Рішення № 67888113, 19.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017Справа №910/8225/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» до про Комунального підприємства «Київпастранс» стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 265 923 грн. 84 коп. Представники:

від Позивача: Окончик Д.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Тараско Т.Є. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 3% річних та інфляційних у розмірі 265 923 грн. 84 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 273108 грн. 13коп. основного боргу, 30839 грн. 62 коп. збитків від інфляції, 7212 грн. 04 коп. 3 % річних, 3100 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката, 3111 грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита, 201 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 53779 грн. 00 коп. пені та 13500 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката в позові відмовлено. Як зазначає Позивач, вказаним рішенням встановлено факт порушення Відповідачем умов Договору поставки продуктів нафтопереробки рідких №17/03-13/7 від 17.03.2008 року в частині оплати за отриманий товар. 03.08.2016 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Києві відновлено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, проте до теперішнього часу вказане рішення Відповідачем не виконано. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» 3% річних у розмірі 24 590 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 241 333 грн. 25 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/8225/17, судове засідання призначено на 14.06.2017 року.

14.06.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог та заяву про застосування строків позовної давності. Представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.05.2017 року не виконав.

Суд прийняв до розгляду заяву Відповідача застосування строків позовної давності.

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Комунального підприємства "Київпастранс" та заяви про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 року відкладено розгляд справи на 27.06.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

23.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.05.2017 року та ухвали суду від 14.06.2017 року.

27.06.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви, а представник відповідача подав додаткові письмові пояснення по справі.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати сторін надати належним чином завірену копію позовної заяви та доданих до неї розрахунків позовних вимог у справі №30/18.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.06.2017 року відкладено на 19.07.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

19.07.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи позовної заяви.

В судовому засіданні 19 липня 2017 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 19 липня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 273108 грн. 13коп. основного боргу, 30839 грн. 62 коп. збитків від інфляції, 7212 грн. 04 коп. 3 % річних, 3100 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката, 3111 грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита, 201 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 53779 грн. 00 коп. пені та 13500 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката в позові відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, 15 березня 2010 року видано Наказ.

31.03.2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №30/18 виданого 15.03.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп.

26.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

08.06.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47751318 з примусового виконання наказу №30/18 виданого 15.03.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року по справі №30/18 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" на дії відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі № 30/18 задоволено. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі № 30/18 незаконними. Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26.12.2014 р. ВП № 183452091 про повернення виконавчого документа стягувану скасовано. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва по справі № 30/18 від 04.03.2010 р. Визнано неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Подолянко І.А. у залишенні без розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" вих. № 80/3 від 30.04.2015 р. листом вих.. № 1378/02.1-28 від 18.03.2016 р.

08.07.2016 року між Комунальним підприємством "Київпастранс" (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (Стягувач) укладено Договір про розстрочення боргу №45.16-15, зокрема, за виконавчим провадженням №47751318 зі стягнення боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп. з примусового виконання наказу виданого Господарським судом м. Києва від 15.03.2010 року на виконання рішення у справі №30/18.

Постановою державного виконавця від 03.08.2016 року відновлено виконавче провадження ВП №18345209 з примусового виконання наказу №30/18 виданого 15.03.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп.

Листом №053/01/369 від 08.02.2017 року Комунальне підприємство «Київпастранс» повідомило Позивача про належне виконання умов Договору про розстрочення боргу №45.16-15 від 08.07.2016 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що рішенням встановлено факт порушення Відповідачем умов Договору поставки продуктів нафтопереробки рідких №17/03-13/7 від 17.03.2008 року в частині оплати за отриманий товар. 03.08.2016 року відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у м. Києві відновлено виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, проте до теперішнього часу вказане рішення Відповідачем не виконано. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору та рішення суду, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» 3% річних у розмірі 24 590 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 241 333 грн. 25 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки продуктів нафтопереробки рідких № 17/03-13/7 від 17.03.2008 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" 273108 грн. 13коп. основного боргу, 30839 грн. 62 коп. збитків від інфляції, 7212 грн. 04 коп. 3 % річних, 3100 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката, 3111 грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита, 201 грн. 22 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 53779 грн. 00 коп. пені та 13500 грн. 00 коп. витрат за послуги адвоката в позові відмовлено.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, 15 березня 2010 року видано Наказ.

Відповідно до норм статей 598 - 609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. В той же час, приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми інфляційних та процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, яке набрало законної сили, було встановлено факт прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором продуктів нафтопереробки рідких № 17/03-13/7 від 17.03.2008 року у розмірі 273 108 грн. 13 коп. та факт наявності заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість зі сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором продуктів нафтопереробки рідких № 17/03-13/7 від 17.03.2008 року становила 273 108 грн. 13 коп., що є підставою для нарахування Відповідачу 3% річних та інфляційних за період прострочки виконання ним грошового зобов'язання, а тому вимоги Позивача є обґрунтованими.

При цьому Суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі №3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за непогашення основного боргу за загальний період прострочки з 08.07.2013 року по 07.07.2016 року у розмірі 24 590 грн. 59 коп. та інфляційні у розмірі 241 333 грн. 25 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

14.06.2017 року Відповідачем надано до суду заяву про застосування загального строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних у розмірі 24 590 грн. 59 коп. та інфляційних у розмірі 241 333 грн. 25 коп.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року)

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 19.05.2017 року (згідно з відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті), в той же час Рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18 набрало законної сили 15.03.2010 року.

На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18, 15 березня 2010 року видано Наказ.

31.03.2010 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №30/18 виданого 15.03.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп.

26.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

08.06.2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №47751318 з примусового виконання наказу №30/18 виданого 15.03.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року по справі №30/18 скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" на дії відділу примусового виконання рішень Управляння державної виконавчої служби Головного управління юстиції в місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. у справі № 30/18 задоволено. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо повернення стягувачу виконавчого документа - наказу господарського суду міста Києва від 15.03.2010 р. у справі № 30/18 незаконними. Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26.12.2014 р. ВП № 183452091 про повернення виконавчого документа стягувану скасовано. Зобов'язано відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві вчинити дії з примусового виконання рішення господарського суду міста Києва по справі № 30/18 від 04.03.2010 р. Визнано неправомірними дії начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Подолянко І.А. у залишенні без розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" вих. № 80/3 від 30.04.2015 р. листом вих.. № 1378/02.1-28 від 18.03.2016 р.

08.07.2016 року між Комунальним підприємством "Київпастранс" (Боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" (Стягувач) укладено Договір про розстрочення боргу №45.16-15, зокрема, за виконавчим провадженням №47751318 зі стягнення боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп. з примусового виконання наказу виданого Господарським судом м. Києва від 15.03.2010 року на виконання рішення у справі №30/18.

Постановою державного виконавця від 03.08.2016 року відновлено виконавче провадження ВП №18345209 з примусового виконання наказу №30/18 виданого 15.03.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Октан" боргу у розмірі 317572 грн. 60 коп.

Листом №053/01/369 від 08.02.2017 року Комунальне підприємство «Київпастранс» повідомило Позивача про належне виконання умов Договору про розстрочення боргу №45.16-15 від 08.07.2016 року.

Згідно з ч.1 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 року у справі №3-269гс16 викладений висновок, що дії, які свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Таким чином, факт укладення між Сторонами Договору про розстрочення боргу №45.16-15 від 08.07.2016 року свідчить про визнання Комунальним підприємством «Київпастранс» суми основного боргу, який було стягнуто за рішенням Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 року по справі №910/15476/16.

Як встановлено Судом, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 19.05.2017 року (згідно з відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті), а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» має право на нарахування 3% річних та інфляційних у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду м. Києва від 04.03.2010 року у справі №30/18 в межах загального строку позовної давності саме з 19.05.2014 року по 19.05.2017 року.

В той же час, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки з 08.07.2013 року по 07.07.2016 року у розмірі 24 590 грн. 59 коп. та інфляційні з 08.07.2013 року по 07.07.2016 року у розмірі 241 333 грн. 25 коп. Проте, оскільки відповідно до вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог, Суд розглядає позовні вимоги Позивача в межах загального строку позовної давності та заявленого Позивачем періоду прострочки Відповідача, а саме з 19.05.2014 року по 07.07.2016 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати за Договором поставки продуктів нафтопереробки рідких № 17/03-13/7 від 17.03.2008 року за загальний період прострочки з 19.05.2014 року по 07.07.2016 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності, заявленого Стороною у справі, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за загальний період прострочки з 19.05.2014 року по 07.07.2016 року у розмірі 17 519 грн. 70 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 241 333 грн. 25 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з застосуванням загального строку позовної давності, заявленого Стороною у справі, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 19.05.2014 року по 07.07.2016 року у розмірі 191 235 грн. 39 коп.

Таким чином, з Комунального підприємства «Київпастранс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 17 519 грн. 70 коп. та інфляційні у розмірі 191 235 грн. 39 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНЕ ШОСЕ, будинок 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан» (03067, м.Київ, БУЛЬВАР ІВАНА ЛЕПСЕ, будинок 4, корпус 21, ПОВЕРХ 3, Ідентифікаційний код юридичної особи 24718890) 3% річних у розмірі 17 519 (сімнадцять тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 70 (сімдесят) коп., інфляційні у розмірі 191 235 (сто дев'яносто одна тисяча двісті тридцять п'ять) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп. та судовий збір у розмірі 3 131 (три тисячі сто тридцять одна) грн. 33 (тридцять три) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24 липня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин