Постанова № 6788762, 16.09.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2009                                                                                           № 18/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Лузан Ю.І. , довіреність № 71 від 06.05.2009 року

від відповідача не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Спеціалізоване управління № 2" ВАТ "Будмеханізація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2009

у справі № 18/104 (суддя

за позовом                               ТОВ "Хлібороб"

до                                                   Дочірнє підприємство "Спеціалізоване управління № 2" ВАТ "Будмеханізація"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 20400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хлібороб” , позивач, у березні 2009р. звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства „Спеціалізованого управління №2” Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” (далі-відповідач) про стягнення 20400,00 грн., мотивуючи його тим, що надані позивачем послуги з перевезення автомобільним транспортом не оплачені відповідачем у добровільному порядку, чим не виконані умови договору №01.10/07 .

У ході розгляду спору у квітні 2009 р., позивач заявою про уточнення позовних вимог доповнив позов вимогами про стягнення з відповідача пені у розмірі 2596,37 грн. , нарахованої за період з 31.07.2008 р. по 17.04.2009 р. , та вимогою про спонукання відповідача до підписання актів здачі –прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 від 29.08.2008 р., №ОУ-0000026 від 31.10.2008 р., №ОУ-0000027 від 27.10.2008 р. та акту звірки взаєморозрахунків від 23.02.2009 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2009 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Хлібороб” до Дочірнього підприємства „Спеціалізованого управління №2” Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” задоволено частково. Зобов’язано відповідача підписати акти здачі-прийняття робіт №ОУ-0000023 від 29.08.2008 року, №ОУ-0000026 від 31.10.2008 року, №ОУ-0000027 від 27.10.2008 року та стягнуто з нього на користь позивача 20400 грн. заборгованості, 80, 48 грн. пені за період з 28.05.2009 р. (строк настання виконання зобов’язань, оскільки рахунки-фактури №СФ-0000070, №СФ-0000074 та №СФ-0000054 були направлені відповідачеві 25.05.2009р.) по 02.06.2009 р. (день прийняття рішення у даній справі), 290,03 грн. витрат по сплаті державного мита та 104,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство „Спеціалізованого управління №2” Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих. № 33 від 09.07.2009 року), в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2009 року у справі № 18/104 і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 8050,00 грн. та 950,40 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Підставами скасування рішення суду першої інстанції апелянт вважав порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги відповідач вказав на п. 2.2 договору №01.10/07 та відсутність у нього обов’язку здійснювати оплату наданих позивачем послуг з перевезення у зв’язку з невиконання позивачем обов’язку направити рахунки для оплати цих послуг відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2009 року колегією суддів у складі Кропивна Л.В., Пашкіна С.А., Синиця О.Ф. вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.08.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2009 року у складі колегії суддів Кропивна Л.В., Пашкіна С.А., Синиця О.Ф. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16.09.2009 року у зв’язку з неявкою представників сторін.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 16.09.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 18/104 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів: Кропивної Л.В., Поляк О.І.

У судове засідання 16.09.2009 року з’явився представник позивача та надав письмові пояснення на апеляційну скаргу, у якій висловився проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2009 року у справі № 18/104 без змін. Представник відповідача в судове засідання 16.09.2009 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, а участь у судовому засіданні є правом сторони, колегія суддів апеляційного господарського суду вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі апелянта.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення у повному обсязі, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.10.2007 р. між сторонами укладений договір №01.10/07 про надання послуг автомобільним транспортом, за умовами якого позивач, виконавець, надав відповідачеві, замовнику, послуги по перевезенню працівників останнього по м. Києву автомобілем марки „УАЗ –3303-01”.

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість послуг по перевезенню встановлювалася у розмірі 30,00 грн. за 1 годину. За змістом пункту 2.2. договору розрахунок за надані послуги мав здійснюватися замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі трьох днів з моменту отримання рахунку.

Підставою поданого у березні 2009 року позову про стягнення з відповідача 20 400грн. боргу були вказані наступні фактичні обставини - виконання позивачем послуг з перевезення автомобільним транспортом, за які відповідач у добровільному порядку не розрахувався при настанні строку платежу . На підтвердження факту надання ним послуг з перевезення на суму 20 400 грн. позивач послався на належним чином оформлені подорожні листи та довідки про виконані роботи, а на доведення факту невиконання відповідачем оплати у строк , визначений договором , - на вручення замовнику рахунків- фактур та актів здачі-прийняття робіт водієм автомобіля .

13.03.2009 року місцевим господарським судом порушено провадження по справі.

У ході розгляду справи 22.04.2009 р. позивач заявою про уточнення позовних вимог ( а.с. 32-33) доповнив позов вимогами про стягнення з відповідача пені, нарахованої з 31.07.2008 р. по 17 квітня 2009 р. , та про зобов’язання відповідача у судовому засіданні підписати акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 від 29.08.2008 року, №ОУ-0000026 від 31.10.2008 року, №ОУ-0000027 від 27.10.2008 року і акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ “Хлібороб” та ДП СУ-2 ВАТ “Будмеханізація” від 23.02.2009 р. .

Утім , вказані акти виконаних робіт позивач направив відповідачу цінним листом лише 17.04.2009 р. , на що вказують опис вкладення до цінного листа та штамп відділення поштового зв’язку на описі( а.с. 35).

Суд першої інстанції , прийнявши до розгляду заяву позивача , не звернув уваги на те, що позивач не уточнював змісту позову, а додатково висунув нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Більше того, тільки 25.05.2009 р. ,як підтверджується поштовою квитанцією № 3485 від 25.05.2009 року , позивач направив в адресу відповідача рахунки-фактури на оплату наданих послуг №СФ-0000054 від 29.08.2008 р., №СФ-0000070 від 31.10.2008 р., №СФ-0000074 від 27.11.2008 р.

Ці рахунки 25.05.2009 р. були подані позивачем в якості доказів, що підтверджують факт виникнення у відповідача обов’язку оплатити вартість наданих послуг , і були прийняті судом першої інстанції , оцінені ним як такі, що підтверджують належне виконання позивачем обов’язку направити замовнику рахунки. Від дати їх направлення замовнику місцевий господарський суд вирахував момент виникнення в останнього зобов’язань по оплаті наданих послуг на суму 20 400 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що вимоги позивача обгрунтовані і підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заявленого боргу та пені, нарахованої з 28.05.09р. по день прийняття судом рішення - 02.06.09 р.

Проте, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду України з таким висновком господарського суду першої інстанції погодитися не може, з огляду на таке.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, для вирішення спору щодо стягнення заборгованості позивач мав послатися на підстави, з яких виникло зобов’язання та докази щодо його неналежного виконання.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тій обставині, що на момент звернення позивача з позовом до суду рахунки про оплату послуг не були направлені замовнику , а відтак, останній не був боржником ,який прострочив виконання зобов’язання, оскільки таке у нього не виникло , господарським судом міста Києва не надано належної правої оцінки. Водночас, місцевий господарський суд, не застосувавши норми частини 1 статті 530 , частин 1 статей 610, 611 та 612 ЦК України , прийняв рішення про задоволення позову як у частині стягнення заборгованості , так і у частині застосування правових наслідків його виникнення , шляхом покладення на відповідача обов’язку сплатити пеню за прострочення в оплаті наданих послуг.

Поза увагою суду першої інстанції залишилися правила подання , оцінки та дослідження доказів у їх сукупності. Так, згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, за процесуальними нормами господарський суд у визначеному законом порядку повинен був встановити наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору на підставі відповідних доказів.

Виходячи з того, що рахунки-фактури на оплату наданих послуг №СФ-0000054 від 29.08.2008 р., №СФ-0000070 від 31.10.2008 р., №СФ-0000074 від 27.11.2008 р. були направлені відповідачу тільки 25.05.2009 р., колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, повторно розглядаючи спір , вказані докази до уваги не приймає та відхиляє..

Крім того, за змістом ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Таким чином, як випливає з приписів даної правової норми, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Отже, законодавець надав позивачу право змінити предмет чи підставу позову або збільшити розмір позову, але не передбачив права позивача доповнювати позов новими вимогами, які мають самостійну підставу та самостійний предмет.

У даному випадку у квітні 2009 р. позивачем були висунуті як додаткові вимоги до відповідача, які мали самостійний предмет та підставу, - стягнення пені та зобов’язання відповідача підписати акти здачі-прийняття наданих послуг та акт звірки взаєморозрахунків , так і змінено підставу позову по вимозі, з якою позивач звернувся у березні 2009 року, коли заявив про стягнення з відповідача боргу у розмірі 20400 грн. , умотивувавши обов’язок його оплати наявністю підписаних подорожніх листів та довідок про виконані роботи.

Суд першої інстанції вказаного не врахував, а тому розглянув в межах даної справи і задовольнив , хоч би і частково, додаткові позовні вимоги , стягнувши пеню у розмірі 80,48 грн. та зобов’язавши відповідача , без будь-якого посилання на норми матеріального права, що передбачають такий спосіб захисту та відновлення порушеного права, підписати акти здачі-прийняття наданих позивачем послуг.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, і , не будучи зв’язаним доводами апеляційної скарги , перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, рішення від 02.06.2009 р. по справі прийнято з порушенням норм процесуального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, в силу чого підлягає скасуванню повністю з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог , виходячи з такого.

За змістом пункту 2.2. договору розрахунок за надані послуги здійснюється шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі трьох днів з моменту отримання рахунку.

Підставою поданого у березні 2009 року позову про стягнення з відповідача 20 400грн. позивачем були вказані наступні фактичні обставини - виконання ним послуг з перевезення автомобільним транспортом, за які замовник у добровільному порядку не розрахувався при настанні строку платежу , незважаючи на отримання ним подорожніх листів та довідок про виконані роботи. Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на день звернення з позовом про стягнення боргу у розмірі 20400,00 грн., виконавець не направив замовнику послуг рахунків про їх оплату .

Отже, на момент звернення з позовом суб’єктивне право позивача на отримання оплати за послуги з перевезення пасажирів не було порушене, а тому позивач не мав права вимагати від відповідача виконання його обов’язку, а у відповідача не виникало зобов’язання таку вимогу задовольнити.

При таких обставинах справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про недоведеність вимог щодо стягнення з відповідача 20 400,00 грн. заборгованості за вказаних позивачем фактичних обставинах (підставах позову).

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені та про спонукання відповідача до підписання актів прийому-передачі можуть бути предметом окремого судового розгляду , але не підлягають розгляду в рамках даної справи. Виходячи з того , що такі вимоги суд першої інстанції не повинен був приймати до розгляду, сплачене позивачем державне мито за розгляд його додаткових вимог згідно платіжного доручення № 106 від 16 квітня 2009 на суму 85грн. та квитанції № 7 відділення № 775 АКБ “Укрсиббанк” від 08 травня 2009 на суму 25,96 грн. , підлягає поверненню позивачу на підставі п. 25 Інструкції ГДПІ України від 22.04.1993 № 15 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита” ,зареєстрованої Мін'юстом України 19.05.1993 за № 50.

Судові витрати у розмірі 204 грн. державного мита та 118 грн по оплаті витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та судові витрати у розмірі 252,50 грн за розгляд апеляційної скарги відносяться на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 99, 101,103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Спеціалізованого управління №2” Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2009 року у справі № 18/104 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2009 року у справі № 18/104 скасувати і прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» до Дочірнього підприємства „Спеціалізованого управління №2” Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” про стягнення 20 400 грн. боргу .

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (юридична адреса: інд. 08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна, 25; поштова адреса: інд. 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, 8-а; код ЄДРПОУ 31856098) на користь Дочірнього підприємства „Спеціалізованого управління №2” Відкритого акціонерного товариства „Будмеханізація” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 4, код ЄДРПОУ 04012939) державне мито за подання апеляційної скарги в розмірі 252,50 грн.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (юридична адреса: інд. 08350, Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Леніна, 25; поштова адреса: інд. 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, 8-а; код ЄДРПОУ 31856098) з державного бюджету державне мито у розмірі 85 грн., сплачене згідно платіжного доручення № 106 від 16 квітня 2009, та державне мито у розмірі 25,96 грн. , сплачене через Лозан Юлію Іванівну згідно квитанції № 7 відділення № 775 АКБ “Укрсиббанк” від 08.05.2009.

Оригінали платіжного доручення № 106 від 16 квітня 2009 на суму 85 грн. та квитанції № 7 відділення № 775 АКБ “Укрсиббанк” від 08.05.2009.про сплату 25,96 грн. залишити у матеріалах справи № 18/104.

6 Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні наказ та довідку.

6.Матеріали справи № 18/104 направити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.09.09 (відправлено)