Постанова № 6789041, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 33/292

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -від позивача: Полозюк Д.О. - юрист

від відповідача: Шкідченко Д.В. – юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009

у справі № 33/292 (суддя

за позовом                               ВАТ Комерційний банк з іноземним капіталом "Промекономбанк"

до                                                   Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості 474710,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2009р. по справі № 33/292 пзов задоволено повністю. На підставі рішення суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості по кредиту в розмірі 469700, 00 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 5010,13 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4747,10 грн. та 118 , 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати частково, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 465 088,40 грн., пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 4 960,97 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 700,49 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 118,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при визначенні суми боргу в гривневому еквіваленті, суд мав прийняти ставку офіційного курсу долара США, що існував на день розгляду справи та винесення оскаржуваного рішення, а не з розрахунку позивача станом на день подання позовної заяви. Місцевим судом зазначена обставина врахована не була, внаслідок чого прийнято рішення, яке підлягає зміні.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.          

05.01.2009 року між сторонами по справі був укладений договір про надання міжбанківського валютного кредиту № 050109/USD1.

Згідно п.п. 1.1 договору № 050109/USD1 від 05.01.2009 банк надає позичальнику міжбанківський кредит в сумі 120 000,00 доларів США з 05 січня 2009р. по 14 січня 2009р.

Відповідно до п.1.2. договору про надання міжбанківського валютного кредиту № 050109/USD1 плата за кредит встановлюється у розмірі 13 % річних, з розрахунку 360 днів у році.

Згідно п.п. 1.3 договору № 050109/USD1 від 05.01.2009 відлік строку по нарахуванню відсотків починається з дня зарахування усієї суми кредиту на кореспондентський рахунок позичальника та закінчується днем зарахування усієї суми кредиту та відсотків за кредитом на кореспондентський рахунок банку. При цьому перший та останній дні строку вважаються одним днем.

Сторонами неодноразово вносились зміни до договору про надання міжбанківського валютного кредиту № 050109/USD1 в частині розміру відсоткової ставки, суми кредиту та строку користування кредитом, шляхом укладення додаткових угод до договору № 050109/USD1 від 05.01.09, зокрема додатковим договором № 17 від 12.02.09 було внесено зміни до п.п. 1.1, 1.2, 4.1, 4.2 договору та встановлено, що сума кредиту становить 62 000 доларів США, строк користування кредитом - з 12.02.09 по 13.02.09, плата за кредит - 15 відсотків річних.

Додатковим договором № 18 від 13.02.09 встановлено, що сума кредиту становить 61 000 доларів США, строк користування кредитом -з 13.02.09 по 17.02.09.

Додатковим договором № 19 від 17.02.09 встановлено, що строк користування кредитом - з 17.02.09 по 25.02.09, плата за кредит -22 відсотки річних.

Додатковим договором № 20 від 25.02.09 встановлено, що строк користування кредитом - з 25.02.09 по 27.02.09.

Додатковим договором № 21 від 27.02.09 встановлено, що строк користування кредитом - з 27.02.09 по 02.03.09, плата за кредит -22 відсотки річних.

Позивач зобов'язання за договором № 050109/USD1 від 05.01.2009 виконав в повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером № 1417 від 05.01.09, що знаходиться в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з п. 5.2. договору № 050109/USD1 від 05.01.2009 у випадку зарахування на рахунок банку коштів для погашення кредиту пізніше строку, вказаного у п.4.2., позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом, включаючи дату повернення, вказану у п.4.2.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

12.03.2009 року позивач направив відповідачу претензію за вих. № и1203/6юи з вимогою сплатити заборгованість до 18.03.2009 року. Претензія була залишена відповідачем без відповіді, а претензійні вимоги без виконання.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов»язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов»язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідно до валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч.2 ст. 533 ЦК України).

Чинне законодавство визначає, що грошове зобов»язання має бути виконане в національній валюті України - гривні. Це правило кореспондує положення ст. 99 Конституції України, відповідно до якої грошовою одиницею України є гривня, а також ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою встановлено, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів. Платіжні документи для здійснення платежів на території України також мають бути визначені в гривнях.

В разі вираження зобов»язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважає курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій у національній валюті України –гривнях є обґрунтованими та такими, що не суперечать чинному законодавсту.

Враховуючи наведене, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 61000, 00 доларів США обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Однак, слід зазначити що місцевий суд при розрахунку суми заборгованості припустився помилки, оскільки на день розгляду справи - 14.07.2009 p., офіційний курс долара США змінився та становив 7,6244 грн. за l долар США. (згідно офіційного сайту НБУ - http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kursl.htm). Таким чином при визначенні суми боргу в гривневому еквіваленті, суд мав прийняти ставку офіційного курсу долара США, що існував на день розгляду справи та винесення оскаржуваного рішення. Відповідно до розрахунку відповідача з яким колегія погоджується повністю сума боргу 61000,00 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу 7,6244 грн. за l долар США ( станом на 14.07.09р.) складає 465 088,40 грн. заборгованості по кредиту, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Позивач також происть суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 650, 67 долрів США.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин, яким є відповідач, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.1 договору про надання міжбанківського валютного кредиту № 050109/USD1 за несвоєчасне повернення кредиту та/або сплати відсотків за його користування позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене вимоги позивача про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту в сумі 650,67 доларів США підлягає задоволенню. Однак місцевим судом при розрахунку суми пені у гривневому еквіваленті допущено помилку, оскільки на день розгляду справи - 14.07.2009 p., офіційний курс долара США змінився та становив 7,6244 грн. за l долар США. (згідно даних сторінки офіційного сайту НБУ - http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kursl .htm). Таким чином, при визначенні суми боргу в гривневому еквіваленті, суд мав прийняти ставку офіційного курсу долара США, що існував на день розгляду справи та винесення оскаржуваного рішення. Відповідно до розрахунку відповідача, з яким колегія погоджується повністю, сума пені 650, 67 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу 7,6244 грн. за l долар США ( станом на 14.07.09р.) складає 4960, 97 грн. та визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія погоджується з висновком місцевого суду, що посилання відповідача на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

Постановою Правління Національного банку України № 157 від 23.03.2009 року „Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному банку „Банк регіонального розвитку" у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 24.03.2009 до 23.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 24.03.2009 року до 23.09.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Відповідно до частин 1, 2 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно частин 3 - 5 статті 85 Закону України "Про банки та банківську діяльність" протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Законом не заборонено вкладнику під час дії мораторію звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Введення мораторію не може бути підставою для відмови судом у задоволенні позовних вимог, які правомірно заявлені у зв'язку з порушенням банком зобов'язань. Як зазначалося, протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Проте видача таких документів у разі прийняття судового рішення про стягнення не заборонена.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення кредиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до стягнення з відповідача за договором про надання міжбанківського кредиту № 050109/USD1 від 05.01.2009 та нарахованих штрафних санкцій.

Згідно п.п. 1.3 договору № 050109/USD1 від 05.01.2009 відлік строку по нарахуванню відсотків починається з дня зарахування усієї суми кредиту на кореспондентський рахунок позичальника та закінчується днем зарахування усієї суми кредиту та відсотків за кредитом на кореспондентський рахунок банку. Оскільки після 02.03.09 відповідач не виконав свого зобов'язання щодо повернення усієї суми кредиту, позивач правомірно продовжував нараховувати на суму кредиту відсотки, які відповідно до додаткового договору № 21 до договору № 050109/USD1 від 05.01.2009 становлять 22 відсотки річних, з розрахунку 360 днів у році, а відповідач продовжував їх сплачувати.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва підлягає зміні, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В зв’язку із зміною рішення господарського суду першої інстанції на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

В зв’язку із задоволенням апеляційної скарги витрати відповідача по сплаті державного мита при її поданні, слід віднести на позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009р. у справі № 33/292 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2009 р. у справі № 33/292 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРГІОУ 19338316) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» (83062 м. Донецьк, просп. Ленінський, 4, к/р 32008172501 в Управлінні НБУ в Донецькій області, МФО 394512, код ЄДРПОУ 20058668) суму заборгованості по кредиту в розмірі в сумі 465 088,40 грн., пеню за порушення строків погашення кредиту в сумі 4 960,97 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 700,49 грн. та інформаційно-технічного забезпечення в сумі 116, 82 грн.

В іншій частині позову відмовити.»

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства комерційний банк з іноземним капіталом «Промекономбанк» (83062 м. Донецьк, просп. Ленінський, 4, к/р 32008172501 в Управлінні НБУ в Донецькій області, МФО 394512, код ЄДРПОУ 20058668) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку» (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А, к/р 32000190901 в ГУ НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 300540, код ЄДРГІОУ 19338316) 51, 00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суд м.Києва.

Матеріали справи № 33/292 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді