Постанова № 6788016, 10.11.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.11.2009 р.                                                             справа №37/185пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.

суддівАкулової Н.В. , Колядко Т.М.

за участю представників сторін: від позивача:Бугай Т.А. - за довіреністю №б/н від 07.09.2009 року; від відповідача:Данилова С.О.- за довіреністю №09-18/1486 від 02.01.2009 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м.Дніпропетровськ

на рішення господарського судуДонецької області

від17.09.2009 року

по справі№37/185пн (Попков Д.О.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м.Дніпропетровськ

довідкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області

прозобов’язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008 року до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 року Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2009 року по справі №37/185пн у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м.Дніпропетровськ (далі по тексту ТОВ "ІВП "Інтертех") до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області (далі по тексту ВАТ "МК "Азовсталь") про зобов’язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008 року до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 року - відмовлено. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги незаконні, необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи та не доведені належним чином.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

-          судом не з’ясовано дату підписання специфікації №3 від 18.08.2008 року до договору, натомість висновки суду ґрунтуються на альтернативності цієї дати при прийняті рішення;

-          позивачем відповідачу була частково поставлена продукція з порушенням строків, оскільки, приймаючи до уваги лист №07-03/1263 від 15.10.2008 року з проханням відповідача не відвантажувати продукцію без попереднього письмового повідомлення, у позивача було достатньо підстав вважати, що зобов'язання з прийняття продукції не будуть виконані, в разі чого позивач поніс би непотрібні збитки. Тому позивач скористався правом зупинити поставку продукції відповідно до ч.3 ст.538 ГК України, що не може вважатися порушенням зобов'язання;

-          відмова відповідача від прийняття поставленої продукції, як вбачається з матеріалів справи, мотивувалася саме порушенням строків поставки, що не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на те, що саме відповідач просив не відвантажувати продукцію без його повідомлення про це, а фактична відмова від прийняття товару була викликана наказом керівника ВАТ "МК"Азовсталь" про закриття комбінату для ввезення товарно-матеріальних цінностей, а не з мотивів неналежного постачання.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу №б/н від 06.11.2009 року та під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення тому, що викладені в ній доводи не відповідають обставинам справи та діючому законодавству.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ТОВ "ІВП "Інтертех" (постачальник) та ВАТ "МК "Азовсталь"(покупець) - 15.01.2008 року було укладено договір № 4600031937/502 (далі по тексту - договір), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію, зазначену у відповідних Специфікаціях до цього договору. Продукція поставляється на умовах, викладених у даному договорі або в Специфікаціях.

Відповідно до п.12.3 договору, останній вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009 року.

Специфікацією №3 від 18.08.2008 року (а.с.12) до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 року (далі - Специфікація), що є його невід'ємною частиною, сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість продукції, яка складає 128 442 грн.00 коп.

Також у п.п. 2-4 Специфікації сторони узгодили умови поставки та оплати продукції, а саме: постачання продукції здійснюється на умовах DDP (склад Покупця) зі строком поставки - 50 календарних днів з дати підписання Специфікації обома сторонами та на умовах 100% сплати вартості продукції по факту її отримання на складі Покупця протягом 20 банківських днів з дати поставки і отримання Покупцем визначених у договорі документів та рахунку на попередню оплату.

Листом № 07-03/1263 від 15.10.2008 року (а.с.13) відповідач просив позивача не здійснювати поставку продукції за специфікацією №3 від 18.08.2008 року до договору без його письмового повідомлення.

Позивач листом №535 від 02.12.2008р. (а.с.14) повідомив відповідача про те, що перша партія замовленої продукції буде поставлена 05.12.2008 року, а наступні партії - за графіком перевізного транспорту в міру приймання ВАТ "МК" Азовсталь" попередніх партій.

На виконання умов договору та вищезазначеної специфікації до нього, на підставі рахунку №160 від 04.12.2008 року, за видатковою накладною № 95 від 04.12.2008 року (а.с.15) позивач, із залученням фізичної особи-підприємця Ціваша О.В. (а.с.а.с.47-49) у якості перевізника, передав продукцію на загальну суму 17 712 грн.00 коп.

Відповідач відмовився від прийняття поставленої продукції, що підтверджується актом від 05.12.2008 року (а.с.16), складеним за участю працівників позивача та Ціваша О.В.

За умовами того, що відповідач свої зобов'язання з прийняття відвантаженої продукції не виконав, ТОВ "ІВП "Інтертех" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про зобов’язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008 року до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 року, у задоволенні якого рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2009 року відмовлено.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія вважає, що договір №4600031937/502 від 15.01.2008 року за своєю правовою природою є договором поставки, тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України).

Згідно зі ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що вищезазначений договір є укладеним.

Предметом даного спору є зобов’язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008 року до вищевказаного договору.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статтей 663, 664 ЦК продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, та цей обов’язок вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, зважаючи на визначені у даному випадку умови DDP (склад Покупця).

Відповідно до п. 2 Специфікації сторони узгодили строк поставки - 50 календарних днів з дати підписання Специфікації обома сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано два примірники вищезазначеної специфікації № 3 (а.с.12,65), один з яких містить дату підписання „15.09.2008р.”, яка стоїть біля підпису постачальника, тоді як в іншому, наданому разом із позовом примірнику відсутня така відмітка.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтвердили факт підписання зазначеної специфікації №3 від 18.08.2008 року саме 15.09.2008 року. Також сторони представили для огляду суду ці докази, де також стоїть дата підписання цієї специфікації „15.09.2008р.”.

Тому судова колегія приходить до висновку, що строк поставки по вищевказаній специфікації спливає 03.11.2008 року (тобто з 15.09.2008 року плюс 50 днів).

Однак суд першої інстанції вищезазначеним документам належної правової оцінки не надав та розглянув справу без врахування цих доказів.

Крім того, як було зазначено вище, листом № 07-03/1263 від 15.10.2008 року (а.с.13) відповідач просив позивача не здійснювати поставку продукції за Специфікацією №3 від 18.08.2008 року без його письмового повідомлення. Цей лист надійшов до позивача до 03.11.2008 року, тобто до моменту здійснення поставки.

Не дочекавшись письмового повідомлення від відповідача, позивач 02.12.2008 року листом №535 (а.с.14) повідомив відповідача про відвантаження товару, а 05.12.2008 року відвантажив обумовлену специфікацією №3 від 18.08.2008 року продукцію загальною вартістю 17 712 грн. 00 коп. на склад відповідача, що підтверджується видатковою накладною № 95 від 04.12.2008 року (а.с.15), а відповідач не виконав свої зобов'язання з прийняття відвантаженої продукції.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позивач неналежно виконав умови договору, поставивши продукцію відповідачу з порушенням строків та не в повному обсязі, внаслідок чого відмова останнього у прийнятті продукції була правомірна та в задоволення позовних вимог рішенням від 17.09.2009 року відмовлено, з чим судова колегія апеляційної інстанції не погоджується по вищевказаним мотивам.

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортна накладна № 01АА 011986 від 04.12.2008 р. (а.с.47), акт виконаних робіт згідно рахунку № 30 від 05.12.2008 року (а.с.48), рахунок № 30 від 05.12.2008 р.(а.с.49), банківська виписка за 04.12.2008 р.(а.с.49), накази про відрядження від 03.12.2008 р.(а.с.50,52), посвідчення на відрядження № 000024 та № 0000245 (а.с.51,53), з яких вбачається, що приватним підприємцем Ціваш О.В., на підставі акту виконаних робіт, надавалися транспортні послуги з організації перевезення вантажів позивача за маршрутом м.Підгороднє –м.Маріуполь відповідно до вищевказаної товарно-транспортної накладної.

Вказані документи свідчать, що позивачем були здійсненні заходи щодо поставки продукції на адресу відповідача за вказаним договором поставки №4600031937/502 від 15.01.2008 року, від прийняття якої останній відмовився, що є порушенням вимог статей 525, 526, 689 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 ЦК України, ст.265 ГК України за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар (продукцію).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Обов'язок покупця прийняти продукцію за договором прямо випливає з положень ст. 689 ЦК України та умов договору поставки №4600031937/502 від 15.01.2008 року.

Згідно ч.2 ст.689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, а також з поясненнями представника відповідача, що відмова останнього від прийняття продукції обумовлена неналежним виконанням позивачем умов договору, а саме простроченням поставки та її передачею не в повному обсязі, оскільки така відмова у вигляді листа № 07-03/1263 від 15.10.2008 року (а.с.13) мала місце до фактичної поставки продукції, яка повинна була відбутися 03.11.2008 року, та до того ж зазначеним листом відповідач просив позивача не здійснювати поставку продукції за специфікацією без його письмового повідомлення, тобто просив призупинити останню, що було зроблено позивачем відповідно до приписів ч.3 ст.538 ЦК України, тобто зупинив виконання свого обов’язку щодо поставки товару.

Крім того, з акту від 05.12.2008 року (а.с.16) вбачаються зовсім інші мотиви неприйняття поставленої продукції, ніж неналежне виконання позивачем зобов’язань за договором, а саме тимчасове закриття КПП комбінату для ввозу-вивозу товарно-матеріальних цінностей згідно з розпорядженням комерційного директора та наказу генерального директора №322 від 14.11.2008 року.

Тому, згідно частини першої статті 651 ЦК України, статті 188 ГК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 12.1 договору сторони узгодили, що всі зміни та доповнення до договору є дійними лише, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими особами (а.с.11), що узгоджується з приписами статті 654 ЦК України, за якою зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється.

Таким чином, матеріали справи, по–перше, у відповідності до умов ст. ст. 651, 654 ЦК України, не містять підписаної двосторонньої угоди між сторонами до договору від 15.01.2008 р. про зміну строків поставки за договором, по-друге, не містять доказів прийняття судового рішення за позовом відповідача згідно умов ч.4 ст.188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору (якщо така пропозиція була) або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, при цьому враховується, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про прийняття (чи не прийняття) позивачем пропозиції відповідача, що викладена в листі від 15.10.2008 року

Згідно умов статті 525 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов’язання однією стороною інша сторона має право частково або в повному обсягу відмовитися від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом.

Умови договору від 15.01.2008 року не передбачають можливість односторонньої відмови від зобов'язання чи односторонньої зміни його умов.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу від 06.11.2009 року (а.с.84) щодо встановлення пунктом 9.10 договору можливості односторонньої відмови від виконання своїх зобов’язань по договору у разі невиконання постачальником зобов’язань з поставки товару не приймаються до уваги судової колегії, оскільки відповідно до ст.614 ЦК України, особа, що порушила зобов’язання, несе відповідальність при наявності вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку вина позивача відсутня, оскільки останнім прийняті всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов’язання, що підтверджується матеріалами справи.

Тому, місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача як покупця прийняти продукцію за договором поставки у відповідності до умов ст.525, 526, 712, 689 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 175, ст.193 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція скасовує рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2009 року по справі №37/185пн, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на відповідача.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м.Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.09.2009 року по справі №37/185пн за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" м.Дніпропетровськ до відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області про зобов’язання відповідача прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008 року до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 року - скасувати.

Зобов’язати відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" м.Маріуполь Донецької області прийняти продукцію, перелік якої погоджено у специфікації №3 від 18.08.2008 року до договору №4600031937/502 від 15.01.2008 року протягом одного місяця з моменту винесення постанови.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вул.Лепорського,1, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 00191158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Інтертех" (вул.Дубиніна, 8, м.Дніпрпетровськ, 49050, ЄДРПОУ 20241036) витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви та апеляційної скарги відповідно в сумі 1369 грн.42 коп. та 642грн.21 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 ГПК України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий          О.А. Скакун

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.М. Колядко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

           4 ДАГС

          5.ГСДО