Постанова № 6788004, 10.11.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.11.2009 р.                                                             справа №22/63

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.

суддівАкулової Н.В. , Колядко Т.М.

за участю представників сторін: від позивача:не з"явився, від відповідача:не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЗакритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від08.09. 2009 року

по справі№ 22/63 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Українські смоли»м.Київ

дозакритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області

простягнення заборгованості у розмірі 56 335 грн.71 коп. Рішенням господарського суду Донецької області від 08.09.2009 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Українські смоли»м.Київ (далі по тексту - ТОВ «ТД «Українські смоли») до закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області (далі по тексту - ЗАТ " АзовЕлектроСталь ") про стягнення заборгованості у сумі 56 335 грн.71 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 42 700 грн. 00 коп., пені в сумі 7 633 грн. 36 коп., інфляційних витрат у розмірі 5156 грн.30 коп. та 3% річних у сумі 846 грн. 05 коп. - задоволені частково.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а саме не прийняв до уваги факт відсутності у накладній №120 від 21.10.2008 року відомостей про отримувача продукції, зокрема прізвища представника покупця, номера довіреності, підпису та печатки підприємства-отримувача.

Крім того, суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення інфляційних у розмірі 4673 грн.90 коп. та 3% річних у сумі 846грн.05 коп. з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування останніх. Так, відповідач зауважує, що оскільки строк виконання зобов’язань між сторонами по даній справі не був встановлений, то, керуючись приписами ст.530 ГК України, зобов’язання підлягає виконанню у семиденний строк з моменту пред’явлення вимоги. Така вимога (претензія №108 від 07.05.2009 року) відповідачем була отримана 12.05.2009 року, тому нарахування інфляційних витрат та 3% річних починається саме з 13.05.2009 року і до моменту пред’явлення позову.

Сторони не скористалися своїм процесуальним правом щодо участі своїх повноважних представників у судовому засіданні апеляційної інстанції, незважаючи на те, що про час та і місце слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Тому судова колегія дійшла висновку, що відсутність сторін не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТД «Українські смоли»на підставі рахунку-фактури №СФ-0000116 від 02.10.2008 року (а.с.29), за видатковою накладною №120 від 21.10.2008 року (а.с.28) та податковою накладною №166 від 21.10.2008 року (а.с.26) передало, а ЗАТ " АзовЕлектроСталь" отримало продукцію, а саме смолу СФП-011 Л (далі по тексту - продукція) на загальну суму 47 700грн.00 коп., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у видатковій накладній та довіреністю №67 від 21.10.2008 року, виданої на ім’я Четвертакової Є.В. (а.с.29).

В свою чергу, відповідач зобов’язався здійснити оплату за поставлену продукцію протягом 14 календарних днів з моменту поставки, що підтверджується гарантійним листом №301-3214 від 20.10.2008 року (а.с.30).

По закінченню строку платежів, тобто 07.11.2008 року, відповідач свої зобов’язання з оплати поставленої продукції виконав частково у сумі 5000 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 42700 грн.00 коп.

Позивачем відповідачу була направлена претензія №108 від 07.05.2009 року (а.с.24) про погашення заборгованості за поставлену продукцію, отримання якої відповідачем підтверджується повідомленням про вручення 12.05.2009 року поштового відправлення від 08.05.2009 року (а.с.) та фіскальним чеком про направлення рекомендованого листа відповідачу від 08.05.2009 року (а.с.).

Відповіді на вищевказану претензію відповідачем не надано.

За умовами того, що відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманої продукції у встановлені строки не виконав, ТОВ «ТД «Українські смоли»звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 56 335 грн.71 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 42 700 грн. 00 коп., пені в сумі 7 633 грн. 36 коп., інфляційних витрат у розмірі 5156 грн.30 коп. та 3% річних у сумі 846 грн. 05 коп., які рішенням від 08.09.2009 року задоволені частково.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки тому спірні відносини, регулюються згідно до п.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України).

Згідно зі ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу в розмірі 42 700 грн. 00 коп., пені в сумі 7 633 грн. 36 коп., інфляційних витрат у розмірі 5156 грн.30 коп. та 3% річних у сумі 846 грн. 05 коп.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі рахунку-фактури №СФ-0000116 від 02.10.2008 року (а.с.29) поставив за видатковою накладною №120 від 21.10.2008 року (а.с.28), податковою накладною №166 від 21.10.2008 року (а.с.26), , а відповідач отримав продукцію на загальну суму 47700 грн. 00 коп., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача у зазначених накладних та довіреністю №67 від 21.10.2008 року.

Проте відповідач оплатив поставлену продукцію частково у розмірі 5000 грн.00 коп., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 42700грн.00 коп., доказів оплати якої як суду першої, так і апеляційної інстанції відповідачем не надано.

З огляду на те, що існування основної заборгованості у спірних правовідносинах підтверджена наявними у справі доказами та не спростована відповідачем, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції законно і обґрунтовано задоволені позовні вимоги у розмірі 42 700грн.00 коп.

Посилання відповідача на відсутність у накладній №120 від 21.10.2008 року відомостей про отримувача продукції, зокрема прізвища представника покупця, номера довіреності, підпису та печатки підприємства-отримувача апеляційним судом не приймаються до уваги за безпідставністю, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості поставленого за договором товару в сумі 7 633 грн. 36 коп. відповідно до розрахунку суми позову (а.с.20).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, погоджується з висновком господарського суду Донецької області про відмову у задоволенні заявленого позивачем розміру пені з огляду на відсутність письмової угоди щодо забезпечення неустойкою виконання зобов’язань по передачі та оплаті продукції у спірних правовідносинах.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У позові заявлена вимога про стягнення інфляційних за період листопад 2008 року-серпень 2009 року у розмірі 5156 грн.30 коп. та 3% річних за період з 07.11.2008 року по 03.08.2009 року в сумі 846 грн. 05 коп.

Суд першої інстанції задовольнив інфляційні витрати частково у розмірі 4673 грн.90 коп. з огляду на невірний розрахунок суми збитків, понесених від інфляції, а 3 % річних у сумі 846 грн. 05 коп.

Перевіривши арифметичні розрахунки позивача та господарського суду Донецької області, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимоги в цій частині позову з огляду на наступне.

Оскільки строк виконання зобов’язання щодо оплати поставленої продукції у спірних правовідносинах сторони не встановили, то відповідно до приписів ч.2 ст.530 ЦК України відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги.

Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що право вимоги виконання грошового зобов’язання у позивача виникло 10.11.2009 року, виходячи зі змісту гарантійного листа №301-3214 від 20.10.2008 року (а.с.30), в якому відповідач гарантував оплату протягом 14 днів з моменту поставки, яка фактично відбулася 21.10.2008 року, з чим судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Статтею 188 ГК України передбачений порядок зміни господарських договорів, а саме:

1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Гарантійний лист №301-3214 від 20.10.2008 року не можна вважати встановленням строку виконання зобов’язання, оскільки, з огляду на те, що ця суттєва умова повинна бути узгоджена обома сторонами, в даному випадку відсутнє таке узгодження сторонами, зокрема позивачем не надана відповідь на зазначений лист про надання такої згоди, а в односторонньому порядку зміна договорів не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу була направлена претензія № 108 від 07.05.2009 року (а.с.24) з вимогою сплатити поставлену продукцію, яка була отримана відповідачем 12.05.2009 року (а.с23), тому саме з 13.05.2009 року настає для відповідача обов’язок по сплаті суми боргу.

Отже, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні витрати та 3% річних повинні нараховуватись за період з 13.05.2009 року по 03.08.2009 року, що складає відповідно 640грн.50 коп. та 291 грн.30 коп.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду не може погодитись з висновком господарського суду Донецької області стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних в розмірі 4673 грн.90 коп. та 3% річних в сумі 846 грн. 05 коп., а тому в цій частині рішення від 08.09.2009 року по справі № 22/63 підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга - частковому задоволенню по вищевказаним мотивам.

          Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

          Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2009 року по справі № 22/63 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Українські смоли»м.Київ до закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області про стягнення основного боргу в розмірі 42 700 грн. 00 коп., пені в сумі 7 633 грн. 36 коп., інфляційних витрат у розмірі 5156 грн.30 коп. та 3% річних у сумі 846 грн. 05 коп. –частково скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Українські смоли»м.Київ про стягнення 56 335 грн.71 коп. задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області (87535, м.Маріуполь Донецької області, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 25605170) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Українські смоли»м.Київ (04070, м.Київ, вул. Почайницька, 23/42, ЄДРПОУ 35133089) основний борг в сумі 42 700 грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 640 грн.50 коп., 3 % річних в сумі 291 грн.30 коп., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 436 грн.32 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 266 грн. 78 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних у розмірі 4033 грн.40 коп. та 3% річних у сумі 554 грн.75 коп. відмовити.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 08.09.2009 року по справі № 22/63 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Українські смоли»м.Київ (04070, м.Київ, вул. Почайницька, 23/42, ЄДРПОУ 35133089) на користь закритого акціонерного товариства "АзовЕлектроСталь" м.Маріуполь Донецької області (87535, м.Маріуполь Донецької області, пл.Машинобудівельників, 1, ЄДРПОУ 25605170) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в сумі 7 грн. 18 коп.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 ГПК України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий          О.А. Скакун

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.М. Колядко

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

          5.ГСДО