Постанова № 6542556, 04.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 24/119

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Лесик Б. Б., довір. № 43 від 24.03.2009р.

від відповідача -Карбовська О.М., довір. б/н від 18.05.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Місто високих технологій"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.07.2009

у справі № 24/119 (суддя

за позовом                               ТОВ "Трініті"

до                                                   ТОВ "Місто високих технологій"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 88459,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Трініті” (далі-позивач) у квітні 2009 року звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій” (далі-відповідач) про стягнення 88 459,16 грн, з яких : 88105,24 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 353,92грн. - три проценти річних , посилаючись на невиконання відповідачем грошових зобов’язань з оплати вартості переданого йому у власність на підставі договору поставки № 19/03 від 01.03.2008 товару .

Відповідач проти задоволення позову заперечував і вказував на відсутність передачі йому постачальником разом з товаром документів , що стосуються товару, зокрема, тих, які стосувалися правомірності використання на товарах торгової марки Nokia , як на підставу, що за умовами договору надавала право покупцю відмовитися від договору поставки і повернути товар постачальнику без оплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.09 у даній справі позов задоволено повністю , стягнуто з відповідача на користь позивача 86 168,15 грн. заборгованості, 1937,09 грн. збитків від інфляції, 353,92 грн. 3 % річних , 884,59 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій ”, звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва у даній справі скасувати,а у позові відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована посиланням на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин , що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи скаргу , скаржник зазначав , що постачальник усупереч умовам договору поставки не передав покупцю разом з товаром документи, які би вказували на правомірність використання бренду Nokia на поставлених ним товарах, що надало право покупцю відмовитися від товару і повернути його постачальнику. Утім, вказував апелянт, місцевий господарський суд цих обставин не врахував, а тому безпідставно задовольнив позовні вимоги.

Не заперечуючи факту отримання ним за видатковими накладними відповідно до умов договору поставки товар , апелянт послався на те, що товари, поставлені позивачем , є контрафактними, та на ту обставину, що усупереч умовам договору вимога покупця про надання інформації щодо поставленого товару від 25.05.2009р. не була задоволена постачальником.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій ” було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2009 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009р. № 01-23/1/120 здійснено заміну складу суду щодо розгляду апеляційної скарги у даній справі і доручено її розгляд колегії суддів у складі Коротун О.М. (головуючий) , судді - Кропивна Л.В., Поляк О.І.

У зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та на задоволення клопотання останнього , розгляд апеляційної скарги був відкладений до 30.09.2009р. У судовому засіданні 30.09.2009 р. оголошувалася перерва до 04.11.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України .

Представник позивача просив рішення суду залишити без змін ,а апеляційну скаргу - без задоволення, а представник відповідача просив рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спір виник внаслідок невиконання відповідачем упродовж 60-ти днів від дня поставки грошових зобов’язань з оплати вартості поставленого у період з листопада по грудень 2008 р. товару на виконання укладеного 01.03.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трініті” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій” договору поставки № 19/03 .

З наявних у справі матеріалів , колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає доведеним як сам факт поставки товару відповідачу на вказану позивачем суму , так і грошові зобов’язання відповідача , не виконані ним , у заявленому до стягнення обсязі , виходячи з такого .

Відповідно до п. 3.1. та 3.7 договору постачальник поставляє ,а покупець оплачує товари протягом 60 календарних днів з дня отримання товарів, який зазначений у відповідних документах, що підтверджують факт приймання-передачі товару, за цінами, зазначеними у прайс-листі, специфікації або іншому додатку до цього договору, затвердженому сторонами. У випадку, якщо сторонами не буде укладений окремий документ, в якому узгоджені ціни на товари, таким документом є видаткова накладна , якою підтверджений факт приймання-передачі товарів.

01.12.2008р. між сторонами була підписана додаткова угода до договору поставки , умови якої надавали можливість постачальнику коригувати вартість товару , поставка якого відбулася з 01 грудня 2008р. , з урахуванням курсу дол. США на дату проведення розрахунку пропорційно курсу валюти на дату поставки.

З наявних у матеріалах справи видаткових документів (а.с. 19-26) вбачається , що відповідачем був прийнятий товар – аксесуари до мобільних телефонів - 17 і 21 листопада 2008р. та 05 та 19 грудня 2008 р.

Отже, ціна товару, поставленого у листопаді 2008 р. , має визначатися за видатковими накладними від 17.11.2008 та від 21.11.2008 р. , тоді як вартість товару , поставленого у грудні 2008 р. – за цінами, обчисленими з різниці курсу дол. США на дату , вказану у видатковій накладній, та на дату курсу дол..США , коли покупець повинен був здійснити розрахунок ( 03.02.2009 р. та 16.02.2009 р. , відповідно ) .

З матеріалів справи випливає, що протягом 60 календарних днів з дня отримання товарів, який зазначений у відповідних документах, що підтверджують факт приймання-передачі товару, покупець не здійснив оплати вартості отриманого товару і лише 25.05.2009р., у процесі розгляду справи господарським судом, зажадав від постачальника додаткової інформації на підтвердження правомірності використання на товарах торгової марки Nokia , а згодом , пославшись на ненадання такої документації , відмовився від договору і вимагав від постачальника прийняти неоплачений товар, мотивуючи це умовами п. 3.8 договору поставки та положеннями статті 666 ЦК України.

За твердженням відповідача, яке не було враховане судом першої інстанції , і тому покладене в основу апеляційної скарги про скасування судового рішення , ненадання постачальником покупцю документів про правомірність використання на поставлених товарах торгової марки Nokia , є свідченням поставки контрафактного товару .

Утім з таким твердженням апелянта колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.

Вказана відповідачем обставина для повернення неоплаченого товару постачальнику не відповідає умовам договору поставки, встановленим для повернення належного на праві власності покупцю товару та для відмови у його оплаті, адже за умовами договору повернення неоплаченого товару постачальнику можливе за наявності угоди між сторонами ; у випадку , якщо підчас перевірки або у момент продажу виявлено невідповідність товару вимогам щодо якості ; у зв’язку з відмовою третім особам у його гарантійному обслуговуванню у сервісних центрах, визначених постачальником .

До того ж , за змістом п. 2.9. договору поставка вважається виконаною , якщо постачальник поставив товар у пункт призначення , вказаний у замовленні покупця із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором і якщо внаслідок приймання товарів було встановлено , що товари відповідають вимогам , передбаченим законодавством України, умовами замовлення покупця та цьому договору.

За змістом статті 256 Митного кодексу України переміщення через митний кордон України товарів відбувається під контролем спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи, який веде митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності на підставі заяв власників майнових прав на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення. Після реєстрації у митному реєстрі об'єкта права інтелектуальної власності на підставі даних такого реєстру митні органи вживають заходів щодо запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів, що можуть містити охоронювані законодавством України об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення.

За приписами ст. 257-1 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що внаслідок переміщення через митний кордон України товарів, щодо яких особою не подано заяву про сприяння захисту належних їй майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до статті 256 цього Кодексу, може бути порушене право на об'єкти авторського права і суміжних прав, прав на торговельні марки, промислові зразки та географічні зазначення, митний орган може за власною ініціативою призупинити митне оформлення таких товарів за умови наявності відомостей про особу, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на такі об'єкти інтелектуальної власності.

Якщо особа, якій відповідно до законодавства України належать майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, не подасть митному органу клопотання про сприяння захисту прав інтелектуальної власності не надасть гарантії щодо відшкодування витрат і збитків у разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, то такі товари підлягають митному оформленню в установленому порядку. За пунктом 2.3. договору поставки, поставка товарів здійснюється на умовах DDP (“ІНКОТЕРМС-2000”) , що , зокрема , передбачає поставку товару зі сплатою (очисткою ) мита для імпорту.

Беручи до уваги ту обставину , що саме на митні органи покладено обов’язок при ввезенні на територію України товарів здійснювати захист прав правовласника на об'єкти інтелектуальної власності і вирішувати, чи є переміщувані через кордон України товари контрафактними, власний висновок відповідача про те, що поставлені йому товари є контрафактними у зв’язку із чим у нього відсутній обов’язок по їх оплаті є неспроможним , а тому правомірно судом першої інстанції відхилений.

За таких обставин справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про неправомірність односторонньої відмови покупця від оплати поставленого і переданого йому у власність товару , відсутність підстав для поширення на вказані правовідносини положень ст. 666 ЦК України та про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару у заявленому обсязі , на суму 86 168,15 грн.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання відповідачем грошових зобов’язань у строк, визначений договором, і не оплата вартості переданого йому у власність товару протягом 60 календарних днів з дня отримання товарів, який зазначений у відповідних документах, ( при цьому за видатковою накладною від 17.11.2008 р. протягом строку – до 16.01.2009 р., за видатковою накладною від 21.11.2008 р. - до 20.01.2009р., від 05.12.2009р. – до 03.02.2009, від 19.12.2008 р. – до 17.02.2009р), мало наслідком виникнення на стороні постачальника (кредитора) права вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми в силу положень ст. 625 ЦК України .

Задовольняючи позов у частині стягнення нарахованих відповідно до розрахунку ціни позову станом на 23.03.2009 р. трьох процентів річних , суд першої інстанції не звернув увагу на допущену позивачем арифметичну помилку і не перевірив правильність розрахунку у цій частині вимог , відтак, стягнув з відповідача 353,92 грн. процентів , тоді як їх розмір був меншим і становив 343,92 грн.

Перевіривши правильність заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1937,09 грн. , колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який , не маючи права вийти за межі позовних вимог , стягнув суму інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі , проти суми , в обсязі 1943,09 грн. , яка випливала з розрахунків до позовної заяви.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Помилковий висновок суду першої інстанції щодо розміру трьох процентів річних, які підлягали стягненню з відповідача, є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни судового рішення у цій частині вимог та , відповідно, у частині розподілу судових витрат.

В інших частинах рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих мотивів, що викладені у скарзі доводи не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача у заявленому обсязі та про невиконання боржником умов договору поставки у частині проведення оплати товару за встановленими цінами і у визначений договором строк.

Судові витрати, понесені апелянтом за подання апеляційної скарги, покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам , в силу ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій ” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 16.07.2009 р. у справі № 24/119 змінити у частині розміру стягнення 3% річних та розподілу судових витрат, а у інших частинах судове рішення залишити без змін , а апеляційну скаргу - без задоволення , виклавши резолютивну частину рішення у такій редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій” ( 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська,81, кв. 2 ; код ЄДРПОУ 32826485; р/р 26005052724925 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 300711; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті ” (01130, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького,51-Б,5-й поверх; код ЄДРПОУ 31111166; р/р 2600260373301 в ВАТ “ТММ-Банк” м. Київ, МФО 300896) 86168 ( вісімдесят шість тисяч сто шістдесят вісім) грн.. 15 коп. заборгованості за договором, 1937 (одна тисяча дев’ятсот тридцять сім) грн.. 09 коп. збитків від інфляції, 343 (триста сорок три) грн. 92 коп. 3% річних, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 41 коп. державного мита та 117(сто сімнадцять ) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трініті ” (01130, м. Київ, вул.. Б. Хмельницького,51-Б,5-й поверх; код ЄДРПОУ 31111166; р/р 2600260373301 в ВАТ “ТММ-Банк” м. Київ, МФО 300896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Місто високих технологій” ( 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська,81, кв. 2 ; код ЄДРПОУ 32826485; р/р 26005052724925 в Печерській філії ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 300711; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) 0,09 грн. державного мита за розгляд справи у апеляційній інстанції.

Доручити місцевому господарському суду видання наказів.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.11.09 (відправлено)