Постанова № 6542549, 09.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2009                                                                                           № 15/12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача : Пхайко Ю.Л., дов. б/н від 01.06.2009          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2009

у справі № 15/12 (суддя

за позовом                               Державного підприємства "Донецька залізниця"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства лізингова компанія "Укртранслізинг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1406155,40 грн.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства лізингової компанії „Укртранслізинг”

до Державного підприємства „Донецька залізниця”

про стягнення 592247,41грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ :

На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги Державного підприємства „Донецька залізниця” (далі-ДП „Донецька залізниця”) до Відкритого акціонерного товариства лізингової компанії „Укртранслізинг” (далі-ВАТ лізингова компанія „Укртранслізинг”) про стягнення 1406155,40грн. пені за порушення строків передачі предмету лізингу в рамках договору фінансового сублізингу №38-Д/П-071369НЮ від 19.06.2007 та зустрічні вимоги ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” про стягнення з ДП „Донецька залізниця” 10527,80грн. пені, 5821,64грн. інфляційної складової боргу і 1315,98грн. 3 % річних (з урахуванням заяви ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” про уточнення позовних вимог).

          Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2009 у справі №15/12 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічні позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ДП „Донецька залізниця” на користь ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” 1000,00грн. пені, 5821,64грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1315,98грн. 3% річних, 4649,76грн. державного мита та 92,64грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на недоведеності обґрунтованості позовних вимог за первісним позовом та доведеності факту порушення ДП „Донецька залізниця” своїх зобов’язань за договором фінансового сублізингу №38-Д/П-071369НЮ від 19.06.2007, що є підставою для застосування штрафних санкцій. Розмір пені за зустрічним позовом зменшено судом зважаючи на те, що сума штрафних санкцій є значною сумою у порівнянні з загальною ціною позову та на скрутне економічне становище ДП „Донецька залізниця”.

Посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права ДП „Донецька залізниця” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2009 та прийняти нове рішення, яким вимоги за первісним позовом задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, судові витрати покласти на ВАТ лізингова компанія „Укртранслізинг”.

В обгрунтування апеляційної скарги ДП „Донецька залізниця” посилається на прострочення ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг” договірних зобов’язань, що було визнано останнім при укладенні додаткових угод. Скаржник наполягає на тому, що додатковими угодами сторонами було змінено графік сплати лізингових платежів та графік передачі предмета лізингу в сублізинг, при цьому зобов’язання, зазначене в пункті 2.1 договору (передати предмет лізингу ДП „Донецька залізниця”) було залишено без змін. Щодо зустрічних позовних вимог, скаржник посилається на відсутність у договорі умов щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції та відсутність доказів порушення зобов’язань ДП „Донецька залізниця” щодо сплати лізингових платежів, які останнє сплачувало відповідно до графіку лізингових платежів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009 було відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 07.10.2009.

В порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), розгляд справи неодноразово відкладався.

У судове засідання 09.11.2009 з’явився представник ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг”, який повністю заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У наданому суду відзиві на апеляційну скаргу ВАТ лізингова компанія „Укртранслізинг” зазначило, що намагання ДП „Донецька залізниця” стягнути пеню за прострочення виконання термінів поставки предмету лізингу за зобов’язанням, яке за умов підписання додаткової угоди втратило чинність є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник ДП „Донецька залізниця” у судове засідання 09.11.2009 не з’явився. До суду надійшла телеграма ДП „Донецька залізниця”, в якій останнє просило відкласти розгляд апеляційної скарги до стабілізації епідеміологічної ситуації з огляду на поширення грипу типу А/Н1N1.

Враховуючи, що ДП „Донецька залізниця” було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалося своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка представників учасників судового процесу не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 09.11.2009 без участі представника ДП „Донецька залізниця”.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг”, колегія суддів, -

ВСТАНОВИВ:

19.06.2007 між ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг” в якості сублізингодавця та ДП „Донецька залізниця” в якості сублізингоодержувача укладено договір фінансового сублізингу №38-Д/Т-071369/НЮ (далі-договір), за умовами якого сублізингодавець зобов’язався передати сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених даним договором, предмет лізингу (склад для забруднювачів СЗ-240-6), отриманий раніше від лізингодавця (ПП „ВТБ “Лізинг Україна”) за договором фінансового лізингу №28-ФЛ від 14.06.2007.

Згідно пункту 2.2 договору кількість, виробник товару, модель та термін поставки предмету лізингу в сублізинг визначаються додатками до цього договору.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що сублізингоодержувач набуває право користування предметом лізингу на умовах цього договору з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі предмета лізингу в сублізинг. Передача здійснюється відповідно до графіку, узгодженого сублізингодавцем та сублізингоодержувачем (пункт 5.2).

Згідно графіку передачі майна у сублізинг (додаток №3 до договору фінансового сублізингу) ВАТ лізингова компанія „Укртранслізинг” зобов’язувалося передати позивачу предмет лізингу протягом вересня 2007 року.

05.11.2007 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору фінансового сублізингу № 38-Д/Т-071369/НЮ від 19.06.2007, якою змінено графік передачі майна у сублізинг з вересня 2007 року на грудень 2007 року.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 05.11.2007 до неї додаються та вважаються невід’ємною частиною договору фінансового сублізингу додаток №3а та додаток №4а, якими встановлюються новий графік (грудень 2007 року) передачі майна та базовий графік сплати лізингових платежів. Крім того, у пункті 2 додаткової угоди №1 сторони погодили, що з дати її підписання додатки №3 та №4 до договору фінансового сублізингу втрачають чинність.

10.07.2008 сторонами підписано додаткову угоду №2 та додаток №3б до договору фінансового сублізингу №38-Д/Т-071369/НЮ від 19.06.2007. Згідно з даними невід’ємними частинами спірної угоди сторони встановили, що терміном передачі майна в сублізинг є серпень 2008 року.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 10.07.2008 до неї додаються та вважаються невід’ємною частиною договору фінансового сублізингу додаток №3б та додаток №4б, якими встановлюються новий графік передачі майна (серпень 2008 року) та базовий графік сплати лізингових платежів. Крім того, у п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що з дати її підписання додатки №3а та №4а до договору фінансового сублізингу втрачають чинність.

У відповідності до пункту 9.4 договору за несвоєчасну передачу предмету лізингу, передбаченого графіком (додаток №3), сублізингодавець сплачує сублізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості у відсотках від суми невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення виконання зобов’язань.

Посилаючись на пункт 9.4 договору та зазначаючи, що відповідачем не виконано обов’язок зі своєчасної передачі складу для забруднювачів СЗ-240-6, ДП „Донецька залізниця” просить стягнути з ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” 1406155,40грн. пені за 35 та 191 день прострочення виконання зобов’язання за період з 01.10.2007 по 09.07.2008, а саме: 176821,92 грн. за період з 01.10.2007 по 11.07.2008 та 1293311,47грн. за період з 01.01.2008 по 09.07.2008. З огляду на сплату відповідачем 62978,00 грн., ДП „Донецька залізниця” зазначає, що борг ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” становить 1406155,40грн.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується ДП „Донецька залізниця”, яке повинно було довести факт порушення ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг” своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 604 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням між тими ж сторонами (новація).

Враховуючи приписи статті 604 ЦК України Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що укладенням додаткових угод №1 від 05.11.2007 й №2 від 10.07.2008 та визначенням нових строків передачі предмету сублізингу (додатки №3а та №3б) зобов’язання ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” з передачі складу для забруднювачів у вересні 2007 року, визначене в додатку №3, припинилося шляхом новації, так само, як і зобов’язання з передачі майна у грудні 2007 року змінилося на серпень 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, передача предмету лізингу за договором № 38-Д/Т-071369/НЮ від 19.06.2007 відбулася 26.08.2008, що підтверджується актом приймання-передачі майна в сублізинг та відповідає умовам договору.

Отже, вимоги ДП “Донецька залізниця” про стягнення пені за порушення строків передачі предмету лізингу (одного складу для забруднювачів СЗ-240-6) є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до умов пункту 1.1 договору майно передається сублізингодавцем і приймається у сублізинг сублізингоодержувачем в строкове платне володіння і користування на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.7 договору передбачено, що за користування предметом сублізингу передбачений лізинговий платіж, тобто сума грошових коштів, що підлягає перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку відповідно до графіку нарахування платежів.

У лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, інші витрати тощо.

Відповідно до пункту 3.2 договору загальна ціна цього договору визначається виходячи з підписаного сторонами графіку лізингових платежів, який підписується сторонами та є його невід’ємною частиною.

Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіку до спірного договору.

Згідно пункту 3.3 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу по графіку здійснюються сублізигоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.9 договору, сублізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав.

Посилаючись на те, що ДП “Донецька залізниця” порушило вимоги статті 530 ЦК України та умови договору, передбачені пунктами 3.2, 3.3 договору фінансового сублізингу №38Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007 та графік лізингових платежів, ВАТ лізингова компанія „Укртранслізинг” звернулось до суду з зустрічними позовними вимогами.

В обгрунтування своїх вимог, ВАТ лізингова компанія „Укртранслізинг” посилається на те, що ДП “Донецька залізниця” не сплатило у грудні 2008 року 188418,12грн. та 188418,12грн. у січні 2009 року (суми без врахування коефіцієнта коригування, що встановлений пунктом 1.8 спірного договору). Враховуючи коефіцієнт коригування, сума боргу за вказаний період становила 574581,99грн.

Зазначений факт ДП “Донецька залізниця” спростовано не було, а на підтвердження факту погашення заборгованості останнім надано суду платіжне доручення №86 від 08.01.2009 на суму 127270,99грн., №1037 від 27.02.2009 на суму 91931,87грн., №1045 від 27.02.2009 на суму 93234,24грн., №1412 від 23.03.2009 на суму 195359,12грн. та №1541 від 26.03.2009 на суму 66785,77грн.

У зв’язку з вищезазначеним, в процесі розгляду справи ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг” було уточнено позовні вимоги.

Таким чином, зважаючи на заяву ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг”, судом розглядаються вимоги за зустрічним позовом про стягнення 10517,80грн. пені, 5821,64грн. збитків від інфляції та 1315,98грн. 3 % річних.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, згідно статті 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються частиною першої статті 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 договору 38Д/П-071369/НЮ від 19.06.2007 сторони встановили, що у разі прострочення оплати лізингового платежу сублізингоодержувач несе відповідальність перед сублізингоодавцем у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, у відсотках від суми невиконаних зобов’язань за кожний день прострочення виконання зобов’язання.

Оскільки судом встановлено факт порушення ДП “Донецька залізниця” зобов’язання за договором, Київський апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення з ДП “Донецька залізниця” пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у повному обсязі.

При цьому судовою колегією критично оцінено посилання ДП “Донецька залізниця” на відсутність у договорі умов щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції, оскільки вони були нараховані та заявлені до стягнення на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності зменшення розміру пені виходячи з наступного.

Відповідно до приписів статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно пункту третього статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Зменшуючи розмір пені, суд виходив з того, що ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг” не було заявлено про те, що неналежне виконання ДП “Донецька залізниця” зобов’язання за договором завдало йому значних збитків та враховано посилання ДП “Донецька залізниця” на скрутне економічне становище, а також зазначено, що розмір штрафних санкцій є значною сумою у порівнянні з загальною ціною позову.

З вищезазначеним Київський апеляційний господарський суд не погоджується, оскільки сума основного боргу ДП “Донецька залізниця” перед ВАТ лізинговою компанією „Укртранслізинг” на момент звернення з даним позовом до суду становила 574581,99грн., а заявлена до стягнення сума пені становила 10527,80грн., що у порівнянні з загальною сумою заборгованості є незначною, а посилання ДП “Донецька залізниця” на скрутне економічне становище є необґрунтованим документально.

Отже, судова колегія не вбачає виняткових обставин, за яких господарський суд має право зменшити розмір пені, заявленої до стягнення, та вважає позовні вимоги ВАТ лізингової компанії „Укртранслізинг” щодо стягнення пені у розмірі 10527,80грн. такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ДП „Донецька залізниця” задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 підлягає зміні в частині стягнення пені та розподілу судових витрат.

Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Донецька залізниця” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2009 у справі №15/12, в частині стягнення з Державного підприємства „Донецька залізниця” на користь Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” пені та в частині розподілу судових витрат, змінити.

3. Пункти другий та третій резолютивної частині рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2009 у справі №15/12 викласти у наступній редакції:

„2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Державного підприємства „Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ідентифікаційний код 01074957) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства-лізингової компанії “Укртранслізинг” (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 4, оф. 120, ідентифікаційний код 30674235) 10527 (десять тисяч п’ятсот двадцять сім)грн.80коп. пені, 5821 (п’ять тисяч вісімсот двадцять одну)грн.64 коп. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 1315 (одну тисячу триста п’ятнадцять)грн.98 коп. 3% річних, 5922 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять дві)грн.48коп. державного мита та 118(сто вісісмнадцять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 у справі №15/12 залишити без змін.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №15/12 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

12.11.09 (відправлено)