Рішення № 67888110, 19.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017Справа №910/9251/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» стягнення заборгованості у розмірі 19 668 грн. 32 коп. Представники:

від Позивача: Родіонова О.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 19 668 грн. 32 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 29.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, розташованих в Київській області в будинках: №20 по вул. Гагаріна м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; №86а по вул. Київський шлях м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; всього 4 к.в.м. технологічних приміщень для розміщення обладнання. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору Орендодавець передав Відповідачу приміщення, проте Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період травень 2016 року - грудень 2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 15 200 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» 3% річних у розмірі 297 грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 1 387 грн. 20 коп. та пеню у розмірі 2 783 грн. 63 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/9251/17, судове засідання призначено на 27.06.2017 року.

22.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2017 року.

27.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

27.06.2017 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 08.06.2017 року не виконав.

Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Відповідача:

- надати докази на підтвердження оплати заборгованості за Договором №84-26 від 29.02.2016 року у розмірі 15 200,00 грн;

- надати відзив на позовну заяву та, у строк до 07.07.2017 року направити копію відзиву на адресу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", докази чого надати до Суду;

2) Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року відкладено розгляд справи на 19.07.2017 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

12.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

19.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати заборгованості.

В судовому засіданні 19 липня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 05.07.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача ухвали суду від 27.06.2017 року.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19 липня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

29.02.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (Орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26, відповідно до умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, розташованих в Київській області в будинках: №20 по вул. Гагаріна м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; №86а по вул. Київський шлях м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; всього 4 к.в.м. технологічних приміщень для розміщення обладнання.

Передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками Сторін Акту приймання - передачі майна, форма якого затверджена у додатку №1 до цього Договору. (п.2.1 Договору)

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата встановлюється Орендодавцем за домовленістю Сторін за договірною ціною та становить 395 грн. 83 коп. без ПДВ за 1 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за 4 кв.м всієї орендованої площі становить 1583 грн. 33 коп. без ПДВ та підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії Договору.

Відповідно до п.3.5 Договору орендна плата (з урахуванням вартості відшкодування витрат електроенергії) перераховується Орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати та вартості відшкодування витрат електроенергії за звітний місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця. (п.3.6 Договору)

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар, на вимогу Орендодавця, сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Цей Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 р. включно, а у частині невиконаних на дату закінчення строку дії Договору зобов'язань - до закінчення їх виконання. Сторони домовилися, що згідно зі ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин, що виникли з 01.01.2016 року. (п.12.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, розташованих в Київській області в будинках: №20 по вул. Гагаріна м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; №86а по вул. Київський шлях м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; всього 4 к.в.м. технологічних приміщень для розміщення обладнання, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 01.01.2016 року.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року Орендодавець за період травень 2016 року - грудень 2016 року виставив Відповідачу рахунки на оплату, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період травень 2016 року - грудень 2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 15 200 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» 3% річних у розмірі 297 грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 1387 грн. 20 коп. та пеню у розмірі 2 783 грн. 63 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 15 200 гривень 00 копійок, інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування частину нежитлових приміщень, розташованих в Київській області в будинках: №20 по вул. Гагаріна м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; №86а по вул. Київський шлях м. Бровари, загальною площею 2 кв.м.; всього 4 к.в.м. технологічних приміщень для розміщення обладнання, що підтверджується Актом приймання - передачі майна від 01.01.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Крім того, на виконання умов Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року Орендодавець за період травень 2016 року - грудень 2016 року виставив Відповідачу рахунки на оплату, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення уповноваженій особі підприємства Відповідача.

Судом встановлено, що за Договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року у Відповідача утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» по орендній платі за травень 2016 року - грудень 2016 року у розмірі 15 200 грн. 00 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем.

Судом встановлено, що після порушення провадження у справі №910/9251/17 Відповідачем була здійснена плата за Договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року в розмірі 15 200 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №№498-505 від 26.06.2017 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за оренду технологічних приміщень по Дог.№84-26 від 29.02.2016р.»

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» заборгованості в розмірі 15 200 грн. 00 коп. на виконання умов Договору оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №84-26 від 29.02.2016 року після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/9251/17 в частині стягнення 15 200 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 21.06.2016 року по 01.06.2017 року у розмірі 297 грн. 49 коп. та інфляційні у розмірі 1 387 грн. 20 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за загальний період прострочки з 21.06.2016 р. по 01.06.2017 р. у розмірі 297 грн. 49 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. Крім того, при здійсненні розрахунку Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України) за зобов'язаннями серпня 2016 року, жовтня 2016 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 21.06.2016 року по 01.06.2017 року у розмірі 1 387 грн. 20 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 21.06.2016 р. по 01.06.2017 р. у розмірі 2 783 грн. 63 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 8.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар, на вимогу Орендодавця, сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів за загальний період прострочки з 21.06.2016 р. по 01.06.2017 р. у розмірі 2 783 грн. 63 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні розрахунку пені Позивач не врахував, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, Позивач не врахував, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня лише в розмірі 1 878 грн. 21 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 21.06.2016 року по 01.06.2017 року.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 297 грн. 49 коп., інфляційні у розмірі 1387 грн. 20 коп., пеня у розмірі 1 878 грн. 21 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Припинити провадження у справі № 910/9251/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 15 200 грн. 00 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами

2. Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (02094, м.Київ, ВУЛ. ЧЕРВОНОГВАРДІЙСЬКА, будинок 27А, Ідентифікаційний код юридичної особи 34726705) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18, Ідентифікаційний код юридичної особи 21560766) в особі Київської міської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, Ідентифікаційний код юридичної особи 01189910) 3% річних у розмірі 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 49 (сорок дев'ять)коп., інфляційні у розмірі 1387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп., пеню у розмірі 1 878 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 21 (двадцять одна) коп. та судовий збір у розмірі 1 526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин