Постанова № 6789187, 11.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2009                                                                                           № 42/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився;

від відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.03.2009

у справі № 42/104 (суддя

за позовом                               дочірнього підприємства "ТПК-Центр"

до                                                   товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-Сервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 66 721,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року дочірнє підприємство “ТПК – Центр” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс” 44 883,29 грн. основного боргу, 4 460,58 грн. збитків від інфляції, 637,02 грн. – 3% річних, 12 740,56 грн. неустойки, а також судових витрат.

Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 42/104 від 18.03.2009р. позов дочірнього підприємства “ТПК – Центр” задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс” на користь дочірнього підприємства “ТПК – Центр” 48 883,29 грн. основного боргу, 4 390,60 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 637,02 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5 000,00 грн. пені, 589,11 грн. витрат по оплаті державного мита та 104,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано невиконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань щодо оплати наданого позивачем товару. На підставі ст. 625 ЦК України суд стягнув з відповідача на користь позивача 637,02 грн. 3% річних та 4 390,60 грн. збитків від інфляції, а також керуючись ст. 233 ГК України та п. 14.2.2 договору № 02/08/П/60 поставки товарів від 11.09.2008р. зменшив розмір пені до 5 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс”, не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва у справі № 42/104 від 18.03.2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства “ТПК – Центр” відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки ухвалу про порушення провадження у справі відповідач не отримував, що свідчить про не повідомлення останнього про час та місце судового засідання і у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оспорюваного рішення. В порушення вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” з відповідача стягнуто пеню у значно вищому розмірі ніж передбачено ст. 3 даного Закону. Судом першої інстанції при стягненні неустойки, збитків від інфляції та річних залишено поза увагою факт поставки позивачем товару не в строки, встановлені графіком, підписаним сторонами, а також факт поставки товару на суму, що перевищує ціну, визначену специфікацією № 1 від 25.09.2008р. Вартість отриманого відповідачем товару не перевищувала 80 000,00 грн., отже, наявними є передбачені п. 6.3 договору № 02/08/П/60 поставки товарів від 11.09.2008р. підстави для відстрочення оплати і, відповідно, для іншого обчислення періоду прострочення оплати. Таким чином, позивачем доведено суду лише факт поставки продукції за вищезазначеним договором, але не доведено факт виникнення у нього права вимоги та дату виникнення такого права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі № 42/104 від 29.05.2009р. (у складі суддів: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Поляк О.І.) прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс” до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2009р.

Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 02.06.2009р. зупинив апеляційне провадження у справі № 42/104 щодо перегляду рішення господарського суду м. Києва від 18.03.2009р. до закінчення розгляду касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. (у складі суддів: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кондратова І.Д., Поляк О.І.) поновлено апеляційне провадження у справі № 42/104. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2009р.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 15.10.2009р., у зв’язку з зайнятістю судді Кондратової І.Д. та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 42/104 доручено колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кропивна Л.В., Поляк О.І.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, ухвалою від 15.10.2009р. (у складі суддів: головуючий суддя – Коротун О.М., судді – Кропивна Л.В., Поляк О.І.) відкладав розгляд апеляційної скарги на 11.11.2009р.

11.11.2009р. в судове засідання апеляційної інстанції представники позивача і відповідача не з’явились, хоча у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Про що, зокрема, свідчить відповідний штамп апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009р. про поновлення апеляційного провадження і призначення розгляду апеляційної скарги на 15.10.2009р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009р. про відкладення розгляду апеляційної скарги на 11.11.2009р.

Про належне повідомлення сторін свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 10107753, 10107729 від 18.09.2009р.

Таким чином, сторони були належним чином повідомлені про дату розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи зазначене вище, та оскільки явка сторін обов’язковою не визнавалася, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой - Сервіс” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 42/104 від 18.03.2009р. за відсутності представників позивача і відповідача.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановила:

11.11.2008р. між дочірнім підприємством “ТПК-Центр” (надалі –постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс” (надалі – покупець) укладено договір № 02/08/П/60 поставки товарів (надалі – Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов’язався поставити та передати у власність покупцю певний товар, а покупець – прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору сторони погодили, що предметом поставки є будівельні матеріали відповідно до рахунків-фактур або специфікацій до даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальний асортимент товару, що підлягає поставці, може зазначатися у специфікаціях чи у рахунках фактурах, які погоджуються сторонами на підставі замовлення покупця та є невід’ємними частинами Договору.

Загальна сума договору на момент укладення складає 2 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% в сумі 358 333,33 грн. Остаточна сума договору визначається, виходячи з ціни на товар, асортименту та загальної кількості товарів, поставлених у відповідності до умов договору згідно оплачених рахунків-фактур та видаткових накладних (п.п. 7.5, 7.6 Договору).

Згідно п. 8.6.1 Договору повна оплата кожної партії товару у відповідності до виставленого постачальником рахунку-фактури має бути здійснена покупцем протягом терміну дійсності рахунку-фактури, але не пізніше чотирьох банківських днів від дати прийому товару покупцем.

Пунктом 13.3 Договору сторони погодили, що підписання представником покупця видаткової накладної є підтвердженням приймання покупцем визначеної накладною партії товару за кількістю та якістю, а також погодженням покупцем асортименту та ціни переданого товару.

Графік поставок товару відповідачу визначений у додатку № 2 до даного Договору.

Строк дії договору, відповідно до п. 19.2 Договору, встановлений з дня його підписання протягом одного року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Протягом жовтня 2008р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 59 537,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №№ 02КИ100261 від 02.10.2008р., 02КИ100833 від 08.10.2008р., 02КИ100834 від 08.10.2008р., 02КИ100832 від 08.10.2008р., 02КИ101490 від 14.10.2008р., 02КИ101491 від 14.10.2008р., 02КИ101493 від 14.10.2008р., 02КИ101494 від 14.10.2008р., 02КИ102181 від 21.10.2008р., 02КИ102185 від 21.10.2008р., а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОТ № 286282 від 01.10.2008р.

Листом № 75-11/08 від 13.11.2008р. позивач звертався до відповідача з претензією, в якій вимагав від відповідача підписати і в триденний строк надіслати один примірник акту звіряння взаємних розрахунків, а також в строк до 18.11.2008р. сплатити вищезазначену заборгованість.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 10.02.2009р. вбачається, що станом на 31.01.2009р. за поставлений позивачем товар відповідач не розрахувався, однак 01.12.2008р. останній повернув позивачу частину товару на загальну суму 10 654,32 грн.

Гарантійним листом № 465/01 від 05.12.2008р. відповідач гарантував позивачу виплатити заборгованість у розмірі 48 883,29 грн., за наступним графіком: до 25.12.2008р. – 24 441,65 грн.; до 25.01.2009р. – 24 441,64 грн., або з моменту отримання коштів на розрахунковий рахунок організації.

Разом з тим, станом на день подання позовної заяви, зазначену заборгованість відповідач не погасив.

Задовольняючи частково позов ДП “ТПК - Центр” місцевий господарський суд визнав промірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48 883,29 грн. заборгованості, 4 390,60 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 637,02 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5 000,00 грн. пені.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, проте вважає, що оспорюване рішення в частині розміру індексу інфляції, річних та пені підлягає зміні, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно п. 8.6.1 Договору повна оплата кожної партії товару у відповідності до виставленого постачальником рахунку-фактури має бути здійснена покупцем протягом терміну дійсності рахунку-фактури, але не пізніше чотирьох банківських днів від дати прийому товару покупцем.

Частиною 3 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Як зазначалось вище, з наявних в матеріалах справи видаткових накладних №№ 02КИ100261 від 02.10.2008р., 02КИ100833 від 08.10.2008р., 02КИ100834 від 08.10.2008р., 02КИ100832 від 08.10.2008р., 02КИ101490 від 14.10.2008р., 02КИ101491 від 14.10.2008р., 02КИ101493 від 14.10.2008р., 02КИ101494 від 14.10.2008р., 02КИ102181 від 21.10.2008р., 02КИ102185 від 21.10.2008р., а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОТ № 286282 від 01.10.2008р. вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 59 537,62 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків від 10.02.2009р. сторони погодили, що станом на 31.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 48 883,29 грн.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що товар був поставлений у більшій кількості, ніж передбачено специфікацією до Договору.

Доводи апелянта про те, що вартість отриманого відповідачем товару не перевищувала 80 000,00 грн., а тому, у відповідності до п. 6.3 Договору були підстави для відстрочення оплати, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Пунктом п. 6.3. Договору сторони передбачили, що товар може поставлятися на умовах товарного кредиту (з відстроченням платежу) за умови, що вартість партій товару, що відвантажується постачальником без отримання попередньої оплати за неї, не може перевищувати 80 000,00 грн.

Проте, зазначений пункт Договору обов’язкового відстрочення платежу не встановлює, а лише передбачає таку можливість за погодженням сторін.

Однак, належних доказів, які б свідчили про досягнення між сторонами згоди щодо відстрочення оплати, поставленого позивачем у жовтні 2008 року, товару, а саме погодження строку його оплати, матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи доведений факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 48 883,29 грн. і станом на день розгляду справи доказів, які б свідчили про погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що ним обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 48 883,29 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 Господарського кодексу України встановлено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 14.2.2. Договору за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день протягом всього строку прострочення зобов’язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. (далі - Закон № 543), згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, враховуючи встановлення Законом № 543 граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню пеня, що обчислена у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня. Крім того, приймаючи до уваги межі позовних вимог та приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня підлягає стягненню у наступному розмірі: за видатковою накладною № 02КИ100261 від 02.10.2008р. – 118,39 грн. (у період з 09.10.2008р. по 31.12.2008р. – 77,30 грн. (2 х 12 х 83 х 1 420,20 / 366 / 100 = 77,30); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 41,09 грн. ( 2 х 12 х 44 х 1 420,20 / 365 / 100 = 41,09); за видатковими накладними №№ 02КИ100833 від 08.10.2008р., 02КИ100834 від 08.10.2008р., 02КИ100832 від 08.10.2008р. – 3 315,82 грн. (у період з 15.10.2008р. по 31.12.2008р. – 2 107,97 грн. (2 х 12 х 77 х 41 748,70 / 366 / 100 = 2107,97); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 1 207,85 грн. (2 х 12 х 44 х 41 748,70 / 365 / 100 = 1 207,85); за видатковими накладними №№ 02КИ101490 від 14.10.2008р., 02КИ101491 від 14.10.2008р., 02КИ101493 від 14.10.2008р., 02КИ101494 від 14.10.2008р. – 1 185,48 грн. (у період з 21.10.2008р. по 31.12.2008р. – 731,36 грн. (2 х 12 х 71 х 15 708,78 / 366 / 100 = 731,36); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 454,48 (2 х 12 х 15 708,78 / 365 / 100 = 454,48); за видатковими накладними №№ 02КИ102181 від 21.10.2008р., 02КИ102185 від 21.10.2008р. – 46,79 грн. (у період з 28.10.2008р. по 31.12.2008р. – 27,70 (2 х 12 х 64 / 366 / 100 = 27,70); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 19,09 (2 х 12 х 44 / 365 / 100 = 19,09).

Таким чином, згідно вищезазначених накладних, розмір пені становить 4666,48 грн. Проте, враховуючи те, що 01.12.2008р. відповідачем повернуто товар на загальну суму 10 654,32 грн., здійснивши розрахунок пені з даної суми у період з 01.12.2008р. по 13.02.2009р. (з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. – 216,58 грн. (2 х 12 х 10 654,32 / 366 / 100 = 216,58; з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. (2 х 12 х 10 654,32 / 365 / 100 = 308,25), колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 4 141,65 грн. (4 666,48 – 216,58 – 308,25 = 4 141,65).

Здійснивши перерахунок індексу інфляції, колегія суддів встановила, що розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період з 01.10.2008р. по 01.02.2009р. становить 4 106,20 грн. (101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 /100 = 1,084; 48 883,29 х 1,084 = 52 989,49; 52 989,49 – 48 883,29 = 4 106,20).

Перевіривши розрахунок 3% річних у заявлений позивачем період, колегія суддів встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: за видатковою накладною № 02КИ100261 від 02.10.2008р. – 14,80 грн. (у період з 09.10.2008р. по 31.12.2008р. – 9,66 грн. (1 420,20 / 100 х 3 / 366 х 83 = 9,66); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 5,14 грн. (1 420,20 / 100 х 3 / 365 х 44 = 5,14); за видатковими накладними №№ 02КИ100833 від 08.10.2008р., 02КИ100834 від 08.10.2008р., 02КИ100832 від 08.10.2008р. – 414,47 грн. (у період з 15.10.2008р. по 31.12.2008р. – 263,49 грн. (41 748,70 / 100 х 3 / 366 х 77 = 263,49); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 150,98 грн. (41 748,70 / 100 х 3 / 365 х 44 = 150,98); за видатковими накладними №№ 02КИ101490 від 14.10.2008р., 02КИ101491 від 14.10.2008р., 02КИ101493 від 14.10.2008р., 02КИ101494 від 14.10.2008р. – 148,23 грн. (у період з 21.10.2008р. по 31.12.2008р. – 91,42 грн. (15 708,78 / 100 х 3 / 366 х 71 = 91,42); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 56,81 (15 708,78 / 100 х 3 / 365 х 44 = 56,81); за видатковими накладними №№ 02КИ102181 від 21.10.2008р., 02КИ102185 від 21.10.2008р. – 5,85 грн. (у період з 28.10.2008р. по 31.12.2008р. – 3,46 (659,94 / 100 х 3 / 366 х 64 = 3,46); у період з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. – 2,39 (659,94 / 100 х 3 / 365 х 44 = 2,39).

Таким чином, згідно вищезазначених накладних, розмір 3% річних становить 583,35 грн. Проте, враховуючи те, що 01.12.2008р. відповідачем повернуто товар на загальну суму 10 654,32 грн., здійснивши розрахунок 3% річних з даної суми у період з 01.12.2008р. по 13.02.2009р. (з 01.12.2008р. по 31.12.2008р. – 27,07 грн. (10 654,32 / 100 х 3 / 366 х 31 = 27,07; з 01.01.2009р. по 13.02.2009р. (10 654,32 / 100 х 3 / 365 х 44 = 38,53), колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 517,75 грн. ( 583,32 – 27,07 – 38,53 = 517,75).

З огляду на зазначене вище, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48 883,29 грн. основного боргу, 4 141,65 грн. пені, 4 106,20 грн. інфляційних втрат, а також 515,75 3% річних.

          Щодо посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 64 ГПК України, прийнявши позовну заяву, суддя не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Інструкція з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. N 75 (надалі – Інструкція) встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов'язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України відповідно до особливостей структури, з врахуванням штатної чисельності та технічного забезпечення конкретного господарського суду. Розділом 3 цієї Інструкції встановлений порядок проходження судових документів та формування справ. Так, пунктом 3.5.1 Інструкції передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке також разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи. Згідно пункту 3.5.11 Інструкції на звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа (ухвали, рішення, постанови), який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, який повинен містити вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

          Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд м. Києва ухвалою від 02.03.2009р. порушив провадження у справі № 42/104, прийняв позовну заяву до розгляду та призначив розгляд справи на 18.03.2009р.

Про направлення даної ухвали сторонам свідчить відповідний штамп господарського суду з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті цієї ухвали. Вказаний штамп містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, а також підпис працівника, яким вона здійснена.

Про належне повідомлення сторін свідчать також наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.03.2009р. (а.с. 43, 44).

Отже, враховуючи те, що в матеріалах справи передбачені п.п. 3.5.1, 3.5.11 Інструкції докази направлення копії ухвали про порушення провадження у справі № 42/104 від 02.03.2009р. сторонам наявні, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом дотримані вимоги ст. 64 ГПК України.

Проте, 18.03.2008р. в судове засідання господарського суду м. Києва представник відповідача не з’явився. Клопотання про відкладення розгляду справи, а також доказів, які б свідчили про неможливість направити в судове засідання свого уповноваженого представника відповідачем не надано.

          Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія судів не вбачає порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі № 42/104 від 18.03.2009р. підлягає зміні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой - Сервіс” на рішення господарського суду м. Києва у справі № 42/104 від 18.03.2009р. задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва у справі № 42/104 від 18.03.2009р. змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс” (01133, м. Київ, б-р Лихачова, 3-А, п/р 2600703161225 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32709054), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь дочірнього підприємства “ТПК – Центр” (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, п/р 26005038651500 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 24731636) 48 883 (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 29 коп. основного боргу, 4 141 (чотири тисячі сто сорок одну) грн. 65 коп. пені, 4 106 (чотири тисячі сто шість) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 515 (п’ятсот п’ятнадцять) грн. 75 коп. 3% річних, 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 47 коп. державного мита та 101 (сто одну) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути дочірнього підприємства “ТПК – Центр” (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, п/р 26005038651500 в АКІБ “УкрСиббанк”, м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 24731636), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Градострой – Сервіс” (01133, м. Київ, б-р Лихачова, 3-А, п/р 2600703161225 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 32709054) 51 (п’ятдесят одну) грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду м. Києва.

6. Повернути до господарського суду м. Києва матеріали справи № 42/104.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

18.11.09 (відправлено)