Постанова № 6789062, 10.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2009                                                                                           № 4/752-16/73-30/84

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Євсікова О.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "ДІК плюс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009

у справі № 4/752-16/73-30/84 (суддя

за позовом                               Київський природоохоронний прокурор

до                                                   Приватне підприємство "ДІК плюс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства “ДІК плюс” про зобов’язання відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 70 кв. м., розташовану у м. Києві по вул. Бучми, 6-а, Київській міській раді, привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від капітальної споруди кафе.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 4/752 від 02.02.2006 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2006 р. у справі № 4/752 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2008 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2006 р. у справі № 4/752 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 р. у справі № 4/752-16/73 в позові Київського природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 р. у справі № 4/752-16/73 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 р. у справі № 4/752-16/73 було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 р. у справі № 4/752-16/73 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2008 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 р. у справі № 4/752-16/73 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. у справі № 4/752-16/73-30/84 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, зобов’язано Приватне підприємство “ДІК плюс” (м. Київ, вул. Березняківська, 22, код ЄДРПОУ 25587489) повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 70 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. А.Бучми, 6-а Київській міській раді (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883143), привівши її у придатний для використання стан, звільнивши від капітальної споруди кафе; стягнуто з Приватного підприємства “ДІК плюс” в доход Державного бюджету України 85 грн. 00 коп. витрат по сплаті держмита, стягнуто з Приватного підприємства “ДІК плюс” 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 “Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах”.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Приватного підприємства „ДІК плюс” і порушено апеляційне провадження у справі № 4/752-16/73-30/84.

Представник скаржника у судовому засіданні 10.11.2009 р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив Рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Представники позивача та прокуратури своїми процесуальними правами не скористалися, у судові засідання не з’явилися, будь-яких заяв або клопотань від них до суду не надходило.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2003 році відповідач звернувся з листами на ім'я Київського голови про надання земельної ділянки за адресою: м. Київ, вулиця Бучми, будинок 6а для експлуатації і обслуговування кафе - бару.

Зазначене клопотання було розглянуте та надано згоду на складання проекту відведення земельної ділянки.

Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація 16.07.2003 р. розпорядженням № 765 надала ПП „ДІК плюс" дозвіл провести оздоблення фасаду та ремонт покрівлі павільйону по вул. Бучми,6-А в м. Києві.

У 2003 році з метою закріплення вказаної земельної ділянки на праві користування ПП „ДІК плюс" подало відповідні документи до Київського міського управління земельних ресурсів.

Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації листом № 03-85/12039 від 20.06.2003 р. повідомило ПП „ДІК плюс" про те, що надання земельної ділянки буде здійснюватись в порядку, визначеному ст. 123 Земельного кодексу України та рішенням Київської міської ради № 313/1747 від 14.03.2002 р. „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" в разі представлення до ГУ земельних ресурсів вказаних в листі документів.

Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація листом №1-14-2464/4 від 20.05.2004 р. повідомила ПП „ДІК плюс", що не заперечує щодо надання висновку на право користування земельною ділянкою для експлуатації кафе-бару по вул. Бучми, 6-А в м. Києві при умові вирішення питання у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.5 рішення Київської міської ради від 14.03.2002 р. №313/1747 „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" Головне управління земельних ресурсів підготувало відповідні запити до Головкиївархітектури, відповідного органу охорони культурної спадщини, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції.

На запити ГУ земельних ресурсів в м. Києві № 03-85/12290 від 21.06.2003 р. були надані наступні висновки:

- висновок ГУ містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 11.11.2004 р. №19-10794 в якому зазначено, що заперечень щодо надання ПП „ДІК плюс" в оренду земельної ділянки, немає;

- висновок Головного державного санітарного лікаря м. Києва № 5538 від 18.07.2003 р. про погодження надання ПП „ДІК плюс" земельної ділянки для розміщення закладу громадського харчування;

- висновок Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві № 08-8-20/8149 від 17.12.2004 р. в якому зазначено, що заперечень щодо відведення земельної ділянки для розташування закладу громадського харчування, немає;

- позитивний висновок щодо відведення земельної ділянки Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використання пам'яток історії, культури і заповідних територій.

З матеріалів справи вбачається, що вказані висновки були надані з порушенням місячного строку (з дня одержання запитів управління земельних ресурсів) передбачених п.2.6 рішення Київської міської ради від 14.03.2002 р. № 313/1747 „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві".

Порушення строків для надання висновків призвело до затягування оформлення за ПП „ДІК плюс" права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.7 рішення Київської міської ради від 14.04.2002 р. № 313/1747 „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві" розробку проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх між у натуру (на місцевість) здійснюють землевпорядні організації, які мають відповідні ліцензії. З метою виконання вимог, викладених в листі ГУ земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації №03-85/12039 від 20.06.2000 р. щодо надання плану земельної ділянки, ПП „Смерічка" був укладений договір №11 на виконання проектних геодезично-вишукувальних та інших робіт згідно з яким ПП „Смерічка" повинно виготовити план відведення земельної ділянки.

Протягом 2003 - 2005 рр. відповідачем зібрано необхідні погодження та на його замовлення виготовлений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який переданий до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) для подальшого розгляду на сесії Київради. Головним управлінням земельних ресурсів заведено кадастрова справи № А-8670.

З огляду на викладене, відповідач, використав надане йому право ініціювати одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний державний орган, в даному випадку - Київська міська рада, яка є у даній справі позивачем і в особі якої в інтересах держави подав позов прокурор.

Крім того, 03.08.2005 р. Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація надала приватному підприємству „ДІК плюс" дозвіл № 386 на розміщення об'єкта торгівлі (ресторанне господарство, кафе-бар „Смак" за адресою розміщення об'єкта торгівлі: м. Київ, вул. Бучми, 6-А строком з 03.08.2005 р. по 03.08.2006 р.

Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація 23.08.2007 р. надала Приватному підприємству „ДІК плюс" дозвіл № 753 на розміщення об'єкта сфери торгівлі по вул. Бучми, 6-А (ресторанне господарство, кафе (торг. площа 47,3 м2), який дійсний з 29 червня 2007 року до 29 серпня 2010 року.

Відповідач зайняв спірну земельну ділянку на підставі зазначених дозволів та дозволу Харківської РДА від 25.03.1999 р., який неодноразово продовжувався, та які на даний час не скасовані. За замовлення відповідача в складено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування, в 2005 році виготовлений проект відведення земельної ділянки.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до п. 1.1. Положення Про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 182/342 від 19.12.2002 р., Головне управління земельних ресурсів (Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові. Управління у межах своєї компетенції здійснює управління земельними ресурсами міста, забезпечує проведення в місті земельної реформи, раціональне використання та охорону земель на території міста.

Відповідно до п. 4.3 Положення управління має право складати акти перевірок у сфері використання і охорони земель та подавати в установленому порядку матеріали перевірок до відповідних органів для притягнення винних осіб до відповідальності, а також подавати зібрані документи до Київської міської ради.

До повноважень державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Закон України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” (ст. 10) відносить, зокрема, можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок.

Порядок проведення перевірок з питань використання земель та складання відповідних актів перевірок встановлюється Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312.

Відповідно до п. 4.2 цього Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

Відповідно до п. 4.3. цього Порядку при виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з’ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Позивач посилається на те, що 30.05.2005 р. Головним управлінням земельних ресурсів КМДА проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що складений акт № 679/04, яким встановлено, що земельна ділянка площею близько 70 кв. м. на вул. А. Бучми, 6-а в м. Києві використовується ПП “ДІК плюс” для розміщення капітальної споруди-кафе. ПП “ДІК плюс” розроблено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки та містобудівне обґрунтування об’єкту капітальної споруди – кафе. Але документи на право користування земельної ділянки згідно вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України відсутні.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку або право оренди земельної ділянки виникає: після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Використання землі без отримання документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України кваліфікуються як самовільно зайняті.

Самовільним зайняттям земельної ділянки – є (стаття 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”) будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об’єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайнята земельна ділянка підлягає поверненню власнику землі або землекористувачу без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно зі ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 70 кв. м. на вул. А. Бучми, 6-а в м. Києві, що є підставою для її повернення Київській міській раді.

Однак колегія суддів вважає такий висновок помилковим з наступних підстав.

Суд першої інстанції помилково визначив дії відповідача самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Колегія суддів враховує, що відповідач не звертався до адміністративного суду з позовом про спонукання відповідних державних органів чи органів місцевого самоврядування здійснити дії, передбачені чинним законодавствам, щодо своєчасного і належного розгляду питання про надання відповідачеві земельної ділянки в користування.

Разом з тим колегія суддів бере до уваги таке.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі розпорядження Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 765 від 16.07.2003 р. відповідач здійснив реконструкцію існуючого павільйону під капітальну будівлю кафе „Смак” по вул. А. Бучми, 6 А. Зазначений об’єкт введено в експлуатацію у визначному чинним законодавством порядку (Акт-210 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від травня 2009 року наявний в матеріалах справи).

Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації № 210 від 05.05.2009 р. закінченому будівництвом об’єкту – кафе „Смак”, що знаходиться на вул. А. Бучми, присвоєно поштову адресу – м. Київ, вул. А. Бучми, 6-А (копія – в матеріалах справи).

На будівлю кафе „Смак” відповідачеві Київським МБТІ виданий технічний паспорт від 22.05.2009 р. (копія – в матеріалах справи).

Таким чином, відповідач згідно з чинним законодавством України набув права на капітальну будівлю площею 67,4 м2 по вул. А. Бучми, 6-а в м. Києві.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-ІУ самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При цьому колегія суддів відзначає, що дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за умови набуття у відповідності з чинним законодавством України права на земельну ділянку, житловий будинок, будівлю або споруду, які на ній розміщені, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена.

Наведена позиція також міститься і у листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 11.11.2008 р. N 14-17-4/12991 „Щодо застосування терміна "самовільне зайняття земельної ділянки".

Враховуючи викладене вище, наданий позивачем в якості доказу самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за адресою: м. Київ, вулиця Бучми, 6А від 27.07.2007 р. № А 1181/А не приймається судом в якості належного доказу самовільного зайняття відповідачем спірної ділянки.

Таким чином право користування земельною ділянкою площею 70 кв. м. на вул. А. Бучми, 6-а в м. Києві виникло у відповідача в силу закону (в зв’язку із набуттям права власності на будівлю площею 67,4 м2 по вул. А. Бучми, 6-а в м. Києві).

Позивачем не надано належних доказів, які підтверджують наявність вини та протиправності поведінки відповідача саме у самовільному зайнятті спірної земельної ділянки.

Окремо колегія суддів відзначає, що пунктом 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України зі змінами, внесеними Законом України від 06.10.2004 р., було передбачено термін переоформлення права власності або права оренди на земельні ділянки до 01.01.2008 р.

Рішенням Конституційного суду України від 25 вересня 2005 р. по справі № 1-17/2005 визнано такими , що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України “Про земельну реформу” від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 70 кв. м. на вул. А. Бучми, 6-а в м. Києві, що є підставою для її повернення Київській міській раді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. у справі № 4/752-16/73-30/84 – скасуванню.

Доводи позивача та прокуратури спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 42,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „ДІК плюс” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 р. у справі № 4/752-16/73-30/84 скасувати.

3.          Постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з Київської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідент. код 22883143) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на користь Приватного підприємства “ДІК плюс”(м. Київ, вул. Березняківська, 22, код ЄДРПОУ 25587489) 42,50 грн. судових витрат.

5.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 4/752-16/73-30/84 повернути до Господарського суду міста Києва.

7.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді