Постанова № 67887815, 23.06.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2017 року № 810/7220/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2014/000233/2 від 03.07.2014.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 03.07.2014 №100250002/2014/000233/2. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 апеляційну скаргу Київської міської митниці залишено без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.09.2016 в даній адміністративній справі касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС України задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявний лист відповідача від 26.09.2014, адресований позивачеві за результати розгляду додатково наданих документів, оцінка якого при обґрунтуванні висновку про відсутність факту перегляду відповідачем рішення про коригування митної вартості судами не надавались. Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки факту, чи був обґрунтованим сумнів відповідача щодо достовірності заявленої позивачем митної вартості, чи подано декларантом органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, та чи підтверджено позивачем зазначені відомості щодо митної вартості імпортованого товару додаткового поданими листом від 18.09.2014 документами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив відповідні показники в митних деклараціях, до яких додав документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу. Позивач наголошує на тому, що відповідач при витребуванні додаткових документів щодо підтвердження митної вартості ввезеного товару не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити. Також зазначив, що митним органом заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначено в ст.53 Митного кодексу (МК) України. Крім того, зазначив, що митним органом належним чином не проведено консультації, чим грубо порушив приписи ст.57 МК України.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2014 р., між ТОВ «Фоззі-Фуд» та фірмою «Rise and Shine» (КНР) був укладений контракт №002/14, згідно умов якого фірма «Rise and Shine» продає, а позивач купує продукцію під торгівельною маркою «Повна чаша» в асортименті, кількості, за цінами у відповідності до інвойсів, які є невід'ємною частиною контракту.

Так, 02.07.2014 р., позивачем було подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (після реорганізації - Київська міська митниця ДФС України) митну декларацію №100250002/2014/065956 з метою митного оформлення імпорту товару - посуду столового кухонного, виготовленого із фаянсу або тонкої кераміки (тарілки, чашки) торговельної марки «Повна чаша» за митною вартістю 1,032 USD/кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості ТОВ «Фоззі-Фуд» надало наступні документи: митну декларацію; зовнішньоекономічний договір №002/14 від 16.01.2014 р.; рахунок-фактуру; транспортні перевізні документи; страховий поліс від 13.05.2014 р. №1433; прайс-лист без номеру від 16.01.2014 р.; комерційну пропозицію б/н від 16.01.2014 р. (перелік документів зазначений в графі 44 митної декларації).

На підставі статті 53 МК України, митним органом було направлено в електронному вигляді повідомлення про надання додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товарів, а саме: виписки із бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни-відправника; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, які підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировин; транспортні (перевізні) документи з відомостями про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Вказані вимоги митний орган обгрунтовувал тим, що відповідно до п. 2.1 контракту від 16.01.14 р. № 002/14 ціна мала включати в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування навантаження, витрати з митного оформлення товару в країні продавця. Тобто підтвердженню підлягала така складова митної вартості як вартість робіт, пов’язаних із пакуванням. Крім того, відповідач вказував на те, що умови поставки у вищезазначеному контракті не співпадали з товоросупровідною документацією, яка надавалась на момент митного оформлення. Відповідно до п. 8.1 контракту передбачалась 8 % оплата вартості продукції протягом 5 календарних днів після отримання по факсу копії проформи інвойсу. Цей документ на момент митного оформлення пред’явлений не був. Також до митного оформлення був представлений страховий поліс компанії «Ераве Україна» без договору про страхування вантажу. Згідно пояснень до Інкотермс 2010 р. щодо розміру страхування, страхова сума повинна складати 110 відсотків. У страховому полісі, наданому позивачем, зазначена сума яку неможливо прорахувати, отже виникли сумніви щодо складової митної вартості, а саме розрахунку суми страхування. В довідках про транспортні витрати від 06.06.14 йдеться посилання на договір № ІІА00056156, який до митного оформлення не надавався.

На підтвердження митної вартості товару, ТОВ «Фоззі Фуд» листом від 02.07.2014 року № 1098 надало виписку з бухгалтерської документації від 12.04.2014 року та копію митної декларації країни відправлення від 29.04.2014 року № 4258201405801331367.

Митним органом прийнято рішення щодо коригування митної вартості товарів № 100250002/2014/000233/2 від 03.07.2014 року щодо ВМД № 100250002/2014/065956 від 02.07.2014 р., яким відкоригована митна вартість товару посуду столового кухонного, виготовленого з фаянсу або тонкої кераміки (тарілки, чашки) торгової марки «Повна чаша», замість заявленої митної вартості 1,032 дол. США/ кг визначена -1,70 дол. США/кг. В рішенні вказано, що митна вартість визначена за резервним методом. Митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в зв'язку неподанням документів в повному обсязі, на вимогу митного органу, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України), а надані додаткові документи не можуть бути підставою для перегляду рішення про коригування митної вартості, оскільки не дотримані вимоги п.8 ст.55 МКУ.

03.07.2014 року позивачем було подано нову митну декларацію № 100250002/2014/065991 з врахуванням прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості.

Крім того, ТОВ «Фоззі Фуд» звернулось до відповідача із запитом про надання письмової інформації щодо підстав по яким митна вартість не може бути визнана та щодо інформації про метод її визначення, що був застосований при її коригуванні.

На вказаний запит була отримана відповідь від 17.07.2014 року, в якій зазначено про виникнення сумнівів стосовно заявленої митної вартості та про те, що позивачем подано не всі документи.

Відповідно до положень ч.8 ст. 55 МК України та протягом 80 днів з дня випуску товару у вільний обіг, позивачем було подано Київській міській митниці лист від 18.09.14 № УРБ№10/14-4191 разом із додатковими документами: виписки з бухгалтерської документації по контракту № 002/14; виписки з особового рахунку про списання коштів згідно з платіжним дорученням від 03.04.2014 року № 14289 про попередню оплату за контрактом; договір на транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 03.04.2014; платіжне доручення № 010 про оплату транспортних послуг; виписки з особового рахунку про списання коштів згідно з платіжним дорученням № 010; рахунок від 05.06.2014.

На думку відповідача, додаткові документи, що були надані ТОВ «Фоззі Фуд» листом від 18.09.14 №УРБ№10/14-4191 не могли бути підставою для перегляду рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару.

Оскільки додаткові документи, які були надані позивачем не стали підставою для перегляду рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару, з огляду на недотримання декларантом п.8 ст.55 МК України в частині терміну надання таких документів, відповідно до ч.3 ст.54 МК України орган доходів і зборів за результатами здійснення контролю правильності визначення вартості товарів прийняв рішення про коригування вартості товарів згідно ст.55 МК України.

Листом від 26.09.2014 №10831/1/26-70-61-05 відповідач повідомив ТОВ «Фоззі Фуд» що дані документи прийнято до уваги митницею в якості довідкової інформації, але вони не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, також зазначено, що додаткові документи надані не в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі - Митний кодекс України), а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п’ята статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу положень частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) зазначені у цій статті додаткові документи.

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п’ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі №К/9991/89900/11.

При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

В той же час, у даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу були відсутні підстави витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, як вказувалось вище, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).

Ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо експертного висновку який здійснений без огляду й ідентифікації товару, оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.2 ст.53 МК України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містить обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Що стосується документів на які здійснено посилання відповідачем в листі від 26.09.2014 №10831/1/26-70-61-05, то при дослідженні даних документів, суд зазначає наступне.

Відповідачем зазначено, що виписка з бухгалтерської документації не завірена печаткою підприємства, проте, така вимога не визначена відповідачем у вимогах про надання податкових документів, а тому митний орган не має права встановлювати додаткові вимоги до такого документу після його подання ТОВ «Фоззі-Фуд». Також вимоги до виписок з бухгалтерської документації не передбачені чинними нормативно-правовими актами України.

Суд зазначає, що відповідно до п.3 консультації з питань практичного застосування норм митного законодавства від 28.08.2013 № 9921/6/99-99-24-02-04-25, що була надана Американській торгівельній палаті в Україні як представнику компаній-членів такої Палати, при витребуванні виписки з бухгалтерської документації, як додаткового документа для підтвердження заявленої митної вартості, митниця має чітко визначити, який саме бухгалтерський документ вимагається.

Виписка з бухгалтерської документації надавалась ТОВ «Фоззі-Фуд» разом із заявою від 18.09.2014 №УРБ 10/14-4191. Вона містять назву кредитора, реквізити контракту та інвойсу, а також підпис головного бухгалтера.

Відповідно до п. 3.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за № 910/15601, повноваження щодо перевірки правильності заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті вимогам глави 2 цього Положення та реквізитам, «значеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку є підставою для переказу іноземної валюти, а також поштових та платіжних реквізитів контрагентів належить уповноваженому банку, який здійснює переказ іноземної валюти. Такий банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства, про що робить запис на зворотному боці платіжного доручення.

На всіх платіжних дорученнях, наданих відповідачу, наявні відмітки банку про переказ коштів, тому зазначення у запереченнях відповідача щодо невірного заповнення платіжних доручень не належить до повноважень митного органу, а є виключною компетенцією банку, який здійснював відповідне перерахування коштів та засвідчив своїми відмітками платіжні доручення про це.

Крім того, у платіжному дорученні у графі «Призначення платежу» зазначено реквізити контракту та номери інвойсів, за якими здійснюється оплата, що є достатнім для ідентифікації даного платіжного доручення з відповідними транспортними послугами.

Всі вказані у платіжному дорученні інвойси були подані разом із платіжним дорученням до митного органу листом ТОВ «Фоззі-Фуд» від 18.09.2014 № УРБ 10/14-4191.

В листі від 26.09.2014 №10831/1/26-70-61-05 митний орган зазначає, що умови оплати в контракті від 03.04.2014 №UA00056156 інші ніж ті, що зазначені в рахунку на оплату транспортних послуг від 05.06.2014 №5608809644.

Пунктом 5.1 контракту від 03.04.2014 №UA00056156 передбачено, що якщо інше спеціально не передбачено письмовою згодою перевізника або окремою угодою сторін, замовник зобов’язаний здійснювати попередню оплату за послуги. Тобто, згідно з п. 5.1 контракту умови оплати можуть бути змінені за письмової згоди перевізника, про що зазначено в рахунку на оплату транспортних послуг.

Про можливість визначення умов оплати у рахунку-фактурі (інвойсі) зазначено, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014 у справі №К/800/66624/13.

Крім того, контроль митної вартості відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а не шляхом перевірки виконання сторонами зовнішньоекономічного договору його умов, що не належить до компетенції митного органу.

ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснило повну оплату вартості транспортних послуг у сумі, зазначеній в рахунку, що підтверджується наданим платіжним дорученням.

У такому випадку, суд не бере до уваги лист митного органу від 26.09.2014 №10831/1/26-70-61-05, оскільки документи які зазначені митним органом в даному листі оформлені належним чином, з усіма передбаченими реквізитами та відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що позивачем обґрунтовано достовірність заявленої митної вартості, до митного органу надані достовірні відомості про визначення митної вартості за ціною угоди, які підтвердженні належним чином оформленими документами які наявні в матеріалах справи.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів позивачем - за ціною договору.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ “Фоззі-Фуд” митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак таке рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 70-72, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської межрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів № 100250002/2014/000233/2 від 03.07.2014.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (код ЄДРПОУ 32294926) судові витрати у сумі 182 (сто вісімдесят два) грн. 70 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень – Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.