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, добір за питне водопостачання та водовідведення в розмірі 706,50 грн. у вересні 2008 р. був здійснений на підставі того, що Комунальним підприємством по управлінню житлового господарства «ДЕЖ-903» було передано Приватне підприємство «Сус» (орендар) в управління Комунальному підприємству «Чоколівське». Перерахування вищезазначених коштів підтверджується копією рахунку - 750, що міститься у матеріалах справи.

З матеріалів справи також вбачається, що ВАТ «АК «Київводоканал» проводив та продовжує проводити нарахування Комунальному підприємству «Чоколівське» за діючими тарифами і тарифу 111 до останнього не застосовувалось.

Пункт 11.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу Українивід 01.07.1994 р. № 65 (надалі - правила) передбачає: якщо вести облік води за водолічильником неможливо з причин, що не залежать від абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи приладів обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10 днів.

Згідно з п. 4.19 Правил Абонент відповідає за цілісність та збереження водолічильників, пломб і з'єднань водолічильника, запірної арматури, манометра та іншого обладнання водомірного вузла незалежно від місця його знаходження.

У разі пропажі або виходу з ладу водолічильника чи його з'єднань, а також псування від морозу або гарячої води абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник або сплатити вартість його демонтажу, ремонту та встановлення.

Після того, як КП «Чоколівське» сплатило на розрахунковий рахунок ВАТ «АК «Київводоканал» кошти у розмірі 1.779,59 грн. «за втрачені лічильники», останній в свою чергу встановив нові лічильники (копія виписки з банку у справі).

Щодо посилання апелянта на застосування встановлених погодженим розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.10.2008 р. № 1487, від 27.11.2008 р. № 1661, від 25.12.2008 р. № 1780 та від 05.02.2009 № 127 тарифів, які не зареєстровані Міністерством юстиції України, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема належать в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Згідно з п. 1.1 Рішенням Конституційного Суду України від 25.1.2003 р. № 21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функцію виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функцію місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України (копія рішення додається).

Таким чином реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають розпорядження, віднесені до повноважень у сфері виконавчої влади, а не розпорядження, які належать до відання місцевого самоврядування.

З 01.12.2008 р. були введені в дію тарифи, встановлені/погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 р. № 1661 «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», з 31.12.2008 р. по 03.02.2009 р. - тарифи, встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2008 р. № 1780, а з 06.02.2009 р. - тарифи, встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2009 р. № 127.

Указом Президента України від 24.12.2008 р. № 1199/2008, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 р. № 1661 було скасовано з 26.12.2008 р., Указом Президента України від 03.02.2009 р. № 65/2009 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2008 р. № 1780 було скасовано з 04.02.2009 р., тобто з дня опублікування даних Указів в газеті «Урядовий кур'єр». 06.03.2009 р. згідно з набуттям чинності розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.03.2009          р. № 230, втратило чинність розпорядження вказаного виконавчого органу від 05.02.2009 р. № 127 і з 10.02.2009 р. поновлено дію розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.08.2007 р. № 1127 в частині тарифів для II та III групи споживачів.

Отже, тарифи, встановлені/погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.11.2008 р. № 1661 діяли з 01.12.2008 р. по 26.12.2008 р., тарифи, встановлені/погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2008 р. № 1780 діяли у період 31.12.2008 р. по 03.02.2009 р., а тарифи встановлені/погоджені Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.02.2009 р. № 127 були чинними з 06.02.2009 р. по 09.02.2009 р. та підлягали до застосування.

Враховуючи вищевикладене, при виставленні рахунків за послуги з водопостачання та водовідведення, з якими не згодне КП «Чоколівське», ВАТ «АК «Київводоканал» застосовувало тарифи, встановлені/погоджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а тому доводи наведені в апеляційній скарзі не відповідають вимогам чинного законодавства.

Переглядаючи рішення по суті, колегія суддів також відзначає, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 48.355,89 грн. втрат від інфляції.

Згідно з розрахунком суду розмір індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача, становить 19.276,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати обґрунтовано покладено на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 7/215 від 22.06.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно покладено на відповідача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Чоколівське” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 7/215 від 22.06.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 7/215 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді