Постанова № 6789120, 09.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2009                                                                                           № 26/237

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Вілєкс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2009

у справі № 26/237 (суддя

за позовом                               ВАТ "Укртелеком" в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії

до                                                   Приватне підприємство "Вілєкс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 5196,21 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (далі – позивач) у червні 2009 звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства „Вілєкс” (далі – відповідач) про стягнення 4608,00 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги, 61,07 грн. 3% річних, 271,47 грн. збитків від інфляції та 255,67 грн. пені. Також сторона просила покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №26/237 позов задоволено: стягнуто з Приватного підприємства „Вілєкс” на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії 4608,00 грн. основного боргу, 255,67 грн. пені, 61,07 грн. 3% річних, 271,47 грн. збитків від інфляції, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач своїх зобов’язань щодо оплати послуг, наданих позивачем з лютого 2008 по вересень 2008 за договором від 10.06.2003 №5502151358 про надання послуг електрозв’язку не виконав, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 4608,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство „Вілєкс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №26/237.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач листом від 25.12.2007 №77 звертався до позивача з проханням відключити наступні телефонні номери: 463-74-14, 463-74-15, 463-74-16, 463-74-17 за договором №5502151358 від 10.06.2003, тому нарахування оплати за надані телекомунікаційні послуги мало бути припинено, а отже і нарахування заборгованості, пені та всіх інших виплат сторона вважає юридично безпідставними та такими, що не відповідають вимогам договору та чинного законодавства.

Крім того, Приватне підприємство „Вілєкс” порушило клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2009 у справі №26/237 відновлено відповідачу строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.09.2009.

В судовому засіданні 23.09.2009 представником позивача було подано пояснення на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №26/237 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі статті 77 ГПК України розгляд апеляційної скарги у справі №26/237 неодноразово відкладався та оголошувалися перерви у розгляді справи.

В судовому засіданні 30.09.2009 представником відповідача було подано доповнення до апеляційної скарги, в якому апелянт зазначає, що позивачем в порушення п. 2.2.3 договору, у зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості понад 1 місяць, не надіслано відповідачу письмове попередження про призупинення надання послуг та не призупинено надання цих послуг, відповідно до п. 2.2.5 договору.

В судовому засіданні 30.09.2009 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що лист відповідача від 25.12.2007 №77 отримано позивачем лише 31.07.2008 факсом, після чого телефонні номери 463-74-14, 463-74-15, 463-74-16, 463-74-17 були відключені 01.08.2008 та після технічної перевірки і проведеного перерахунку 24.09.2008 скасовані.

Позивач у відзиві також зазначає, що пристрої (блоки) NTBA у кількості 6 штук передані відповідачу на відповідальне збереження для встановлення замовленої відповідачем послуги ISDN-2 (BRI).

06.10.2009 представником відповідача подано через загальний відділ – відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги, в якому він зазначає, що позивачем безпідставно нараховувалася щомісячна плата за користування відповідачем NTBA блоками, оскільки ця оплата не оформлена належним чином жодним правовим актом.

07.10.2009 в судовому засіданні представниками сторін була подана спільна заява про продовження строку розгляду апеляційної скарги у справі №26/237. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2009 продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №26/237, ухвалою від цієї ж дати розгляд апеляційної скарги відкладався до 04.11.2009 року на підставі п.3 ст.77 ГПК України.

В судове засідання 04.11.2009 з’явилися представники позивача та відповідача; позивач надав суду додаткові пояснення по справі, в яких вказав, що фактично за період часу з лютого 2008 року по вересень 2008 року у відповідача утворилася заборгованість за базовий доступ до послуги ISDN – 2 .

В судовому засіданні 04.11.2009 на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 09.11.2009, про що зазначено в протоколі судового засідання; сторони були повідомлені належним чином та вчинили відповідні підписи на розписці, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач через загальний відділ 06.11.2009 подав уточнення по сумі заборгованості, в якому вказав, що акт приймання-передачі пристроїв у кількості 6 штук передбачає відповідальне збереження вищезгаданого обладнання, а не його оплатне користування чи оренду. Крім того, по абонентській базі позивача дію номерів припинено 13 травня 2009. Відповідач фактично за актом звіряння розрахунків визнав заборгованість 647,75 грн. (зазначивши в поясненнях, що це заборгованість за лютий 2008 року).

В судове засідання 09.11.2009 року позивач не з’явився, про час і місце судового засідання був обізнаний, заяв, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подав. Тому постанову прийнято після перерви 09.11.2009 року за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.06.2003 між Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” та Приватним підприємством “Вілєкс” був укладений договір про надання послуг електрозв’язку за № 5502151358 (далі – договір).

Відповідно до п. 1 договору позивач надає послуги електрозв’язку, перераховані в додатку 1, і безкоштовні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до додатку 1 до договору відповідачем було замовлено послугу, зокрема, базового доступу ISDN-2 (BRI).

П. 438 Розділу VIII Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 №720 (далі - Правила) передбачено, що послуги з передавання даних у телекомунікаційних мережах загального користування надаються, зокрема, з комутацією цифрових каналів на базі цифрової мережі інтегрованого обслуговування (ISDN).

Відповідно до акту приймання-передачі від 26.06.2003 для надання замовленої послуги позивачем передано відповідачу на відповідальне збереження пристрої NTBA в кількості 6 шт., які були остаточно повернуті відповідачем позивачу лише 28.09.2009.

Відповідно до гарантійного листа від 01.07.2003 (а.с. 87) відповідач гарантував обслуговування 7 абонентських ліній телефонів.

Надання телекомунікаційних послуг здійснюється за умови укладення договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером і споживачем згідно з основними вимогами, установленими Національною комісією з питань регулювання зв’язку та/або оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги (п. 10 Розділу І Правил).

Телекомунікаційні послуги надаються за плату (п. 33 Розділу І Правил).

Київським апеляційним господарським судом з’ясовано, що укладений між сторонами договір є типовим та затверджений Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 13.07.1999 №10.

Додаток 2 до договору містить вичерпний перелік послуг електрозв’язку, які надаються безоплатно.

Замовлена відповідачем послуга базового доступу ISDN-2 (BRI) до безоплатних не віднесена, а узгоджена сторонами в додатку 1 до договору.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що послуга базового доступу ISDN-2 (BRI) є оплатною.

Згідно із п. 3.2.8. договору відповідач зобов’язаний своєчасно вносити плату, зокрема, за користування телефоном, та за інші надані послуги.

Пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що відповідач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою системою оплати – з поданням рахунків.

Відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв’язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями АТС (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 - го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Аналогічна норма закріплена в п. 108 Правил.

П. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

П. 7.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту оплати та підписання, та діє до повного виконання зобов’язань.

Апелянт в доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що починаючи з січня 2008 телефоні номери ним не використовувались, проте цей факт в силу умов договору та Правил не є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з роздруківок розмов абонента від 29.02.2008, 31.03.2008, 30.04.2008, 31.05.2008, 30.06.2008, 31.07.2008, 31.08.2008 та 30.09.2008 з лютого 2008 по вересень 2008 та обігових карт абонента від 30.10.2009 за період з лютого 2008 по вересень 2008 позивачем нараховувалася відповідачу абонентна плата за послугу ISDN.

Відповідно до п. 3 Правил абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем рахунків за спірні послуги, проте факт своєчасного надіслання цих рахунків не заперечується апелянтом. Натомість на аркуші 3 апеляційної скарги (аркуш справи 50) відповідач сам зазначає, що звертався до позивача з вимогою не виставляти такі рахунки за спірний період, тому як відповідач відмовився від телекомунікаційних послуг відповідною заявою.

Крім того, відповідно до абзацу 2 п. 108 Правил у разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен завернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.

Позивач в своїх поясненнях (а.с. 69) зазначає, що відповідач за отриманням рахунків до відповідної служби Укртелекому не звертався, відомостей щодо зміни місцезнаходження, в порушення п.п. 3.2.6, 3.2.7, 3.2.19 договору та п. 86 Правил від відповідача на адресу позивача не надходило. Вказані факти не спростовуються апелянтом.

Доказів сплати відповідачем позивачу заборгованості по абонплаті (або її частини) за послугу ISDN за період з лютого 2008 по вересень 2008 суду не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Натомість, матеріали справи містять акт звіряння розрахунків відповідно до якого відповідач фактично визнав заборгованість у сумі 647,75 грн. (зазначивши в уточненнях по сумі заборгованості до апеляційної скарги, що це заборгованість за лютий 2008).

Як вже зазначалося, відповідач вважає, що нарахування позивачем плати за послуги телефонного зв’язку з лютого 2008 по вересень 2008 безпідставне, з огляду на те, що листом від 25.12.2007 №77 відповідач звертався до позивача з проханням відключити телефонні номери 463-74-14, 463-74-15, 463-74-16, 463-74-17 за договором №5502151358, що автоматично унеможливлює користування наданою послугою.

Також відповідач зазначає, що він неодноразово звертався до позивача зі скаргами на якість зв’язку, проте відповідно до п. 3.1.2 договору відповідач має право у разі відсутності потреби у послугах електрозв’язку відмовитись від їх отримання та припинити дію договору. Дату відмови повідомити позивачу письмовою заявою не пізніше ніж за десять днів.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підтвердження такого звернення відповідачем надано суду копію листа від 25.12.2007 №77, однак доказів надання/направлення даного листа позивачу апелянтом суду не надано.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що відмітка з підписом про отримання 15.01.2008 копії даного листа, яка міститься на листі, не є належним доказом вручення цього листа позивачу, тому як прізвище та посадове становище особи, яка отримала лист не зазначено, а тому встановити факт вручення листа конкретній посадовій особі саме позивача не є можливим.

Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що лист від 25.12.2008 №77 ним отримано факсом лише 31.07.2008, після чого надання послуг було припинено. Копія листа з відмітками про надходження його до позивача 31.07.2007 додано до відзиву на апеляційну скаргу.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд встановив, що відповідач своїм правом на відмову від отримання послуг електрозв’язку раніше вказаної дати, у встановленому договором порядку, не скористався.

Матеріали справи, а саме копій роздруківок з картотеки абонента Приватного підприємства “Вілекс” від 29.09.2009 по телефонним номерам 463-74-14, 463-74-15, 463-74-16, 463-74-17 (а.с. 90-93) свідчать, що зазначені телефонні номери були фактично відключені 01.08.2008, тобто на наступний день після фактичного отримання такого листа.

Зазначене також вбачається з відзиву позивача на апеляційну скаргу (а.с. 84) та додаткових пояснень позивача від 04.11.2009 №32-07-484, які приймаються в цій частині судом апеляційної інстанції.

Відповідно до абзацу 7 пункту 41 Розділу І Правил правомірне припинення оператором, провайдером переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов’язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Як вбачається з п. 2.2.3 договору позивач має право надсилати відповідачу у разі несплати заборгованості понад один місяць письмове попередження про припинення надання послуг, якщо заборгованість не буде погашено протягом місяця.

Згідно із п. 2.2.5 договору якщо відповідач у місячний термін після одержання письмового попередження або тимчасового відключення телефону, через його відсутність, не погасив заборгованості, позивач має право призупинити йому надання послуг.

Пунктом 2.2.6 договору передбачено, що позивач має право призупиняти надання послуг телефонного зв’язку, проводового мовлення або припинити дію договору у разі порушення відповідачем договірних зобов’язань, передбачених п. 3.2 цього договору.

До таких порушень відноситься, зокрема, несвоєчасне внесення плати за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8 договору).

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до умов договору надсилання попередження, припинення надання послуг та припинення дії договору, у разі несплати відповідачем заборгованості, є правом позивача, а не його обов’язком.

Позивач звертався до відповідача з претензією (а.с. 7), в якій позивач заявив відповідачу вимогу про сплату суми боргу в розмірі 4608,00 грн. та пені в розмірі 85,43 грн.

Абонплата нараховувалася позивачем за послугу базового доступу до ISDN-2 (BRI) згідно діючих тарифів, крім того відповідачем до лютого 2008 оплачувалася дана послуга за цими ж тарифами Доказом чого є, зокрема довідка (а.с. 71) про сплату за січень 2008 такої послуги в розмірі 648,00 грн. (в тому числі ПДВ 108,00 грн.).

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховувалася абонентна плата за надання відповідачу послуги ISDN з лютого 2008 до 01.08.2008 в сумі 3888,00 грн.

Факт повернення відповідачем позивачу пристроїв NTBA у вересні 2009 не є підставою для оплати послуг за серпень, вересень 2008. Тому в цій частині в позові слід відмовити.

Доводи відповідача, що оплата (заборгованість) нараховувалася за оренду пристроїв NTBA, з посиланням на приймання-передачі від 26.06.2003 та гарантійний лист від 01.07.2003, не приймаються Київським апеляційним господарським судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що плата нараховувалася за базовий доступ до послуги ISDN-2 (BRI).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за телекомунікаційні послуги підлягають частковому задоволенню в сумі 3888,00 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за телекомунікаційні послуги в сумі 720,00 грн. (за серпень та вересень 2008) слід відмовити, оскільки умови договору не містять обов’язку відповідача оплачувати абонплату після відключення телефону та за період коли така послуга вже фактично не могла надаватися в результаті відмови відповідача від неї.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 255,67 грн. пені, 61,07 грн. трьох відсотків річних та 271,47 грн. інфляційних нарахувань за період з 21.03.2008 до 01.12.2008.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення в повному обсязі вимог позивача про стягнення пені та вважає, що в цій частині позов також підлягає лише частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) відповідач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 статті 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Ст. 551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви (а.с. 11), позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за період з 21.06.2008 по 20.12.2008, в той же час позивач фактично розраховує пеню з урахуванням суми заборгованості, яка виникла з 21.03.2008 та станом на 20.12.2008, що перевищує встановлений законодавством шестимісячний строк, в межах якого може нараховуватися пеня.

Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок суми пені, з урахуванням заявленого позивачем періоду та фактичного розміру заборгованості в сумі 3888,00 грн., та встановлено, що стягненню з відповідача за несплату заборгованості за період з лютого 2008 до 01.08.2008 підлягає пеня у сумі 175,28 грн., в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 80,39 грн. слід відмовити.

Як вже зазначалося позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 61,07 грн. трьох відсотків річних та 271,47 грн. інфляційних нарахувань.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київським апеляційним господарським судом здійснено перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням заявленого

позивачем періоду (з 21.03.2008 до 01.12.2008) та фактичного розміру заборгованості в сумі 3888,00 грн. (за період з лютого 2008 по 01.08.2008), та встановлено, що зазначені суми становлять: три відсотки річних – 63,26 грн.; інфляційні нарахування – 301,33 грн.

Як зазначалося вище, позивачем заявлено вимоги про стягнення 61,07 грн. трьох відсотків річних та 271,47 грн. інфляційних нарахувань.

Тобто, позивачем заявлено вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань в меншому розмірі ніж вони фактично становлять.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 61,07 грн. трьох відсотків річних та 271,47 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі, тому в цій частині рішення суду першої інстанції залишається без змін.

З огляду на викладене, рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №26/237 підлягає частковому скасуванню - в частині стягнення з Приватного підприємства „Вілєкс” на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії основної заборгованості за надані послуги та пені з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову. В зв’язку з цим підлягають перерозподілу судові витрати.

Відповідно статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита (пропорційно до суми задоволених позовних вимог) та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до господарського суду міста Києва.

Крім цього, зважаючи на те, що апелянт просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Вілєкс” задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №26/237 скасувати в частині стягнення заборгованості, пені та в частині розподілу судових витрат і прийняти нове рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Стягнути з Приватного підприємства „Вілєкс” ( 04071, м. Київ, вул. Хорива, 23, кв. 19, 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, р/р 2600118014268, Київ, регіональна філія ВАТ КБ Хрещатик в м. Києві, МФО 300830, ЗКПО 21592051), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, п/р 26000402028729 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, ЗКПО 01189910) 3888,00 грн. (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.) – основного боргу, 175,28 грн. (сто сімдесят п’ять грн. 28 коп.) – пені, 86,29 грн. (вісімдесят шість грн. 29 коп.) – державного мита та 264,36 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 36 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові в частині стягнення 720,00 грн. заборгованості та 80,39 грн. пені відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 у справі №26/237 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Інформаційно-розрахункового центру Київської міської філії (02192, м. Київ, вул. Міста Шалетт, 1, п/р 26000402028729 в КРД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, ЗКПО 01189910) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем на користь Приватного підприємства „Вілєкс” ( 04071, м. Київ, вул. Хорива, 23, кв. 19, 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, р/р 2600118014268, Київ, регіональна філія ВАТ КБ Хрещатик в м. Києві, МФО 300830, ЗКПО 21592051) 7,86 грн. (сім грн. 86 коп.) – державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 26/237 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.11.09 (відправлено)