Постанова № 6789217, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 34/129

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва А.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Онуфрієнко О.І. - довіреність № 189 від19.10.2009 року

від відповідача -Дмітрішин Д.М. – довіреність № 3158 від 27.07.2006 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Кінто"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 07.09.2009

у справі № 34/129 (суддя

за позовом                               ВАТ "Кінто"

до                                                   Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

про                                                   стягнення 1200000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 34/129 позов Відкритого акціонерного товариства „Кінто” задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” на користь Відкритого акціонерного товариства „Кінто” 1200000, 00 грн. основного боргу, 12000, 00 грн. витрат на оплату державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 34/129 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року у справі № 34/129 апеляційну скаргу відповідача було повернуто з посиланням на те, що до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

02.07.2009 року на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 34/129, яке набрало законної сили 01.06.2009 року, видано наказ про примусове виконання рішення.

10.08.2009 року відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 34/129 до 23.09.2009 року – дати закінчення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вимоги про відстрочку виконання рішення мотивовані тим, що в даний час виконання рішення суду для заявника (відповідача) ускладнюється наявністю обставин, що законодавчо роблять неможливим таке виконання, а саме запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Крім того, заявнику бракує ліквідності та капіталу для виконання рішення суду.

Позивач проти відстрочки виконання рішення суду заперечив з тих підстав, що вирішення питання про відстрочення виконання рішення означатиме фактично перегляд обставин справи непередбаченим законодавством способом.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 заяву Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку” про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2009 року у справі № 34/129 задоволено. Відстрочено виконання рішення на період до закінчення строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року „Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерного банку „Банк регіонального розвитку”, а саме до 23.09.2009 року.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач через Господарський суд м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 про відстрочення виконання рішення у повному обсязі, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та стягнути з відповідача грошову суму 42,50 грн. у якості відшкодування позивачу витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме ст.ст. 4, 83, 91, 107, 11114, 112, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2009 року апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 27.10.2009 року.

В судовому засіданні 27.10.2009 року представником відповідача було подано належним чином завірену копію постанови Правління Національного баку України від 11.09.2008 року № 548.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів було оголошено перерву в судовому засіданні до 03.11.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 скасувати у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 42, 50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду м.Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом м. Києва встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 23.03.2009 року №157 з 24.03.2009 року введено тимчасову адміністрацію та для створення сприятливих умов щодо відновлення фінансового стану заявника та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк 6 місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться Національним банком України з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим Законом України „Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам.

Відповідно до визначення терміна мораторій наведеного у ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (у редакції Закону України від 24.07.2009 року № 1617-VI), під поняттям мораторій розуміється зупинення виконання банком зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Відповідно до ч.3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (у редакції Закону України від 24.07.2009 року № 1617-VI) протягом дії мораторію: забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Отже, зі змісту ст. 121 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що підставою, зокрема, для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у строк та спосіб встановлений господарським судом.

Суду надано право провести таку відстрочку лише у виняткових випадках.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень ст.ст. 2, 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (у редакції Закону України від 24.07.2009 року № 1617-VI), беручи до уваги наявність обставин, що законодавчо роблять неможливим виконання рішення суду, а саме запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, заява відповідача про відстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 4, 83, 91, 107, 11114, 112, 121 Господарського процесуального кодексу України є невмотивованими, оскільки з ухвали Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 року вбачається, що суд прийняв оскаржувану ухвалу з дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання позивача в апеляційній скарзі на фактично здійснений перегляд судом першої інстанції власного рішення, що набрало законної сили, є невмотивованим, оскільки при розгляді заяви про відстрочку виконання рішення суду перегляд обставин справи судом першої інстанції не здійснювався.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем при поданні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.09.2009 року було помилково сплачено державне мито у розмірі 42, 50 грн.

Оскільки чинним законодавством не передбачено справляння державного мита із апеляційних скарг на ухвали судів, державне мито сплачене позивачем за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 підлягає поверненню з державного бюджету як помилково сплачене.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Кінто” без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Кінто” залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року у справі № 34/129 залишити без змін.

          2. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Кінто” (01034, м. Київ, вул. Лисенка/Ярославів Вал, 2/1, код ЄДРПОУ 16461855, п/р 26506009 в ВАТ „ПІРЕУС БАНК МКБ”, МФО 300658) з Державного бюджету України (одержувач:УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ26077968, банк одержувачаГУ ДКУ в м. Києві, МФО820019, рахунок31110095700011, код платежу за бюджетною класифікацією 22090200, символ звітності банку095) державне мито у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., перераховане платіжним дорученням № 17 від 08.09.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 34/129.

3. Матеріали справи № 34/129 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді