Постанова № 67889715, 20.07.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 924/183/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від позивача - Мамчур Р.В. - за довіреністю від 06.06.2017р.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх.№2032 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2017р.

у справі №924/183/17,

за позовом Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Хмельницький,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Комсомольське, Харківська обл.,

про стягнення 78899,00 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач подав позовну заяву до господарського суду Хмельницької області, в якій просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 78899,00грн.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.03.2017р. матеріали справи були передані за підсудністю до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2017р. (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю.

Обґрунтовуючи прийняте у справі рішення, місцевий господарський суд з посиланням на положення п. 5.1 договору № 92-16 від 29.07.2016р., відповідно до якого відповідач повинен здійснити поставку кожної партії товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки позивача у разі відсутності у нього заперечень щодо отриманої заявки, зазначає, що позивач не надав доказів відправки або вручення відповідачу заявки № 1122 від 07.09.2016р. та отримання її відповідачем, у зв'язку з чим станом на день подання до господарського суду Харківської області позовної заяви № 259 від 22.02.2017р. права та інтереси позивача не були порушені відповідачем. На думку суду, посилання позивача на вимоги № 1589 від 14.12.2016р. та № 222/1 від 16.02.2017р. про стягнення з відповідача заборгованості є безпідставним, оскільки у відповідача відсутнє грошове зобов'язання, а існує лише зобов'язання по поставці товару, строк виконання якого не визначений сторонами.

Не погодившись з рішенням господарського суду Харківської області, Дочірнє підприємство "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2017р. у справі №924/183/17 та прийняти нове, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 78899,00 грн. грошових коштів та сплачений судовий збір; всі витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог позивач з посиланням на положення ст. ст. 525,526,629 ЦК України вказує, що позовні вимоги підтверджується укладеним між сторонами договором, вимогами про стягнення боргу № 1589 від 14.12.2016р. та № 222/1 від 16.02.2017р., рахунком фактурою № СПД-00009 від 07.09.2016р., копією картки рахунку: 631 контрагенти ФОП ОСОБА_2 та копією журналу - ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 01.09.2016-07.12.2016р., копіями платіжних доручень, банківськими виписками.

Крім того, позивач зазначає, що господарським судом необґрунтовано не взято до уваги положення розділу VII договору купівлі-продажу № 92-16 від 29.07.2016р., а саме п. 7.3.12, відповідно до якого всі сплачені покупцем кошти за не отриманий товар підлягають терміновому поверненню в повному обсязі покупцеві протягом семи днів від дня пред'явлення відповідної вимоги. Разом з тим, вимоги щодо добровільного виконання взятих на себе зобов'язань за вих.№ 1589 від 14.12.2016р. та повторно за вих.№ 222/1 від 16.02.2017р. направлялись відповідачу, але залишені без належного реагування.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.07.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Камишевої Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2017р. у справі №924/183/17 та прийняти нове, яким стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 78899,00 грн. грошових коштів.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Підпунктом 3.9.1 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено: якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідач у справі належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної справи за його юридичною адресою, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, проте не скористався правом бути присутніми у судовому засіданні, представників для участі в даному засіданні не направив, не повідомив про причини їх неявки суд.

Відповідно до пункту 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

29.07.2016р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №92-16 (надалі - договір), за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник (відповідач) зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар: щебеневу продукцію (надалі іменується - товар).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору орієнтовно становить 2000000,00 грн., в тому числі ПДВ. Загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору.

Згідно з п. 4.1 вказаного договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару, видаткові накладні виписуються по факту поставки товару.

В п. 4.2 договору сторони визначили документи, які додаються до рахунку.

Відповідно до п. 5.1 договору на поставку кожної партії товару покупець надає постачальнику заявку.

Постачальник розглядає заявку покупця в 3 денний строк та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі.

У разі відсутності в постачальника заперечень щодо отриманої заявки, постачальник здійснює поставку кожної партії товару на умовах, що передбачені цим договором, протягом 3-х календарних днів з моменту отримання заявки покупця.

Згідно з п. 5.3 договору після передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.1, п. 4.2 договору між сторонами оформлюється відповідний акт приймання-передачі товару, або видаткова накладна, яка підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару (або видаткової накладної).

Позивач надав лист №1122 від 07.09.2016 р., в якому просив відповідача поставити йому товар (відсів гранітний фракції 0-5 мм).

На підставі рахунку-фактури №СПД-00009 від 07.09.2016 р. на суму 150000,00 грн. позивач здійснив оплату за поставку товару згідно вказаного рахунку в загальній сумі 51575,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №190 від 08.09.2016р. на суму 25875,00 грн. та №278 від 16.09.2016р. на суму 25700,00 грн.

Також, позивач зазначає, що він сплатив відповідачу 08.09.2016р. згідно рахунку-фактури №СПД-00009 від 07.09.2016р. 27324,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №1422 від 08.09.2016 р. на суму 27324,00 грн.

15.12.2016 р. позивач надіслав відповідачу вимогу, в якій просив перерахувати грошові кошти в сумі 51575,00 грн. на його розрахунковий рахунок, що підтверджується копією фіскального чеку від 15.12.2016 р.

Крім того, 21.02.2017 р. позивач надіслав відповідачу вимогу №222/1 від 16.02.2017 р., в якій просив перерахувати грошові кошти в сумі 78899,00 грн. на його розрахунковий рахунок, що підтверджується копією фіскального чеку від 21.02.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді не надав, грошові кошти позивачу не повернув і товар не поставив, що стало підставою для звернення Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" до господарського суду зданим позовом.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли правовідносини поставки, урегульовані параграфами 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У свою чергу, згідно ст.663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З аналізу вищевикладених викладених норм вбачається, що у продавця на підставі договору поставки виникає негрошове зобов'язання перед покупцем поставити товар, проте на умовах договору.

Як вбачається з умов договору, ним не визначено строку, чи терміну виконання зобов'язання з поставки. Однак, визначено такі умови виконання зобов'язання за договором як поставку партіями на підставі заявок.

Статтею 267 ГК України передбачено, що у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Партія товару це визначена кількість товарів одного або кількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом (ДСТУ 3993-2000).

Як встановлено судом, позивачем до матеріалів справи надано копію заявки від 07.09.2016р. № 1122 на поставку товару (відсіву гранітного фракції 0-5 мм) згідно договору купівлі-продажу № 92-16 від 29.07.2016р. адресовану ДП "Хмельницький облавтодор" (а.с. 94).

Статтею 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаної заявки на адресу відповідача. Разом з тим, згідно з доповідної начальника відділу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Білик О.О. від 30.05.2017р. 07.09.2016р. в приміщенні підприємства позивача письмову заявку на відвантаження щебеневої продукції згідно договору купівлі-продажу від 29.07.2016р. № 92-16 було особисто передано в руки ФОП ОСОБА_2 (а.с. 163). Вказана обставина не спростована з боку відповідача у справі.

У відповідності до п. 3.1 договору загальна вартість товару за цим договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього договору. Покупець не зобов'язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами, як ціна договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару, та відповідно загальну кількість товару, що підлягає поставці відповідно до умов договору (п. 3.2 договору).

Матеріали справи містять рахунки фактури № СПД-00009 від 07.09.2016р. на суму 150000,00грн. та № СПД-000010 від 08.09.2016р. на суму 27324,00 грн. на відсів фракції 0-5 (а.с. 23, 161), підписаних з боку відповідача та скріплених його печаткою, якими постачальник узгоджує з покупцем найменування товару, який підлягає поставці, його кількість та ціну.

Судова колегія зазначає, що зі змісту підписаних з боку відповідача рахунків-фактур вбачається готовність відповідача здійснити поставку продукції на адресу позивача за узгодженою ціною за умови проведення попередньої оплати вартості зазначеного в них обсягу товару у визначені відповідачем строки.

Відповідно до наданих до матеріалів справи платіжних доручень від 08.09.2016р. № 190 на суму 25875,00 грн. та від 16.09.2016р. № 278 на суму 25700,00 грн. позивачем на виконання рахунку-фактури від 07.09.2016р. № 00009 було проведено попередню оплату на загальну суму 51575,00 грн., відповідно до платіжного доручення від 08.09.201.6р. № 1422 на виконання рахунку-фактури від 08.09.2016р. № 10 - в розмірі 27324,00 грн. (а.с. 22, 24).

Обставина перерахування грошових коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору також підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунками ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК автомобільні дороги України" від 08.09.2016р. та від 16.09.2016р. (а.с. 87-91), а також випискою про особовому рахунку філії "Кам'янець-Подільська ДЕД" ДП "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яка у відповідності до її Положення (а.с. 102-124) є відособленим структурним підрозділом позивача.

Таким чином, з наданих до матеріалів справи документів вбачається домовленість сторін щодо здійснення поставки окремої партії товару згідно умов договору купівлі-продажу від 29.07.2016р., а також обізнаність відповідача з вересня 2016 року про волевиявлення позивача на його отримання, яке реалізовано у формі проведення попередньої оплати ціни товару, визначеного в рахунках-фактурах, як визначеної відповідачем умови проведення поставки.

Додатково позивачем до матеріалів справи надано опис вкладення та квитанцію про направлення 28.04.2017р. на адресу відповідача ФОП ОСОБА_2 заявки на отримання щебеневої продукції (а.с. 118,119).

Як встановлено судом, на даний час ФОП ОСОБА_2 не вчинено жодних дій, направлених на поставку продукції за рахунок переказаних позивачем коштів, сума зобов'язання відповідача залишилась невиконаною в розмірі 78899,00 грн.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Так, у відповідності до п. 7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару товарів, постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойку, штраф. пеня) у розмірі. Передбаченому даним розділом договору для постачальника, а у разі здійснення попередньої оплати, постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, провертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції.

Крім того, в пункті 7.3.12 договору сторони визначили, що всі сплачені покупцем кошти за неотриманий товар підлягають терміновому поверненню в повному обсязі покупцеві протягом семи днів від дня пред'явлення відповідної вимоги.

Відповідно до ст. ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, укладаючи договір купівлі-продажу, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й щодо порядку поставки товару, а також наслідки не поставки товару за наслідками перерахування коштів в рахунок його вартості.

Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо повернення платежів за непоставлений товар випливає безпосередньо зі змісту умов укладеного між сторонами договору та ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем на адресу відповідача вимоги від 14.12.2016р. № 1589 та повторної вимоги від 16.02.2017р. за вих.№ 222/1 про повернення суми заборгованості в розмірі 78899,00 грн., яка складається з проведеної попередньої оплати за товар, який підлягав поставці з боку відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, відповідачем не виконано своїх зобов'язань за укладеними між сторонами у справі договорами на суму здійсненої передоплати і не повернено на вимогу позивача перераховані в якості попередньої оплати вартості підлягаючого до поставки товару грошові кошти в сумі 78899,00 грн. господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновків щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у зв'язку з чим, рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2017р. у справі №924/183/17 підлягає скасуванню з підстав, викладених вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 91, 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.05.2017р. у справі №924/183/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (63460, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Свободи, будинок 77, код ЄДРПОУ 31100492) заборгованість в розмірі 78899,00 грн., 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (63460, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства "Хмельницький облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Свободи, будинок 77, код ЄДРПОУ 31100492) 1760,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складений 24.07.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко